Ухвала

від 08.01.2019 по справі 904/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

08.01.2019м. ДніпроСправа № 904/28/19 за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, м. Дніпро, в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, м. Дніпро, позивача - 2: Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Громадської організації "Товариство сприяння збройним силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кому

про стягнення заборгованості в сумі 17 7276,22 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути нежитлове приміщення

Суддя Євстигнеєва Н.М.

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради та позивача - 2: Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, яким просить:

- стягнути з Громадської організації "Товариство сприяння збройним силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов" на користь міського бюджету заборгованість за оренду комунального майна у розмірі 177 276,22 грн. (отримувач коштів: Казначейство УДКСУ в Бабушкінському районі м. Дніпра 22080401, Банк ГУДКСУ по Дніпропетровській області, р/р 33215871004004, код ЄДРПОУ 37989274, МФО 899998);

- розірвати договір оренди №54-ДРА/17 від 19.01.2017, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Громадською організацією "Товариство сприяння збройним силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов";

- зобов'язати Громадську організацію "Товариство сприяння збройним силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов" повернути нежитлові приміщення загальною площею 360,3 кв.м. (у тому числі 50,0 кв.м.+310,3 кв.м.), розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Савкіна, 2 на першому поверсі одноповерхової будівлі, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 1 980 495,00 грн. без ПДВ (у тому числі 274 840,00 грн. без ПДВ + 1 705 655,00 грн. без ПДВ) шляхом підписання акту приймання-передачі, відповідно до умов договору оренди №54-ДРА/17 від 19.01.2017.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №54-ДРА/17 від 19.01.2017 в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів. У зв'язку із порушенням умов договору, а саме тривалої несплати орендної плати, що призвело до наявності заборгованості перед міським бюджетом у розмірі 177 276,22 грн. за період з 19.01.2017 по 31.10.2018 Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області просить розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Разом із позовною заявою Керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить накласти арешт на грошові кошти Громадської організації "Товариство сприяння збройним силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов" в розмірі 177 276,22 грн. та з урахуванням судових витрат за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову - 7 064,14 грн. які знаходяться в банківських установах на рахунках відповідача, але не більше 184 340,36 грн., інформація про які буде виявлена Державною виконавчою службою в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, оскільки відповідач ухиляється від сплати орендних платежів. Так за спірним договором відповідачем здійснено лише один платіж 15.07.2018 у сумі 2 525,92 грн. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу відповідача складає 0,00 грн., що є значно меншим заявленої до стягнення суми. Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.12.2018 за відповідачем не зареєстроване жодне нерухоме майно, на яке можливо було б звернути стягнення в порядку примусового виконання рішення у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86);

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша, друга і п'ята статті 236);

- мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина перша статті 234 ГПК України).

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми та судових витрат.

Разом з тим, Керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до заяви про забезпечення позову заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме, не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачами; укладеннядоговорів поруки за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо .

Посилання на відсутність майна у відповідача та нульовий статутний капітал не є достатньою підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача та не може свідчити про намір відповідача від ухилення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Отже, з урахуванням наведених мотивів для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заява Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджене жодним належним доказом.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити Керівнику Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 08.01.2019, та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва