Рішення
від 25.12.2018 по справі 761/17142/15-ц
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17142/15-ц

Провадження № 2/761/99/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Cавицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції , ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень, виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про відшкодування витрат на поліпшення квартири,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно з яким, враховуючи заяву про зміну предмета позову, прийняту судом до розгляду 03.12.2015 року, просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1; визнати недійсним договір іпотеки від 17.03.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем, що зареєстровано в реєстрі під №289; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20056088 від 17.03.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20055488 від 17.03.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем; виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22.08.2014 року, ухваленим по справі №761/17021/14-ц, було витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (надалі - квартира), яку, в свою чергу, остання придбала 20.06.2005 року на підставі договору-купівлі продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1765.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 02.09.2014 року, було встановлено, що квартира вибула з володіння позивачки поза її волею та підставі підробленої ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.08.2014 року.

При цьому, на підставі ухвали суду від 24.07.2014 року постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного суду м.Києва від 01.08.2014 року на квартиру було накладено арешт та заборону відчуження.

Разом з тим, на початку травня 2015 року позивачці стало відомо, що право власності та спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2014 року, укладеного між ним та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М.

Право власності на спірну квартиру ОСОБА_5 набула на підставі Договору дарування від 16.12.2014 року, укладеного з ОСОБА_6, якому ця квартира належала на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2014 року, укладеного з ОСОБА_11, який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 02.12.2014 року.

В свою чергу, позивачка вказує, що як було з'ясовано в ході проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2014 року за №42014100100000244 за фактом незаконного заволодіння її квартирою, підпис від імені ОСОБА_7 на довіреності від 02.12.2014 року виконано іншою особою, а рішення Апеляційного суду м.Києва від 28.11.2014 року, на підставі якого було скасовано арешт, накладений постановою державного виконавця від 01.08.2014 року, Апеляційним судом м.Києва не ухвалювалось.

На підставі наведеного та зважаючи на ту обставину, що спірна квартира була відчужена особою, яка не мала права на їх відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна, тобто за відсутністю волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна, позивачка просить суд витребувати квартиру з чужого незаконного володіння відповідача, визнати за нею право власності на квартиру та виселити ОСОБА_2 з незаконного займаної ним квартири.

Також, оскільки договір іпотеки від 17.03.2015 року укладався ОСОБА_2 всупереч вимог ст. 583 ЦК України, позивачка просить визнати цей договір недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, з метою забезпечення реального захисту своїх порушених прав, позивачка просить суд скасувати, як рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20056088 від 17.03.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем, так і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20055488 від 17.03.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем.

Ухвалою від 19.06.2015 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 26.06.2015 року було відкрито провадження в цивільній справі за даним позовом.

06.07.2015 року до суду надійшла заява представника позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та заборони ОСОБА_2, ПАТ Національні інвестиції вчиняти будь-які дії з розпорядження цим нерухомим майном, яка ухвалою суду від 08.07.2015 року була задоволена.

20.07.2015 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на увалу суду про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 17.09.2015 року вказана апеляційна скарга ОСОБА_2 була відхилена, а ухвала суду про відкриття провадження у справі - залишена без змін.

03.12.2015 року до суду надішли заперечення відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в яких він просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на відсутність в спірних відносинах, які склалися між ним та позивачкою, усіх правових елементів ст.ст. 330, 388 ЦК України, наявність яких є необхідною для витребування майна.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.12.2015 року, судом було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_12 про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Бойко О.В.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.02.2016 року, судом за клопотання представника позивачки - ОСОБА_13 було залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3

22.03.2016 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 2 505 964,31 грн. витрат на поліпшення квартири АДРЕСА_1, а також 6 090,00 грн. судового збору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент придбання ОСОБА_2 квартири вказане нерухоме майно перебувало в аварійному та непридатному стані.

У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_2 оплатив за власні кошти будівельні та оздоблювальні роботи в квартирі, зокрема в період з грудня 2014 року по березень 2015 року на загальну суму 2 505 964,31 грн. було відремонтовано горище та дах; встановлено нову підлогу, мережі електропостачання, водопостачання, опалення та каналізації; демонтовано старі та встановлено нові вікна і двері; проведено сантехнічні роботи.

При цьому, згідно зі Звітом про незалежну оцінку квартири вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 29.05.2015 року становила 5 559 800,00 грн.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що момент придбання квартири остання коштувала 1 577 000,00 грн., ОСОБА_2, посилаючись на положення ч.4 ст. 390 ЦК України, звернувся до суду з цим зустрічним позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 22.03.2016 року було відмовлено представнику ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2016 року, судом було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом, долучено до матеріалів справи заперечення ОСОБА_2 щодо первісного позову, а також доповнення до зустрічного позову.

Також, у вищевказаному судовому засіданні судом були задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_14 про виклик та допит в судовеому засідання в якості свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також клопотання представника позивачки ОСОБА_13 про допит у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1

Ухвалою від 14.04.2016 рок було відмовлено представнику позивачки у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.07.2016 року, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_14 було замінено відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_4

20.07.2016 року до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_13 про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 01.08.2016 року була задоволена в повному обсязі.

Ухвалою від 08.08.2016 року відмовлено представнику ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 30.11.2016 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі було зупинено.

01.03.2018 року до суду разом із матеріалами справи надійшов висновок експерта КНІСЕ за результатами проведення судової будівельної-технічної експертизи від 07.12.2017 року №21887/16-43.

Ухвалою від 02.03.2018 року поновлено провадження в справі.

Ухвалою від 08.08.2018 року розгляд даної справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження з призначенням судового засідання по справі.

Ухвалою від 08.10.2018 року виправлено допущену описку в тексті ухвали від 08.08.2018 року.

16.10.2018 року до суду надійшов відзив позивачки на зустрічний позов, згідно з яким вона в повному обсязі заперечує щодо його задоволення, посилаючись, при цьому, на те, що вартість квартири з моменту її набуття ОСОБА_2 не збільшилася в результаті проведення останнім в ній ремонту.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_17 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у ньому. При цьому, у задоволенні зустрічного позову представник позивачки просила відмовити, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених зустрічних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_14 в судовому засіданні просили зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні первісного позову - відмовити.

Також, у судовому засіданні, яке відбулося 11.12.2018 року, з обставин справи в якості свідка було допитано ОСОБА_16

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши учасників судового процесу, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходитьдо наступного.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22.08.2014 року, ухваленим по справі №761/17021/14-ц, було витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (надалі - квартира), яку, в свою чергу, остання придбала 20.06.2005 року на підставі договору-купівлі продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1765.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 02.09.2014 року, було встановлено, що квартира вибула з володіння позивачки поза її волею та підставі підробленої ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.08.2014 року.

В свою чергу, як передбачено ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо відчуження спірної квартири особою, яка не мала права на її відчуження, та поза волею власника, не потребують доказуванню у даній справі.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, зокрема зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.1, а.с. 42), на даний час право власності на спірні квартиру зареєстроване за ОСОБА_18 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16.12.2014 року між ним та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірну квартиру ОСОБА_5 набула на підставі Договору дарування від 16.12.2014 року, укладеного з ОСОБА_6, якому ця квартира належала на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2014 року, укладеного з ОСОБА_11, який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 02.12.2014 року.

В той же час, судом встановлено, щов ході проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2014 року за №42014100100000244 за фактом незаконного заволодіння її квартирою, було з'ясовано, що підпис від імені ОСОБА_7 на довіреності від 02.12.2014 року виконано іншою особою, а рішення Апеляційного суду м.Києва від 28.11.2014 року, на підставі якого було скасовано арешт квартири, накладений постановою державного виконавця від 01.08.2014 року відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 24.07.2014 року, Апеляційним судом м.Києва не ухвалювалось.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, зокрема в частині витребування майна та виселення, вказувала, що спірна квартира була відчужена особою, яка не мала права на їх відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна, тобто за відсутністю волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна.

Так, у відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Як передбачено вимогами ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року № 5, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження на підставі укладених іншими особами правочинів, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-1цс15.

Водночас, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Основним процесуальним обов'язком позивача, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, є обов'язок доказування, тобто позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто саме позивач повинен надати докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених ст. 388 ЦК України, тому що вона встановлює спеціальні правила для захисту такого права.

Тобто, з урахуванням ст. 12 ЦПК України, при зверненні до суду з позовом про витребування майна на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, позивач повинен довести факти й обставини, що мають значення для справи, а саме: факт, що майно вибуло з його володіння як власника не з його волі; факти й обставини, що підтверджують яким шляхом майно вибуло з його володіння.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обставини, на які позивачка посилалася в обґрунтування своїх позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення свого позову, знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому спірна квартира підлягає витребуванню у ОСОБА_2 та передачі її ОСОБА_1

Крім того, як встановлено судом, 17.03.2015 року ОСОБА_19 уклав з Публічним акціонерним товариством Національні інвестиції договір іпотеки спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В., реєстраційний номер 289.

Водночас, відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Як передбачено ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, зокрема те, що станом на момент укладення вищенаведеного договору ОСОБА_2 не був наділений необхідними повноваженнями, оскільки спірне нерухоме майно було набуте ним з порушенням вимог закону, суд приходить до висновку, що договір іпотеки, укладений 13.03.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ Національні ініціативи , є недійсним, так-як його укладання між відповідачами суперечить вимогам закону.

Також, слід зазначити, що відповідно до п.4 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

У відповідності до положень ч.3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання без надання їм іншого жилого примішення.

До того ж, згідно з листом Верховного Суду України від 01.04.2014 року Аналіз практики застосування судами ст.16 ЦК України у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, порушені права позивачки, як власника спірної квартири, підлягають захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1, скасуванням як рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20056088 від 17.03.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем, так і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20055488 від 17.03.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Бойко Олегом Володимировичем, а також виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири.

Щодо вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Згідно з ч.4 ст. 390 ЦК України якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилась його вартість.

Отже, ч.3 зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання.

Разом з тим, положення ч.4 ст. 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення.

Застосування зазначених норм матеріальних прав суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема, за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право, зокрема, на повернення майна.

На відміну від норми ч.3 ст. 390 ЦК України за положеннями ч.4 цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

Тому, визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з добросовісного володільця на користь власника майна, суд має виходити з суми, на яку збільшилась вартість спірної квартири, або часу, з якого майно підлягало поверненню та вартості необхідних витрат на його утримання та збереження, які вимушений здійснити добросовісний володілець починаючи з цього часу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 року у справі №6-389цс16.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_2, в обґрунтування заявлених зустрічних вимог, посилався на те, що оскільки на момент придбання квартири остання коштувала 1 577 000,00 грн., а згідно зі Звітом про незалежну оцінку квартири вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 29.05.2015 року становила 5 559 800,00 грн., ОСОБА_1 повинна відшкодувати йому 2 505 964,31 грн., які було витрачено на необхідні будівельні та оздоблювальні роботи в квартирі, необхідних на її збереження та утримання.

При цьому, на підтвердження заявленої суми витрат, ОСОБА_2 посилався на Акт виконаних ремонтних робіт на об'єкті квартири АДРЕСА_1 за адресою по ОСОБА_20,7 у м.Києві, за грудень 2014 року - березень 2015 року.

Разом з тим, згідно з Висновком експерта КНІСЕ за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 07.12.2017 року за №21887/16-43, ринкова вартість квартири станом на 16.12.2014 року, з врахуванням її технічного стану, складала 270 793,00 доларів США, що було еквівалентно 4 270 406,00 грн.. а ринкова вартість квартири станом на 10.11.2017 року, тобто на момент проведення оцінки, з врахуванням її існуючого технічного стану складає 196 482,00 доларів США, що еквівалентно 5 210 703,00 грн.

Тобто, фактична вартість квартири з моменту її набуття у власність ОСОБА_2 є значно вищою від вартості квартири станом на момент проведення оцінки, навіть з урахуванням ремонтно-будівельних робіт.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, за змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 як на підставу для задоволення зустрічного позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, зокрема щодо зміни вартості квартири порівняно із вартістю квартири на час її вибуття з власності ОСОБА_1, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 505 964,31 грн. витрат на поліпшення квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 750,20 грн., а з ПАТ Національні інвестиції на користь ОСОБА_1 - 121,80 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції , ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень, виселення - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та передати її ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки від 17 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Банк Національні інвестиції , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем, що зареєстрований в реєстрі за № 289.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20056088 від 17 березня 2015 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20055488 від 17 березня 2015 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплат судового збору в сумі 4750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 20 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплат судового збору в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, про відшкодування витрат на поліпшення квартири.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 02.01.2019 року.

Суддя:

Дата ухвалення рішення25.12.2018
Оприлюднено09.01.2019

Судовий реєстр по справі —761/17142/15-ц

Ухвала від 16.01.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Рішення від 12.12.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Фролова І. В.

Ухвала від 10.07.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Фролова І. В.

Ухвала від 24.05.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Фролова І. В.

Ухвала від 21.09.2022

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Фролова І. В.

Ухвала від 23.12.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Фролова І. В.

Ухвала від 12.10.2020

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Фролова І. В.

Ухвала від 05.03.2020

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Фролова І. В.

Постанова від 11.02.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Ухвала від 28.01.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні