Постанова

від 08.04.2019 по справі 916/1761/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1761/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

секретар судового засідання Соловйова Д.В.

За участю представників сторін:

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_1, довіреність № 01-36/60, від 26.12.18;

Від Одеської обласної організації ОСОБА_2 Червоного Хреста України - ОСОБА_3, НОМЕР_1, від 25.09.18;

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року

по справі №916/1761/18

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Одеської обласної організації ОСОБА_2 Червоного Хреста України

про стягнення 20 401,75 грн.

за зустрічним позовом Одеської обласної організації ОСОБА_2 Червоного Хреста України

до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про визнання недійсним договору оренди,-

(суддя першої інстанції: Погребна К.Ф., дата та місце ухвалення рішення: 27.12.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

У серпні 2018 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної організації ОСОБА_2 Червоного Хреста України про стягнення 20 401,75грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №234/201 від 28.11.2016 в частині своєчасної сплати орендної плати.

04.12.2018 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 20 401,75грн.

20.09.2018 Одеська обласна організація ОСОБА_2 Червоного Хреста України звернулась до Господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди №234/201 від 28.11.2016.

Відповідач за первісним позовом посилається на невідповідність договору, зокрема, пункту 2.2 вимогам Цивільного кодексу та Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 (суддя - Погребна К.Ф.) в задоволені позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Одеської обласної організації ОСОБА_2 Червоного Хреста України про стягнення 20 401,75грн. - відмовлено повністю, зустрічний позов Одеської обласної організації ОСОБА_2 Хреста України до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди задоволено, визнано недійсним договір оренди №234/201 нежитлового приміщення від 28.11.2016, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Одеською обласною організацією ОСОБА_2 Червоного Хреста України.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивач за зустрічним позовом є місцевою організацією ОСОБА_2 Червоного Хреста України, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а відповідно розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна становить 1 гривню.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторонами недодержано вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України в частині суперечності змісту укладеного договору оренди житлового приміщення вимогам актів цивільного законодавства, з огляду на що такий договір є недійсним.

Господарський суд Одеської області визнав доводи позивача за зустрічним позовом щодо недійсності договору в частині орендної плати є доведеними та обґрунтованими, з огляду на що задовольнив позовні вимоги за зустрічним позовом.

Крім того, у зв'язку з встновлення судом недійсності договору оренди №234/201 від 28.11.2016 в частині орендної плати, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості по орендній платі в розмірі 20401,75 грн. задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 по справі №916/1761/18, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 20401,75 грн. у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову Одеської обласної організації товариства Червоного Хреста України про визнання недійсним договору оренди №234/201 від 28.11.2016 відмовити.

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, з огляду на що підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано та досліджено, що спірний договір оренди, укладено за конкурсною процедурою за результатами якої переможцем було визначено Одеську обласну організацію товариства Червоного Хреста України за головним критерієм - найбільша запропонована орендна плата за приміщення - 15455,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Крім того, на думку позивача , місцевим господарським судом залишено поза увагою, що відповідно до п.28 ч.1 ст. 28 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку. На думку заявника апеляційної скарги, пільга з орендної плати може надаватися орендарям виключно за рішенням міської ради, яка встановлюється на бюджетний рік.

Позивач зазначає, що у відповідача за первісним позовом на момент здачі об'єкта оренди залишилась несплаченою заборгованість з орендної плати в істотному розмірі.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що оскільки у спірний період зміни до договору сторонами не вносились, відповідач був зобов'язаний належним чином виконувати зобов'язання по сплаті орендної плати у передбаченому договором розмірі.

Крім того, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання правочину недійсним, оскільки під час підписання договору оренди сторони визнавали та були ознайомлені зі всіма істотними умовами договору, включаючи орендну плату та, відповідно, в момент підписання дійшли взаємної згоди щодо виконання зобов'язань за даним договором оренди.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1761/18 за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 по справі №916/1761/18 призначено до розгляду на 08.04.2019.

Відповідач за первісним позовом не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги викладені ним письмово в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 28.11.2016 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеською обласною організацією ОСОБА_2 Червоного Хреста України (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №234/201.

За умовами вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення №507, загальною площею 211,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вулиця Краснова, 14 (п.1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено термін дії договору оренди з 28.11.2016 по 28.10.2019

Умовами п. 2.1. Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради; протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, від 28.11.2016.

Пунктом 2.2. Договору унормовано, що за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати оренду плату, що становить за першій, після підписання договору оренди, місяць 15 455грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. (п. 2.3. Договору).

Додатковим договором №1 від 14.12.2016 було внесено зміни щодо встановлення розміру орендної плати, а саме з 01.01.2017 по 31.12.2017 складає 1 грн. в рік.

Відповідно до ОСОБА_4 приймання-передачі від 15.12.2017 Одеська обласна організація ОСОБА_2 Червоного Хреса України здала, а Департамент комунальної власності Одеської міської ради прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 211,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 14.

Позивач вказує, що під час дії договору відповідачем неналежним чином виконувались вимоги щодо своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим за останнім станом на 20.06.2018 рахується заборгованість у розмірі 20401,75грн. яка станом на момент розгляду справи відповідачем не сплачена.

14.05.2018 на адресу Одеської обласної організації ОСОБА_2 Червоного Хреста України позивачем надіслано претензію, в якій Департамент комунальної власності повідомив відповідача за первісним позовом, що в порушення п.2.2. та 2.4. Договору, ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України орендар не сплачує орендну плату за користування об'єктом оренди і, як наслідок, утворилась заборгованість по орендній платі станом на 16.04.2018, що складає 20401,91 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом у претензії зазначив, що у випадку невиконання зазначеної вимоги у вказаний строк належним чином, Лепартамент буде змушений звернутися до Господарського суду Одеської області з метою примусового стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та виселення з орендованого приміщення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з відповідним позовом до суду.

В той же час, відповідач за первісним позовом вказує, що згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом, враховуючи, що розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди комунального майна, просить суд визнати недійсним договір оренди №234/201 нежилого приміщення від 28.11.2016, в зв'язку з чим звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним зустрічним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною ОСОБА_1 Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

З метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства (крім нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні на умовах взаємності відповідно до міжурядових угод), організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації) було розроблено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 .

Пунктом 10 вказаної Методики передбачено, що розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, ОСОБА_2 Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню. Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди.

Оскільки позивач за зустрічним позовом є місцевою організацією ОСОБА_2 Червоного Хреста України, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна становить 1 гривню.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсний (оспорюваний правочин).

Згідно з приписами ст.ст. 4, 101 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, як приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України, актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом є місцевою організацією ОСОБА_2 Червоного Хреста України, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а відповідно розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна становить 1 гривню, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновокм суду першої інстанції в частині недодержання сторонами у спорі вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України в частині змісту укладеного договору оренди нежилого приміщення вимогам актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами договору (пункт 2.2) визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі 15 455 грн., вказаний пункт договору в частині визначення розміру орендної плати суперечить Постанові Кабінету Міністрів України N786 від 04.10.1995.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року N786 орендна плата в розмірі 1 грн. застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення зустрічних позовних вимог щодо недійсності правочину, укладеного між сторонами по справі, в частині орендної плати.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта, що пільга з орендної плати може надаватися орендарям виключно за рішенням міської ради, оскільки з позивач за зустрічним позовом на дату укладення договору оренди підлягала стягненню орендна плата у розмірі 1 грн. - як стартова і такий розмір прямо передбачений діючим законодавством.

Стосовно вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором, суд зазначає наступне.

Як зазначалося раніше, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст.236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

З огляду на вищезазначене, враховуючи недійсність договору оренди №234/201 від 28.11.2016 в зв'язку з його невідповідністю актам цивільного законодавства, зокрема Постанові Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N786 в частині визначення розміру орендної плати, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості по орендній платі в розмірі 20401,75грн. задоволенню не підлягають.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку. Інші аргументи сторін, які не впливають на суть прийнятого рішення, не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року по справі №916/1761/18 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року по справі №916/1761/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року по справі №916/1761/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року по справі №916/1761/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.04.2019 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Я.Ф. Савицький

ОСОБА_4