Постанова

від 09.01.2019 по справі 127/9751/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/9751/18

Провадження № 22-ц/801/80/2019

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 рокуСправа № 127/9751/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Сопруна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами Вінницького міського центру зайнятості та Державної казначейської служби України

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Вінницького міського центру зайнятості, який є правонаступником Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

Рішення ухвалила суддя Луценко Л.В.

Рішення ухвалено о 16.14 год. в м. Вінниці

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2018 року,

Встановив:

В квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці і Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди 68 897 грн.

В липні 2018 року позивач ОСОБА_4 подав до суду уточнену позовну заяву до Держави Україна в особі Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року задоволено його адміністративний позов та визнано протиправними дії заступника начальника відділу організації працевлаштування населення Лівобережного міжрайонного центру зайнятості міста Вінниці Шабанової Т.Г. щодо внесення запису одержання допомоги обманним шляхом до його трудової книжки та зобов'язано Лівобережний міжрайонний центр зайнятості міста Вінниці видалити з його трудової книжки запис одержання допомоги обманним шляхом .

Внаслідок протиправних дій заступника начальника відділу організації працевлаштування населення Лівобережного міжрайонного центру зайнятості міста Вінниці Шабанової Т.Г. йому причинено моральну шкоду, яка полягає у стражданнях, яких він зазнав, здійснюючи захист свого порушеного права у Вінницькому окружному адміністративному суді, тим самим витрачаючи значні зусилля та свій час для його відновлення. Ним було докладено максимум зусиль для організації свого часу, потрібно було звертатися за юридичною допомогою, відвідувати судові засідання, виступати під час їх проведення, відстоюючи своє прав. Такі обставини призвели до переживань та хвилювань, що негативно відобразились на його фізичному та психоемоційному стані; спровокували відчуття глибокої несправедливості, розчарування втрачених надій, періодичних проявів суму, роздратування, що погіршило його взаємини з друзями, знайомими та оточуючими людьми. Моральна шкода завдається йому і до тепер, оскільки Лівобережний центр зайнятості до сьогодні не виконав своє зобов'язання за постановою суду.

Крім того, записом Лібовережного міжрайонного центру зайнятості міста Вінниці про одержання допомоги обманним шляхом йому здійснено перешкоду у можливості працевлаштуватися, що, зокрема, підтверджується довідкою МРЛЦЗ м. Вінниці від 5 березня 2018 року про відсутність підходящої роботи. Він за спеціальністю юрист і цей запис паплюжить його моральні якості спеціаліста, унеможливлює працевлаштування за фахом, що відповідно впливає на його матеріальний стан, спричиняє додаткові страждання

Розраховуючи розмір моральної шкоди позивач виходив із розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, за кожен місяць, що передбачений Законом України Про державний бюджет , за період з 7 квітня 2014 року (дата вчинення протиправних дій) по 30 квітня 2018 року (дата подачі/призначення до розгляду позову про стягнення моральної шкоди до суду).

В зв'язку з цим просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду в розмірі 68 897 грн. шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір 204,60 грн. в дохід держави.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залучено до участі у справі правонаступника Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці - Вінницький міський центр зайнятості.

В апеляційній скарзі відповідач Державна казначейська служба України просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягає до скасування. Судом першої інстанції неправильно визначено джерело відшкодування заподіяної позивачеві шкоди та незаконно стягнуто моральну шкоду з Держави, а також позивачем не доведено факт заподіяння та розмір шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач Вінницький міський центр зайнятості просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1173 і статті 1174 ЦК України, оскільки не встановлено обов'язкових умов для відшкодування такої шкоди.

Позивач ОСОБА_4 подав відзиви на апеляційні скарги Вінницького міського центру зайнятості і Державної казначейської служби України, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг відповідачів, оскільки рішення суду першої інстанції є об'єктивним та таким, що підтверджує завдання йому моральної шкоди і права на відшкодування такої шкоди.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 802/4166/14-а, що набрала законної сили 30 січня 2015 року, визнано протиправними дії заступника начальника відділу організації працевлаштування населення Лівобережного міжрайонного центру зайнятості міста Вінниці Шабанової Тетяни Геннадіївни щодо внесення запису одержання допомоги обманним шляхом до трудової книжки позивача - ОСОБА_4. Зобов'язано Лівобережний міжрайонний центр зайнятості міста Вінниці видалити з трудової книжки позивача - ОСОБА_4 (НОМЕР_1) запис одержання допомоги обманним шляхом (а. с. 75-80).

Цим судовим рішенням адміністративного суду встановлено, що дії заступника начальника відділу організації працевлаштування населення Лівобережного міжрайонного центру зайнятості міста Вінниці Шабанової Т.Г. щодо внесення до трудової книжки ОСОБА_4 запису одержання допомоги обманним шляхом є протиправними, оскільки чинний закон не передбачає повноваження відповідача на виклад цих відомостей у трудовій книжці позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 9 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями посадової особи Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці - заступника начальника відділу організації працевлаштування населення Шабанової Т.Г., з огляду на те, що постановою суду, яка набрала законної сили, встановлено протиправність дій такої посадової особи Лівобережного міжрайонного центру зайнятості міста Вінниці щодо внесення до трудової книжки позивача запису одержання допомоги обманним шляхом .

Також на думку апеляційного суду, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що завдана позивачу моральна шкода виразилась в перенесенні останнім душевних та психічних страждань, нервових стресів, погіршенні самопочуття, його взаємин з друзями, знайомими та оточуючими людьми, неможливості вести звичайний спосіб життя.

Разом з цим, посилання суду першої інстанції на те, що записом Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці позивачу здійснено перешкоду у можливості працевлаштуватись, зокрема, за фахом юрист , оскільки вказаний запис в певній мірі негативно характеризує його як фахівця для потенційного роботодавця, що відповідно впливає на матеріальний стан позивача та спричиняє додаткові страждання, є безпідставним, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначених ним в обґрунтуванні позовної заяви обставин про те, що йому було відмовлено потенційними роботодавцями у працевлаштуванні саме у зв'язку з внесенням до його трудової книжки запису одержання допомоги обманним шляхом .

За наведених обставин, враховуючи принцип розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань та інших обставин, які мають істотне значення, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнувши на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн., що буде співмірним із завданою позивачу моральною шкодою діями посадової особи Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці, якою внесено до трудової книжки позивача запис одержання допомоги обманним шляхом .

Доводи апеляційної скарги відповідача Державної казначейської служби України в тому, що судом невірно визначено джерело відшкодування заподіяної позивачеві шкоди та незаконно стягнуто відшкодування моральної шкоди з Держави є безпідставними з огляду на вищевикладене, зокрема, те, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року №19/2013 року, державна служба зайнятості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Згідно з пунктом 7 Положення Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, а також через міжрегіональні територіальні органи Служби.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача моральної шкоди, яка завдана неправомірними діями посадової особи Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці, із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, є законним та обґрунтованим.

За наведених вище обставин апеляційні скарги відповідачів підлягають до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягають зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди із стягненням на користь позивача 5000 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційні скарги Вінницького міського центру зайнятості та Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2018 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.

Стягнути з Вінницького міського центру зайнятості, який є правонаступником Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці, за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір 51,17 грн. в дохід держави.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:М.В. Матківська Судді:В.С. Марчук В.В. Сопрун