Рішення

від 22.11.2018 по справі 826/9382/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2018 року №826/9382/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представників позивача Пінчука Ю.В. та Марченка Р.В. та представника відповідача Пінчука Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Центротест до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Центротест (далі - позивач, товариство, ТОВ ЦС Центротест ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0017281404, №0017291404 від 14.04.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що правомірність дій, зміни майнового стану та реальність господарських операцій з ПП Ахілес груп (код ЄДРПОУ 35735333), ТОВ Ком Тех Україна (код ЄДРПОУ 39898210) та ТОВ Віксар Плюс (код ЄДРПОУ 40339222) підтверджується належними копіями первинних бухгалтерських документів. При цьому, платник податків не несе відповідальності за дії контрагентів при відсутності власної вини. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача стверджував, що операції здійснені з ПП Ахілес груп (код ЄДРПОУ 35735333), ТОВ Ком Тех Україна (код ЄДРПОУ 39898210) та ТОВ Віксар Плюс (код ЄДРПОУ 40339222) не мали реального товарного характеру, не встановлено наявності власного або орендованого обладнання, транспортних засобів для виконання робіт, технічного персоналу. Таким чином, позивачем безпідставно сформовано витрати на придбання товару від ПП Ахілес груп (код ЄДРПОУ 35735333), ТОВ Ком Тех Україна (код ЄДРПОУ 39898210) та ТОВ Віксар Плюс (код ЄДРПОУ 40339222), а тому, контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9382/17.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, що наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Центр сертифікації Центротест (код ЄДРПОУ 38405971) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час проведення фінансового-господарських операцій із з ПП Ахілес груп (код ЄДРПОУ 35735333), ТОВ Ком Тех Україна (код ЄДРПОУ 39898210) за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 та за період з 01.02.2016 по 31.03.2016, ТОВ Віксар Плюс (код ЄДРПОУ 40339222) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, за наслідком якої складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №133/26-15-14-04-05/38405971 від 31.03.2017 року (далі - акт перевірки від 31.03.2017 року).

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 130 409,00 грн. за 2016 рік.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість ґрунтується на обставинах безтоварності господарським операцій між позивачем і ПП Ахілес груп (код ЄДРПОУ 35735333), ТОВ Ком Тех Україна (код ЄДРПОУ 39898210) та ТОВ Віксар Плюс (код ЄДРПОУ 40339222).

Безтоварність господарських операцій між позивачем та вищезазначеним контрагентом, в свою чергу, визначена контролюючим органом з огляду на наступні обставини: відсутність матеріальних та трудових ресурсів у ПП Ахілес груп (код ЄДРПОУ 35735333), ТОВ Ком Тех Україна (код ЄДРПОУ 39898210) та ТОВ Віксар Плюс (код ЄДРПОУ 40339222); директори вказаних контрагентів надали пояснення співробітникам ГУ ДФС у Чернігівській області про свою непричетність до діяльності товариств.

Інших обставин безтоварності господарським операцій акт перевірки в собі не містить.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.04.2017 року:

- №0017281404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суму податку на додану вартість у розмірі 1 370,00 грн.;

- №0017291404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 163 011,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV (далі - ГК України), Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - ЦК України), Кримінальним кодексом України від 05.04.2001 року № 2341-III, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів законодавства України, позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішень органів державної влади, а саме: Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України. угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

За таких обставин, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність), встановлена в акті перевірки з огляду на відсутність у контрагента необхідних виробничо-трудових ресурсів для провадження господарської діяльності, не сприймаються судом, як преюдиційна обставина, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагента позивача або безпосередньо посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікаці Центротест , було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України.

Враховуючи викладене, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача виробничо-трудових ресурсів та пояснень директорів, що не мають жодного відношення до діяльності очолюваних товариств, не є доказами відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість (підпункт 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів виконаних робіт, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між ТОВ Центр сертифікації Центротест та ПП Ахілес Груп було укладено Договір від 01.09.15 № 112 про надання послуг з отримання дозвільних документів щодо сертифікації, оцінки відповідності, висновків санітарно-гігієнічної експертизи, декларацій відповідності, тощо.

На виконання вказаного Договору було виписано наступні Акти здачі приймання наданих послуг: №№ ОУ-0000432 від 03.09.15, ОУ-0000436 від 07.09.15, ОУ-00004443 від 11.09.15, ОУ-0000446 від 15.09.15, ОУ-0000447 від 16.09.15, ОУ-0000448 від 16.09.15, ОУ-0000449 від 16.09.15, ОУ-0000451 від 17.09.15, ОУ-0000455 від 18.09.15, ОУ-0000459 від 18.09.15, ОУ-0000463 від 21.09.15, ОУ-0000464 від 22.09.15, ОУ-0000466 від 22.09.15, ОУ-0000468 від 23.09.15, ОУ-0000472 від 24.09.15, ОУ-0000480 від 25.09.15, ОУ-0000507 від 30.09.15, ОУ-0000518 від 02.10.15, ОУ-0000525 від 05.10.15, ОУ-0000526 від 05.10.15, ОУ-0000539 від 13.10.15, ОУ-0000551 від 19.10.15, ОУ-0000562 від 22.10.15, ОУ-0000571 від 23.10.15, ОУ-0000572 від 23.10.15, ОУ-0000579 від 26.10.15, ОУ-0000589 від 29.10.15, ОУ-0000594 від 30.10.15, ОУ-0000598 від 02.11.15, ОУ-0000600 від 03.11.15, ОУ-0000602 від 04.11.15, ОУ-0000610 від 06.11.15, ОУ-0000619 від 10.11.15, ОУ-0000620 від 10.11.15, ОУ-0000630 від 16.11.15, ОУ-0000634 від 17.11.15, ОУ-0000698 від 03.12.15, ОУ-0000715 від 09.12.15, ОУ-0000716 від 09.12.15, ОУ-0000741 від 18.12.15, ОУ-0000744 від 21.12.15, ОУ-0000748 від 22.12.15, ОУ-0000752 від 23.12.15, ОУ-0000054 від 27.01.16, ОУ-0000065 від 29.01.16, ОУ-0000072 від 09.02.16, ОУ-0000075 від 10.02.16, ОУ-0000081 від 11.02.16, ОУ-0000083 від 12.02.16, ОУ-0000089 від 15.02.16, ОУ-0000096 від 19.02.16, ОУ-0000108 від 23.02.16.

Всі придбані послуги були реалізовані в подальшому контрагентам-покупцям, що підтверджується відповідними договорами та актами приймання-здачі виконаних робіт, які були додані Позивачем до матеріалів судової справи.

Крім того, Позивачем до матеріалів справи додано копії документів, які були отримані в різних дозвільних органах та в подальшому передані контрагентам-покупцям.

Оплата придбаних послуг підтверджується платіжними дорученнями: №№ 1198 від 18.09.15, 1199 від 18.09.15, 1198 від 18.09.15, 1200 від 18.09.15, 1201 від 18.09.15, 1202 від 18.09.15, 1203 від 18.09.15, 1211 від 22.09.15, 1214 від 23.09.15, 1217 від 25.09.15, 1218 від 25.09.15, 1219 від 28.09.15, 1235 від 06.10.15, 1236 від 06.10.15, 1238 від 06.10.15, 1239 від 06.10.15, 1240 від 06.10.15, 1241 від 07.10.15, 1242 від 07.10.15, 1243 від 08.10.15, 1260 від 20.10.15, 1261 від 20.10.15, 1262 від 21.10.15, 1265 від 26.10.15, 1266 від 26.10.15, 1267 від 26.10.15, 1268 від 26.10.15, 1279 від 02.11.15, 1280 від 02.11.15, 1285 від 05.11.2015, 1286 від 05.11.15, 1287 від 05.11.15, 1289 від 06.11.15, 1293 від 10.11.15, 1295 від 10.11.15, 1303 від 16.11.15, 1309 від 18.11.15, 1334 від 10.12.15, 1335 від 10.12.15, 1337 від 15.12.15, 1344 від 24.12.15, 1345 від 24.12.15, 1346 від 24.12.15, 1356 від 11.01.16, 1347 від 24.12.15, 1383 від 05.02.16, 1385 від 05.02.16, 1401 від 23.02.16, 1402 від 23.02.16, 1403 від 23.02.16, 1404 від 23.02.16, 1405 від 23.02.16, 1406 від 23.02.16, 1407 від 23.02.16.

Щодо договору № 120 від 17.09.15, укладеного між ТОВ Центр сертифікації Центротест та ПП Ахілес Груп , позивачем зазначається, а судом підтверджено, що на виконання вказаного Договору було складено Акти приймання-здачі робіт № ОУ-0000615 від 09.11.15 та № ОУ-0000640 від 18.11.15. Вказані послуги оплачені відповідно платіжних доручень №1292 від 10.11.15 та №1310 від 18.11.15. Послуги були використані у власній господарській діяльності Підприємства, що підтверджується копіями звітів про рекламну кампанію.

Аналогічні документи були надані Позивачем щодо взаємовідносин з ТОВ Ком Тех Україна . Так, на виконання умов усної домовленості, відповідно до рахунку № 67 від 30.11.15 було складено Акт здачі-приймання послуг №53 від 30.11.15 з просування сайту Позивача. Послуги були оплачені в повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням № 1323 від 04.12.15.

На виконання умов Договору № 2202/16-01 від 22.02.16 Позивачем надано всі підтверджуючі документи щодо замовлення послуг, їх оплати та подальшої реалізації контрагентам-покупцям.

Також, на підтвердження факту здійснення підприємницької діяльності з ТОВ Віксар Плюс Позивачем надано акти наданих послуг № 77 від 08.06.16, № 91 від 17.06.16, № 98 від 22.06.16, платіжні доручення щодо оплати придбаних послуг № 1549 від 23.06.16, №1550 від 23.06.16 та №1555 від 23.06.16.

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Відтак, суд дійшов висновку, що надані суду копії первинних документів оформлено у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. У сукупності останні не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з вказаним вище контрагентам та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Крім того, суд вважає, що посилання відповідача на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з тим, що послуги, які придбані позивачем у ПП Ахілес груп (код ЄДРПОУ 35735333), ТОВ Ком Тех Україна (код ЄДРПОУ 39898210) та ТОВ Віксар Плюс (код ЄДРПОУ 40339222) неможливе в зв'язку з відсутністю можливостей, є необґрунтованими.

Так, відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у постанові від 11.02.2015 року у справі №2а-9084/10/1370 (К/9991/77465/11), а саме: Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу .

В розумінні статті 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

Таким чином, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду міста Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю ЦС Центротест надано належні копії первинних документів, які підтверджують вище вказані господарські операції з контрагентами, а тому прийняті Головним управлінням ДФС у місті Києві податкові повідомлення-рішення №0017281404, №0017291404 від 14.04.2017 року є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 21.07.2017 року №1996, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2465,80 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 2465,80 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Центротест (код ЄДРПОУ 38405971, місцезнаходження: 03190, м. Київ, вул. Саратовська, буд. 10-А), до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ - 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0017281404, №0017291404 від 14.04.2017 року.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Центротест документально підтверджені судові витрати у розмірі 2465,80 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 03 грудня 2018 року.