Рішення

від 21.12.2018 по справі 810/3403/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року № 810/3403/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Дельта Медікел до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Дельта Медікел" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення за формою Ш від 13.03.2018 №0019035401 та №0018805401.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у позивача наявна переплата з податку на прибуток та податку на додану вартість, позивач звертався з листами до відповідача про зарахування цієї переплати в рахунок зобов'язань з податку на додану вартість, відповідач не здійснив вказане зарахування, хоча і був зобов'язаний, а тому штрафні санкції за несвоєчасне зарахування відповідачем такої переплати є незаконними.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем заяву на перерахування податкових зобов'язань на вірні рахунки подано після настання граничного терміну сплати зобов'язання, а у відповідності до інтегрованої картки позивача з податку на додану вартість рахувалася недоїмка.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну електронну перевірку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість Приватного підприємства "Дельта Медікел", код ЄДРПОУ 30634637, за грудень 2014, січень, лютий, червень 2015, за результатами якої складено Акт від 16.02.2018 №186/10-36-54-01.

Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0019035401 та № 0018805401.

Як слідує з матеріалів справи, позивач мав наступні узгоджені зобов'язання:

За грудень 2014, кінцевий строк сплати до 30.01.2015 відповідно до декларації з податку на додану вартість від 20.01.2015 № 9078862593 у розмірі 2 891 417, 00 грн.

За січень 2015, кінцевий строк сплати до 02.03.2015 відповідно до декларації з податку на додану вартість від 20.02.2015 № 9019273800 у розмірі 1 332 354, 00 грн.

За лютий 2015, кінцевий строк сплати до 30.03.2015 відповідно до декларації з податку на додану вартість від 20.03.2015 №9045500870 у розмірі 3 935 948, 00 грн.

За березень 2015, кінцевий строк сплати до 15.04.2015 відповідно до Податкового повідомлення-рішення (форма "Р") №0000942200 від 26.03.2015 у розмірі 101 374грн.

За червень 2015, кінцевий строк сплати до 31.07.2015 відповідно до декларації з податку на додану вартість №9161407606 від 30.07.2015р. у розмірі 5 715 994грн.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Відповідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України узгодженим також стає грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом, в день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, контролюючий орган вважає, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень є несвоєчасне виконання ПП "Дельта Медікел" узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Разом з тим, станом на 30.01.2015, тобто дату кінцевого строку сплати зобов'язання за грудень 2014 року, згідно інформації з електронного кабінету платника податків у позивача існувала переплата з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8 065 827, 08 грн. та недоїмка по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 299 196,42 грн.

Таким чином, станом на 30.01.2015 року загальний розмір переплати позивача з податку на прибуток становив 7 766 630, 66 грн.

Крім того, за інформацією з електронного кабінету платника податків у позивача станом 30.01.2015 також існувала переплата з податку на додану вартість у розмірі 2 478 635,17 грн.

Відповідачем не заперечувалася наявність переплати за вказаними платежами.

Згідно п.17.1.10 ст.17 ПК України платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абз.1, 3 п.87.1 ст.87 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, переплата платника податків з податку на додану вартість повинна враховуватися в рахунок зобов'язань з цього ж податку автоматично, а зарахування переплати з податку на прибуток вчиняється виключно на підставі заяви платника податків.

Порядок зарахування помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначений п.43.5 ст.43 ПК України, а саме: контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому суд зазначає, що абзацом 3 цього пункту визначено, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, для своєчасного зарахування надміру сплачених коштів в рахунок податкових зобов'язань платник податку повинен подати заяву не пізніше ніж за 20 календарних днів до граничного терміну сплати суми узгодженого зобов'язання.

Відповідач у відзиві зазначає, що заяву про перерахування коштів на вірні рахунки отримав вже після граничного терміну сплати суми узгодженого зобов'язання.

Однак, позивачем надано лист від 29.12.2014 №03-1635, який отримано ДПІ у Києво-Святошинському районі 30.12.2014, тобто, за 30 календарних днів до дати виникнення зобов'язань з податку на додану вартість, за яким позивач просить перерахувати частину переплати з податку на прибуток в рахунок погашення податку на додану вартість за грудень 2014 у розмірі 1 904 745, 35 грн.

Таким чином, станом на 30.01.2015 року, враховуючи переплату позивача з податку на додану вартість за інформацією з електронного кабінету платника податків у сумі 2 478 635,17грн. та вищевказаний лист, загальний розмір переплати позивача з податку на додану вартість мав би становити 4 383 380, 52 грн., тобто в розмірі більшому, ніж узгоджене зобов'язання позивача в сумі 2 891 417, 00 грн.

Також 26.01.2015 позивачем направлено лист №11-99/2 (отримано ДПІ у Києво-Святошинському районі 30.01.2015), яким позивач повідомив про помилково сплачені кошти як авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 5 400 000,00 грн. та просив зарахувати цей платіж в рахунок зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу 6 підпункту 57.1 1 .2. пункту 57.1 1статті 57 ПК України сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма була внесена Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи та набрала чинності 01 січня 2015 року.

Однак, позивачем подано лист №03-1635 від 29.12.2014, який отримано відповідачем 30.12.2014, тобто до вступу зазначеного положення в силу, а тому застосування вказаних норм до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності, є порушенням конституційного принципу дії норми в часі, що є неприпустимим.

Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у Постанові від 13.02.2018 (справа №826/7310/16).

По відношенню до листа від 26.01.2015 №11-99/2 положення абзацу 6 підпункту 57.1 1 .2. пункту 57.1 1статті 57 ПК України також не застосовуються, оскільки обмеження щодо повернення та/або зарахування в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів стосується виключно платежів, які за своєю суттю є авансовими внесками з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Згідно підпункту 57.1 1 .2 пункту 57.1 1статті 57 ПКУ крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 1 .3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Тобто, авансовий внесок із податку на прибуток виплачується емітентом корпоративних прав виключно при виплаті дивідендів, а тому платежі, які сплачені помилково, а також платежі, відносно яких відсутній обов'язок зі сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, не підпадають під дію обмеження, встановленого абзацом 6 підпункту 57.1 1 .2. пункту 57.1 1статті 57 ПК України, оскільки за своєю суттю вони не є зобов'язанням платника податків зі сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Інформація, що вказаний платіж був саме авансовим внеском з податку на прибуток при виплаті дивідендів, заперечується позивачем, про що свідчить сам лист №11-99/2 від 26.01.2015 року, а відповідач не подав жодного доказу на підтвердження того, що зазначена сплата є сплатою саме авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Бездіяльність відповідача із зарахування сум надмірно та помилково сплачених коштів, про що заявляв позивач в листах від 29.12.2014 № 03-1635 та від 26.01.2015 № 11-99/2 спричинила прострочення всіх платежів, які визначено в податкових повідомленнях рішеннях від 13.03.2018 №0019035401 та №0018805401.

Як вже зазначалося, станом на 30.01.2015 загальний розмір переплати позивача з податку на додану вартість мав становити 4 383 380,52 грн.

Станом на 30.01.2015 розмір зобов'язання позивача становив ( декларація з податку на додану вартість від 20.01.2015 № 9078862593) - 2 891 417 грн.

Тобто, залишок переплати після зарахуванні її частини в рахунок погашення зобов'язань з податку на прибуток за грудень 2014 мав становити 1 491 963,52 грн.

При цьому, позивач 23.02.2015 на підставі платіжного документа №134291 сплатив податок на додану вартість за грудень 2014 у розмірі 412 781,83 грн., а тому, враховуючи лист ПП "Дельта Медікел" від 26.01.2015 № 11-99/2, станом на 02.03.2015 року (кінцевий строк сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2015 року) загальний розмір переплати мав становити 7 304 745,35грн., при зобов'язаннях у розмірі 1 332 354, 00 грн.

Отже, залишок переплати після зарахуванні її частини в рахунок погашення зобов'язань з податку на прибуток за січень 2015 року мав становити 5 972 391,35грн.

Станом на 30.03.2015 року, тобто кінцевого строку сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2015 року, після зарахування частини переплати в рахунок цих зобов'язань, розмір яких становив 3 935 948, 00 грн., залишок переплати мав би становити 2 036 443,35грн.

Станом на 15.04.2015 року, тобто кінцевого строку сплати зобов'язань відповідно до Податкового повідомлення-рішення (форма "Р") від 26.03.2015 № 0000942200, враховуючи, що позивачем 03.04.2015 сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем по акту перевірки від 12.03.2015 № 68/10-13-22-02-20/30634637 в загальному розмірі 101 374, 00 грн., залишок переплати мав би становити 2 036 443,35 грн.

Сума зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2015 з кінцевим строком сплати до 31.07.2015, відповідно до декларації з податку на додану вартість від 30.07.2015 №9161407606 у розмірі 5 715 994, 00 грн. була сплачена позивачем до закінчення граничного строку, а саме платіжним документом від 30.07.2015 № 9434 у розмірі 5 715 994, 00 грн.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії від 1 липня 2003 року, пункт 36).

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Таким чином, позивач здійснив всі необхідні дії, а також мав переплату з податку на прибуток в розмірі, достатньому для здійснення зарахування такої переплати в рахунок зобов'язання з податку на додану вартість.

Оскільки штрафні санкції за невиконання грошових зобов'язань з податків виникають виключно на підставі наявності обов'язку суб'єкта господарювання зі сплати такого зобов'язання, то відсутність обов'язку тягне за собою відсутність можливості застосування штрафних санкцій.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення за формою Ш від 13.03.2018 №0019035401 та №0018805401 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 11 300,00 грн. (платіжне доручення від 25.06.2018 №71).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 11 300, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Київській області за формою Ш від 13.03.2018 №0019035401 та № 0018805401.

Стягнути на користь Приватного підприємства Дельта Медікел (код 330634637) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код 39393260) судові витрати у розмірі 11 300 (одинадцять тисяч триста) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.