Рішення

від 22.12.2018 по справі 201/7873/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7873/18

Провадження № 2/201/2506/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2018 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк (далі - ПАТ ПУМБ , відповідач) про стягнення коштів та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на його користь грошові кошти в сумі 6490,89 грн., 64,91 грн. за послуги обслуговування банком, моральну шкоду у розмірі 3000 грн та судовий збір в сумі 704,80 грн.

Позивач у позовній заяві в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 24 січня 2018 року його дружина ОСОБА_2 звернулася до відділення №2 ПАТ ПУМБ в м. Дніпрі з метою здійснення платежу від його імені ОСОБА_1 через касу відповідача з подальшим перерахуванням коштів на рахунок ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО . ОСОБА_2 передала касиру відповідача ОСОБА_3 рахунок ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО №151/1777/2/1/п1 від 21.12.2017 року та кошти у розмірі 6490,89 грн для сплати за електричну енергію ТОВ ТИТАН ПЛЮС , представником якого є позивач. Однак касиром відповідача під час оформлення платежу була допущена помилка в реквізитах отримувача, а саме невірно було вказано код отримувача, банк отримувача та код банку отримувача. Касир надала ОСОБА_2 для перевірки квитанції №14992378 на суму 6490,89 грн та № 14992379 на суму 64,91 грн. В квитанції №14992378 на суму 6490,89 грн отримувачем коштів було зазначено ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО , а інші реквізити було вказано невірно. ОСОБА_2 перевірила в отриманій квитанції правильність суми платежу, назву отримувача коштів та підписала квитанцію, вважаючи, що помилки в інших реквізитах бути не може. Але, кошти не були зараховані на рахунок ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО .

26 січня 2018 року позивач звернувся з заявою про повернення грошових коштів у відділення №2 ПАТ ПУМБ в м. Дніпрі, але жодної відповіді стосовно розгляду заяви не отримав. Внаслідок цього 5 лютого 2018 року він був змушений повторно сплатити зазначений платіж в іншому банку. 28 березня 2018 року Позивач звернувся з претензією до керуючого відділенням №2 ПАТ ПУМБ в м. Дніпрі Глущенко К.О. з зазначенням всіх обставин та з проханням перерахувати грошові кошти на рахунок ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО , однак відповідь на неї також не отримав. Станом на момент подачі позовної заяви грошові кошти не були ані повернуті позивачу, ані перераховані на рахунок ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО .

Також у своїй позовній заяві Позивач вказує на те, що йому, окрім матеріальної шкоди, була спричинена і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях в приводу безвідповідального відношення працівників ПАТ ПУМБ до виконання своєї роботи, що призвело до того, що він був вимушений докласти додаткових зусиль для нормалізації свого життя та приведення договірних відносин у відповідність до умов договору, ризикуючи залишити приміщення ТОВ ТИТАН ПЛЮС без електричної енергії. На думку позивача саме з вини банку ним було втрачено кошти. Крім того, працівники банку проявили бездіяльність відносно його звернень, відповіді на які він так і не отримав.

Відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1, де він підтверджує факт звернення позивача до відділення №2 ПАТ ПУМБ в м. Дніпрі з метою здійснення переказу на суму 6490,89 грн. Згідно заяви на переказ готівки №14992378 від 24.01.2018 року платником було зазначено ТОВ ТИТАН ПЛЮС , а призначення платежу: Оплата за активну ел-гію за лютий 2018 р. зг. рах. №151/1777/2/1/п1 від 21/12/2017 р. Дог. №1777/23464-00 від 21/11/2016 р. Пл. ТОВ Титан Плюс ч/з ОСОБА_1. . Правильність заповнення банком реквізитів касового документу із застосуванням технічних засобів позивач засвідчив своїм власноручним підписом. 26 січня 2018 року позивач звернувся до відділення №2 ПАТ ПУМБ в м. Дніпрі з заявою про повернення грошових коштів у розмірі 6490,89 грн з рахунку №26001050301579, які були помилково зараховані на рахунок ТОВ ТИТАН ПЛЮС , тобто платнику самому собі на свій же рахунок. Проте, Відповідач на підставі заяви клієнта про повернення грошових коштів засобами міжбанківського зв'язку ініціював звернення до банка отримувача ( АТ КБ ПРИВАТБАНК ) з метою повернення коштів за документом №14992378 від 24.01.2018 у сумі 6490,89 грн. Однак, на даний час АТ КБ ПРИВАТБАНК своєї відповіді так і не надало. Стосовно стягнення моральної шкоди Відповідач зазначає, що відповідно до чинного законодавства передбачається відшкодування моральної шкоди лише у разі, якщо вона була заподіяна внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції), а не послуги. Крім того, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів (медичних документів), які б підтверджували наявність у позивача нервових розладів у вигляді душевних страждань та хвилювань.

Позивач у судове засідання не з'явився, при цьому надав суду заяву в якій на задоволенні позовних вимог наполягає. Крім того, додав до цієї заяви відповідь на відзив відповідача, оскільки вважає його доводи необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду письмову заяву, в якій проти задоволення позову заперечував, просив розгляд справи проводити без його участі, але з урахуванням доводів, наданих у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 223 ч. 4 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі докази, вирішивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 24 січня 2018 року дружина позивача ОСОБА_2 звернулася до відділення №2 ПАТ ПУМБ в м. Дніпрі з метою здійснення платежу за електричну енергію ТОВ ТИТАН ПЛЮС відповідно до рахунку ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО №151/1777/2/1/п1 від 21.12.2017, про що касиром відповідача із застосуванням технічних засобів було оформлено заяву на переказ готівки №14992378 на суму 6490,89 грн та № 14992379 на суму 64,91 грн за обслуговування банку (а.с. 74). Згідно заяви на переказ готівки №14992378 від 24.01.2018 року платником було зазначено ТОВ ТИТАН ПЛЮС , а призначення платежу: Оплата за активну ел-гію за лютий 2018 р. зг. рах. №151/1777/2/1/п1 від 21/12/2017 р. Дог. №1777/23464-00 від 21/11/2016 р. Пл. ТОВ Титан Плюс ч/з ОСОБА_1. . Правильність заповнення банком реквізитів касового документу ОСОБА_5 засвідчила своїм власноручним підписом. позивач у своїй позовній заяві не заперечує, що його дружині дана заява була надана для перевірки правильності реквізитів, але зазначив, що вона перевірила лише правильність суми платежу та назву отримувача коштів. Інші реквізити, а саме код отримувача, банк отримувача та код банку отримувача, нею перевірені не були, оскільки вона не бачила причин не довіряти касиру. Однак, саме ці реквізити були зазначені невірно. Тому, даний платіж був помилково перерахований на рахунок самого платника - ТОВ ТИТАН ПЛЮС (а.с. 2-6).

Бажаючи виправити існуюче становище, 26 січня 2018 року позивач звернувся з заявою про повернення грошових коштів (а.с. 98) у відділення №2 ПАТ ПУМБ в м. Дніпрі, на підставі якої засобами міжбанківського зв'язку Відповідач ініціював звернення (а.с.100) до банка отримувача (АТ КБ ПРИВАТБАНК ) з метою повернення коштів за документом №14992378 від 24.01.2018 у сумі 6490,89 грн. Однак, відповіді АТ КБ ПРИВАТБАНК не надало.

28 березня 2018 року позивач звернувся з претензією до керуючого відділенням №2 ПАТ ПУМБ в м. Дніпрі Глущенко К.О. (а.с. 14-15), де зазначив всі обставини справи та просив перерахувати грошові кошти на рахунок ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО , однак відповіді на своє звернення позивач не отримав. Отже, станом на момент подачі позовної заяви грошові кошти не були ані повернуті Позивачу, ані перераховані на рахунок ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО .

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо урегульовані наступним чином.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

П. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під переказом коштів розуміють - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Відповідно до п. 32.3 ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Крім того, відповідно до п. 1.12 розділу VI Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні банк (філія, відділення) приймає платежі готівкою за рахунками на сплату платежів (квартплата та комунальні послуги, телефонний зв'язок, кабельне телебачення, електроенергія, газ інше), які формуються юридичною особою - отримувачем платежів.

П. 33.2 ст. 33 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні регламентує відповідальність платника за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Відповідно до п. 32.3.1 ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу.

В ході судового розгляду Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували правильність реквізитів отримувача проведеного платежу у рахунку ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО №151/1777/2/1/п1 від 21.12.2017 року, оригінал якого за словами Позивача надавався касиру банку для оплати, що робить неможливим встановлення факту помилки саме за касиром Відповідача.

Відповідно до п.1.1 розділу VI Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні до касових документів, які оформляються банками (філіями, відділеннями) згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належить заява на переказ готівки. Касові документи, заява на переказ готівки зокрема, мають містити обов'язкові реквізити, установлені пунктом 1.3 розділу VI цієї Інструкції: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, власноручні підписи або електронні підписи платника/отримувача та власноручні підписи або електронний цифровий підпис працівників банку (філії, відділення), уповноважених здійснювати касову операцію.

Відповідно до п. 1.4 розділу VI цієї Інструкції клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк (філія, відділення) за згодою клієнта заповнює касові документи із застосуванням технічних засобів чи системи автоматизації банку. Правильність заповнення банком (філією, відділенням) реквізитів касового документа із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку клієнт засвідчує своїм власноручним підписом або електронним підписом.

Як вбачається з позовної заяви Позивач вказує на те, що працівник банку не запропонував перевірити правильність реквізитів, а лише попросив поставити підпис платника на касовому документі, що суперечить наведеним у цій же позовній заяві даним, про здійснення його дружиною ОСОБА_2 перевірки правильності суми платежу та назви отримувача коштів. Інші реквізити, а саме код отримувача, банк отримувача та код банку отримувача, перевірені не були, оскільки ОСОБА_2 вважала, що помилки в них бути не може.

Крім того, відповідно до заяви про переказ готівки №14992378 від 24.01.2018 року (а.с. 74) платником було зазначено ТОВ ТИТАН ПЛЮС ч/з ОСОБА_1. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ ТИТАН ПЛЮС (код 32998525) (а.с. 68-71) ОСОБА_1 є підписантом (без обмежень), тобто особою, яка уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності. Тобто, як вбачається з досліджених документів, під час сплати зазначеного платежу, ОСОБА_1 виступав не як фізична особа, а як представник юридичної особи ТОВ ТИТАН ПЛЮС . Оскільки кошти були помилково переведені на власний рахунок самого платника ТОВ ТИТАН ПЛЮС , суд не вбачає можливості їх повторного повернення ОСОБА_1, як представнику юридичної особи ТОВ ТИТАН ПЛЮС .

Крім матеріальних збитків позивач вказує на заподіяння йому діями (бездіяльністю) працівників банка моральної шкоди, яка проявилася у душевних стражданням та хвилюваннях. Позивач був вимушений докласти додаткових зусиль для нормалізації свого життя та приведення договірних відносин у відповідність до умов договору, ризикуючи залишити приміщення ТОВ ТИТАН ПЛЮС без електричної енергії.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Положення вказаної статті стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди (п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними Постановою № 5 від 25.05.2001 року, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Позивачем не надано суду жодних медичних документів, які б могли підтвердити наявність у Позивача психоемоційних розладів або інших захворювань, викликаних діями Відповідача. Тобто, вищенаведені аргументи, якими Позивач обґрунтовує спричинення йому моральної шкоди суд вважає непереконливими, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у разі відмови у позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача. У зв'язку з чим суд не вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати відповідно до квитанції про сплату судового збору (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 19, 76, 77, 81, 89, 95, 141, 223, 247 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1172 ЦК України, п.1.24 ст. 1, п. 22.6 ст. 22, п.п. 32.3 та 32.3.1 ст. 32, п. 33.2 ст. 33 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев