Рішення

від 04.01.2019 по справі 440/4166/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4166/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4166/18 за позовом ОСОБА_1 до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач, Миргородське ОУПФ) , в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування періоду його роботи з 02.07.1986 по 20.06.1987 в Алупкінському домоуправлінні до стажу роботи та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 по 01.11.2017 з урахуванням стажу роботи з 02.07.1986 по 20.06.1987 в Алупкінському домоуправлінні, здійснивши виплату недоотриманої пенсії за вказаний період.

В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо неврахування стажу роботи з 02.07.1986 по 20.06.1987 в Алупкінському домоуправлінні, що мало наслідком недоотримання частини пенсійних виплат у період з 01.01.2015 по 01.11.2017.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 позовну заяву залишено без руху, а ухвалою від 10.12.2018 - відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

26.12.2018 до суду від Миргородського ОУПФ надійшов відзив на позов, мотивований відсутністю підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2015 по 01.11.2017 з огляду на те, що документи на підтвердження стажу роботи, видані органами Російської Федерації на території Криму, не мають юридичної сили на території України. Тому їх не враховано при розрахунку пенсії ОСОБА_1 Додав, що лише після надходження роз'яснення Міністерства соціальної політики України пенсія ОСОБА_1 була перерахована з 01.11.2017.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Суд розглядає дану справу на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 263 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з липня 2014 року переїхав на постійне місце проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1 з міста Білозерське Добропільського району Донецької області. Наразі перебуває на обліку в Миргородському ОУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як зазначив відповідач у відзиві, після надходження паперової пенсійної справи з управління Пенсійного фонду в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області було з'ясовано, що в записах трудової книжки за період роботи в Алупкинському домоуправлінні з 02.07.1986 по 29.06.1987 наявні виправлення в даті прийому на роботу, не завірені належним чином. Тому даний період не був врахований позивачеві при розрахунку тривалості його страхового стажу.

Миргородським ОУПФ направлявся запит від 31.08.2015 №6728/09-24 до Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Москва з проханням допомогти у витребуванні довідки про період роботи гр. ОСОБА_1 з 02.07.1986 по 20.07.1987 в Алупкінському домоуправлінні.

На адресу управління від МУП "Ремонтно-експлуатаційна організація - Алупка" Російської Федерації супровідним листом від 13.05.2016 №289 були надані: довідка №1 від 04.12.2015, видана МУП "Ремонтно-експлуатаційна організація - Алупка" Російської Федерації, про період роботи гр. ОСОБА_1 з 02.07.1986 по 20.07.1987 в Алупкінському домоуправлінні (а.с. 98), копія наказу №40а від 27.06.1986 про прийняття заявника на роботу з 01.07.1986 (а.с. 88), копія наказу №37 від 20.06.1987 про звільнення гр. ОСОБА_1 з роботи з 20.06.1987 (а.с. 87).

Однак вказані документи не були враховані відповідачем при перерахунку пенсії ОСОБА_1, оскільки вони видані органами Російської Федерації на території Криму і не мають юридичної сили на території України.

Позивач зазначає, що з 01.01.2015 відповідач не зараховував до його трудового стажу період роботи в Алупкинському домоуправлінні з 02.07.1986 по 20.07.1987, у зв'язку з чим той неодноразово звертався із заявами до Миргородського ОУПФ про здійснення такого зарахування, однак щоразу отримував відмову.

Лише після надходження 17.10.2017 на адресу Миргородського ОУПФ роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладеного в листі від 29.09.2017 №1120/0/51-17/212 (а.с. 58-59) відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2017, зарахувавши до його трудового стажу період роботи в Алупкинському домоуправлінні у період з 02.07.1986 по 20.06.1987, про що прийняв рішення від 17.11.2017 №68 (а.с. 84).

Про прийняте рішення позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.06.2018 №663/Р-02 (а.с. 8), отриманого на заяву від 07.05.2018 щодо здійснення перерахунку пенсії, уточнення суми заборгованості із зазначенням розрахункових даних та прийняття відповідного рішення (а.с. 10).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неврахування з 01.01.2015 по 01.11.2017 до стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в Алупкинському домоуправління у період з 02.07.1986 по 20.06.1987, що мало наслідком виплату пенсії у меншому розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу чинного законодавства слідує, що підтвердження трудового стажу для призначення пенсії на підставі уточнюючих довідок підприємств здійснюється лише у випадку відсутності трудової книжки, відсутності/неправильності/неточності записів в трудовій книжці.

Як видно з матеріалів справи, підставою для не зарахування пенсійним органом до трудового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в Алупкинському домоуправлінні у період з 02.07.1986 по 20.06.1987 стали виправлення в трудовій книжці щодо дати прийому на роботу не завірені належним чином. ОСОБА_1 з цим, на підтвердження вказаного періоду роботи відповідач не врахував документи, видані органами Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим, з тих міркувань, що такі не мають юридичної сили на території України, а саме: довідку №1 від 04.12.2015, видана МУП "Ремонтно-експлуатаційна організація - Алупка" Російської Федерації, про період роботи гр. ОСОБА_1 з 02.07.1986 по 20.07.1987 в Алупкинському домоуправлінні, копію наказу №40а від 27.06.1986 про прийняття заявника на роботу на посаду пічника з 01.07.1986, копію наказу №37 від 20.06.1987 про звільнення гр. ОСОБА_1 з роботи з 20.06.1987.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (надалі - Закон №1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Статтею 18 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створені до окупації АР Крим і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відомості, які зафіксовані у довідках, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України. При цьому доказів щодо їх недостовірності відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

В той же час, у відповідності до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Отже, позивач опинився в ситуації, яка позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Миргородського ОУПФ стосовно неврахування періоду його роботи з 02.07.1986 по 20.06.1987 на посаді пічника в Алупкинському домоуправлінні до його стажу роботи.

При цьому вимога позивача про перерахунок пенсії задоволенню не підлягає, як передчасна, оскільки обов'язок зі здійснення відповідного перерахунку пенсії виникає у відповідача лише після коригування трудового стажу пенсіонера на підставі висновків сформульованих у даному судовому рішенні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тож сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (вул. Гетьманська, 25, м. Миргород, Полтавська область, 37600, РНОКПП НОМЕР_1) до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 37844949) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 37844949) щодо неврахування періоду роботи ОСОБА_1 (вул. Гетьманська, 25, м. Миргород, Полтавська область, 37600, РНОКПП НОМЕР_1) з 02.07.1986 по 20.06.1987 пічником в Алупкинському домоуправлінні до його стажу роботи.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Гетьманська, 25, м. Миргород, Полтавська область, 37600, РНОКПП НОМЕР_1) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 37844949).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2