Рішення

від 27.12.2018 по справі 916/1761/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1761/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф., при секретарі судового засідання Арзуманян В.В. розглянувши матеріали у справі№916/1761/18

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 02940291)

про стягнення 20 401,75грн.

та за зустрічним позовом: Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 02940291)

до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

про визнання недійсним договору оренди

Представники:

Від позивача: Домущі В.. за довіреністю №01-36/41 від 27.12.2017р.

Від відповідача: Жаріков Є.С. в.о. голови (розпорядження, наказ);

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України про стягнення 20 401,75грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №234/201 від 28.11.2016р., в частині своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2018р. провадження по справі №916/1761/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.12.2018р. за вх. ГСОО №25121/18 від позивача до суду надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 20 401,75грн.

20.09.2018р. Одеська обласна організація Товариства Червоного Хреста України звернулась до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди №234/201 від 28.11.2016р.

Ухвалою від 24.09.2018р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, зустрічну позовну заяву Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України про визнання недійсним договору оренди було залишено без руху для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

11.10.2018р. до господарського суду надійшла заява (вх. №20807/18) від Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2018р. зустрічну позовну заяву Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №916/1761/18. Справу №916/1761/18 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалю господарського суду Одеської області від 13.11.2018р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

Відповідач за первісним позовом надав відзив на позов від 20.09.2018р. за вх.. №ГСОО 19241/18 згідно якого позовні вимоги н визнає вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

При чому в обґрунтування своїх заперечень посилається на невідповідність договору, зокрема пункту 2.2 договору, вимогами Цивільного кодексу та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786.

Позивач (відповідача за зустрічним позов) надав відзив на зустрічний позов від 05.10.2018р. за вх.. №ГСОО 20367/18 згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

При чому в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Закон України - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життєдіяльності суспільства. Тобто закони України, приймається в рамках законодавчого процесу; приймається особливими суб'єктами; охороняється державою в особливому порядку; регламентує найважливіші сфери життєдіяльності суспільства таконкретизується підзаконними актами. В свою чергу, підзаконний нормативний акт - це документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону. Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку. Так, 07.12.2016 р. рішенням Одеської міської ради було прийнято рішення № 1433-УІІ Про встановлення розміру орендної плати громадським та благодійним організаціям на 2017 рік . За таких обставин до договору оренди № 234/201 від 28.11.2016 р. було внесено зміни шляхом укладання додаткового договору № 1 від 14.12.2016 р. яким було внесено зміни щодо встановлення розміру орендної плати, а саме до п. 2.2 Договору, згідно з яким Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. в розмірі 1 грн. в рік.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.11.2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №234/201, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення №507, загальною площею 211,3 кв.м.., що розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Краснова, 14 (п.1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що термін дії договору оренди з 28.11.2016р. по 28.10.2019р.

Умовами п. 2.1. Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради; протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальної власністю територіальної громади міста Одеси від 28.11.2016р.

Відповідно до п. 2.2. Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати оренду плату, що становить за першій, після підписання договору оренди, місяць 15 455грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. (п. 2.3. Договору).

Додатковим договором №1 від 14.12.2016р. було внесено зміни щодо встановлення розміру орендної плати, а саме з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. складає 1 грн. в рік.

Відповідно до Акта приймання-передачі від 15.12.2017р. Одеська обласна організація Товариства Червоного Хреса України здало, а Департамент комунальної власності Одеської міської ради прийняло нежитлове приміщення, загальною площею 211,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Краснова, 14.

Позивач вказує, що під час дії договору відповідачем неналежним чином виконувались вимоги щодо своєчасно плати орендної плати, у зв'язку з чим за останнім станом на 20.06.2018р. рахується заборгованість у розмірі 20401,75грн. яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем.

Зазначена обставина стала підставою для звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з відповідним позовом до суду.

В той же час відповідача (позивач за зустрічним позовом) вказує, що згідно положень частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, розмір пічної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, Пенсійним фондом України та його територіальними органами, Фондом соціального страхування України, робочими органами його виконавчої дирекції та їх відділеннями, Державною службою зайнятості (Центральним апаратом), регіональними та базовими центрами зайнятості, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, музеями, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, національними художніми колективами та концертними організаціями, яким надається фінансова підтримка з державного бюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, Товариством Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню.

Аналогічна норма міститься також у статті 16 Закону України Про Товариство Червоного Хреста України , за якою Товариство, його місцеві організації, створені (засновані) ними підприємства звільняються від сплати податків та інших платежів згідно з законодавством.

В той же час, позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях пункту 2.2 Договору оренди № 234/201 нежилого приміщення, укладеного між сторонами у спорі 28.11.2016, відповідно до яких за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 15455грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Отже на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом) договір оренди, зокрема пункт 2.2 прямо суперечить вимогам вищеназваних актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Однією з істотних умов договору оренди відповідно до статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна є орендна плата з урахуванням її індексації.

За таких обставин, враховуючи, що розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди комунального майна, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати недійсним договір оренди № 234/201 нежилого приміщення від 28.11.2016 в цілому, в зв'язку з чим звернення з відповідним зустрічним позовом до суду

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

28.11.2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №234/201, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення №507, загальною площею 211,3 кв.м.., що розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Краснова, 14 (п.1.1 договору).

Умовами п. 2.1. Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради; протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальної власністю територіальної громади міста Одеси від 28.11.2016р.

Відповідно до п. 2.2. Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати оренду плату, що становить за першій, після підписання договору оренди, місяць 15 455грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. (п. 2.3. Договору).

Додатковим договором №1 від 14.12.2016р. було внесено зміни щодо встановлення розміру орендної плати, а саме з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. складає 1 грн. в рік.

Позивач за первісним позовом зазначає суду про те, що на час пред'явлення позову у відповідача за первісним позовом обліковується заборгованість перед позивачем за первісним позовом по орендним платежам в сумі 20 401,75грн.

В свою чергу, Одеською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України (позивач за зустрічним позовом) було подано зустрічний позов до Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору оренди №234/201 від 28.11.2016р.

Підставою для визнання недійсним договору на думку позивача за зустрічним позовом є порушення Методики розрахунку, граничних розмірів та порядку використання орендної плати, що визначені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Аналогічна норма міститься також у статті 16 Закону України Про Товариство Червоного Хреста України , за якою Товариство, його місцеві організації, створені (засновані) ними підприємства звільняються від сплати податків та інших платежів згідно з законодавством.

Як вже було встановлено судом вище, у відповідності до пункту 2.2 договору за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати оренду плату, що становить за першій, після підписання договору оренди, місяць 15 455грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

З метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства (крім нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні на умовах взаємності відповідно до міжурядових угод), організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації) було розроблено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 10 Методики розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, Товариством Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню. Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом є місцевою організацією Товариства Червоного Хреста України, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а відповідно розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна становить 1 гривню.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсний (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи рекомендації, викладені в пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року N 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, враховуючи недодержання сторонами у спорі вимог частини першої статті 203 ЦК України в частині суперечності змісту укладеного договору оренди нежилого приміщення вимогам актів цивільного законодавства, такий договір є недійсним (оспорюваним правочином).

Пунктом другим постанови Пленуму Верховного Суду України віті 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнанню правочинів недійсними судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 101 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, як приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Актами цивільного законодавства, згідно положень частини четвертої статті 4 ЦК України, є також постанови Кабінету Міністрів України.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що умовами договору (пункт 2.2) визначено за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі 15 455грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць., вказаний пункт договору в частині визначення розміру орендної плати суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786.

Таким чином, доводи позивача за зустрічним позовом щодо недійсності договору в частині його істотної умови, а саме визначення розміру орендної плати та його невідповідності акту цивільного законодавства є доведеними належним чином, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Також, у відповідності до пункту 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року N 11, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

За змістом частини третьої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлення судом недійсності договору оренди №234/201 від 28.11.2016р. в зв'язку з його невідповідністю актам цивільного законодавства, зокрема Постанові Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 в частині визначення розміру орендної плати, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість по орендній платі в розмірі 20401,75грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором оренди №234/201 від 28.11.2016р. в розмірі 20 401,75 грн. задоволенню не підлягають, в той же час вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди №234/201 нежилого приміщення від 28.11.2016р. укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Одеською обласною організацією Товариство Червоного Хреста України, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу первісного та зустрічного позовів, покладаються на позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 02940291) про стягнення 20 401,75грн. - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

3. Зустрічний позов Одеської обласної організації Товариства Червого Хреста України (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 02940291) до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) про визнання недійсним договору оренди - задовольнити поністю.

4. Визнати недійсним договір оренди №234/201 нежилого приміщення від 28.11.2016р. укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Одеською обласною організацією Товариство Червоного Хреста України (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 02940291).

5. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) на користь Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 02940291) судовий збір в 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві)грн..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 січня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна