Ухвала

від 04.01.2019 по справі 487/8624/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/812/23/19 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Категорія: п.9 ч.1 ст. 309 КПК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 січня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні в рамках кримінального провадження № 12018150030004939 матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2018 року про арешт майна.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

представники третіх осіб,

щодо майна яких вирішується

питання про арешт: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2018 року про накладення арешту, в частині накладення арешту на насіння соняшника, що знаходиться у володінні ТОВ «Грінтур-Екс», що поставлене 12 грудня 2018 року до останнього транспортним засобом ДАФ, д.н.з. НОМЕР_1 , та повернути ТОВ «Форест санрайз» насіння соняшника, у кількості 25620 (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять) кілограмів, що передано на зберігання Приватному підприємству «Севако-Транс-Агротех.

Короткий зміст рішення слідчого судді суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2018 року задоволено клопотання заступника начальника СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області та накладено арешт на насіння соняшнику, яке знаходиться у володінні ТОВ «Грінтур-Екс» (код ЄДРПОУ 25380435), та яке було поставлено транспортним засобом МАН, д/н НОМЕР_2 , маса нетто насіння соняшника складає 37 860 кг, транспортним засобом ДАФ д.н, НОМЕР_1 маса нетто насіння соняшника складає 25 620 кг, транспортним засобом МАН д.н. НОМЕР_3 маса нетто насіння соняшника складає 36 020 кг, а всього загальною масою нетто - 99500 кг.

Постановлено насіння соняшнику у кількості 99500 кг передати на зберігання ПП «Севако-Транс-Агротех».

Узагальнені доводи апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.

Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, прийняту з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України.

Стверджує, що насіння соняшника, масою нетто 25620 кг, є власністю ТОВ «Форест санрайз».

На думку апелянта, насіння соняшника не є речовим доказом.

Встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.

СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12018150030004939 з попередньою правовою кваліфікацією за ознаками частини 4 статті 190 Кримінального кодексу України (надалі КК України).

Слідчий суддя, прийшовши до висновку про необхідність арешту значеного у клопотанні слідчого майна, обґрунтувала це тим, що: майно є об`єктом кримінально протиправних дій; доведено необхідність такого арешту; наявні ризики, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача про зміст оскаржуваної ухвали, доводи викладені в апеляційній скарзі, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, не виходячи за межі вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, апеляційний суд визнає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею додержані вимоги статей 170 173 КПК України.

Як передбачено пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У зв`язку з цим, відповідно до частини 2 статті 173 КПК України, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно вимогам частини 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на обставини кримінального провадження, враховуючи вимоги частини 1 та частини 2 статті 170 КПК України щодо завдання та мети арешту, слідчий суддя при постановленні рішення вірно врахувала, що зазначене майно відповідає критерію речового доказу та на підставі статті 170 КПК України підлягає арешту.

За такого, є такими, що не заслуговують на увагу твердження апелянта щодо безпідставності накладення арешту на майно.

Виходячи із даних матеріалів кримінального провадження, на цьому етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою виконання завдань кримінального провадження, так як незастосування арешту в даному випадку може призвести до зникнення вказаного майна, приховування слідів злочину, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В силу наведеного, є не слушними твердження апелянта, що майно на яке накладено арешт не відповідає критерію речового доказу.

Щодо непред`явленняпідозри,про щовказує представниктретьої особи,щодо майнаякого вирішуєтьсяпитання проарешт,в апеляційнійскарзі,то,враховуючи положеннячастини 2статті 173КПК України,яка єспеціальною нормою,таке слідчийсуддя повиненврахувати увипадках,передбачених пунктами3,4частини 2статті 170КПК України,тобто привирішенні питанняпро арештмайна зметою забезпечення:конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено, а тому і в цій частині твердження апелянта є безпідставними.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, про що просить апелянт.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2018 року проарешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: