Рішення

від 28.11.2018 по справі 917/492/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018 р. Справа № 917/492/18

м. Полтава

за позовною заявою Державного підприємства "Дослідне господарство "Вирішальне" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область,37263, адреса для листування: вул. Гоголя,12, к.313, м. Полтава

до Вирішальненської сільської ради, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область,37263

за участю Прокуратури Полтавської області, 1100-річчя Полтави,7, м.Полтава,36020

про визнання акту дійсним в частині фактичного постійного землекористування

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. в протоколі

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: ОСОБА_2, посв. в протоколі

Розглядається позовна заява про визнання Державного акту на право постійного користування землею для вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур дійсним в межах фактичного постійного землекористування площею 222,0392 га.

04.05.2018р. ухвалою суду залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

22.05.2018р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засіданні призначено на 30.07.2018р. на 11-00 год.

06.08.2018р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 29.08.2018р. на 14-00 год., оскільки судове засідання призначене на 30.07.2018р. на 11-00 год. не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

29.08.2018р. ухвалою суду продовжено розгляд справи на 30 днів та відкладено розгляд справи на 09.10.2018р. на 14-00 год.

30.08.2018р. від прокуратури Полтавської області до суду надійшла заява про вступ прокурора у справу (вх. № 8067).

09.10.2018р. ухвалою суду вказану заяву прокуратури Полтавської області задоволено та відкладено розгляд справи на 30.10.2018р. на 09-00 год.

У відповідності до ч.3 ст. 46 ГПК України від позивача надійшла заява про зміну предмету позову від 30.10.2018р. за вх. № 10088, в якій позивач просить суд визнати за Державним підприємством Дослідне господарство Вирішальне Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (ІПН 007295416171) право постійного користування земельними ділянками фактичною загальною площею 222,0392 га для вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур (згідно з новою редакцією КВЦПЗ код 01.09) для внесення Державним підприємством Дослідне господарство Вирішальне Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України інформації в Державний земельний кадастр та присвоєння кадастрових номерів на підставі технічних документацій із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які знаходяться у фактичному користуванні Позивача.

Заява про зміну предмету позову прийнята судом відповідно до ухвали суду від 30.10.18 р.

30.10.2018р. ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.11.2018р. на 11-00 год.

Позивач в судовому засіданні 28.11.2018р. з врахуванням заяви про зміну предмету позову на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у відзиві (від 25.10.2018р. вх. № 9962) проти позову не заперечує, посилаючись на те, що на підставі Рішення четвертої сесії двадцять першого скликання Вирішальненської сільської ради Народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 06 квітня 1995 року було оформлено право Позивача на постійне користування землею загальною площею 5 604,1га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею.

Розпорядженнями Голови Лохвицької районної державної адміністрації № 40 від 10.02.2007 року та № 121 від 27.04.2007 року на частину земель, які знаходились у постійному користуванні, право позивача було припинено.

Як зазначає відповідач у відзиві, земельні ділянки, які є предметом розгляду, з моменту оформлення права постійного користування, а саме з 1995 року, знаходяться в користуванні позивача та по сьогоднішній день використовуються за цільовим призначенням. Вирішальненська сільська рада не заперечує проти задоволення позову, з урахуванням заяви про його зміну, про визнання за ДП ДГ Вирішальне права постійного користування земельними ділянками фактичною загальною площею 222,0392га для вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур (згідно з новою редакцією КВЦПЗ код 01.09) для внесення Державним підприємством Дослідне господарство Вирішальне Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України інформації в Державний земельний кадастр та присвоєння кадастрових номерів на підставі технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які знаходяться у фактичному користуванні позивача.

Прокуратура Полтавської області та її представник в судовому засіданні 28.11.2018р. проти позовних вимог не заперечує.

У викладених письмових поясненнях (вх. № 10092 від 30.10.2018р.) прокуратура зазначила, що відповідно до рішення четвертої сесії двадцять першого скликання Вирішальненської сільської ради Народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 06.04.1995 р., затверджено склад земель та надано дозвіл на виготовлення акту на право постійного користування землею ДП ДГ Вирішальне . Загальна площа земель, які передавались позивачеві, складала 5 604,1 га.

На підставі вказаного рішення, Полтавською філією Інституту землеустрою розроблено технічну документацію на складання державного акту на право постійного користування та виготовлено Державний акт на право постійного користування землею. Указані землі передані ДПДГ Вирішальне для вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур.

На підставі розпоряджень голови Лохвицької районної державної адміністрації № 40 від 10.02.2007р. та № 121 від 27.04.2007р. право позивача на постійне користування землею площею 2 054 га та 2 445,7 га відповідно було частково припинено. На підставі указаних розпоряджень, частину земель, які перебували у постійному користуванні у ДПДГ Вирішальне вилучено, однак, відповідні зміни у право установчі документи внесено не було та межі не встановлено.

Представник прокуратури в обґрунтування своїх пояснень посилається на п. 20 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 79-1 Земельного кодексу України, п.,п. 4.3.,4.4 Наказу державного комітету України із Земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 р. Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками .

Представник прокуратури також зазначає, що Вирішальненська сільська рада проти позовних вимог не заперечує, враховуючи ту обставину, що земельні ділянки, які є предметом розгляду, з моменту оформлення права постійного користування, а саме з 1995 року, знаходяться в користуванні позивача та по сьогоднішній день використовуються за цільовим призначенням.

28.11.2018р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника прокуратури, суд встановив.

06.04.1995р. Вирішальнинською сільською радою народних депутатів Лохвицького району Полтавської області прийнято рішення Про склад земель користування планового матеріалу, зміну перерозподілу земель та виготовлення державного акту на право постійного користування землею дослідним господарством Вирішальне , яким вирішено затвердити склад земель та розподіл їх між землекористувачами, дозволено Полтавському філіалу Інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею дослідному господарству Вирішальне (том 2, а.с.11)

Згідно з Додатком 1 до цього рішення загальна площа земель, що передавалась Дослідному господарству Вирішальне становила 5 604,1 га, з яких ріллі - 4 793,5га; Сіножатей -170,4га; Пасовищ - 66,8га; Лісових площ - 196,5 га; Чагарників - 0,5 га; Боліт - 124,8 га; Під водою - 18,2га; Під господарськими шляхами - 56,9 га; Під господарськими дворами і будівлями - 145,1 га; Інших земель - 11,4га (том 2, а.с.12-13).

На виконання вказаного рішення Полтавською філією Інституту землеустрою було розроблено технічну документацію на складання державного акту на право постійного користування... (копія додається) (том 2, а.с.4-10), та виготовлено Державний акт на право постійного користування землею (том 2, а.с.14-21). Зазначені землі площею 5 604, 1 га були передані ДП ДГ Вирішальне для вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур.

Згідно ст. 123 Земельного кодексу України порядком надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється шляхом прийняття рішення про це органами, зазначеними в частині першій цієї статті. Право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

У відповідності до приписів статі 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Аналогічна стаття містилась і ЗК УРСР 1990 року, який діяв на момент виникнення у ДПДГ Вирішальне права постійного користування землею.

З матеріалів справи вбачається, що Дослідне господарство Вирішальне створено наказом Української академії аграрних наук від 01.11.1991 р. № 265 Про перейменування насінницьких радгоспів Полтавського науково-виробничого об'єднання Еліта .

Наказом Української академії аграрних наук від 29 грудня 2003 р. № 128 Про упорядкування найменувань наукових установ, підприємств та організацій, які входять до складу Української академії аграрних наук визначена назва господарства: Державне підприємство дослідне господарство Вирішальне Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук . Наказом УААН від 22 листопада 2004 р. №101 Про перетворення Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук в Полтавський інститут агропромислового виробництва ім. М.Г ОСОБА_3 Української академія аграрних наук визначена назва Державне підприємство Дослідне господарство Вирішальне Полтавського інституту агропромислового виробництва імені М.Г ОСОБА_3 Української академії аграрних наук . Наказом Національної академії аграрних наук України від 14 жовтня 2010 року № 108 Про перепідпорядкування Державного підприємства Дослідне господарство Вирішальне Полтавського інституту агропромислового виробництва імені ОСОБА_3 Української академії аграрних наук визначена назва господарства Державне підприємство Дослідне господарство Вирішальне Національної академії аграрних наук України (том. 2, а.с.227).

Відповідно до Наказу Національної академії аграрних наук України № 188 від 18.12.2013 р. (том. 2, а.с.231) виведено ДП Дослідне господарство Вирішальне з безпосереднього підпорядкування Національної академії аграрних наук України і передано його і підпорядкування Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Затверджено таке найменування господарства: Державне підприємство "Дослідне господарство "Вирішальне" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ00729540).

Встановлено, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Вирішальне" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов'язань Державного підприємства Дослідне господарство Вирішальне НААП .

На підставі Розпоряджень Голови Лохвицької районної державної адміністрації № 40 від 10.02.2007 року та № 121 від 27.04.2007 року було частково припинено право позивача (на той момент ДПДГ Вирішальне Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М. І. Вавілова Української ОСОБА_4 ОСОБА_4 наук ) на постійне користування 2 054 га та 2 445, 7 га землі відповідно (том 1, а.с. 27-28).

На підставі зазначених вище Розпоряджень у ДП ДГ Вирішальне було вилучено частину земель, які перебувають у постійному користуванні, а відповідні зміни у право установчі документи внесені не були, межі не встановлювались.

У відповідності до п. 20 Перехідних положень Земельного кодексу України, у разі, якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, крім випадків, визначених статтею 79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.

У відповідності до приписів п. п. 4.3., 4.4 Наказу Державного комітету України із Земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.06.2010 року за номером 391/17686 Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Пунктом 8 цієї ж статті встановлено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

З метою встановлення площ земельних ділянок, які знаходяться у фактичному постійному користуванні, для приведення у відповідність землевпорядної документації та запобігання можливого зазіхання на землі позивача, останній звернувся до землевпорядної організації для проведення відповідних геодезично-вишукувальних робіт та встановлення (відновлення) меж фактичного постійного землекористування (том. 2, а.с.22-187).

За результатами проведення зазначених вище робіт було виготовлено відповідні технічні документації та було встановлено, що у фактичному постійному користуванні позивача знаходиться 222,0392 га землі (т.2, а.с. 22-187). Вказана земля використовувалась позивачем за цільовим призначенням, про що зазначає позивач, відповідач та прокуратура у своїх поясненнях.

З метою внесенням даних до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, які знаходяться у фактичному користуванні позивача на підставі технічних документацій у відповідності до приписів п. 8 статті 79 -1 ЗК України, та враховуючи велику різницю площ між тими, які зазначені в Державному акті на право постійного користування землею та площ, які на даний момент знаходяться в фактичному користуванні позивача, останній звернувся до суду з даним позовом в порядку ст. 20 ГК України.

Відповідно до приписів статті 20 Господарського кодексу України Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач користується земельними ділянками фактичною загальною площею 222,0392 га, які були йому надані в постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею для вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур, і таке користування підтверджується актами прийомки - передачі межових знаків на зберігання, підписаними представниками позивача, сертифікованим інженером-землевпорядником, представником ПП ПРИВАТ.ЗЕМ , сільським головою Вирішальненської сільської ради, землевпорядником Вирішальненської сільської ради, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Таким чином, вимоги позивача про визнання за Державним підприємством Дослідне господарство Вирішальне Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (ІПН 007295416171) права постійного користування земельними ділянками фактичною загальною площею 222,0392 га для вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур (згідно з новою редакцією КВЦПЗ код 01.09) для внесення Державним підприємством Дослідне господарство Вирішальне Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України інформації в Державний земельний кадастр та присвоєння кадастрових номерів на підставі технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які знаходяться у фактичному користуванні позивача, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справ, підтримані відповідачем та прокуратурою та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати за Державним підприємством Дослідне господарство Вирішальне Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (вул. Свободи,7, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область,37263, код ЄДРПОУ 00729540, ІПН 007295416171) право постійного користування земельними ділянками фактичною загальною площею 222,0392 га для вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур (згідно з новою редакцією КВЦПЗ код 01.09) для внесення Державним підприємством Дослідне господарство Вирішальне Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України інформації в Державний земельний кадастр та присвоєння кадастрових номерів на підставі технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які знаходяться у фактичному користуванні позивача.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.