Рішення

від 26.12.2018 по справі 903/60/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 грудня 2018 р. Справа № 903/60/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали по справі №903/60/18

за позовом фізичної особи-підприємця Доляновської Тамари Валеріївни, м. Київ

до фізичної особи-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича, м. Ковель, Волинської області

про стягнення 105 564,34 грн.,

та за позовом третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, товариства з обмеженою відповідальністю Градок, м. Київ

до фізичної особи-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича, м. Ковель, Волинської області

про стягнення 91 092,07 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець Доляновська Т. В. звернулася з позовною заявою до господарського суду, в якій просила стягнути з фізичної особи-підприємця Шушмарука Р.В. 105 564,34 грн., збитків, завданих втратою вантажу.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів № 1704 від 23.01.2017р. та заявки б/н від 27.01.2017р., внаслідок чого відповідачем під час перевезення було втрачено частину вантажу.

Ухвалою суду від 06.02.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.03.2018р.; задоволено заяву позивача про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю Градок.

В судове засідання 05.04.2018р. відповідач не з`явився. Ухвала суду від 22.03.2018р. була надіслана відповідачу на адресу: Волинська область, м. Ковель, вул. Нова, 9/16., яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу: вул. Грушевського, 69-А, м. Ковель, яка зазначена в договорі № 1704 перевезеня вантажів.

Із доданого до матеріалів справи витягу із веб-сайту УДППЗ Укрпошта вбачається, що ухвала суду від 22.03.2018р. не була вручена у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

28.03.2018р. на адресу суду надійшли письмові пояснення від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, №21/03/18 від 21.03.2018р., в яких товариства з обмеженою відповідальністю Градок зазначило позицію щодо суті позовних вимог.

03.04.2018р. та 05.04.2018р. представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі.

Заяву обґрунтовує тим, що предметом позову у справі є стягнення збитків, які позивач, як експедитор, зазнав внаслідок втрати відповідачем частини вантажу, що належить ТОВ Градок, а в провадженні господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/23658/17 за позовом ТОВ Градок до фізичної особи-підприємця Доляновської Т. В. про стягнення суми збитків, завданих втратою вантажу. Представник позивача зазначав, що у справі №910/23658/17 встановлюється факт наявності або відсутності вини фізичної особи-підприємця Доляновської Т. В. у втраті вантажу ТОВ Градок, вирішується питання стягнення з неї збитків, отже у випадку задоволення або відмови у задоволенні позову ТОВ Градок у справі № 910/2356/17 такі обставини впливатимуть на вирішення справи № 903/60/18. Оскільки рішення у справі № 910/23658/17, яким у задоволенні позову ТОВ Градок відмовлено, не набрало законної сили, представник позивача просив суд зупинити провадження у справі № 903/60/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/23568/17.

Позивач в судовому засіданні клопотання про зупинення підтримала.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, проти клопотання позивача та зупинення провадження у справі не заперечила.

Ухвалою суду від 05.04.2018р. провадження у справі № 903/60/18 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/23568/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Градок до фізичної особи-підприємця Доляновської Т. В. про стягнення 83 564,30 грн. збитків.

01.03.2018р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення по справі № 910/23658/17 за позовом за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Градок до фізичної особи-підприємця Доляновської Т. В. про стягнення 83 564,30 грн. збитків.

Рішенням від 01.03.2018р. господарський суд міста Києва у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Градок відмовив.

Господарським судом Волинської області через було встановлено, що 10.07.2018р. Київським апеляційним господарським судом було прийнято постанову по справі № 910/23658/17, якою апеляційну скаргу ТзОВ Градок було залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018р. без змін.

Отже, відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, 10.07.2018р. рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018р. по справі № 910/23658/17 набрало законної сили.

Разом з цим, 26.10.2018р. на адресу суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Градок № 10/18-1 від 17.10.2018р., в якій товариство просило суд залучити ТзОВ Градок до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; стягнути із фізичної особи-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича 91 092,07 грн. збитків та 1762 грн. судового збору.

На обгрунтування позовних вимог третя особа посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів № 1704 від 23.01.2017р., внаслідок чого під час перевезення було втрачено частину вантажу, що належить ТзОВ Градок.

Враховуючи усунення обставин, що були підставою для зупинення, провадження у справі № 903/60/18 ухвалою суду від 31.10.2018р. було поновлено; строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 30.11.2018р. включно; прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Градок № 10/18-1 від 17.10.2018р. до розгляду; залучено ТзОВ Градок третьою особою на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; підготовче засідання призначено на 19.11.2018р.

В судове засідання 19.11.2018р. сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Факт належного повідомлення позивача та третьої особи підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0214010636027 від 08.11.2018р., № 0305610085577 від 07.11.2018р.

Ухвала суду, яка була направлена відповідачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Волинська область, м. Ковель, вул. Нова, 9/16., та на адресу: вул. Грушевського, 69-А, м. Ковель, яка зазначена в договорі № 1704 перевезення вантажів, повернулась із відміткою пошти: За закінчення терміну зберігання.

Оскільки, станом на 19.11.2018р. клопотання від учасників справи на підставі ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, про розгляд справи спочатку, на адресу суду не надходили, то ухвалою суду від 19.11.2018р. було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2018 р. на 14:30 год.

В судове засідання 05.12.2018р. представники сторін не з`явились. Про причини неявки суд не повідомили.

Ухвала суду від 19.11.2018р., яка була надіслана на адресу фізичної особи-підприємця Доляновської Т. В., повернулась із відміткою пошти: За закінчення встановленого строку зберігання.

Ухвала суду, яка була направлена відповідачу-фізичній особі-підприємцю Шушмаруку Роману Вікторовичу, на адресу суду не повернулась. Як вбачається з витягу із сайту ПАТ Укрпошта поштове відправлення станом на 05.12.2018р. не було вручене.

В судовому засіданні 05.12.2018р. було оголошено перерву; ухвалою суду від 05.12.2018р. було викликано третю особу на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю Градок в судове засідання, яке було призначене на 27.12.2018р.; було повідомлено фізичну особу-підприємця Доляновську Тамару Валеріївну та фізичну особу-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича про оголошення перерви в судовому засіданні.

26.12.2018р. від товариства з обмеженою відповідальністю «Градок» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Клопотання обґрунтоване тим, що представник братиме участь у переговорах, які заплановані раніше.

В судове засідання 27.12.2018р. сторони не з`явились.

Факт належного повідомлення про судовий розгляд товариства з обмеженою відповідальністю Градок підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0305610198835 від 17.12.2018р.

Ухвала суду, яка була надіслана на адресу фізичної особи-підприємця Доляновської Т. В., повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «По закінченню терміну зберігання».

Ухвалу суду від 05.12.2018р. про оголошення перерви в судовому засіданні до 27.12.2018р. було надіслано фізичній особі-підприємцю Шушмаруку Роману Вікторовичу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається із витягу із сайту ПАТ «Укрпошта» ухвала суду фізичній особі-підприємцю Шушмаруку Роману Вікторовичу станом на 21.12.2018р. не вручена, відмітка «Інші причини».

Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем проживання фізичної особи-підприємця Шушмарука Р. В. є АДРЕСА_1 .

Разом з цим, ухвали суду надсилались відповідачу за адресами: вул. Грушевського, 69-А, м. Ковель; вул. Гайдамацька, 31, м. Ковель.

Проте з усіх адрес ухвали суду повертались без вручення.

Крім цього, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитися з ухвалою господарського суду Волинської області у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а строк розгляду справи по суті, встановлений ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, не дозволяв відкласти розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами, оскільки кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вимога фізичної особи-підприємця Доляновської Тамари Валеріївни про стягнення з фізичної особи-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича вартості втраченого вантажу в розмірі 105 564,34 грн. не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

28.01.2013р. між фізичною особою-підприємцем Крупченко Тамарою Валеріївною (експедитор) та ТОВ «Градок» (клієнт) було укладено договір № 1303 транспортного експедирування (організація міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом).

Відповідно до додатку №1 до договору № 1303 від 28.01.2013р. сторони узгодили зміну прізвища та адреси експедитора та внесли зміни до договору № 1303. В преамбулі договору № 1303 зазначили, що експедитором вважають фізичну особу-підприємця Доляновську Т. В.

Згідно з п. 1.1. договору транспортного експедирування № 1303 від 28.01.2013р. клієнт замовляє, а експедитор за плату і за рахунок клієнта виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 1.3. договору № 1303 експедитор має право залучати до виконання зобов`язань перед клієнтом за даним договором фізичних і юридичних осіб будь-якої форми власності і які працюють на будь-якій системі оподаткування, що дозволені законодавством України.

Відповідно до п. 5.8. договору № 1303 від 28.01.2013р. у випадку якщо при перевезенні будуть виявлені нестачі, ушкодження або втрати вантажів, експедитор повинен відшкодувати клієнту завдані збитки в повному обсязі. Сума збитків визначається на основі фактурної вартості товару, що перевозиться.

Виконуючи умови договору № 1303 від 28.01.2013р., на підставі п. 1.3. договору, 23.01.2017р. між фізичною особою-підприємцем Доляновською Т. В. та фізичною особою-підприємцем Шушмаруком Р. В. було укладено договір № 1704 перевезення вантажів (надання послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом).

Згідно з п. 1.1. договору експедитор в інтересах свого клієнта і за його рахунок замовляє, а перевізник (відповідач) за плату надає послуги з перевезення вантажу, вказаного експедитором.

Згідно з п. 1.2. договору перевізник надає послуги з перевезення та інші послуги, що безпосередньо пов`язані з таким перевезенням (зокрема, отримання необхідних документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за одержанням вантажів, тощо, але згідно з конкретними інструкціями експедитора) і забезпечує перевезення вантажів власним транспортом.

Відповідно до р. 2 договору детальні умови кожного перевезення зазначаються експедитором у окремих заявках на експедирування вантажу з обов`язковим посиланням на договір. Підтвердженою вважається заявка, підписана сторонами і скріплена їх печатками. Підтверджена заявка обов`язкова для виконання сторонами і є невід`ємною частиною цього договору. Заявка може оформлятись за допомогою обміну листами з використанням факсимільного зв`язку, які будуть мати силу оригіналів у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 3.1.3. договору перевізник зобов`язаний перевірити відповідність пакування, маркірування та кріплення вантажу відправником відповідно до умов перевезення, що забезпечують збереження вантажу під час транспортування.

Відповідно до п. 5.1. договору сторона, яка порушила договірні зобов`язання несе відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Як зазначала фізична особа-підприємець Доляновська Т. В. у позовній заяві, 27.01.2017р. між сторонами було укладено заявку № б/н на перевезення за маршрутом Польща-Україна, отримувач - ТОВ «Градок», сума фрахту: 22000 грн., водій Лугвішик Богдан, А/М № НОМЕР_1 .

Згідно з товарно-транспортною накладною (CMR) № 0000166 від 30.01.2017р. товар був завантажений на транспортний засіб перевізника - підприємця Шушмарчука Романа Вікторовича.

Під час перевезення у місті Чоснув (Польща) частину товару у кількості 45 картонних коробок було викрадено з транспортного засобу. За фактом крадіжки товару комісаріатом поліції м. Чоснув було розпочато розслідування.

Через крадіжку частини товару 03.02.2017р. комісією у складі представників компанії «SUKCES» та перевізника (водій Богдан Лухвіщик) був складений протокол розбіжностей № 01/02/2017.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 03.02.2017р. протягом розвантаження і прийому товару на склад виявлено нестачу товару: повинно було бути 124 картонних коробки, а було виявлено нестачу в розмірі 45 коробок.

Згідно з новими документами, складеними після крадіжки, вартість товару, що залишився, становила 19 671,05 доларів США.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.04.2018р. провадження у справі № 903/60/18 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/23568/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Градок до фізичної особи-підприємця Доляновської Т. В. про стягнення 83 564,30 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/23658/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Градок» до фізичної особи-підприєиця Доляновської Т. В. про стягнення 83 564,30 грн. збитків було встановлено, що докази надання експедиторських послуг фізичною особою-підприємцем Доляновською Т. В. товариству з обмеженою відповідальністю «Градок» відсутні, отже й підстави для відповідальності у зв`язку із втратою вантажу відсутні.

Рішення господарського суду міста Києва набрало законної сили 10.07.2018р., оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018р. було залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Отже, факти, встановлені у рішенні господарського суду міста Києва у справі № 910/23658/17, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Разом з тим, варто зазначити, що на обґрунтування стягнення збитків позивач - підприємець Доляновська Т.В. посилається на укладення з підприємцем Шушмарук Р. В. договору перевезення вантажів (надання послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) №1704 від 23.01.2017.

Однак, відповідно до п. 5.6. договору №1704 від 23.01.2017, укладеному між підприємцем Доляновською Т. В. і підприємцем Шушмарук Р. В., у випадку, якщо при перевезенні будуть виявлені нестачі, ушкодження або втрати вантажів, перевізник повинен відшкодувати клієнту (тобто ТзОВ «Градок»- вантажоотримувач), завдані збитки в повному обсязі.

Отже, відповідач як перевізник відповідальний перед ТзОВ «Градок» як вантажоотримувачем за незбереження частини вантажу, а не перед підприємцем Доляновською Т.В. як експедитором.

Також звертаючись з позовом до суду, підприємець Доляновська Т.В. не довела, що саме вона як експедитор зазнала певних втрат у зв`язку із втратою вантажу.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що підприємець Доляновська Т.В. зазнала певних витрат у зв`язку із втратою вантажу, нею не подано.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що правових підстав для задоволення позову підприємця Доляновської Т.В. та стягнення з відповідача підприємця Шушмарука Р.В. 105 564,34 грн. збитків, завданих втратою вантажу, на її користь немає, а тому у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Доляновської Тамари Валеріївни слід відмовити.

Вимога товариства з обмеженою відповідальністю Градок до фізичної особи-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича про стягнення 91 092,07 грн. збитків підлягає до задоволення з огляду на наступне.

28 січня 2013 року між фізичною особою-підприємцем Доляновською Т.В. та товариство з обмеженою відповідальністю "Градок" було укладено договір транспортного експедирування № 1303.

Відповідно до умов договору, фізична особа-підприємець Доляновська Т.В. була зобов`язана забезпечити перевезення товару, належного ТОВ "Градок", товар - іграшки дитячі виробництва фірми "LEGO", вартістю 29,866.90 доларів США у кількості 124 картонні коробки, загальною вагою 1000.83 кг, маршрут перевезення: Польща Україна.

На виконання умов договору позивачем було укладено договір на перевезення вантажів (надання послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень автомобільним транспортом) № 1704 від 23.01.2017 із фізичною особою-підприємцем Шушмаруком Р.В.

На товар була оформлена транзитна експортна декларація Т1 № MRN17PL322080NSOLCWE4 та складена міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR.) № 0000166 від 30.01.2017р. Товар був завантажений на транспортний засіб з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 .

Як вбачається із заяви по справі № KW-1123/17/SWD, 31.01.2017р. на території Польщі невідомий зловмисник після попереднього розрізання невідомим інструментом тенту вантажного автомобіля марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , викрав 45 картонних коробів, чим завдав шкоди компанії GRADOK LTD (а.с. 78).

Внаслідок крадіжки частини товару позивач замість вказаних у товаросупровідних документах 124 картонних коробок вагою 1000,83 кг, отримав 79 картонних коробок із товаром вагою 657 кг, що підтверджується протоколом розбіжностей № 01/02/2017 від 03.02.2017р., складеним комісією у складі представників компанії «SUKCES» та перевізником (водій Богдан Лухвіщик), інвойсом, в якому зазначено, що кількість коробок становить 79 шт., вартістю 19 671,05 доларів США та копією декларації (а.с. 19-21, 82).

Згідно з новими документами, складеними після крадіжки, вартість товару, що залишився, становила 19 671,05 доларів США.

08.02.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Градок» та відповідачем було складено акт приймання-передачі вантажу № 1, відповідно до якого ТзОВ «Градок» отримало фактичну кількість товару вартістю 19 671,05 доларів США.

Судом встановлено, що договір перевезення, чи будь-який інший договір, який підтверджує наявність договірних зобов`язань, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Градок та фізичною особою-підприємцем Шушмаруком Р.В. в матеріалах справи відсутній.

Отже суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини в рамках позадоговірних зобов`язань.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення є зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому за положеннями частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на особу, яка завдала шкоди, і у разі доведення відсутності вини така особа звільняється від цивільної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

01 серпня 2006 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.56р. (надалі - Конвенція), якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

У ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів зазначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Ст. 8 Конвенції передбачає, що перевізник зобов`язаний перевірити точність здійснених в товарно-транспортній накладній записів відносно кількості вантажних місць, а також їх маркування та розмірів, перевірити зовнішній стан, тобто повинен перерахувати вантаж, а якщо нема можливості перевірити точність записів, то перевізник повинен зробити в накладній обґрунтовані застереження.

Таких застережень в Міжнародній товарно-транспортній накладній № 0000166 немає, що свідчить про прийняття вантажу до перевезення без будь-яких зауважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Конвенції розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

Ч. 7 ст. 23 Конвенції передбачено, що розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену сторонами. Виражена в спеціальних прав запозичення вартість національної валюти держави, яка є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується згідно з методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом станом на відповідну дату до своїх операцій та угод. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом, визначеним цією державою.

Відповідно до документів, складених при перевезенні вантажу, було викрадено 343,82 кілограми.

Відповідно до положень Конвенції сума збитків, яка має бути відшкодована відповідачем за курсом НБУ на дату прийняття вантажу до перевезення (30.01.2017 року) складає 105 534,30 грн., виходячи із розрахунку: 343,82 кг. * 8,ЗЗРО = 2 864,02 РО.

Однак, ТзОВ «Градок» в позовній заяві просить стягнути з відповідача 91 092,07 грн. збитків, посилаючись на те, що ні ТзОВ «Градок», ні підприємець Доляновська Т.В. не розрахувались з відповідачем за перевезення вантажу.

Зазначає, що згідно із заявкою від 27.01.2017 до договору №1704 від 23.01.2017 було узгоджено вартість перевезення в розмірі 22000 грн.

Оскільки перевізником було втрачено товар вагою 343,82 кг, а доставлено товар вагою 657,01 кг, то ТзОВ «Градок» зобов`язане сплатити за перевезення вантажу 14442,23 грн. Таким чином, ТзОВ «Градок» зараховує в рахунок оплати збитків 14442,23 грн. вартості перевезення.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Зарахування можливе при наявності наступних умов: - зустрічність вимог, тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог; настання строку виконання за обома вимогами, що зараховуються, або строк був визначений моментом витребування, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент; якість вимог, тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов`язання.

За змістом названої правової норми залік (зарахування) можливий в тому випадку, коли вимоги є зустрічними та настав строк їх виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за такими зобов`язаннями, які не існують взагалі або не підлягають виконанню.

Отже, припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони.

Зарахування зустрічних зобов`язань між сторонами відсутнє, оскільки ТзОВ «Градок» не подало доказів проведення заліку зустрічних однорідних вимог, зокрема, відсутні докази звернення до відповідача та отримання останнім заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

За таких обставин немає правових підстав для зарахування 14442,23 грн. вартості перевезення в рахунок оплати 105534,30 грн. збитків.

Разом з цим, суд не вправі виходити за межі позовних вимог. Оскільки в позовній заяві ТзОВ «Градок» просить стягнути з відповідача лише 91092,07 грн. збитків, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи щодо втрати вантажу при перевезенні, підлягає до задоволення вимога ТзОВ «Градок» щодо стягнення з відповідача як з перевізника саме цієї суми збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Відлік терміну позовної давності починається у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки.

Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

ТзОВ «Градок» було отримано вантаж 08.02.2017. Відтак, строк позовної давності за вимогами, що випливають з перевезення, сплинув 07.02.2018.

Позовну заяву ТзОВ «Градок» було надіслано до господарського суду 22.10.2018, тобто з пропуском встановленого строку.

Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності. У відповідності до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В абз. 7 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз`яснено, що оскільки, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, її може бути викладено, зокрема, у відзиві на позов.

Відповідач не заявляв суду про застосування строку позовної давності. Відтак, суд не застосовує строк позовної давності.

Оскільки відповідач як перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, відсутності своєї вини відповідач суду не довів, отже збитки в розмірі 91 092,07 грн. підлягають до стягнення із фізичної особи-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю Градок.

В позовній заяві фізична особа-підприємець Доляновська Тамара Валеріївна просить стягнути із відповідача 1762 грн. судового збору та 6 300 грн. витрат, пов`язаних із наданням послуг адвоката.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову на її користь судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

У позовній заяві третя особа на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю Градок просить стягнути з відповідача 1762 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

У зв`язку із задоволенням позову товариства з обмеженою відповідальністю Градок судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 256, 561, 267, ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, 224, 225, ч. ч. 1, 2, ст. 306, ч. 2 ст. 308, 314, Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця Доляновської Тамари Валеріївни до фізичної особи-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича про стягнення 105 564,34 грн. збитків відмовити.

2. Позов третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, товариства з обмеженою відповідальністю Градок до фізичної особи-підприємця Шушмарука Романа Вікторовича про стягнення 91092,07 грн. збитків задовольнити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шушмарук Романа Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Градок (03056, м. Київ, вул. Боткіна, 4/54, код ЄДРПОУ 37982530) 91 092 грн. 07 коп. збитків; 1 762 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 08.01.2019.

СуддяІ. О. Якушева