Рішення

від 27.12.2018 по справі 826/2428/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/2428/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Євротрейд до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва у лютому 2013 року звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Євротрейд (далі - позивач, ТОВ ТК Євротрейд ) з позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 04.12.2012 № 100200000/2012/610171/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці від 04.12.2012 № 100200000/2012/610171/2 про коригування митної вартості товару.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що для правильного вирішення даного спору необхідним є повно та об'єктивно дослідити питання дотримання відповідачем процедури витребовування у позивача додаткових документів у зв'язку із сумнівом у правильності визначення митної вартості, у розумінні описаних вимог, а також щодо проведення з цього приводу процедури консультацій між митним органом та декларантом у спосіб, передбачений статтями 57, 64 МК. При цьому необхідним є встановлення обґрунтованості та доведеності митного органу неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2016 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною. Позивач зазначив, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, вказав, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а отже, оскаржуване рішення прийнято митним органом у відповідності до вимог чинного законодавства.

З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Слід зазначити, що з 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції, визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ ТК Євротрейд є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність у сфері продажу та обслуговування електротехнічної продукції.

29 листопада 2012 року ТОВ ТК Євротрейд подало до митного оформлення товар - світильники вологозахищені, придбаний у компанії ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD (Китай).

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської регіональної митниці у електронному вигляді вантажну митну декларацію від 29.11.2012 №100200000/2012/593628, в якій задекларував товар (світильники вологозахищені, торгівельної марки ULTRALIGHT, виробник WUHU WIEDA IMPORT AND EXPORT CO., LTD), заявив вартість товару на загальну суму 171 891,46 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 7,993) становить 21 505,25 доларів США.

3 метою розмитнення товару позивач додав до вантажної митної декларації пакет документів необхідний для розмитнення товару перелічений у графі 44 ВМД, а саме: облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, міжнародну автомобільну накладну (CMR); коносамент (Bill of Lading); прайс-лист відправника товару; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; зовнішньоекономічний договір (контракт); декларацію про походження товару; копію митної декларації країни відправника.

За результатами поданих документів інспектором митного посту Київ-західний Київської регіональної митниці 04.12.2012 винесено картку відмови в прийнятті митної декларації від 29.11.2012 №100200000/2012/03218. Причиною відмови стало те, що декларантом невірно обрано метод визначення митної вартості, у зв'язку з чим відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості від 04.12.2012 № 100200000/2012/610171/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом виходячи з ціни 4,17 доларів США за 1 кг. В зв'язку з наведеним вартість товару збільшена до 59 983,99 доларів США.

В рішенні про коригування митної вартості зазначено про ненадання позивачем додаткових документів, а саме:

прайс-лист виробника товару;

договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

виписку з бухгалтерської документації;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

копію митної декларації країни відправлення;

бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас, 05.12.2012 ТОВ ТК Євротрейд звернулось до Київської регіональної митниці із заявою про митне оформлення товару під гарантійне зобов'язання та подало нову вантажну митну декларацію № 100200000/2012/594484 від 05.12.2012, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів. Після чого товар було пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

В подальшому, позивач звернувся до митного органу з листом від 14.12.2012 вих. № 1, в якому просив визнати заявлену декларантом митну вартість та скасувати рішення від 04.12.2012 № 100200000/2012/610171/2 про коригування митної вартості товарів, до якого додав документи на підтвердження заявленої митної вартості, зокрема:

прайс-лист фірми виробника б/н від 10.01.2012,

прайс-лист фірми відправника б/н від 01.10.2012,

Експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-948 від 14.12.2012,

калькуляцію від виробника на виготовлення продукції,

експортну декларацію країни виробника,

договір з третіми особами №2012NGF03741,

специфікацію з третіми особами.

За результатами розгляду документів позивача Київська регіональна митниця листом від 19.12.2012 №14/2-11/28013 відмовила в перегляді спірного рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2012 №100200000/2012/610171/2.

Крім того, відповідач зазначив, що наданий декларантом експертний висновок Торгово-промислової палати від 14.12.2012 № Ц-948 не відображає кон'юнктуру ринку в цілому, а описано тільки комерційні взаємовідносини між виробником, продавцем та покупцем. Також експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари. Тому документ було прийнято до уваги митним органом, але він не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Також відповідач звернув увагу на те, у наданій позивачем калькуляції від 01.10.2012 не зазначені статті витрат на виробництво. Крім того при виробництві товару світильники вологозахищені використовуються різні матеріали: корпус-алюмінієвий сплав (силумін), розсіювач-скло, решітка-алюмінієвий сплав (силумін) Зазначені матеріали мають різний відсоток у складі товару і різну ціну. Калькуляція цього не відображає. Враховуючи зазначене, надана калькуляція, на думку митного органу, не може бути використана в якості підтвердження заявленої митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

На підставі приписів Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до статті 49 цього Кодексу, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У частинах 1, 2 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

За змістом частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, приписи частин 5, 6 даної статті 53 Митного кодексу України забороняють вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Так, однією з підстав для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем, що документи, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов'язковими при її обчисленні, не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.

Заслухавши та дослідивши пояснення та доводи учасників справи, суд зазначає, що відповідно до умов поставки CIF Інкотермс 2010, за якими постачався товар позивачу за контрактом №1-201210 від 01.10.2012 страхування товару є обов'язком продавця. Витрати щодо страхування належать продавцю. Окремого страхування товару декларантом не здійснювалося.

Правила Інкотермс також не передбачають обов'язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не має).

Перелік витрат, що одразу не включені до вартості товару, та які необхідно додати до фактурної вартості для визначення митної вартості товару зазначено у ч.10 ст.58 Митного кодексу України. Під час декларування митної вартості, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України декларант повинен надати документи, що підтверджують розраховану митну вартість (тобто складові митної вартості). Більш того, надання цих документів митним органам України не передбачено жодним міжнародним документом з митної справи.

Беручи до уваги ту обставину, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, за умовами зовнішньоекономічного контракту товариство не повинно страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту.

Крім того, поданими позивачем документами, у тому числі контрактом, інвойсом, підтверджено, що товар поставлявся позивачу на умовах СIF порт Одеса, що спростовує твердження відповідача про розбіжність у поданих документах щодо умов поставки.

Слід зазначити, що сторони, укладаючи контракт, мають право діяти на власний розсуд та власний ризик, та укладати контракт на будь-яких умовах, що не суперечать вимогам чинного законодавства, а отже посилання представника відповідача на те, що документи містять інформацію про ціни на умовах FOB (Китай), а в контракті CIF (Україна) суд вважає необґрунтованим, оскільки вказане жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару, оскільки відповідно до контракту сторони досягли згоди про поставку товару саме на умовах CIF (Україна), про що свідчать документи, які надавались митному органу під час здійснення митного оформлення товару.

Також матеріалами справи спростовуються доводи відповідача щодо відсутності прайс-листа відправника товару, оскільки позивачем було надано прайс-лист фірми виробника б/н від 10.01.2012 разом з листом від 14.12.2012 вих. №1.

Крім того, у зв'язку з встановленням розбіжностей у наданих до митного оформлення документах та неможливістю підтвердити митну вартість товару, Київською регіональною митницею було витребувано додаткові документи згідно повідомлення від 29.11.2012, проте з наявних доказів у справі не вбачається отримання вказаного повідомлення декларантом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано митному органу договір з третіми особами № 2012NGF03741 разом з Специфікацією до договору № 2012NGF03741.

Окрім того, як зазначив митний орган, наданий декларантом експертний висновок Київської Торгово-промислової палати від 14.12.2012 № Ц-948 не відображає кон'юнктуру ринку в цілому, а описано тільки комерційні взаємовідносини між виробником, продавцем та покупцем. Також експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари. Тому документ було прийнято до уваги митним органом, але він не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Суд зазначає, що висновок Торгово-промислової палати не може бути визначальною при здійсненні контролю за митною вартістю товарів, оскільки вона видана на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, тобто експерт посилався виключна на цінову політику фірми виробника товару, а не кон'юнктуру ринку в цілому, у ній не здійснений аналіз цін на подібні (аналогічні) товари; не наведено інформації щодо конкретного співставлення з цінами на подібні (аналогічні) товари в країні-виробнику.

Висновки спеціалізованих експертних організацій, у тому числі Торгово-промислової палати України, носять виключно інформаційний характер та не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки позивачем надані усі відомості та документи, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Слід зазначити, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При цьому, відповідачем не доведено неможливість застосування ним інших методів визначення митної вартості під час прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів (за другорядним методом) та неможливість використання інформації, наданої позивачем у якості достовірної інформації заявленої декларантом митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В той час, декларантом були надані усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення товариством митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваного рішення.

Натомість, до матеріалів справи позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 72-77, 241-246, ч.5 ст.353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Євротрейд (ідентифікаційний код 33600925, адреса: 03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд.13) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 04.12.2012 № 100200000/2012/610171/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Євротрейд (ідентифікаційний код 33600925) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 799,66 грн. за рахунок асигнувань Київської регіональної митниці.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур