Рішення

від 08.01.2019 по справі 910/14911/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2019Справа № 910/14911/18

За позовом Фізичної особи-підприємця Ткаченко Петра Аркадійовича (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Стар" (м. Київ)

Про стягнення 87.013,35 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ткаченко Петро Аркадійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Стар" про стягнення 87.013,35 грн., з яких: 85.390,92 грн. основного боргу, 1.622,43 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.18. відкрито провадження у справі № 910/14911/18, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень, додаткових доказів.

18.12.18. представник відповідача з матеріалами справи ознайомився, фотокопії матеріалів справи зробив.

21.12.18. відповідачем на електронну пошту суду з електронним цифровим підписом подано заяву про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.18. визнано відвід судді Ващенко Т.М. необґрунтованим, передано вирішення питання про відвід судді Ващенко Т.М. іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.18. в задоволенні заяви відповідача про відвід судді Ващенко Т.М. від розгляду справи № 910/14911/18 відмовлено.

Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вручено 20.11.18., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 010304797811; 18.12.18. представник відповідача з матеріалами справи ознайомився, фотокопії матеріалів справи зробив.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/14911/18.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.15. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 7/12-15 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець в порядку та на умовах передбачених Договором здійснює надання послуг, а Замовник-приймає зазначені послуги та оплачує їх на умовах, передбачених Договором. Загальний обсяг, види, перелік та особливості послуг, що надаються Виконавцем за дорученням Замовника, узгоджуються сторонами та визначені у додатках до Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору обсяги, умови та характер надання послуг сторони деталізують по кожному виду робіт у відповідних додаткових угодах, які підписуються обома сторонами (п. 2.1 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 3.1 з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.16., але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами за Договором.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.16. до Договору сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.17., але в будь-кому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 85.390,92 грн. по оплаті наданих Виконавцем послуг.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що оплата послуг згідно пункту 1.1 Договору здійснюється після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Між сторонами підписано та скріплено печатками без зауважень та заперечень акти наданих послуг: від 01.06.17. на суму 6.310,92 грн. по додатку № 66а до Договору, від 13.11.17. на суму 4.100,00 грн. по додатку № 99 до Договору, від 14.11.17. на суму 4.100,00 грн. по Додатку № 100 до Договору, від 30.11.17. на суму 14.000,00 грн. по Додатку № 103 до Договору, від 04.12.17. на суму 11.330,00 грн. по Додатку № 105 до Договору, від 26.12.17. на суму 3.500,00 грн. по Додатку № 110 до Договору, від 26.12.17. на суму 14.000,00 грн. по Додатку № 111 до Договору, від 16.01.18. на суму 10.000,00 грн. по Додатку № 115 до Договору, від 07.02.18. на суму 3.500,00 грн. по Додатку № 119 до Договору, від 28.02.18. на суму 10.000,00 грн. по Додатку № 123 до Договору, від 26.03.18. на суму 480,00 грн. по Додатку № 126 по Договору, від 17.05.18. на суму 750,00 грн. по Додатку № 131 до Договору, від 07.05.18. на суму 1.320,00 грн. по Додатку № 129 до Договору, від 25.05.18. на суму 5.000,00 грн. по Додатку № 131а до Договору, від 25.05.18. на суму 4.000,00 грн. по Додатку № 131б до Договору, від 31.05.18. на суму 10.000,00 грн. по Додатку № 132 до Договору, а всього на загальну суму 102.390,92 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти наданих послуг є належним доказом надання послуг відповідачу.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

У відповідності до наданих позивачем банківських виписок по особовому рахунку позивача, Замовником було сплачено Виконавцю 30.06.17. 5000,00 грн., 11.05.18. 7000,00 грн., 11.06.18. 5000,00 грн., всього 17.000,00 грн.

Неоплаченими залишились грошові кошти за надані послуги на суму 85.390,92 грн.

Позивачем 09.10.18. було направлено Замовнику претензію № 04 від 09.10.18. (яку отримано відповідачем 11.10.18.) з вимогою сплатити наявну заборгованість.

З врахуванням викладеного та пункту 2.2 Договору строк оплати послуг на неоплачену суму в розмірі 85.390,92 грн. є таким, що настав.

Доказів оплати відповідачем позивачу 85.390,92 грн. матеріали справи не містять.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 85.390,92 грн.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 85.390,92 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1.622,43 грн. пені.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що у випадку прострочення Замовником строків оплати, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Виконавця від проведення передбачених Договором розрахунків.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами. (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

При цьому у відповідності до Преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Здійснивши перерахунок суми пені з урахуванням вказаного судом встановлено, що розмір пені становить 1684,42 грн., однак, позивачем пред'явлено до стягнення 1.622,43 грн., з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

05.10.18. між Адвокатом Руляковим Віталієм Володимировичем та Клієнтом Фізичною особою-підприємцем Ткаченко Петром Аркадійовичем було укладено Договір (Угоду) про надання правової (правничої) допомоги (далі - Угода), відповідно до якого Адвокат зобов'язався надати правову (правничу) допомогу на умовах Угоди. За виконані Адвокатом дії по наданню правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) на умовах згідно Угоди. Гонорар Адвоката складає: погодинна оплата в сумі 1000,00 грн. за одну годину часу роботи, що підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі послуг за фактично надані послуги. Строк дії Угоди встановлено до 31.12.19.

Актом приймання-передачі послуг від 20.12.18. за Угодою, який підписаний та скріплений печатками Адвоката та Клієнта, Адвокат виконав, а Клієнт прийняв наступні послуги:

- надання правової консультації Клієнту на предмет спірних правовідносин Клієнта з ТОВ Клінінг Стар 1 година;

- збір та опрацювання доказової бази для початку претензійно-судової роботи з оскарження стягнення боргу з ТОВ Клінінг Стар 3 години;

- підготовка та виставлення претензії ТОВ Клінінг Стар 1 година;

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, формування правової позиції, пошук судової практики щодо аналогічних спорів 2 години;

- надання повторної правової консультації Клієнту з приводу доводів та обґрунтувань з можливістю судового оскарження 1 година;

- підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва 3 години;

- ознайомлення з матеріалами судової справи № 910/14911/18 в Господарському суді міста Києва 1 година.

Всього 12 годин на загальну суму 12.000,00 грн.

Згідно наданих банківських виписок Клієнт сплатив Адвокату 12.000,00 грн. по Угоді.

За матеріалами справи № 910/14911/18 судом встановлено, що позивач з матеріалами справи після подання відповідного клопотання від 13.12.18. не ознайомлювався .

З огляду на вказане підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 11.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, частині стягнення 1.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Стар" (03057, м. Київ, вул. Е.Потьє, 12, оф. 212; ідентифікаційний код 37783829) на користь Фізичної особи-підприємця Ткаченко Петра Аркадійовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85.390 (вісімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 92 коп. основного боргу, 1.622 (одну тисячу шістсот двадцять дві) грн. 43 коп. пені, 1.762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору, 11.000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко