Рішення

від 04.01.2019 по справі 567/936/18

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/936/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.18 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Гічиновська Я.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права власності на земельні ділянки

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до Острозького районного суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, в якому просить визнати за нею як спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4, право приватної власності на ? частину земельної ділянки площею 1,44 га, яка складається з двох ділянок, а саме: ділянки №1 площею 1,3 га, ділянки №2 площею 0,14 га, що розташовані на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області і призначені для ведення особистого селянського господарства та право приватної власнсті на ? частину вказаної земельної ділянки як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 16.02.2004 року померла її мати ОСОБА_4, яка на день смерті перебувала у зареєстрованому 13.08.1961 року шлюбі з ОСОБА_5

Вказала, що ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею та чоловіком ОСОБА_5

Зазначає, що після смерті матері ОСОБА_4 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 та єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є вона та ОСОБА_5

Вказала, що 12.09.2006 року помер ОСОБА_5, який 05.09.2006 року склав заповіт, посвідчений ОСОБА_3 сільською радою Острозького району, у якому залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів позивачу.

Зазначаючи, що для ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 1,44 га, що складається з двох земельних ділянок, а саме ділянки №1, площею 1,30 га та ділянки №2 площею 0,14 га та розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області, призначена для ведення особистого селянського господарства, то для неї, як спадкоємцю за законом першої черги після її смерті належить право на 1/2 частину вказаної земельної ділянки та на 1/2 частини вказаної земельної ділянки, як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_5, який був спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4

Посилається на те, що приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчено втраченим державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456 від 09.01.2002 року, у зв'язку з відстуністю правовстановлюючого документа на неї.

Вказуючи, що 16.02.2004 року померла ОСОБА_4, а 12.09.2006 року помер ОСОБА_5 та з моменту смерті припинилася їх цивільна правоздатність, а тому відновити втрачений державний акт немає можливості, з метою реалізації свого права на спадкування, просить позов задоволити та визнати за нею як спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4, право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 1,44 га, що складається з двох земельних ділянок, а саме ділянки №1 площею 1,30 га та ділянки №2 площею 0,14 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданим 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області, що був втрачений та на 1/2 частину вказаної земельної ділянки, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який був спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, зобов'язано відповідача ОСОБА_3 сільську раду подати відзив на позовну заяву та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області подати пояснення на позовну заяву.

14 вересня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 сільська рада Острозького району позовні вимоги ОСОБА_2 визнає повністю та проти їх задоволення не заперечує.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву вказано, що ОСОБА_3 сільською радою повністю визнаються обставини, що викладені в позовній заяві ОСОБА_2, а також повністю погоджуються з обставинами, викладеними позивачем. Зокрема, з тим, що єдиними спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4, які фактично прийняли спадщину є її дочка ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_5

Водночас, ОСОБА_3 сільська рада погоджується із тим, що позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 12.09.2006 року та належним чином оформила свої спадкові права.

Окрім того, відповідач погоджується з висновком позивача щодо неможливості в позасудовому порядку вирішити вказаний спір, оскільки за життя ОСОБА_4 було втрачено державний акт серії І-РВ №034456 від 09.01.2002 року, який посвідчував її право приватної власності на земельну ділянку, а відновити його на даний момент немає можливості.

Зазначаючи, що приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 винесено постанову, якою ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, просить позов ОСОБА_2 задоволити повністю.

Крім того, у відзиві зазначено, що ОСОБА_3 сільською радою Острозького району не вживалися жодні дії щодо визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відумерлою.

Водночас, на адресу суду надійшло клоптання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, яке по своїй суті є поясненнями третьої особи на позовну заяву, в якому Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_2 у разі встановлення судом права власності на земельні ділянки за позивачем, як спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 та як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5

Ухвалою суду від 26.09.2018 року, за клопотанням позивача, від приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 витребувано копії спадкових справ №164/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 та №573, заведеної після смерті ОСОБА_5

В підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просить суд позов задоволити.

Зазначив, що 16.02.2004 року померла мати позивача ОСОБА_4, яка на день смерті була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із чоловіком ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_2

Вказав, що для ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 1,44 га, що складається з двох земельних ділянок, а саме ділянки №1, площею 1,30 га та ділянки №2, площею 0,14 га та розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку посвідчувалося державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданим 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою.

Однак, за життя ОСОБА_4 оригінал вказаного державного акта був втрачений, про що у газеті «Життя і слово» №11-120 (9187-9188) від 10.02.2018 року було зроблено відповідне оголошення.

Зазначає, що після смерті матері ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 та єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є позивач та ОСОБА_5

Вказав, що 12.09.2006 року помер ОСОБА_5, який 05.09.2006 року склав заповіт, посвідчений ОСОБА_3 сільською радою Острозького району, у якому залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2

Пояснив, що після смерті ОСОБА_5 Острозькою районною державною нотаріальною конторою 25.12.2009 року було заведено спадкову справу №573 та 25.12.2009 року видано ОСОБА_2, як спадкоємцю за заповітом, свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна ОСОБА_5

Вказує, що для позивача ОСОБА_2, як для спадкоємця за законом першої черги після смерті ОСОБА_4, належить право на 1/2 частину земельної ділянки, що належала ОСОБА_4 та на 1/2 частини вказаної земельної ділянки, як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_5, який був садкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4

Однак, приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, право власності на яку посвідчено втраченим державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456 від 09.01.2002 року, що був втрачений, у зв'язку з відстуністю правовстановлюючого документа на неї.

Вказуючи, що 16.02.2004 року померла ОСОБА_4, а 12.09.2006 року помер ОСОБА_5 та з моменту смерті припинилася їх цивільна правоздатність, а тому відновити втрачений державний акт немає можливості, з метою реалізації права ОСОБА_2 на спадкування, просить позов задоволити та визнати за ОСОБА_2, як спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4, право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 1,44 га (що складається з двох земельних ділянок, а саме ділянки №1 площею 1,30 га та ділянки №2 площею 0,14 га), яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданим 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №456, що був втрачений та на 1/2 частку вказаної земельної ділянки, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який був спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій розгляд справи просить здійснювати за його відсутності, з врахуванням поданого відзиву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у Рівненській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, в порядку ст.ст.200, 206 ЦПК України, виходячи з наступного.

16.02.2004 року померла ОСОБА_4 (актовий запис №4 від 17.02.2004 року), що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії І-ГЮ №219658, виданим 13.03.2018 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Острозького району.

Статею 1216 ЦК України, визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1217, ч.1, 2 ст.1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені ст.1261-1265 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що заповіти ОСОБА_4 не складалися та від її імені не посвідчувалися, про що свідчить інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №52634759 від 17.07.2018 року, відповідно до якої інформація за параметрами пошуку "Новак Ганна Кіндратівна" у Спадковому реєстрі відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до свідоцтва про народження серії V-УР №0788696, виданого 13.11.1965 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району, ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу «Целінська» (свідоцтво про шлюб серії І-ГЮ №138564, актовий запис №8 від 18.06.1994 року) народилася 28.10.1965 року та її батьком зазначено ОСОБА_5, а матір'ю - ОСОБА_4

Водночас, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00019744699 від 13.03.2018 року, шлюб між ОСОБА_4 (до реєстрації шлюбу «Ноцик» ) та ОСОБА_5 зареєстровано 13.08.1961 року виконавчим комітетом Мощаницької сільської ради Острозького району (актовий запис №16).

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З довідки ОСОБА_3 сільської ради Острозького району №286 від 11.05.2018 року вбачається, що на день своєї смерті ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із ОСОБА_5 (чоловік), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_8 (зять) та ОСОБА_9 (онук).

Зазначенні вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є єдиними спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Окрім того, з довідки приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 №865/02-14 від 17.07.2018 року та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №52634881 від 17.07.2018 року вбачається, що позивач звернулася до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Вказані обставини свідчать про те, що спадоємцями за законом першої черги, які фактично у рівних частках прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, є її чоловік ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_2

Одночасно, з свідоцтва про смерть серії 1-ГЮ №026397, виданого 13.09.2006 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області, встановлено, що ОСОБА_5 помер 12.09.2006 року (актовий запис №17).

Відповідно до ч.1 ст.1217, ч.1 ст.1223, ч.1 ст.1233 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом, право на спадкування мають особи, визначенні у заповіті, який є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті.

З матеріалів справи, вбачається, що 05.09.2006 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений ОСОБА_3 сільською радою Острозького району та зареєстрований в реєстрі за №55, за яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті та на що за законом матиме право, заповів ОСОБА_2

Водночас, згідно довідки ОСОБА_3 сільської ради №666 від 17.07.2018 року, ОСОБА_5 на день своєї смерті проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_8 (зять) та ОСОБА_9 (онук).

З довідки приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 №865/02-14 від 17.07.2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу №573 та спадкоємцем за заповітом після його смерті є ОСОБА_2, інші особи заяв про прийняття чи відмову у прийнятті спадщини не подавали, відомості про інших спадкоємців у нотаріуса відсутні.

Окрім того, з матеріалів спадкової справи №573, заведеної після смерті ОСОБА_5, вбачається, що 25.12.2009 року державним нотаріусом Острозької державної нотаріальної контори для ОСОБА_2, як спадкоємцю після смерті ОСОБА_5, було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №2584, на частину спадкового майна ОСОБА_10, зокрема, земельну ділянку, площею 1,44 га, що знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району.

Зазначені обставини, свідчать про те, що ОСОБА_11 є єдиним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_5 та фактично прийняла спадщину після його смерті.

Одночасно в судовому засіданні встановлено, що для ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 1,44 га, що складається з двох земельних ділянок, а саме ділянки №1 площею 1,30 га та ділянки №2 площею 0,14 га та яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданим 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №456.

Однак, відповідно до оголошення, опублікованого в газеті «Життя і слово» №11-120 (9187-9188) від 10.02.2018 року, вказаний державний акт на землю серії І-РВ №034456 , виданий на ім'я ОСОБА_4 , вважається недійсним, оскільки є втраченим.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоєцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_2 перейшло право на 1/2 частину земельної ділянки, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданим 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №456, який був втрачений, як спадкоємцю за законом першої черги після смерті ОСОБА_4

Окрім того, до ОСОБА_2 перейшло право на 1/2 частину вказаної земельної ділянки, як до спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_5, який був спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4

Водночас, з матеріалів спадкових справ №573, заведеної після смерті ОСОБА_5 та 164/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4, постанови приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_6 №864/02-14 від 17.07.2018 року вбачається, що для ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті матері ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 1,44 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташованаа на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на неї.

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Оскільки ОСОБА_4 померла 16.02.2004 року та з моменту її смерті припинилася цивільна правоздатність, а тому відновити втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданий 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №456 немає можливості.

Окрім того, з повідомлення відділу в Острозькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 15.05.2018 року вбачається, що з 01.01.2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються.

Відповідно до п.»г» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.131 Земельного Кодексу України, громадяни, юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст.1225 ЦК України, визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Таким чином, в судовому засіданні встановленно, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 1,44 га, що складається з двох земельних ділянок, а саме ділянки №1 площею 1,30 га та ділянки №2 площею 0,14 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданим 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №456 , що був втрачений, а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцями за законом першої черги після її смерті та фактично прийняли спадщину.

Однак ОСОБА_5 12.09.2006 року помер та єдиним спадкоємцем за заповітом після його смерті є позивач ОСОБА_2, яка вважається такою, що прийняла спадщину, однак через відсутність правовстановлючого документа на земельну ділянку, не може отримати свідоцтво про право на спадщину та повною мірою реалізувати свої спадкові права , тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.

На підставі п.4 ст.25, п.11 ч.1 ст.346, ст.ст.392, 1216-1218, 1258, 1261, 1268, 1269, 1297 ЦК України, ст.81, 131, 152 ЗК України, керуючись ст.10, 81, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права власності на земельні ділянки задоволити.

Визнати за ОСОБА_2, як спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4, право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 1,44 га (що складається з двох земельних ділянок, а саме ділянки №1 площею 1,30 га та ділянки №2 площею 0,14 га), яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданим 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №456, що був втрачений.

Визнати за ОСОБА_2, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який був спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4, право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 1,44 га (що складається з двох земельних ділянок, а саме ділянки №1 площею 1,30 га та ділянки №2 площею 0,14 га), яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_4 на яку посвідчувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №034456, виданим 09.01.2002 року ОСОБА_3 сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №456, що був втрачений.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.01.2019 року.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_12