Рішення

від 30.11.2009 по справі 2-498/2009

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-498/

                                    2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

30 листопада 2009 року                                                        Совєтський районний суд

                                                                          Автономної Республіки Крим

у складі:     головуючого                            – судді Петрової Ю.В.

                    при секретарі                         – Яровій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, а саме, будинку з надвірними побудовами, який розташований за адресою: АР Крим, смт. Совєтський, вул. Паркова, № 8, визнання за позивачем права власності на ѕ частки зазначеного домоволодіння та його поділ. Крім того просить відстрочити сплату судового збору у повному обсязі до винесення рішення у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 1993 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, від спільного проживання сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає, що 21 грудня 2004 року відповідачу ОСОБА_2 його батьком подарований у власність спірний будинок, вартість якого на момент дарування складала 87209 гривень. Позивач вказує, що у період знаходження будинку у власності відповідача ОСОБА_2, з яким вони проживали у будинку, значно збільшилася його вартість, та на даний час складає суму 248994 гривні. Вартість будинку збільшилася у наслідок його покращення, зокрема у зв’язку із перебудовою, заміною конструкцією та капітальним ремонтом, крім того, у 2005 році було збудовано бетоноване приміщення для знаходження у ньому електричного насосу для поливу городу. Позивач зазначає, що під час здійснення всього перерахованого, використовувалися її кошти, тоді як відповідач свої кошти у сімейний бюджет не вносив, свою заробітну плату використовував на розведення риби у ставках, грошові кошти вкладав у підприємницьку діяльність, проте ніякого прибутку ця діяльність не приносила. За таких обставин позивач вважає, що будинок, який подаровано ОСОБА_2, може бути визнаний спільною сумісною власністю, який просить поділити, з урахуванням того, що на її утриманні знаходяться різностатеві неповнолітні діти, виділивши їй ѕ частки домоволодіння, та визнати за нею право власності на визначену частку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений в порядку ч. 6 ст. 76 ЦПК України, на адресу суду направлено заяву, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі, та заперечує проти поділу майна, а також просив розглянути справу за його відсутністю.

На підставі   ст.ст. 158, 169  ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності відповідача.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, послалася на обставини, викладені у позовній заяві, при  цьому пояснила, що у будинку було проведено капітальний ремонт, збудована ще одна кімната, повністю змінено санвузол, покладено плитку, проведено заміну всіх вікон, проведено газове опалення, а також інші ремонті роботи, які вказані у позові, вказала, що все перераховане було зроблено за її рахунок, відповідач ніяких матеріальних витрат зі свого боку не ніс, первісна вартість будинку складала 87209 гривень, на даний час 248994 гривні, за таких обставин просила визнати будинок спільною сумісною власністю, провести розподіл будинку та визнати за нею право власності на ѕ частки будинку з надвірними прибудовами, відступивши від рівності часток, оскільки на теперішній час у неї на утриманні знаходиться дві різностатеві неповнолітні дитини, відповідач дітей не утримував, заробітну плату витрачав на власні потреби, зокрема, на автомобіль та ставок, позивач була проти придбання автомобілю, проте ОСОБА_1 на це незважав, крім того, вказала, що відповідач взяв у банку кредит на суму 10000 гривень, які витратив на власні потреби, проте позивач вимушена була протягом 2009 року здійснювати виплату кредиту за власні кошти, оскільки ОСОБА_1 на той час вже перебував у Сімферопольському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала вимоги своєї довірительки, при цьому вказала, що оскільки у судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що вартість будинку за період перебування сторін у шлюбі значно збільшилася за рахунок коштів її довірительки, що підтверджено наявними у матеріалах справи розрахунковими документами, також на підтвердження даних обставин надала до суду розписки позивачки ОСОБА_1, яка особисто займала гроші на проведення ремонту та розрахунок із робітниками-ремонтниками, у зв’язку з чим, є підстави для визнання домоволодіння спільною сумісною власністю, крім того, оскільки подружжя згідно з чинним законодавством мають право на поділ спільного майна, просила суд провести поділ домоволодіння, у ході якого відійти від принципу рівності часток подружжя, врахувавши, що з ОСОБА_1 на даний час проживають дві неповнолітні дитини: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали, вивчивши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 05 червня 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІІ-АП № 379061, яке видано Совєтським райвідділом ЗАЦС Республіки Крим (а.с. 5).

Від спільного проживання сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 6 – 7).

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що 21 грудня 2004 року ОСОБА_2 за договором дарування житлового будинку прийняв у дар від ОСОБА_6 цілий жилий будинок з надвірними спорудами за № 8, що знаходиться по вул. Парковій у смт. Совєтському АР Крим, що підтверджено відповідним договором дарування житлового будинку від 21 грудня 2004 року, зареєстрованому у реєстрі за № 1-3262 (а.с. 23).

З вищезазначеного договору також вбачається, що на земельній ділянці розміром 1793 кв.м., призначеної для обслуговування житлового будинку, розташовані: один цілий житловий будинок, вказаний на плані літ. А (матеріали стін – блоки), житловою площею 78,7 кв.м., загальною площею 239,5 кв.м., сарай літ. Б (матеріали стін – бетон), сарай літ. В (матеріали стін – бетон), навіс літ. Д (матеріали стін – ракушка), 1 – 6 споруди.

Відповідно до ОСОБА_7 з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 5619648 (реєстраційний номер 8700640 від 29 листопада 2004 року, виданого Джанкойським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації загальна вартість нерухомого майна – будинку – становила 87209 гривень.

    Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено у судовому засіданні, майно подружжя на теперішній час значно збільшилося  у своїй вартості внаслідок проведеного переобладнання, заміни конструкцій та капітального ремонту.

Так, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Джанкоя» від 18 серпня 2009 року будинок, який знаходиться за адресою АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. Паркова, 8, було переобладнано, зокрема, самовільно переобладнана частка гаражу № 11 в житловому будинку літ. «А» - житлову кімнату № 14, чим збільшена житлова площа на 28,8 кв.м., в зв’язку з переобладнанням зменшена загальна площа на 3,7 кв.м.,  загальна площа житлового будинку з прибудовами на даний час становить 235,8 кв.м., житлова 107,5 кв.м., площа земельної ділянки 1793 кв.м., загальна вартість нерухомого майна 248994 гривні.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1 ст. 62 СК України).

Як було зазначено вище, вартість будинку, який належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності, на теперішній час значно збільшилася, при цьому судовим розглядом було встановлено, що його переобладнання та ремонт протягом всього часу проводився за кошти позивачки, що також визнано відповідачем у наданій до суду заяві.

Так, як вбачається з платіжних документів, зокрема, накладних за період з 2005 до 2008 року, закупку залізопластикових вікон, дверей, кахля та інших будівельних матеріалів здійснювала особисто позивач ОСОБА_1 (а.с. 70, 71, 74 – 78).

Також у матеріалах справи наявні розписки ОСОБА_1, згідно яких остання займала у ОСОБА_8 грошові кошти у загальній сумі п’ять тисяч гривень на проведення поточного ремонту та розрахунку з робітниками, що випливає з пояснень позивача та її представника (а.с. 73, 79).

Зазначені обставини підтверджені у судовому засіданні також показаннями свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні пояснив, що давно знає позивача ОСОБА_1, підтвердив, що остання дійсно проводила ремонт самотужки, вказав, що вона часто консультувалася з приводу ремонту та його проведення, сама проводила закупівлю будматеріалів, просила надати їй допомогу, при цьому її чоловік ОСОБА_2 ремонтом не цікавився, свідок кількаразово пояснював, що він має допомагати своєї дружині, проте останній повністю відсторонювався від ремонту, пояснюючи свою поведінку наявністю інших, більш  найважливіших справ.

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком.

Даних про його  заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, його показання є послідовними, об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі матеріалам.

Також, як вбачається з матеріалів справи та випливає з пояснень позивача, ОСОБА_2 витрати, пов’язані з ремонтом будинку та його утримання не ніс, матеріально дітей не забезпечував та не приймав у цьому участі, заробітну плату, яку отримував за період роботи у Совєтському управління водного господарства, витрачав на особисті потреби, зокрема на придбання посадочного малька та риби, що підтверджено відповідними квитанціями (а.с. 61, 62).

Крім того, згідно до постанови ВДВС Совєтського РУЮ в АР Крим про зупинення виконавчого провадження від 06 жовтня 2008 року ОСОБА_2 здійснив виплату на користь стягувача ОСОБА_7 у рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди та інших виплат у розмірі 5874 гривні 96 копійок.

Також, 03 грудня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_9» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0025/82/068421, за яким останній отримав кошти у сумі 10000 гривень на споживчі цілі строком на 24 місяці до 03 грудня 2009 року, заборгованість за яким, починаючи з червня 2009 року вимушена була сплачувати позивач ОСОБА_1, оскільки відповідач ОСОБА_2 є арештованим та знаходиться у Сімферопольському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим.

Зазначені обставини, які підтверджені доказами, свідчать про те, що відповідач нехтував своїм обов’язком дбати про матеріальне забезпечення сім’ї, систематично витрачаючи свою заробітну плату та отримані доходи виключно для задоволення своїх інтересів, матеріально дітей не забезпечував та не приймав в цьому участі, діти на даний час проживають з позивачем і знаходяться на її утриманні.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 05 листопада 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 300 (триста) гривень щомісячно на кожну дитину, який підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 14 вересня 2009 року до досягнення дітьми повноліття.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання будинку з надвірними спорудами № 8, що знаходиться по вул. Парковій у смт. Совєтському АР Крим, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При цьому, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України), що відповідає абз. 1 ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Проте, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї (ч. 2 ст. 70 ЦПК України), що відповідає абз. 2 ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що при вирішенні спору в частині поділу майна, а саме, будинку № 8, що по вул. Паркова у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим,  між позивачем та відповідачем, можливо відступити від засади рівності часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визначити розмір ідеальних часток сторін на будинок у наступному вигляді: ОСОБА_1 – ѕ частки, ОСОБА_2 – ј частки, крім того, відповідач не заперечував проти визначення його частки у будинку саме у зазначеному розмірі.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При таких обставинах, оскільки вимог щодо поділу майна у натурі ОСОБА_1 не заявлено, у зв’язку з чим також у справі, як за клопотанням позивачки, так і за клопотанням відповідача, не проводилася будівельно-технічна експертиза, суд вважає позовні вимоги щодо поділу будинку з надвірними будівлями задовольнити у повному обсязі в порядку ст. 11 ЦПК України, розділити будинок з надвірними будівлями за № 8 по вул. Парковій, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим між сторонами у справі, та виділити  ОСОБА_1 ѕ частки зазначеного будинку з надвірними будівлями, ОСОБА_2 ј частку зазначеного будинку з надвірними будівлями.

Оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільною сумісної власності на нього припиняється,   суд вважає за необхідне, у межах заявлених позовних вимог, визнати за ОСОБА_1 право власності на ѕ частки будинку з надвірними будівлями за № 8 по вул. Парковій, що у смт. Совєтському Совєтського району Автономної Республіки Крим

При цьому, сторони у справі не позбавлені права на звернення до суду щодо визначення варіантів можливого поділу будинку у натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання позовних вимог відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, права, свободи та інтереси осіб при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не порушуються.

 Приймаючи до уваги, що ухвалою суду від 11 вересня 2009 року сплата судових витрат у повному обсязі по справі ОСОБА_1 відстрочено до ухвалення судового рішення, у відповідності зі ст.  88 ЦПК України сплата судових витрат по справі підлягає присудженню з ОСОБА_2 у повному обсязі.

А саме, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений судовий збір у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень, а також з нього ж на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1816 гривень 46 копійок.

    На підставі викладеного ст.ст. 57, 62, 69, 70 СК України, ст. 372 ЦК України,   керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 14, 60, 79, 81, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати будинок з надвірними спорудами за № 8, що знаходиться по вул. Парковій у смт. Совєтському Совєтського району Автономної Республіки Крим спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Розділити будинок з надвірними будівлями за № 8 по вул. Парковій, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим та виділити  ОСОБА_1 ѕ частки зазначеного будинку з надвірними будівлями, ОСОБА_2 ј частку зазначеного будинку з надвірними будівлями

Право спільної сумісної власності подружжя припинити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ѕ частки будинку з надвірними будівлями за № 8 по вул. Парковій, що у смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  витрати по оплаті судового збору в сумі 51 (П’ятдесят одна) гривня і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120 (Сто двадцять) гривень, а взагалі 171 (Сто сімдесят одну) гривню.

Стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1816 (Одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень  46 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, встановленому ч.4 ст. 295 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.223 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі подання заяви про апеляційне оскарження після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який  вираховується з дня  подачі  заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                     Ю.В. Петрова