Рішення

від 06.12.2018 по справі 208/3071/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/3071/17

№ провадження 2/208/469/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

Секретар судового засідання - Стомаченко О.В.,

Позивач - представлений представником ОСОБА_1,

Відповідач № 1 - представлена особисто та за участі представника відповідача ОСОБА_2,

Відповідач № 2 - не представлена;

3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Панко Г.В. - подано заяву про проведення розгляду у її відсутність;

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Панко Ганни Вікторівни про визнання договору дарування удаваним та поділ спільного майна подружжя , суд -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся із цивільним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Панко Ганни Вікторівни про визнання договору дарування удаваним та поділ спільного майна подружжя .

Зазначеним позовом, ОСОБА_4 заявив вимоги та просив:

- визнати Договір дарування квартири від 17.10.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 2158, посвідчений приватним нотаріусом Г.В.Панко, укладеним між ОСОБА_6 (Дарувальник) та ОСОБА_7 (Обдаровувана) удаваним правочином;

- визнати, що правовідносини, які виникли між сторонами по Договору дарування квартири від 17.10.2009 року, зареєстрованому в реєстрі за № 2158 та посвідченому приватним нотаріусом Г.В.Панко - регулюються нормами щодо договору купівлі-продажу, який сторони фактично вчинили;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_4 квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Підставами для звернення із даним позовом, позивачем зазначено ст.ст. 60-63, 69, 70 Сімейного Кодексу України, ст.. 368 Цивільного кодексу України.

06.06.2017 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відкрито провадження по справі.

05.04.2018 року відповідачем № 1 - ОСОБА_5 подано відзив на позов, згідно до якого відповідачка не визнала позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі, зазначив, що 17.10.2009 року сторонами укладався саме договір дарування квартири, який і був посвідчений нотаріально та зареєстрований згідно до чинного законодавства. Про те, що 17.10.2009 року вона набула право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування, позивач був обізнаний в той же день, але станом до 06.06.2017 року з боку позивача зазначений договір не оспорювався. Крім того, позовна заява побудована лише на припущеннях позивача без жодного належного доказу, та подана поза межами позовного строку. На підставі зазначеного просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити у повному обсязі, та застосувати до позовних вимог ОСОБА_4 наслідки спливу позовної давності, стягнути з позивача на її користь всі понесені нею судові витрати.

05.04.2018 року відповідачем № 1 - ОСОБА_5 подано клопотання про виклик свідків - ОСОБА_8, ОСОБА_9.

05.04.2018 року відповідачем № 1 - ОСОБА_5 подано клопотання про допит її в якості свідка, з підстав передбачених ст.ст. 90-92 ЦПК України.

05.04.2018 року відповідачем № 1 ОСОБА_5 подана заява щодо попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які склали 6240 гривень 00 копійок.

05.04.2018 року відповідачем № 1 ОСОБА_5 подана заява про застосування наслідків спливу позовної давності.

17.04.2018 року з боку 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, - приватного нотаріуса Панко Г.В. подана заява про проведення судового розгляду у її відсутність, з поданими доказами - копією матеріалів договору дарування, реєстровий номер 1969.

07.05.2018 року з боку відповідача № 1 ОСОБА_5 подані докази понесених судових витрат та докази відправлень.

25.06.2018 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області визначено продовження судового розгляду в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого судового засідання.

12.07.2018 року подано відповідачем № 1 заява про доручення доказів.

25.09.2018 року представником ОСОБА_5, ОСОБА_2 подано заперечення щодо відповіді на відзив позивача, згідно до якого підтримана раніше заявлена позиція щодо невизнання позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі, та застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.

16.10.2018 року з боку представника позивача ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, згідно до якої підтримана позиція позивача викладена у позовній заяві, де зазначено, що 20.05.2014 року Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області розірвано шлюб між сторонами, зазначене рішення набрало законної сили 04.06.2014 року, а тому саме з цього періоду обраховується строк на звернення із позовом, тому вважають відсутніми підстави для застосування строків позовної давності щодо заявлених вимог.

16.10.2018 року з боку представника позивача ОСОБА_1, подано уточнена позовна заява про визнання договору дарування удаваним та поділ спільного майна подружжя, якою позивач просить:

- визнати Договір дарування квартири від 17 жовтня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 2158, посвідчений приватним нотаріусом Г.В. Панко, укладений між ОСОБА_6 (Дарувальник) та ОСОБА_5 (Обдаровувана) удаваним правочином;

- визнати, що правовідносини, які виникли між сторонами по Договору дарування квартири від 17 жовтня 2009 року, зареєстрованому в реєстрі за № 2158 та посвідченому приватним нотаріусом Г.В. Панко - регулюються нормами щодо договору купівлі-продажу, який сторони фактично вчинили;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4, квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

16.11.2018 року з боку представника відповідача ОСОБА_2 подано заяву про застосування до відповіді на відзив позивача від 06.07.2018 року, та доданих до неї документів процесуальні наслідки встановлені ст. 126 ЦПК України.

16.10.2018 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, закрито підготовче судове засідання, та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позицію викладену у позовній заяві, пояснив, що спірне майно придбане подружжям під час шлюбу, в якому сторони проживали до розірвання шлюбу. Позивач не має власного житла, та його доходи станом на 2009 рік не відомі. Сторона позивача не оспорює що ОСОБА_4 проживав у квартирі АДРЕСА_1 , з кінця 2009 року та по розірвання шлюбу з відповідачем. Так як шлюб було розірвано у 2014 році за рішенням суду яке набрало законної сили 04.06.2014 року, а позивач звернувся із позовом 02.06.2017 року, який відправив поштовим відправленням до суду, атому вважають зазначений строк не пропущеним. Сторона позивача не заперечує що ОСОБА_4 був зареєстрований у спірній квартирі, зі згоди власника квартири - ОСОБА_5.

В ході судового розгляду відповідачем № 1 - ОСОБА_5 та представником відповідача ОСОБА_2, підтримана позиція викладена у відзиві, згідно до якої прохали відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі та застосувати наслідки спливу строку позовної давності, стягнув всі понесені судові витрати стороною відповідача № 1 з позивача, на її користь.

В судовому засіданні ОСОБА_5 заявила про відмову у допиті в якості свідка раніше заявлену особу - ОСОБА_8.

Відповідач № 2 - ОСОБА_6, 3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Панко Г.В. в судове засідання не прибули, подав заяви про проведення розгляду справи у їх відсутність.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5, суду пояснила, що ОСОБА_6, є членом родини, з якою її батьки з давніх часів перебувають у дружніх стосунках, та вони є більше ніж родичі. На 2009 рік вона та позивач працювали продавцями у магазині, та їх дохід був невеликим, який витрачався на забезпечення необхідних для життя продуктів та речей першої необхідності. Ні в неї, ні у позивача не було свого власного житла, тому вони проживали то у її то у позивача, батьків. Коли ОСОБА_6 та її батьки повідомили про те, що їй ОСОБА_6 бажає подарувати квартиру, це було свято. Про це вона повідомила позивача, який був на той час її чоловіком, ще до посвідчення договору дарування. Всі умови договору обговорювалися та відповідали дійсним їх намірам. Тому 17.10.2009 року саме договір дарування спірної квартири був оформлений нотаріально. Цей договір вона показала в той же день чоловіку - ОСОБА_4, після чого вони влаштували входини, на які запросили її батьків, друзів та в цьому святі також приймав участь і позивач, який тримаючи в руках договір дарування, ставив на нього чарку та випивав з неї. З часу оформлення даного договору, вона та позивач, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі, переїхали до квартири АДРЕСА_1 де всі документи (паспорти, військовий квиток, документи на зазначену квартиру, тощо) зберігалися в одному місці та була доступні як для позивача так і для неї. Крім того, ні позивач ні вона не мали доходу, який би забезпечив можливість придбати квартиру. Також вона зареєструвала ОСОБА_4 у спірній квартирі, при цьому вони вдвох ходили до паспортного столу, де надавали як договір так і відомості права власності на спірну квартиру, про що також був обізнаний і ОСОБА_4. У 2015 році вона зверталася із позовом до ОСОБА_4 для його зняття з реєстраційного обліку зі спірної квартири, на який ОСОБА_4 подавав заперечення, в який вказував що спірна квартира набута нею на підставі договору дарування, що лише підтверджує його обізнаність про природу договору та його змісту.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що з позивачем та відповідачем знайома ще до 2009 року, так як також працювала з ними разом продавцем у магазині. Доходи на той час були дуже невеликими і заощадити їх на придбання квартири не було можливим. У ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свого власного житла не було, тому вони проживали у батьків. Але потім ОСОБА_5 подарували квартиру по вул.. Сировця у м. Дніпродзержинську, після чого були входини, святкували. Вона також була запрошена на святкування, де були ОСОБА_4 та ОСОБА_5, батьки ОСОБА_10, друзі. Про те що оформлено було саме договір Дарування знали всі, ОСОБА_4 в тому числі. Він під час застілля, тримав договір у руках, ставив на нього чарку, з якої випивав. Всі дуже раділи тому, що в них з'явилося власне житло. Одразу з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після оформлення договору стали проживати в зазначеній квартирі. Ремонт у квартирі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не робили, бо ОСОБА_4 завжди говорив що це не його квартира. З ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дружили, а тому часто зустрічалися.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, заслухав сторони, свідків, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 89 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, та докази на які посилалися сторони:

Між сторонами спірні правовідносини заявлені щодо оспорення договору дарування, та визнання його як договору купівлі-продажу, визнання майна як спільного майна подружжя, та його поділу між подружжям, які регулюються ЦК України та СК України.

Сторони - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, перебували у зареєстрованому шлюбі ЗАГС Дніпровським районним управлінням юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 842 - з 25 вересня 2005 року по 04 червня 2014 року, який було розірвано Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.05.2014 року (а.с. 5).

17.10.2009 року ОСОБА_5 набула право власності на квартира АДРЕСА_1, на підставі договору дарування квартири від 17.10.2009 року , посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Панко Г.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2158 (а.с. 7).

Згідно до договору дарування квартири (а.с. 7), дарувальник - ОСОБА_6, а обдарована - ОСОБА_7, які уклали договір про те, що дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровувана приймає як дарунок спірну квартиру, яка належить дарувальнику на праві приватної власності та була отримана нею на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю. 02.04.2008 року, за реєстром № 1969, зареєстрованого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації за № 20551 у книзі № 110; сторони оцінили дарунок в 1000 (одну тисячу) гривень.

Згідно до п. 6 договору дарування квартири (а.с. 7), сторони підтверджують що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину.

Зазначений договір дарування квартири (а.с. 7) містить підписи та зазначення прізвища, ім'я та по-батькові як дарувальника так і обдарованої, та приватного нотаріуса Панко Г.В..

Згідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майном, від 18.11.2009 року (а.с. 7), зазначене право власності ОСОБА_5 на квартира АДРЕСА_1, зареєстровано вцілому, частка якої є 1/1, на підставі договору дарування (ВМК № 708161, реєстр № 2158 від 17.10.2009 ) Панко Г.В., приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу.

Сторони - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зареєстровані у спірній квартирі АДРЕСА_1, 12.01.2010 року (а.с. 8,10), що підтверджує обізнаність позивача ОСОБА_4 з правовою природою та змістом договору, на підставі якого ОСОБА_5 набула права власності на спірну квартиру, так як наявність такого договору на час реєстрації за вказаною адресою та згода власника квартири, є обов'язковою та необхідною для проведення реєстраційних дій щодо місця проживання фізичної особи.

Факт постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджено сторонами, свідком ОСОБА_9 та актом про проживання № 705 від 02.07.2018 року (а.с. 110).

Зазначені обставини щодо укладання договору дарування спірної квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 17.10.2009 року та його нотаріального посвідчення, підтверджені доказами поданими приватним нотаріусом Панко Г.В. (а.с. 64-73).

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення:

Позиція позивача, що так як він та відповідачка ОСОБА_5 станом на 17.10.2009 року перебували у шлюбі, а тому договір дарування є удаваним правочином, так як фактично було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, що є підставою для визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя, так як наслідок його поділ у рівних частках з визнанням за ним права власності на 1/2 частину спірного майна, обґрунтований, не підтверджені жодним доказом в розумінні поняття доказ ст. 76 ЦПК України, не є доведеною та обґрунтованою.

Жодних клопотань з боку позивача щодо витребування або забезпечення доказів, допит свідків не заявлено.

З боку позивача не доведено, що про оспорюваний договір дарування квартири, який був посвідчений 17.10.2009 року йому стало відомо пізніше, без зазначення певного періоду, та спростовано доказами - свідченнями ОСОБА_5, свідка ОСОБА_9, реєстраційними даними, якими доведено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_5 були зареєстровані за адресою - квартира АДРЕСА_1, 12.01.2010 року, що підтверджено також паспортами сторін (а.с. 8, 10).

Заявлена позиція позивача, що він та відповідачка протягом чотирьох років тяжко працювали та заощаджували кошти з метою придбання спільного майна, жодним доказом з боку позивача не підтверджені, доказів таких доходів позивачем не подано, заяв та клопотань про витребування таких доказів не заявлено, а тому така позиція визнається необґрунтованою та такою що не доведена під час судового розгляду.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову:

Таким чином, з боку позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, що посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Панко Г.В. 17.10.2009 року, та зареєстрований в реєстрі за № 2158 є удаванним, не надано, а тому така позиція позивача є необґрунтованою та не доведеною під час судового розгляду.

Аргументи відповідача - ОСОБА_5 про те, що позивач був обізнаний про природу договору, за яким вона прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1, позивачу ОСОБА_4 були відомі одразу після його посвідчення, підтверджені самою відповідачкою ОСОБА_5, свідком ОСОБА_9, реєстраційними даними сторін за місцем реєстрації 12.01.2010 року (копії паспортів а.с. 8,10), самими запереченнями ОСОБА_4 (станом на 27.01.2015 року) по іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до нього з вимогами щодо зняття його з реєстрації, де ОСОБА_4 зазначає що власником житла є ОСОБА_5, на підставі договору дарування, що він набув право користування зазначеним житлом як член сім'ї власника житла згідно до ст.ст. 156, 162 ЖК України має право користування цим житлом, що підтверджує позицію відповідача по даній справі, про обізнані позивача з природою та підставами набуття нею права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1, а саме на підставі договору дарування.

Крім того, згідно до п. 6 договору дарування квартири (а.с. 7), сторони підтверджують що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину, що з боку позивача не спростовано та доказів на підтвердження удаваності договору не надано.

Зазначений договір дарування квартири (а.с. 7) містить підписи та зазначення прізвища, ім'я та по-батькові як дарувальника так і обдарованої, та приватного нотаріуса Панко Г.В., що також з боку позивача не оспорено, заяв про проведення експертного дослідження не заявлено.

Норми права:

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1 ст. 41 Конституції України).

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 41 Конституції України).

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду (ч. 1 ст. 47 Конституції України).

Стаття 3 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року)- Загальні засади цивільного законодавства

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 11 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року) - Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Стаття 203 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року) - Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 205 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Форма правочину. Способи волевиявлення

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 235 ЦК України(в редакції станом на 05.08.2009 року). Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання

іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Стаття 256 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Поняття позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Загальна позовна давність

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 260 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року).. Обчислення позовної давності

1. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

2. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Стаття 261 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Стаття 267 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Наслідки спливу позовної давності

Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Стаття 316 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року).. Поняття права власності

1.Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 325 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року).. Право приватної власності

1.Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні

особи.

Стаття 328 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року).. Підстави набуття права власності

1.Право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше

прямо не випливає із закону або незаконність набуття права

власності не встановлена судом.

Стаття 334 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Момент набуття права власності за договором

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає

нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого

посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про

визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Стаття 355 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року).. Поняття і види права спільної власності

1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або

на праві спільної сумісної власності.

3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або

законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 368 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року).. Право спільної сумісної власності

Спільна власність двох або більше осіб без визначення

часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною

власністю.

Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути

фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні

громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною

сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні

грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю,

якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори),

застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не

випливає із суті договору.

Стаття 627 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Свобода договору

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Зміст договору

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором

або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 638 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Укладення договору

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору,

умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони

укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою

стороною.

Стаття 639 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Форма договору

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ), на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Стаття 640 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Момент укладення договору

1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Стаття 655 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 717 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Договір дарування

1.За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

2. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Стаття 719 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Форма договору дарування

1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

2. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій

формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 722 ЦК України (в редакції станом на 05.08.2009 року). Прийняття дарунка

1. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

2. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації

транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її

обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до

вручення речі обдаровуваному.

3. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.

4. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право

власності на річ, інших документів, які посвідчують належність

дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів,

макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 10 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Стаття 76 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, судом встановлено, що оспорюваний договір дарування квартири від 17.10.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Панко Г.В., зареєстрований в реєстрі за № 2158 (а.с. 7), укладений з дотриманням вимог ст.ст. 3, 11, 203-205, 316, 317, 325, 328, 334, 626-628, 638-640, 717, 719, 722 ЦК України.

Крім того, судом встановлено що за змістом договору дарування, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зазначено, що дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровувана приймає як дарунок спірну квартиру АДРЕСА_1, що є істотною умовою договору дарування.

Ствердження позивача ОСОБА_4 щодо удаваності договору, ґрунтуються на припущеннях, але жодного доказу щодо наявності фінансової можливості придбати станом на 17.10.2009 року спірну квартиру за 16000 доларів США, з боку позивача, що є обов'язком доказування позивачем згідно до приписів ст.ст. 12, 13, 76, 81 ЦПК України, позивачем не подано та перед судом не доведено.

А тому, виходячи з вище зазначеного та враховуючи що істотною різницею між договором дарування та договором купівлі-продажу, є його безоплатність, та зазначена істотна умова не спростована, а тому такі вимоги позивача є необґрунтованими та такими що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, то виходячи з доказів, що оспорюваний договір дарування спірної квартири посвідчений 17.10.2009 року, та одразу після його укладення та реєстрації, позивач разом із відповідачкою переїхали проживати до квартири АДРЕСА_1 де разом з іншими особами святкували входини, що документи на квартиру знаходилися в доступному місці в зазначеній квартирі як для позивача так і для відповідача, що як позивач так і відповідач в один і той же день реєстрували своє місце проживання, для чого також необхідною умовою є підтвердження підстав для проведення реєстрації - документи про право власності на зазначене житло, а тому суд вважає встановленим та підтвердженим, що позивач з 17.10.2009 року був обізнаний про форму та зміст укладеного ОСОБА_5 договору дарування квартири АДРЕСА_1, що підтверджено доказами у їх сукупності.

На підставі зазначеного, виходячи із приписів ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебігом строку позовної давності є не дата розірвання шлюбу між сторонами, а дата коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про укладення цього договору, який ним оспорюється, а це 17.10.2009 року.

Згідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч. 4 ст. 267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи загальний строк позовної давності три роки, та те, що звертаючись із позовом 06.06.2017 року, позивач просить визнати удаваним договір посвідчений 17.10.2009 року, при цьому не заявляє питання про поновлення пропущеного строку на звернення із позовом, та не спростовує докази надані стороною відповідача про його обізнаність починаючи з 17.10.2009 року про укладений договорі, а відповідачем заявлено про застосування таких наслідків в передбаченому законом порядку, а тому суд вважає що даний позов ОСОБА_4 поданий з пропущенням строку на звернення із позовом, і тому ж числі з зазначених підстав також не підлягає задоволенню.

Щодо понесених судових витрат сторонами:

- позивачем є особою, звільненою від сплати судового збору, згідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір ;

- відповідачем понесені судові витрати в сумі 6240, що підтверджено розрахунком та квитанціями, договором на отримання послуг адвоката (а.с. 45-54, 77-79, 87-92).

Враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, такі витрати покладаються на позивача.

Керуючись вимогами ст.ст. 60, 61, 69, 72 СК України, ст.ст. 202-204, 209-210, 235, 256-257, 316-318, 328, 334, 355, 356, 626-628, 638-640, 717-722, ЦК України, ст.ст. 10-12, 76-83, 126, 137, 141, 258-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Панко Ганни Вікторівни про визнання договору дарування удаваним та поділ спільного майна подружжя - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 6240 (шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок - у відшкодування понесених ОСОБА_5 витрат на отримання професійної правничої допомоги, згідно до договору № 02/04/18 від 02.04.2018 року укладеним між ОСОБА_5 та Адвокатським об'єднанням Радник (код ЄДРПОУ 41808587).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, в порядку передбаченому ст. 352, 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1;

Відповідач № 1 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНН НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1;

Відповідач № 2 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНН НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2;

3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Панко Ганна Вікторівна, АДРЕСА_3.

Повний текст рішення суду складено 14 грудня 2018 року.

Суддя Івченко Т. П.