Рішення
від 28.12.2018 по справі 826/10896/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2018 року № 826/10896/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансово-промислова група "АЛЬКОР"

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної

інспекції у Київській області

про визнання протиправними, скасування приписів та постанов

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "АЛЬКОР" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування приписів від 13 березня 2018 року №1303/4, від 13 березня 2018 року №1303/3, від 21 травня 2018 року №2105/4, від 21 травня 2018 року №2105/3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 25 вересня 2018 року.

У судовому засіданні, що відбулося 18.12.2018 суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками складених відповідачем за результатами проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності актів №Т-1203/2 від 12.03.2018 та №2105/2 від 21.05.2018, у яких відображено, що позивачем здійснюється будівництво об'єкту виробничого призначення - асфальтного заводу, технологічний процес якого передбачає виробництво асфальтної суміші. Даний об'єкт підпадає під визначення об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, а отже належить до класу наслідків (відповідальності) - СС3. Крім того, у вказаних актах відповідачем зазначено, що за межами земельної ділянки проходить газогін високого тиску, частина охоронної зони якого заходить на територію будівництва. Тому об'єкт будівництва впливає на функціонування об'єкту інженерно-транспортної інфраструктури загальнодержавного рівня. Виходячи з цього відповідач встановив порушення законодавства з боку позивача - затвердження проектної документації, яка не відповідає будівельним нормам; початок виконання будівельних робіт на об'єкті класу наслідків (відповідальності) - СС3 без дозволу на виконання будівельних робіт; наведення недостовірних даних у повідомленні стосовно класу наслідків об'єкту, та коду об'єкту відповідно до Державного класифікатора.

Крім того, позивач посилався на те, що згідно з проектом, на належній йому земельній ділянці будувалися адміністративні будівлі та складські майданчики для зберігання двох асфальтозмішувальних установок КДМ 2087 у міжсезонний період. Дані установки є пересувними, не вимагають зв'язку із землею у вигляді фундаменту, а тому не можуть вважатися будівлями чи спорудами, відтак установки КДМ 2087 не можуть бути об'єктом будівництва. Враховуючи викладене, висновок відповідача про виконання будівельних робіт із спорудження асфальтного заводу на думку позивача є безпідставним.

Також позивач посилається на недоведеність висновків відповідача про змонтованість асфальтозмішувальної установки в робоче положення, забезпечення її органами живлення та управління, підключення до установки необхідних для технологічного процесу матеріалів та речовин. Зокрема, жодні інженерні комунікації до місця зберігання установки не були підведені, зазначена у актах перевірки трансформаторна підстанція не була підключена та за своїми технічними характеристиками вочевидь не здатна забезпечувати живленням об'єкт будівництва. Працівники відповідача не мають необхідних документів та кваліфікації для висновків про готовність до роботи асфальтозмішувальної установки.

Також позивач вказує, що запроектовані споруди та будівлі розташовані за межами охоронної зони магістрального газопроводу, тому твердження відповідача про вплив об'єктів будівництва на функціонування об'єкту інженерно - транспортної мережі загальнодержавного рівня є необґрунтованим.

В обґрунтування твердження про протиправність прийнятих на підставі вказаних вище актів перевірки приписів та постанов позивач також зазначив про неправильне застосування відповідачем положень Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 956; застосування Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808, який не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах; помилкове застосування відповідачем п. 12 додатку "Д" ДСТУ Б В.1.2-16:2013. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до рішення Бучанської міської ради №224-8-VII затверджено Положення про відділ державного архітектурно-будівельного контролю Бучанської міської ради , згідно якого вбачається, що відповідач не наділений повноваженнями здійснювати перевірку.

До початку вирішення справи по суті позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі зазначених вище актів перевірки постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-2303/4-10/10-44/2303/06/02 від 23 березня 2018 року, №З-2303/5-10/10-45/2303/06/02 від 23 березня 2018 року, №З-2303/6-10/10-46/2303/06/02 від 23 березня 2018 року, №З-0106/2-10/10-37/0106/06/02 від 01 червня 2018 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві №10/10-10/0708/03 від 07 серпня 2018 року та доповненнях до нього №10/10-11/1312/03 від 13 грудня 2018 року. Зокрема, відповідач вказує на обгрунтованість висновків, викладених у актах перевірки №Т-1203/2 від 12 березня 2018 року та №Т-2105/2 від 21 травня 2018 року. Проектом будівництва передбачені підключення об'єкта будівництва до газо- та електропостачання у майбутньому, після отримання технічних умов. Посилання позивача на відсутність необхідних відомостей для відображення наведених у них висновків, а також відсутність у інспекторів спеціальних знань щодо монтажу установок КДМ 2087, відповідач вважає бездоказовим припущенням. З посиланням на матеріали перевірок відповідач стверджує про доведеність неправильного визначення позивачем класу наслідків (відповідальності) об'єкта, що будувався - ССЗ. У листі від 13.05.2018 №22 позивач повідомив про проведення робіт з виконання спірних приписів, що на думку відповідача свідчить про його погодження з цими приписами.

Крім того, відповідач, посилаючись на частину 2 статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 6, 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказує на наявність у центрального органу архітектурно-будівельного контролю повноважень з проведення перевірки об'єктів будівництва із значними наслідками (відповідальності) СС3 незалежно від їх місця розташування. Також відповідач зазначив, що повноваження відповідача визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" , який наділяє останнього право на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів в межах та за межами населених пунктів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу №8 від 23 лютого 2018 року та направлення №100.18/01 від 23 лютого 2018 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, результати якого відображені у акті №Т-1203/2 від 12 березня 2018 року.

Згідно з цим актом відповідачем були встановлені наступні порушення: розроблення проектної документації проектувальником з порушенням вимог містобудівного законодавства та будівельних норм, у тому числі із заниженням класу наслідків об'єкту; невідповідність складу проектної документації вимогам додатку "Е" ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво ; відсутність стадії TEO проекту; експертиза проекту не проводилась; затвердження замовником проектної документації, яка не відповідає будівельним нормам; початок виконання будівельних робіт замовником на об'єкті класу наслідків ССЗ без дозволу на виконання будівельних робіт; наведення замовником недостовірних даних в повідомленні стосовно класу наслідків об'єкту, та коду об'єкту відповідно до Державного класифікатору; початок виконання будівельних робіт генпідрядником на об'єкті класу наслідків ССЗ без дозволу на виконання будівельних робіт; відсутність на об'єкті проекту виконання робіт (ПВР) та виконавчої документації.

На підставі акту №Т-1203/2 від 12 березня 2018 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 13 березня 2018 року прийнятий припис №1303/4, згідно з яким позивача зобов'язано усунути виявлені перевіркою порушення у строк до 13 травня 2018 року, а також припис № 1303/3, яким позивача зобов'язано зупинити роботи з 14 березня 2018 року.

Крім того, виходячи з висновків акту перевірки №Т-1203/2 відповідачем 13 березня 2018 року були складені протоколи №1Л-3-1303/1, №1Л-3-1303/2, №1Л-3-1303/3, у яких відображені порушення статей 29, 31, 36, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 23 Закону України "Про архітектурну діяльність", Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, що затверджений постановою КМ України від 13 квітня 2011 року №466.

На підставі цих протоколів згідно з приписами абзацу 3 пункту 3 частини 2 статті 2, пункту 2 частини 2 статті 2, абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" відповідно 23 березня 2018 року відповідачем були прийняті постанови №З-2303/4-10/10-44/2303/06/02 про застосування до позивача штрафу у розмірі 1 585 800 грн., №З-2303/5-10/10-45/2303/06/02 про застосування штрафу у розмірі 63 432 грн. та №З-2303/6-10/10-46/2303/06/02 про застосування штрафу у розмірі 158 580 грн.

На підставі наказу №98п від 14 травня 2018 року та направлення №350.18/01 від 14 травня 2018 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області був також проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, а також виконання вимог приписів від 13 березня 2018 року, результати якого відображені у акті №Т-2105/2.

У даному акті зазначено, що на 15 травня 2018 року будівлі та споруди розташовані у тому ж стані, у якому вони були 12 березня 2018 року. Приписи від 13 березня 2018 року не виконані, порушення не усунуто.

У зв'язку з цим 21 травня 2018 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області прийнятий припис №2105/4, яким позивача зобов'язано зупинити роботи з 22 травня 2018 року та припис №2105/3, яким позивача зобов'язано привести земельну ділянку до первинного стану у строк до 21 червня 2018 року.

Виходячи з висновків акту перевірки №Т-2105/2 відповідачем був складений протокол №1Л-3-2105/7 від 21 травня 2018 року, яким встановлено порушення статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На підставі цього протоколу згідно з приписами абзацу 2 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" 01 червня 2018 року відповідачем була прийнята постанова №З-0106/2-10/10-37/0106/06/02 про застосування до позивача штрафу у розмірі 26 430 грн.

Усі перелічені вище постанови про застосування штрафів у сфері містобудівної діяльності пов'язані з актами перевірки та приписами, оскільки складені на підставі спільних висновків та у зв'язку з невиконанням приписів.

Судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", пункту 5.1.4 ДБН-В.1.2.-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", пункту 8 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, що затверджений Постановою КМ України №808 від 28.08.2013, пункту 12 додатку "Д" ДСТУ Б В.1.2.-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва" стали дві встановлені під час перевірки обставини.

Так, відповідачем був встановлений та відображений у акті перевірки факт спорудження на земельній ділянці позивача асфальтного заводу - сукупності будівель та споруд виробничого призначення, технологічний процес якого передбачає виробництво асфальтної суміші. Як зазначено у актах перевірки, огляд виконаних будівельних робіт свідчить, що асфальтозмішувальна установка КДМ 208 змонтована в робоче положення, забезпечена органами живлення та управління, подачі необхідних для технологічного процесу матеріалів та речовин. На час перевірки установка не експлуатувалася.

Другою обставиною, що відображена у актах перевірки, є те, що відповідно до проектної документації за межами земельної ділянки проходить газопровід високого тиску, частина охоронної зони якого заходить на територію земельної ділянки. Тому об'єкт будівництва впливає на функціонування об'єкту інженерно-транспортної інфраструктури загальнодержавного рівня.

В обґрунтування доводів позовної заяви позивачем наданий паспорт установки КДМ 2087 00.00.000 ПС, яка знаходилася на земельній ділянці під час проведення відповідачем спірних перевірок.

Згідно з розділом 2 цього Паспорту установка монтується на тимчасовому будівельному майданчику, не вимагає спеціального бетонного фундаменту. Необхідні опорні частини (комплект підкладних рам) входять до комплекту постачання. Після демонтажу та перебазування установки будівельний майданчик може бути без значних витрат рекультивований. За мобільністю установка є пересувною та може транспортуватися як залізничним, так і автомобільним транспортом.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

За приписами абзацу п'ятого частини першої статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Проведення будівельних робіт саме на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними (СС3) наслідками, вимагає отримання дозволу згідно зі статтею 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З наведеного слідує, що отримання дозволу є умовою виконання робіт на певних об'єктах будівництва, якими у свою чергу можуть бути будинки, будівлі чи споруди.

Як вбачається з матеріалів справи, розміщення установки КДМ 208 для її роботи не вимагає спеціального бетонного фундаменту, тобто постійного зв'язку із землею, установка є пересувною. Відтак вона не може вважатися спорудою та об'єктом будівництва у відповідності до зазначених вище норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Аналогічне також підтверджується п. 24 Переліком будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.09. 2009 № 1104. Зведення тимчасових будівель та споруд, у тому числі контейнерного типу, без улаштування фундаментів.

Тимчасове розміщення пересувної установки не потребує отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що спростовує висновки відповідача.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що наявність чи відсутність доказів монтажу установки КДМ 208 у робоче положення та підключення до інженерних мереж, не може впливати на правову оцінку здатності установки КДМ 208 виступати об'єктом будівництва.

При можливості функціонування без фундаменту, вона не відповідає передбаченим законодавством ознакам об'єкта будівництва незалежно від забезпечення живленням. За цих підстав суд не приймає до уваги посилання сторін на наявність чи відсутність достатньої для функціонування установки трансформаторної підстанції.

Посилаючись на пункт 8 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, відповідач стверджував, що виробництво асфальтобетону належить до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а тому відносяться до об'єктів із значними наслідками (СС3).

У той самий час, частиною 5 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до вказаних об'єктів належать об'єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки".

На думку суду, відповідач помилково ототожнив поняття "об'єкт, що становить підвищену екологічну небезпеку" та "об'єкт підвищеної небезпеки", застосовуючи у спірних правовідносинах норми постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808.

Крім того, для визначення об'єкту підвищеної небезпеки в силу частини 5 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підлягає застосуванню Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки".

Відповідно до статті 1 цього Закону об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Аналіз даної норми свідчить, що критерієм віднесення до об'єкту підвищеної небезпеки є зв'язок з небезпечними речовинами у певному обсязі або безпосереднє визначення у законі як об'єкта з реально можливими надзвичайними ситуаціями.

Відповідачем не наведено закону, який визначав би установку КДМ 208 як об'єкт з реально можливими надзвичайними ситуаціями.

Одночасно, відповідачем не визначені небезпечні речовини чи категорії речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси. Відповідачем не застосований Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 956 та підлягає застосуванню при визначенні порогових мас вказаних небезпечних речовин. Через це ним не додержані встановлені статтями 1, 9 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" вимоги для визначення об'єкта підвищеної небезпеки.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про те, що установка КДМ 208 належить до об'єкта підвищеної небезпеки, а тому вважається об'єктом із значними наслідками (СС3) є необґрунтованим.

Відповідачем також залишилося неспростованим твердження позивача про те, що зміст пункту 12 додатку "Д" ДСТУ Б В.1.2-16:2013 "ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ НАСЛІДКІВ (ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ) ТА КАТЕГОРІЇ СКЛАДНОСТІ ОБ'ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА" у редакції, що затверджена наказом Мінрегіону України від 14 травня 2013 року №195 зі змінами №1 згідно з наказом Мінрегіону України від 12 травня 2014 року №135 відрізняється від того, на який посилався відповідач у актах перевірки.

Таким чином, судом встановлена протиправність та необґрунтованість висновків відповідача про спорудження на земельній ділянці позивача об'єкта із значними наслідками (СС3).

Судом не приймаються доводи позивача про те, що у відповідача відсутні повноваження на здійснення заходів контрою за результатами яких були прийняті спірні постанови та приписи, з огляду на те, що згідно п.8 ч.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті, а тому Державна архітектурно-будівельна інспекція України є суб'єктом владних повноважень, який наділений вказаними владно-управлінськими функціями.

Що стосується відображеного у актах перевірки знаходження частини охоронної зони газопроводу високого тиску на земельній ділянці, на якій відбувалося спірне будівництво, сторонами даний факт не оспорюється. За змістом позовної заяви позивач підтверджує цей факт, але не погоджується з висновками відповідача про те, що будівництво впливає на функціонування об'єкту інженерно-транспортної інфраструктури загальнодержавного рівня.

За приписами частини 4 статті 22 Закону України Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі.

З урахуванням цього, до предмету доказування у цій частині спору належить здійснення позивачем забудови у охоронній зоні об'єкта магістрального газопроводу.

Одним з принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, який у відповідності до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України полягає у розгляді і вирішенні справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Цей принцип розкривається у статті 77 того самого Кодексу, згідно з частинами 1, 2 якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На пропозицію суду відповідачем були надані усі матеріали, що використовувалися ним при прийнятті спірних приписів та постанов. Втім, надані документи та відзив на позовну заяву не доводять впливу об'єктів будівництва, що передбачені проектом та фактично споруджувалися позивачем на охоронну зону магістрального газопроводу.

Відповідачем не спростовано підтверджене проектом будівництва та наданим позивачем геодезичним планом земельної ділянки твердження про відсутність у охоронній зоні газопроводу запланованих чи збудованих будівель та споруд.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зібраних у справі доказів суд вважає необґрунтованими та протиправними викладені у актах перевірки №Т-1203/2 та №Т-2105/2 та протоколах від 13 березня 2018 року №1Л-3-1303/1, №1Л-3-1303/2, №1Л-3-1303/3, а також №1Л-3-2105/7 від 21 травня 2018 року висновки про розроблення проектної документації проектувальником з порушенням вимог містобудівного законодавства та будівельних норм, у тому числі із заниженням класу наслідків об'єкту; невідповідність складу проектної документації вимогам додатку "Е" ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво ; відсутність стадії TEO проекту; експертиза проекту не проводилась; затвердження замовником проектної документації, яка не відповідає будівельним нормам; початок виконання будівельних робіт замовником на об'єкті класу наслідків ССЗ без дозволу на виконання будівельних робіт; наведення замовником недостовірних даних в повідомленні стосовно класу наслідків об'єкту, та коду об'єкту відповідно до Державного класифікатору; початок виконання будівельних робіт генпідрядником на об'єкті класу наслідків ССЗ без дозволу на виконання будівельних робіт; відсутність на об'єкті проекту виконання робіт (ПВР) та виконавчої документації.

Це обумовлює висновок про протиправність та необґрунтованість прийнятих на підставі вказаних актів та протоколів приписів та постанов.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист позивача від 13.05.2018 №22, у якому останній повідомив про проведення робіт з виконання спірних приписів, що на думку відповідача свідчить про його погодження з цими приписами. Відповідно до частин 5, 6 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Відповідач правомірності своїх дій та прийнятих рішень не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 9, 12, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "АЛЬКОР" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати приписи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 13 березня 2018 року №1303/4, від 13 березня 2018 року №1303/3, від 21 травня 2018 року №2105/4, від 21 травня 2018 року №2105/3.

Визнати протиправним та скасувати постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-2303/4-10/10-44/2303/06/02 від 23 березня 2018 року, №З-2303/5-10/10-45/2303/06/02 від 23 березня 2018 року, №З-2303/6-10/10-46/2303/06/02 від 23 березня 2018 року, №З-0106/2-10/10-37/0106/06/02 від 01 червня 2018 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "АЛЬКОР" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 35, офіс 412, код ЄДРПОУ 39503364) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 561 (тридцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 63 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур

Дата ухвалення рішення28.12.2018
Оприлюднено06.01.2019

Судовий реєстр по справі —826/10896/18

Ухвала від 23.05.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Ухвала від 18.04.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Ухвала від 22.03.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Рішення від 28.12.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Мазур А.С.

Ухвала від 16.07.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Мазур А.С.

Ухвала від 16.07.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Мазур А.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні