Рішення

від 29.12.2018 по справі 1540/3716/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3716/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представник позивача - Мартиненко М.С.

представник відповідача - Ходаковська О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12, код ЄДРПОУ 34253609) до Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Катерининська буд. 14, код ЄДРПОУ 26343789) про визнання протиправними та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" до Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування припису Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради № 01-15/06зд від 26.01.2018 р. та стягнення з Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради на користь ТОВ Карнавал-Юг 1762,00 гривень сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ТОВ "Карнавал-Юг" є власником житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку за адресою: вулиця Гоголя, буд.23, м. Одеса. Будинок №23 є багатоквартирним будинком і складається з трьох флігелів: фасадного лівоворотнього та противоротнього. Належні Товариству приміщення розташовані у фасадному флігелі будинку, в інших флігелях проживають мешканці. Зазначений буд. №23 , відповідно до охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини №18-11/-2011 від 17.01.2012 р., прийнятий під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 15.08.1985 р. як пам'ятка архітектури місцевого значення, рішенням Одеського облвиконкому від 25.12.1984 р. №652 прийнятий під охорону держави як пам'ятка історії, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008 р. №728/0/16-08; охоронний №184-ОД.

Зважаючи на погіршений стан фасадного флігелю будинку №23, позивач в травні 2015 р. звернувся до спеціалізованої проектної організації з метою розроблення реставраційного завдання на розробку науково-проектної документації, обстеження стану флігелю та розроблення науково-проектної документації з розроблення проекту консервації (11.05.2015 р. було укладено відповідний договір із ПП "Ретроград").

На підставі Реставраційного завдання на розроблення науково-проектної документації від 30.10.2015 р., погодженого з Управлінням охорони культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, та з метою недопущення руйнування та спотворення приміщень, які находяться в будівлі - пам'ятці та належать Товариству, та також покрівлі та фасадів будівлі було замовлено документацію з вжиття невідкладних протиаварійних та консерваційних робіт щодо фасадного флігелю будівлі.

ПП "Ретроград" було виготовлено Проект першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних заходів для забезпечення збереження аутентичних та будівельних конструкцій, елементів будівлі-пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення, який було погоджено листом Управління охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації від 05.08.2016 р. № 01-13/1615сп.

На підставі погодженого проекту позивач отримав дозвіл на виконання першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних заходів для забезпечення збереження аутентичних та будівельних конструкцій елементів будівлі - пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення по вул. Гоголя 23 у м. Одеса №14 від 22.06.2017 р. (дійсний до 31.10.2018 р).

До виконання робіт на підставі дозволу залучено ліцензовану особу - ТОВ "Марія".

Таким чином, позивач стверджує, що на об'єкті будівлі-пам'ятці по вул. Гоголя, 23 здійснюються протиаварійні роботи.

05.02.2018 р. позивач отримав конверт (рекомендоване поштове відправлення із повідомленням) від адресата - Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, який не містив жодних вкладень. 12.03.2018 р. позивач отримав рекомендоване відправлення від Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради з актом №1 про вчинення правопорушення, датованим від 21.02.2018 р.

Не погоджуючись із викладеним в акті, позивач надав письмові пояснення до Управління, якими підтверджено необґрунтованість підстав для висновків, спростувавши викладені в акті висновки.

12.03.2018 р. позивач отримав постанову №1 про накладання фінансових санкцій з порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, листом від 03.03.2018 р. за вих. №02.2-16вих/137.

Позивач звертає увагу, що відповідач не дотримуючись ч.3 ст.45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" одразу направив позивачу постанову, якою на Товариство було накладено фінансові санкції у розмірі 170000,00 грн. за наступні порушення:

- внаслідок бездіяльності власника пам'ятки, ухилення від вжиття заходів щодо запобігання загрозі пошкодження, руйнування, знищення, спотворення та від підтримання пам'ятки в належному стані і своєчасного проведення ремонту за власні кошти - виникла загроза, яка негативно позначилась на стані пам'ятки (створилась загроза знищення, руйнування, пошкодження спотворення пам'ятки), невиконання вимог охоронного договору, що привело до порушення вимог ст.ст. 24,27, 29,44 Закону України "Про охорону культурної спадщини";

- вимоги припису управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради №01-15/06зд від 26.01.2018 р. до ТОВ "Карнавал-Юг" не виконані у встановлені строки, що є порушенням положень ст.ст.30,44,45 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Позивач зазначає, що застосування до суб'єкта господарювання, який допустив порушення вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини, таких заходів реагування, як винесення на його адресу припису про усунення таких порушень, може здійснюватися не на підставі результатів огляду місцевості (будь-яких інших об'єктів), а виключно за результатами перевірки суб'єкта господарювання, оскільки лише в межах перевірки, наявності або відсутності відповідних документів, можливо зробити висновок про наявність або відсутність порушень вимог законодавства з боку суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялась.

Відповідач не надав позивачу жодного документа про проведення заходу контролюючим суб'єктом, позивач не був повідомлений про здійснення заходу державного нагляду (контролю), що фактично позбавило його можливості бути присутнім під час його здійснення, та, як наслідок, реалізувати передбачене законом право недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення такого заходу (у разі наявності підстав для цього), а також право давати пояснення та зауваження в ході його проведення.

Позивач наголошує, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 30 Закону України Про охорону культурної спадщини , якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів по приведенню пам'ятки, якій загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, до належного стану, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов'язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження. Всупереч цього, відповідачем було винесено припис, а не розпорядження.

До того ж, ТОВ Карнавал-Юг не погоджується з тим, що в оскаржуваному приписі та Акті візуального огляду об'єкта культурної спадщини від 22.01.2018 р., на підставі якого винесено оскаржуваний припис, зазначається про встановлення у ТОВ Карнавал-Юг факту права приватної власності на будівлю - пам'ятку по вул. Гоголя, 23. Оскільки відповідно до Охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини № 18-11/О-2011 від 17.01.2012 р. позивач є власником житлових та нежитлових приміщень у будівлі - пам'ятці по вул. Гоголя, 23. Таким чином, позивач зобов'язується утримувати лише частину пам'ятки в належному санітарному, протипожежному та технічному стані.

З огляду на викладене, позивач вважає, що припис управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради № 01-05/06зд від 26.01.2018 р. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

31.08.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що всі наведені обставини, виявлені під час проведеного огляду та зафіксовані в акті візуального огляду об'єкта культурної спадщини, стосуються суто фасадного флігелю будівлі, в тому числі його внутрішніх частин, всі приміщення якого перебувають виключно у власності ТОВ Карнавал-Юг та щодо яких охоронні зобов'язання взяті саме ТОВ Карнавал-Юг , а не іншими мешканцями будинку або компанією, яка забезпечує утримання цього будинку, на що посилається позивач у своєму позові. При цьому, виходячи з даних Історико-архітектурного опорного плану, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08, саме ця частина будинку і охороняється законом як пам'ятка культурної спадщини, тоді як противоворотній дворовий флігель, в якому розташовані квартири інших осіб, не підпадає під охорону держави.

У відзиві відповідач звертає увагу, що позивач не заперечує незадовільного стану належної йому на праві власності частини пам'ятки, цей факт ним не оскаржується.

Всупереч твердженням позивача щодо необхідності видання саме розпорядження, а не припису, відповідач наголошує, що як припис, так і розпорядження є різновидом рішень органів охорону культурної спадщини, які передбачають висування вимог щодо охорони пам'яток національного значення. Наділяючи органи охорони культурної спадщини повноваженнями видавати в межах своєї компетенції приписи та розпорядження, законодавець не регламентує порядок прийняття відповідних рішень, особливостей застосування тих чи інших форм рішень, а також не визначає відмінностей у правових наслідках прийнятих рішень, наділяючи їх при цьому однаковою юридичною силою, що передбачає обов'язковість їх виконання незалежно від обраної форми. З урахуванням наведеного недоречними є посилання позивача на використання відповідачем у даному випадку припису, а не розпорядження, сутність яких не змінюється в залежності від обраної форми, а ця обставина не може виступати самостійною підставою для скасування виданого припису.

Відповідач звертає увагу суду на те, що доводи позивача про отримання пустого конверта та відсутність в отриманому ним поштовому відправленні безпосередньо складеного щодо нього припису не підтверджуються належними доказами, тоді як в управлінні наявні докази належного відправлення ТОВ Карнавал-Юг спірного припису за відсутності визначеного у законодавстві обов'язку направляти листи такого змісту із описом вкладення. Крім того, як вбачається з фіскального чека щодо направлення припису, маса листа, відправленого у відповідному поштовому відправленні, становила 0,020 кг, так само як і маса листа, в якому направлявся в подальшому акт про вчинення правопорушення, отримання якого підтверджено позивачем у позові, що додатково спростовує доводи про отримання пустого конверта замість припису. При цьому про нібито відсутність у конверті вкладення позивач повідомив відповідача листом, без складання уповноваженими особами акта про відсутність вкладення в отриманому поштовому відправленні, не одразу після отримання відправлення, що відбулось 05.02.2018 року, а лише листом, який датується реєстраційним номером вихідної кореспонденції юридичної особи 13.02.2018 року, був відправлений 14.02.2018 року та який був отриманий управлінням вже 23.02.2018 року - після складання та направлення позивачеві акта про вчинення правопорушення.

На доводи позивача щодо покладень зобов'язань з утримання будівлі - пам'ятки на КП ЖКС Порто-Франківський відповідач наголошує, що зобов'язання з утримання частини пам'ятки, яка фактично і становить фасадний флігель будинку взяло на себе саме ТОВ Карнавал-Юг , уклавши відповідний охоронний договір № 18-11/О-2011 від 17.01.2012 року, відповідно до якого позивачем взято персональне зобов'язання щодо охорони всіх належних йому на праві власності житлових та нежитлових приміщень будинку № 23 по вул. Гоголя у м. Одесі. До того ж, згідно Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по вул. Гоголя, 23, укладеного між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та КП ЖКС Порто - Франківський 23.05.2017 р. № 02/161, складові послуги, визначені предметом цього договору, встановлені у додатку 3 до нього не передбачають здійснення капітального ремонту або реставраційних робіт відповідного будинку, відповідні види робіт не включені до ціни на послугу, що надається управителем на підставі зазначеного договору.

На спростування доводів вжиття позивачем заходів з відновлення стану об'єкту культурної спадщини відповідач зазначив, що як вбачається з укладеного позивачем з ТОВ Марія договору підряду, виконання робіт, вказаних у реставраційному завданні на розроблення науково - проектної документації, у кошторисі не закладено, а наданим до суду актами приймання виконаних будівельних робіт їх виконання також не підтверджено. Крім того, надані до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт не містять дат їх складання, тобто, не містять одного із обов'язкових реквізитів первинного документу, що позбавляє їх статусу належного та допустимого доказу у справі.

Відповідач у відзиві зазначає, що наведений позивачем Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності взагалі не розповсюджується на проведення обстежень стану об'єктів культурної спадщини, а справа охорони культурної спадщини не відноситься до різновидів контролю у сфері господарської діяльності, тоді як позивачем допущено помилкове тлумачення чинних норм законодавства України.

Системний аналіз положень наведеного Закону надає підстави стверджувати, що предметом нагляду (контролю), віднесеного до сфери дії згаданого Закону, виступає саме господарська діяльність суб'єктів господарювання під час здійснення ними того чи іншого виду діяльності. Крім того, Законом врегульовані засади здійснення функцій лише нагляду (контролю), що вимагає прямого визначення у законах саме наглядових (контрольних) повноважень відповідних органів владних повноважень з конкретного виду господарської діяльності.

У свою чергу, відповідно до преамбули Закону України Про охорону культурної спадщини цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. До того ж будь-яких повноважень щодо здійснення контролю (нагляду) за веденням господарської діяльності, пов'язаної із використанням об'єктів культурної спадщини, на органи охорони культурної спадщини законом не покладено.

Всупереч твердженням позивача відповідач зазначає, що Управління не здійснювало плановий чи позаплановий захід державного нагляду (контролю) (перевірку), який підпадає під дію Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а здійснило охоронюваний захід (візуальне обстеження), пов'язаний із перевіркою стану збереження пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, розташованої в межах історичного ареалу.

10.09.2018 року Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій ще раз наголошено, що ПП РЕТРОГРАД було виготовлено Проект першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних заходів для забезпечення збереження аутентичних та будівельних конструкцій, елементів будівлі-пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення - по вул. Гоголя, 23 у м. Одесі, який погоджено з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації.

Листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України №8/15-517-16 від 13.10.2016р. визначено, що затверджуваним документом за яким здійснюються протиаварійні роботи пам'яток місцевого значення, є Реставраційне завдання, яке погоджується з місцевим управлінням культури. Необхідність виконання протиаварійних робіт до початку робіт з її ремонту, реставрації, консервації, музеєфікації і пристосування визначається на основі попередніх досліджень.

Таким чином на об'єкті - будинку-пам'ятці по вул. Гоголя, 23 здійснюються саме протиаварійні роботи. Однак оскаржуваним приписом позивачу встановлено строк для поновлення протиаварійних робіт та поновлення виконання ремонтно- реставраційних робіт з реставрації та реабілітації будівлі-пам'ятки згідно з узгодженою відповідно до пам'яткоохоронного законодавства та після отримання відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури України. При цьому слід зазначити, що ТОВ КАРНАВАЛ-ЮГ не отримував та не погоджував в установленому законом порядку виконання ремонтно-реставраційних робіт з реставрації та реабілітації будівлі-пам'ятки.

У відповідь на те, що на момент проведення огляду будівлі-пам'ятки (22.01.2018 року) роботи не проводились, позивач зауважує, що згідно з вимогами ДБН А.2.-6-2008 Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини зовнішні роботи на пам'ятках не дозволяється проводити при температурі нижче 5°C. А також звертає увагу, що Законом України Про охорону культурної спадщини не передбаченого такого заходу, як візуальне обстеження та складання відповідного акту.

У відповіді на відзив позивач повторно наголошує на тому, що відповідачем необхідно було видавати розпорядження на здійснення певних заходів по охороні об'єктів культурної спадщини, а не припис. Оскільки норма Закону України Про охорону культурної спадщини , що зазначає такі дії, має імперативний характер.

Крім того, відповідно до п.9 ч.2 ст. б Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених ним Законом дозволів або з відхиленням від них.

При цьому позивач звертає увагу суду на те, що станом на момент проведення Відповідачем візуального обстеження та складення оскаржуваного припису у Відповідача були відсутні затверджені/погоджені з Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації програми, проекти, реставраційні завдання, дозволи, тощо, які надали б відповідачу можливість визначити відхилення від дозвільної документації.

Окрім того, незрозуміло яким чином Відповідач лише за допомогою візуального огляду дійшов висновків щодо неналежного виконання Позивачем проекту реабілітації та консервації.

10.09.2018 р. від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначається, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 24 Закону України Про охорону культурної спадщини вбачається, що власник об'єкта культурної спадщини має забезпечити проведення не лише протиаварійних робіт, а і проведення ремонтних робіт в обсязі, необхідному не тільки для перешкоджання руйнування пам'ятки, а й задля збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Натомість, у своїй відповіді на відзив позивач однозначно підтвердив, що жодних заходів, спрямованих на своєчасне вжиття заходів для приведення пам'ятки в належний стан та проведення поточного та капітального ремонту пам'ятки і робіт з упорядження території пам'ятки, виконання реставраційних, ремонтних робіт позивачем не вживалось, що і є безумовною підставою для реагування з боку органу охорони культурної спадщини.

Натомість, у своїй відповіді на відзив позивач однозначно підтвердив, що жодних заходів, спрямованих на своєчасне вжиття заходів для приведення пам'ятки в належний стан та проведення поточного та капітального ремонту пам'ятки і робіт з упорядження території пам'ятки, виконання реставраційних, ремонтних робіт як це приписано вимогами Закону України Про охорону культурної спадщини та умовами укладеного охоронного договору, позивачем не вживалось, що і є безумовною підставою для реагування з боку органу охорони культурної спадщини. А жодних доводів щодо того, що належна позивачеві частина об'єкта культурної спадщини взагалі не потребує реставрації, позивачем не наведено та відповідних доказів до суду не надано.

Беручи до уваги, що спірна будівля-пам'ятка розташована в межах центрального історичного ареалу, встановленого історико-архітектурним опорним планом м. Одеси, окремо звертаємо увагу на потребі отримання не лише дозволу на проведення робіт на пам'ятці місцевого значення, який відповідно до 13 ч. 1 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини видається Органом охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації, а й дозволу на проведення робіт на пам'ятках в історичних ареалах населених місць, ш відповідно до п. 17. ч. 1 ст. 5 згаданого Закону видається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, про що наголошено у виданому приписі, з приводу чого позивачем також не надано жодних заперечень.

За таких умов безпідставним також є посилання позивача на неможливість проведення реставраційних, консерваційних та ремонтних робіт на пам'ятках культурної спадщини при температурі нижче 5° С, оскільки:

-по-перше, проведенню таких робіт передує проведення проектної та узгоджувальної роботи, яка є незалежною від температурного режиму та яка не забезпечена позивачем, але з приводу проведення якої видано оскаржуваний припис;

-по-друге, наводячи доводи про обмеження температурного режиму, позивач посилається на неіснуючий та ніколи не існувавший ДБН А.2.-6-2008 Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини . Так, наказом Мінрегіонбуду України від 21.06.2016 року № 174 прийнято національний стандарт ДСТУ-Н Б В.3.2.-4:2016 Настанова щодо виконання ремонтно-реставраційних робіт на пам'ятках архітектури та містобудування з набранням чинності з 01 січня 2017 року. Цим же наказом визнано таким, що втратив чинність з 01 січня 2017 року, ДБН В.3.2-1-2004 Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини , який мав інші реквізити, ніж зазначено у відповіді на відзив позивачем. При цьому зазначений стандарт дозволяє проводити окремі види робіт в холодну пору. З наведеного вбачається, що температурний режим не є безумовною перешкодою для проведення реставраційних робіт у зимову пору року.

У запереченнях відповідач повторно наголошує , що відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини орган охорони культурної спадщини наділений повноваженнями видавати як приписи, так і розпорядження, доцільність застосування яких визначається відповідним органом на власний розсуд із використанням дискреції, що у будь - якому випадку не звільняє позивача від обов'язку забезпечити у встановлений законодавством спосіб проведення ремонтних та реставраційних робіт у комплексі із отриманням необхідної дозвільної та погоджувальної документації.

Ухвалою суду від 10.09.2018 р. справу було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, у зв'язку зі складністю справи, а також для необхідності отримання додаткових доказів.

10.10.2018 р. представником позивача до суду надано письмові пояснення, у яких він повідомляє, що 01.10.2018 р. представником позивача до Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було зроблено адвокатський запит для надання інформації щодо необхідності отримання дозволу Міністерства культури України на проведення робіт на пам'ятках в історичних ареалах. 10.10.2018 р. було отримано відповідь відповідно до якої, консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфер охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково- проектної документації.

Таким чином, наявність у ТОВ Карнавал-Юг Дозволу №14 від 26.06.2017 р., наданого Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації достатньою підставою для виконання першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних заходів для забезпечення збереження аутентичних та будівельних конструкцій елементів будівлі - пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення по вул. Гоголя,23 у м. Одесі. Копія адвокатського запиту, а також відповіді на нього були долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.10.2018 р. за клопотання представника відповідача до матеріалів справи були залучені наступні докази: копія факсограми управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 10.05.2017 р. № 01-28/180; копія акта огляду об'єкта культурної спадщини від 11.05.2018 р.; копії скарг щодо дій ТОВ Карнавал-Юг з виконання протиаварійних робіт на об'єкті культурної спадщини та стану цього об'єкта від 24.09.2018 р., 19.07.2018 р., 11.09.2018 р.; копія листа управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 17.09.2018 р.: копія факсограми управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 26.09.2018 р. та копія акта огляду об'єкта культурної спадщини від 27.09.2018 р.

07.11.2018 року до суду надано письмові пояснення представника позивача, у яких повідомляється про здійснення адвокатського запиту до Міністерства культури України з таким же питанням, що й адресувалось Управлінню культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. Відповідь надана ідентична відповіді управління. За клопотання представника позивача до матеріалів справи були долучені копія зазначеного адвокатського запиту від 01.10.2018 р. та копія листа Міністерства культури України № 4792/10-2/13-18 від 10.10.2018 р.

В судовому засіданні 27.12.2018 року представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 27.12.2018 року представник Відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у тексті відзиву та заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

ТОВ "Карнавал-Юг" є власником житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку за адресою: вулиця Гоголя, буд.23, м. Одеса.

Будинок №23 є багатоквартирним будинком і складається з трьох флігелів: фасадного лівоворотнього та противоротнього. Належні Товариству приміщення розташовані у фасадному флігелі будинку, в інших флігелях проживають мешканці.

Будівля, розташована за адресою: м. Одеси, вул. Гоголя, 23, є пам'яткою архітектури, містобудування та історії місцевого значення - Будинок Вассаля (арх. Бернардацці О.Й.), прийнятою під охорону держави рішенням виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів від 15.08.1985 року № 480 (т.1 а.с.43-44), яка розташована в межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу м. Одеси, визначеного Історико-архітектурним опорним планом, проектом зон охорони та визначення меж історичних ареалів м. Одеси, затвердженим наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08.

TOB "Карнавал-Юг" є орендарем земельної ділянки комунальної власності, розташованої під зазначеною будівлею-пам'яткою, що відноситься до категорії земель громадської забудови історико-культурного призначення, вид використання - для реабілітації жилої будівлі з пристосуванням під готель і його подальшої експлуатації, а також є власником квартир та приміщень, що розташовані у відповідній будівлі, що підтверджується, зокрема, наданою позивачем до суду інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Як вбачається з цієї довідки, право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна у позивача виникло у період з 2006 по 2009 роки на підставі укладених договорів купівлі-продажу.

17.01.2012 року позивач підписав Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини, відповідно до якого (пункти11-13 Договору) взяв на себе зобов'язання своєчасно проводити капітальний ремонт пам'ятки і роботи з упорядження території пам'ятки. Виконання реставраційних, ремонтних та інших робіт.

Так, зважаючи на погіршений стан фасадного флігелю будинку №23, позивач в травні 2015 р. звернувся до спеціалізованої проектної організації з метою розроблення реставраційного завдання на розробку науково-проектної документації, обстеження стану флігелю та розроблення науково-проектної документації з розроблення проекту консервації (11.05.2015 р. було укладено відповідний договір із ПП "Ретроград").

На підставі Реставраційного завдання на розроблення науково-проектної документації від 30.10.2015 р., узгодженого з Управлінням охорони культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, та з метою недопущення руйнування та спотворення приміщень, які находяться в будівлі - пам'ятці та належать Товариству, та також покрівлі та фасадів будівлі було замовлено документацію з вжиття невідкладних протиаварійних та консерваційних робіт щодо фасадного флігелю будівлі.

ПП "Ретроград" виготовило проект, який було погоджено листом Управління охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації.

На підставі погоджено проекту позивач отримав дозвіл на виконання першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних заходів для забезпечення збереження аутентичних та будівельних конструкцій елементів будівлі - пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення по вул. Гоголя 23 у м. Одеса №14 від 22.06.2017 р. (дійсний до 31.10.2018 р).

До виконання робіт на підставі дозволу залучено ліцензовану особу ТОВ "Марія".

22.01.2018 року посадовими особами управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради в рамках виконання покладених на них завдань у сфері охорони культурної спадщини проведено ініціативний візуальний огляд стану чільного флігелю будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23, та є об'єктом культурної спадщини місцевого значення, за результатом чого складено акт візуального огляду об'єкта культурної спадщини.

З урахуванням виявлення незадовільного стану будівлі-пам'ятки, складові частини якої перебувають у власності позивача, органом охорони культурної спадщини в межах повноважень, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини , видано припис від 26.01.2018 року № 01-15/06зд, в якому викладена адресована ТОВ Карнавал-Юг вимога терміново протягом 12 робочих днів з дня отримання цього припису виконати протиаварійні роботи та поновити виконання ремонтно-реставраційних робіт з реставрації та реабілітації будівлі-пам'ятки згідно із затвердженою відповідно до законодавства науково-проектною документацією відповідно до пам'яткоохоронного законодавства, та після отримання відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури України.

Зазначений припис було відправлено ТОВ Карнавал-Юг рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження відповідної юридичної особи із технічною поміткою на повідомленні про знаходження у відправленні припису щодо об'єкта, розташованого по вул. Гоголя, 23, що підтверджується фіскальним чеком про відправлення листа, а також копією відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що це відправлення отримане позивачем 05.02.2018 року.

12.03.2018 р. позивач отримав рекомендоване відправлення від Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради з актом №1 про вчинення правопорушення, датованим від 21.02.2018 р. Того ж дня позивач отримав постанову №1 про накладання фінансових санкцій з порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, листом від 03.03.2018 р. за вих. №02.2-16вих/137.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Виконавчим органом Одеської міської ради, який здійснює у м. Одесі функції уповноваженого органу охорони культурної спадщини, є управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради.

Повноваження виконавчого органу міської ради відповідно до його компетенції у сфері охорони культурної спадщини встановлені у ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", які поряд з іншими включають: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території (п. 1); забезпечення дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони (п. 4); забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (п. 5); організація відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт (п. 8); видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (п. 9).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов'язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У позові позивач наголошує на основному аргументі неправомірності винесення на його адресу припису - не дотримання процедури його винесення, а саме, звертає увагу, що застосування до суб'єкта господарювання, який допустив порушення вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини, таких заходів реагування, як винесення на його адресу припису про усунення таких порушень, може здійснюватися не на підставі результатів огляду місцевості (будь-яких інших об'єктів), а виключно за результатами перевірки суб'єкта господарювання, оскільки лише в межах перевірки, наявності або відсутності відповідних документів, можливо зробити висновок про наявність або відсутність порушень вимог законодавства з боку суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялась, керуючись при цьому нормами Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Сфера дії зазначеного Закону окреслена у статті 2 останнього. Відповідно до частини 4 вказаної норми заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не належить ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Вказаний перелік суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", є вичерпним, і спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини до нього не входять, що виключає можливість застосування положень вказаного Закону до діяльності таких органів.

До того ж суд зазначає, що предметом правового регулювання Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виступає контроль за здійсненням саме господарської діяльності. Для сфери охорони культурної спадщини цінність має сам об'єкт культурної спадщини, а не діяльність суб'єктів господарювання або інших суб'єктів та дотримання ними вимог законодавства. Тому порядок проведення уповноваженими органами охорони культурної спадщини обстежень об'єктів культурної спадщини регулюються саме Законом України Про охорону культурної спадщини .

У зв'язку з чим, суд відхиляє доводи позивача щодо ненадання жодного документа про проведення заходу контролюючим суб'єктом, неповідомлення його про здійснення заходу державного нагляду (контролю), оскільки вони не стосуються предмета доказування.

При цьому, не зважаючи на те, що у Законі України "Про охорону культурної спадщини" широко не деталізовано порядок проведення перевірок дотримання встановленого у законі режиму використання пам'яток з боку їх власників чи користувачів, засобів виявлення порушень тощо, у ньому містяться окремі норми, які прямо вказують на право таких органів проводити огляди об'єктів культурної спадщини, а також складати акти про вчинення правопорушень та видавати приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про охорону культурної спадщини" право безумовного доступу до об'єктів культурної спадщини з метою їх обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини.

Власник об'єкта культурної спадщини або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, виконавець реставраційних робіт зобов'язані допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини та на їхню територію.

Відповідно до тверджень позивача, що згідно норм Закону України Про охорону культурної спадщини , якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів по приведенню пам'ятки, якій загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, до належного стану, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов'язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження, суд зазначає наступне.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини орган охорони культурної спадщини наділений повноваженнями видавати як приписи, так і розпорядження. Законодавець не регламентує порядок прийняття відповідних рішень, особливостей застосування тих чи інших форм рішень, а також не визначає відмінностей у правових наслідках прийнятих рішень, наділяючи їх при цьому однаковою юридичною силою, що передбачає обов'язковість їх виконання незалежно від обраної форми.

З урахуванням того, що від застосування до власника об'єкта культурної спадщини припису або розпорядження, сутність наслідків для нього не змінюється, суд прийшов до висновку, що дана обставина не може виступати самостійною підставою для скасування виданого припису.

Відповідно до тверджень позивача, 05.02.2018 р. ТОВ Карнавал-Юг отримало конверт (рекомендоване поштове відправлення із повідомленням) від адресата - Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, який не містив жодних вкладень, проте ніяких підтверджень цього факту до суду не надано.

У свою чергу, доводи відповідача щодо відправлення на адресу позивача, а також отримання ним припису підтверджується фіскальним чеком про відправлення листа, а також копією відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що це відправлення отримане позивачем 05.02.2018 р. Крім того, як вбачається з фіскального чека щодо направлення припису, маса листа, відправленого у відповідному поштовому відправленні, становила 0,020 кг, так само як і маса листа, в якому направлявся в подальшому акт про вчинення правопорушення, отримання якого підтверджено позивачем у позові.

ТОВ Карнавал-Юг не погоджується з тим, що в оскаржуваному приписі та Акті візуального огляду об'єкта культурної спадщини від 22.01.2018 р., на підставі якого винесено оскаржуваний припис, зазначається про встановлення у ТОВ Карнавал-Юг факту права приватної власності на будівлю - пам'ятку по вул. Гоголя, 23, хоча позивач є власником тільки частини пам'ятки. Проте, суд вважає дані доводи безпідставними.

Матеріалами справи підтверджується, що всі наведені обставини, виявлені під час проведеного огляду та зафіксовані в акті візуального огляду об'єкту культурної спадщини, стосуються суто фасадного флігелю будівлі, в тому числі його внутрішніх частин, всі приміщення якого перебувають виключно у власності ТОВ Карнавал-Юг та щодо яких охоронні зобов'язання взяті саме ТОВ Карнавал-Юг , а не іншими мешканцями будинку або компанією, яка забезпечує утримання цього будинку, на що посилається позивач у своєму позові. При цьому, виходячи з даних Історико-архітектурного опорного плану, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08, саме ця частина будинку і охороняється законом як пам'ятка культурної спадщини, тоді як противоворотній дворовий флігель, в якому розташовані квартири інших осіб, не підпадає під охорону держави.

До того ж, у самому Акті візуального огляду від 22.01.2018 р. зазначено, що огляд здійснено саме чільного флігелю будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя,23.

При цьому, суд наголошує, що помилкове зазначення факту права власності позивача на весь об'єкт культурної спадщини по вул. Гоголя, 23, ніяким чином не звільняють позивача від обов'язку приведення певної частини об'єкта культурної спадщини, належної позивачу, до належного стану відповідно до чинного законодавства.

Суд зазначає, що ані в позові, ані у відповіді на відзив позивач не заперечує незадовільного стану належної йому на праві власності частини пам'ятки, цей факт ним не оскаржується.

Також, на знайшли свого підтвердження й доводи позивача щодо вжиття ним всіх необхідних заходів, спрямованих на приведення пам'ятки культурної спадщини до належного стану.

Суд зазначає, що у реставраційному завданні на розроблення науково-проектної документації від 30.10.2015 року, наданому позивачем до суду, по-перше, підтверджено незадовільний стан зазначеної будівлі, по-друге, передбачено проведення наступних робіт:

- усунути причини, що призводять до замокання ґрунтів в основі фундаментів (на ділянці від суміжних примикаючи будівель). Пропонується виконати комплекс робіт з влаштування тимчасової покрівлі на ділянці примикання з недобудованою будівлею за адресою: вул. Гоголя, 23/1, влаштування гідроізоляції над дворовим підвальним приміщенням та прилеглої до будівлі території, влаштування тимчасової покрівлі над ділянкою між суміжними будівлями з влаштуванням системи водовідведення в зливову каналізацію;

-зробити закладку газоходів в несучих стінах, закласти місця вивалів кладки, провести встановлення тимчасових кріплень у дверних та віконних отворах, нішах, у місцях порушення цілісності клинчастих перемичок;

-виконати демонтаж завалених конструкцій перекриттів, провести розбирання аварійних ділянок;

-виконати ремонт покрівлі будівлі з облаштуванням тимчасової кроквяної системи замість зруйнованих елементів, виконати ремонт пелени карнизів, водостічних систем, виконати тимчасову гідроізоляцію балконів;

-розвантаження покриттів шляхом видалення засипки з будівельного сміття без демонтажу підшивки з подальшим відновленням чорнової підлоги;

-провести встановлення тимчасових огороджувальних конструкцій замість втраченого скління зовнішніх віконних прорізів і дверей з метою виключення атмосферних впливів на будівельні конструкції будівлі.

Однак, з огляду на укладений позивачем з TOB "Марія" договір підряду, виконання вищезгаданих робіт у кошторисі не закладено, а наданим до суду актами приймання виконаних будівельних робіт їх виконання також не підтверджено. Крім того, надані до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт не містять дат їх складання, тобто, не містять одного із обов'язкових реквізитів первинного документу, що позбавляє їх статусу належного та допустимого доказу у справі.

Крім того, за даними цих документів підрядником виконані лише роботи з очищення приміщень від сміття, розбирання димових цегляних труб і лежаків в один канал, установлення дерев'яного розвантажувального стояка при ремонті конструкцій, установлення та розбирання дерев'яних інвентарних риштувань з улаштуванням настилу через кожні 2 м по висоті, розбирання та улаштування покриття покрівлі з азбоцементних листів, облаштування з листової сталі розжолобків, установлення розвантажувальних стійок в кам'яних стінах мурування стін із легкобетонних каменів без облицювання, улаштування перегородок з газобетон них блоків, улаштування основи з рейки під облицювання, облицювання дверей та вікон фіброю.

Водночас, виконання наведеного переліку робіт не забезпечує виконання позивачем покладеного на нього Законом України "Про охорону культурної спадщини" обов'язку щодо належного утримання належних йому на праві власності об'єктів культурної спадщини, що жодним чином не спростовує факту допущеного порушення.

У противагу тому, що позивач не отримував та не погоджував у встановленому законом порядку виконання ремонтно-реставраційних робіт з реставрації та реабілітації будівлі - пам'ятки, які зобов'язано позивача виконати оскаржуваним приписом, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Закону України Про охорону об'єктів культурної спадщини власник пам'ятки зобов'язується утримувати її у належному стані, провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення. Для проведення консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток місцевого значення, власнику необхідно отримати письмовий дозвіл органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково -проектної документації.

З огляду на викладене, відсутність певних дозволів на виконання того чи іншого виду робіт не звільняє власника пам'ятки культурної спадщини від обов'язку приведення її до належного стану відповідно до чинного Законодавства.

Таким чином, суд вважає законною підставу винесення припису у виді поновлення виконання ремонтно-реставраційних робіт реставрації та реабілітації будівлі пам'ятки. До того ж, незгода позивача з формулюванням фрази поновлення ремонтно-реставраційних робіт , у зв'язку з тим, що їх не можна поновити, оскільки вони і не були розпочаті, не відміняє обов'язок позивача від здійснення таких робіт.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивач визнає необхідність виконання протиаварійних робіт та наявності на їх виконання дозвільних документів, також він погоджується, що пам'ятка потребує ремонтно-реставраційних робіт з реставрації та реабілітації будівлі пам'ятки. Однак відсутність дозвільних документів на виконання ремонтно-реставраційних робіт унеможливлює їх виконання. З огляду на викладене, суд підкреслює відсутність намагань позивача отримати дозвіл на виконання таких робіт, жодних доказів звернення для цього до органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини до суду не надано. Факт того, що Позивач досі не отримав відповідного дозволу свідчить про його безвідповідальність та ухилення від виконання свого обов'язку з проведення ремонтно-реставраційних робіт з реставрації та реабілітації.

Суд звертає увагу, що саме позивача покладений цей обов'язок Законом України Про охорону культурної спадщини та, навіть якщо позивач приймає рішення про передачу виконання певних робіт іншим особам, це не звільняє його від відповідальності за них перед відповідачем.

З огляду на викладене, з урахуванням досліджених доказів фотофіксації об'єкта культурної спадщини, а також численних скарг громадян на власника будівлі по вул. Гоголя, 23, суд не має підстав вважати безпідставність винесення оскаржуваного припису.

В судовому засіданні 27.12.2018 року позивач зазначив, що ним майже виконано повний обсяг реставраційних та протиаварійних робіт, що також підтверджується розпорядженням від 25.10.2018 року № 5, проте суд зазначає, що наведені обставини не є підставами для скасування оскаржуваного припису.

Таким чином, доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" до Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування припису Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради № 01-15/06зд від 26.01.2018 р. та стягнення з Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради на користь ТОВ Карнавал-Юг 1762,00 гривень сплаченого судового збору. - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.12.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.