Постанова

від 03.01.2019 по справі 922/1320/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2019 р. Справа № 922/1320/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В. ,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Берро Н.А. за дов. ,

від відповідача: не прибули ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. №415 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.18 (повний текст рішення складено 10.09.2018, суддя Жельне С.Ч.) у справі № 922/1320/18

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія "Енсо Груп", м.Київ

про стягнення коштів 39 642, 06 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія "Енсо Груп" про стягнення 39 642,06 грн. недоотриманого доходу за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,0619 га по пр.Гагаріна, 127-А, у м.Харків.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 229 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2018 р. по справі №922/1320/18 позовні вимоги задоволено повністю. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Енсо Груп звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Наполягають, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права. Вважають, що в даному випадку, обов'язок сплати орендної плати за земельну ділянку, виник з моменту внесенням відповідних змін до договору оренди землі за рішенням суду, а тому відсутні підстави для стягнення збитків.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Енсо Груп м.Київ на рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/1320/18 та встановлено позивачу строк до 08.11.2018 р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 р. справу призначено до розгляду на 29.11.2018 р.

В судовому засіданні, призначеному на 29.11.2018 р. та на 29.11.2018 р. оголошувалася перерва до 20.12.2018 р. та 03.01.2019 р. відповідно (ухвали від 29.11.2018 р. та від 20.12.2018 р.)

В судових засіданнях представник позивача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача в судові засідання жодного разу не прибули. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася обов'язковою.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді доповідача) , дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного провадження

11.10.2005 р. між Харківською міською радою та Відповідачем укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №69166/05.

Пунктом 5 цього договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки №3225/04 від 23.12.2004 року становить 166217 грн.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: - 2005 рік: 345,04 грн; - 2006 рік: 449,20 грн; -2007 року: 651,02 гр.

Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) інших випадках, передбачених законом. (п. 13 договору).

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (п.1.1 рішення).

Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п.п. 2, 3 рішення).

Відповідно до п.16.4 цього Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду, зокрема у випадку зміни нормативної грошової оцінки землі.

Відповідач, протягом встановленого законом строку додаткову угоду до договору землі не уклав.

У зв'язку з чим, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було підготовлено та 01.02.2016 направлено на адресу відповідача додаткову угоду до договору оренди землі від 11.10.2005 за №69166/05 разом із листом-пропозицією №8983/0/225-15 від 29.12.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 28).

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2016 у справі №922/1716/15 позовну заяву Харківської міської ради задоволено частково, внесені зміни до договору оренди землі від 11.10.2005 за № 69166/05, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по пр.Гагаріна, 127-А у м.Харкові площею 0,0619 га в зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по пр.Гагаріна, 127-А у м.Харкові площею 0,0619 га (кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:02:005:0024) згідно з розрахунком від 08.12.2015 № 1648/15 на рік становить 8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 78632,70грн., або в місяць -6552,73 грн.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначавав, що починаючи з дати отримання додаткової угоди до договору оренди землі щодо зміни розміру орендної плати за землю на підставі нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, відповідач зобов'язаний був її підписати та направити один із примірників такої угоди до Департаменту земельних відносин і сплачувати орендну плату за землю у новому розмірі, визначеному додатковою угодою. Проте відповідач ухилився від виконання свого обов'язку, чим було завдано позивачу збитки у вигляді недоотриманого доходу, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду про стягнення недотриманого доходу за користування ТОВ Холдингова компанія "Енсо Груп" земельною ділянкою по пр.Гагаріна, 127-А у м.Харкові площею 0,0619 га за період з 01.03.2016 по 01.08.2016 у розмірі 39 642,06 грн.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Стаття 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. (ст.225 ГК України, ст.22 ЦК України)

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України Про оренду землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. (ст.628 ЦК України)

Однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата. ( ст.15 Закону України Про оренду землі )

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до статті 288 якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності зі статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років. Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 286.2. Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плані за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

При цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання

Згідно статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем (Харківською міською радою) було вжито всіх заходів для отримання від відповідача плати за користування земельною ділянкою з врахуванням нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., зокрема, направлено листа-пропозиції щодо внесення змін до договору оренди землі від 11.10.2005 року,

Але відповідач в добровільному порядку додаткову угоду до договору не підписав, у зв'язку з чим Харківська міська рада була вимушена звернутися з позовом до суду про внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, в судовому порядку.

Зазначені обставини підтверджують факт вини у формі бездіяльності відповідача щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою по пр.Гагаріна, 127-А у м.Харкові площею 0,0619 га у відповідність до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

В той же час, необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Як зазначалося вище, ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору пісного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Дослідивши обставини справи, судова колегія також приходить до висновку, що в даному випадку, наявні всі елементи господарського правопорушення.

Так, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, що прямо встановлені Законом, Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів, розмір яких підтверджено матеріалами справи.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення по справі залишається без змін.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія "Енсо Груп", м.Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.18 по справі № 922/1320/18 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 05.09.18 по справі №922/1320/18 - без змін.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дати її підписання.

Повний текст постанови буде складено та підписано 08.01.2019.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов