Ухвала

від 03.12.2018 по справі 757/44455/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/738/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , яке погоджене із прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно ОСОБА_9 , а саме на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з наступними кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подала в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення їй строку на оскарження ухвали слідчого судді, просить скасувати цю ухвалу і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 був здійснений без виклику підозрюваного ОСОБА_9 чи його захисника і лише 19 вересня 2018 року захисник ОСОБА_7 отримала копію оскаржуваної ухвали слідчого судді та 24 вересня 2018 року направила поштою апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва (нині Київській апеляційний суд).

Стосовно ухвали слідчого судді, тозахисник, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що при накладенні арешту слідчий суддя не перевірив і не встановив наявність достатніх підстав для арешту вищевказаного майна. Крім того, автор апеляції стверджує, що слідчим суддею було накладено арешт на майно, яке належить третім особам, а не ОСОБА_9 . Зокрема, апелянт зазначає, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься наступна інформація щодо власників переліченого вище майна:- квартира АДРЕСА_1 , до Реєстру внесена не була, право власності на неї не зареєстровано за жодною особою; - квартира АДРЕСА_2 , право власності на неї зареєстровано за ОСОБА_11 ; - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 і земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008, право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_12 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді захисник ОСОБА_7 не пропустила, виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001762, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 серпня 2015 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні державної зради у формі шпигунства, розголошенні відомостей, що становлять державну таємницю, перевищенні службових повноважень, а також легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 328, ч. 3 ст. 365 та ч. 2 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що старший офіцер безпеки відділення оперативно-технічних оглядів оперативно-технічного відділу Управління державної охорони України майор ОСОБА_9 в період з лютого до вересня 2000 року, будучи службовою особою, відповідальною за проведення оперативно-технічних оглядів в особливо-режимному приміщенні службовому кабінеті Президента України, діючи умисно на шкоду національній безпеці України у сфері зовнішніх відносин, з корисливих мотивів, умисно зібрав з метою передачі відомості, що становлять державну таємницю, які містилися в записах розмов між Президентом України ОСОБА_13 та вищими посадовими особами й політичними діячами держави, після чого у період з 2002 року по 2004 рік передав їх представникам іноземних організацій за відповідну грошову винагороду, яку у подальшому легалізував шляхом придбання об`єктів нерухомості, транспортних засобів та іншого майна як на території Сполучених штатів Америки, так і на території України.

У зв`язку з викладеним у кримінальному провадженні, серед іншого, перевірено ряд фактів легалізації ОСОБА_9 майна та коштів, здобутих злочинним шляхом, зокрема, приховування і маскування останнім незаконного походження таких коштів та іншого майна чи володіння ними.

Як зазначено в клопотанні, у вказаному кримінальному провадженні перевірено обставини придбання ОСОБА_9 : - у вересні 2006 року квартири АДРЕСА_1 ; - у січні 2013 року квартири АДРЕСА_2 ; - у жовтні 2013 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , і двох земельних ділянок за вказаною адресою.

Допитаний як свідок ОСОБА_14 підтвердив факт отримання ОСОБА_9 зі Сполучених Штатів Америки близько двох мільйонів доларів СІІІА. Вказані кошти ОСОБА_9 зберігав у сейфі власного офісу за адресою: АДРЕСА_4 , який постійно відвідували його довірені особи, до яких відносився сам свідок та особи на прізвище: ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та інші.

Органи досудового розслідування вважають, що впродовж 2006 2013 років ОСОБА_9 через довірених осіб, які діяли за відповідними довіреностями та угодами, придбав на території міста Києва і Київської області об`єкти нерухомості, оформивши право власності на них з метою маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ним на третіх осіб.

Зі слів свідка, упродовж 2006 2013 років ОСОБА_9 була придбана квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира була придбана свідком ОСОБА_14 для ОСОБА_9 відповідно до письмового договору доручення за грошові кошти у сумі понад 800000 доларів США.

У січні 2013 року ОСОБА_9 була придбана квартира АДРЕСА_2 , яка оформлена на батька останнього громадянина ОСОБА_22 та у подальшому, з метою маскування незаконного походження коштів сплачених за квартиру, переоформлена на директора ТОВ «Українські інтернет технології» ОСОБА_11 , компанія якого афілійовано належала ОСОБА_9 .

Зазначені обставини підтверджені під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 , зокрема, в одному з кабінетів було виявлено робочий стіл ОСОБА_9 та документацію фінансово-господарської діяльності підприємств, профінансованих останнім, керівництво яких безпосередньо здійснює ОСОБА_9 через ОСОБА_11 .

Крім того, як стверджують органи досудового розслідування, у жовтні 2013 року ОСОБА_9 придбано дві земельні ділянки та житловий будинок АДРЕСА_3 , право власності на які, з метою маскування незаконного походження коштів, оформлено на кума та довірену особу ОСОБА_9 ОСОБА_12 .

Згідно з відомостями, які містяться у договорі доручення № 1409/06 від 14 вересня 2006 року, ОСОБА_14 (повірений) за винагороду в розмірі 50000 гривень зобов`язаний від імені та за рахунок ОСОБА_9 (довірителя) придбати за кошти у сумі 3436020 гривень житлову нерухомість за адресою: АДРЕСА_5 , та у строк до 31 грудня 2007 року передати довірителю придбане за його рахунок майно.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29 січня 2013 року, ОСОБА_22 придбав у ОСОБА_23 двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_2 , за що сплатив під час підписання договору 168601 гривень.

Допитаний як свідок ОСОБА_23 підтвердив факт придбання ОСОБА_9 29 січня 2013 року квартири за вказані кошти та показав, що після сплати ОСОБА_9 грошей останній зажадав оформлення договору купівлі-продажу на його батька ОСОБА_22 .

Попередні домовленості щодо продажу квартири узгоджувались особисто з ОСОБА_9 та його адвокатом ОСОБА_19 . Відразу після продажу квартири у ній було проведено капітальний ремонт і у подальшому відкрито офіс інтернет-компанії ТОВ «Українські інтернет технології». Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 на даний час на праві власності належить ОСОБА_11 .

Згідно з інформацією, наданою адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС України у місті Києві 09 червня 2015 року, ОСОБА_11 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

У відповідності до відомостей, які містяться в договорі купівлі-продажу від 30жовтня 2013 року, ОСОБА_12 придбав у громадянина ОСОБА_24 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , вартість якого склала 19110 гривень.

Крім цього, згідно договорів від 30 жовтня 2013 року, ОСОБА_12 придбав дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008 за адресою: АДРЕСА_3 , загальна вартість яких склала 287693 гривень.

Відповідно до відомостей, які містяться у довіреності від 19 лютого 2013 року, ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_12 повністю розпоряджатися усім його майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, отримувати належне йому майно, гроші та документи від усіх установ, бути його представником в усіх установах та підприємствах, а також вести від імені ОСОБА_9 справи.

Таким чином, органи досудового розслідування стверджують, що «набуття ОСОБА_9 вищезазначеного нерухомого майна у власність викликає обґрунтовані сумніви щодо законності його придбання за грошові кошти, отримані від законної діяльності, та є предметом злочинів, вчинених ОСОБА_9

18 листопада 2016 року, відповідно до ст. ст. 276, 277, 278 КПК України, було складено повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 328, ч. 3 ст. 365 та ч. 2 ст. 209 КК України.

25 листопада 2016 року ОСОБА_9 оголошено в розшук.

14 квітня 2017 року до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Національної поліції України скеровано матеріали про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного.

Відповідно до інформації, наданої Департаментом контррозвідки СБУ від 11 квітня 2018 року № 2/3/4-11813 нт, на виконання доручення слідчого, встановлено, що ОСОБА_9 разом з дружиною фактично проживають в місті Метючен, штат Нью Джерсі, Сполучені Штати Америки.

16 травня 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_9 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Санкція ч. 1 ст. 111 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання конфіскацію майна.

10 вересня 2018 року (клопотання датоване 05 вересня 2018 року) заступник начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_9 , а саме на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з наступними кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008. Це клопотання мотивовано необхідністю забезпечити збереження вказаного майна з урахуванням можливості застосування до зазначеного майна його конфіскації, як виду покарання.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10вересня 2018 року таке клопотання заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №42015000000001762, про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, які були додані до клопотання, та прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_9 , а саме на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з наступними кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону заступник начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , який вніс клопотання про арешт майна, та слідчий суддя не дотрималися.

Так, у клопотанні заступник начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 зазначає, що набуття у власність ОСОБА_9 : - квартири АДРЕСА_1 ; - квартири АДРЕСА_2 ; - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; - двох земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008, викликає обґрунтовані сумніви щодо законності їх придбання за грошові кошти, отримані від законної діяльності, та є предметом злочинів, вчинених ОСОБА_9 , у зв`язку з чим незастосування заборон відчуження та розпорядження вказаним майном надасть можливість безперешкодно відчужити його чи іншим способом розпорядитися ним, що може призвести до зникнення чи втрати цього майна і в подальшому перешкодить виконанню вироку в частині можливої конфіскації майна.

Між тим, в матеріалах, доданих до клопотання, відсутні жодні правоустановчі документи про належність переліченого вище нерухомого майна саме підозрюваному ОСОБА_9 , тобто останній в жодному із наявних в матеріалах провадження документів не значиться власником чи співвласником цього майна, а тому на вказане майно не може бути накладено арешт з метою, передбаченою п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Зокрема, колегія суддів встановила, що: - квартира АДРЕСА_1 , належала колишній дружині свідка ОСОБА_14 громадянці ОСОБА_25 ;- право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_11 ; - право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , і на земельні ділянки за тією ж адресою, з кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008, зареєстровано за ОСОБА_12 . Будь-яких дані, що ОСОБА_9 є власником зазначеного нерухомого майна, в матеріалах провадження відсутні, а це виключає можливість накладення на нього арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, з такою метою в даному випадку може бути накладено арешт на майно, яке належить тільки підозрюваному.

У відповідності до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Переконливих доказів того, що особи, на яких зареєстровано на праві власності перелічене вище нерухоме майно, не виступають добросовісними набувачами даного майна, в матеріалах судового провадження не міститься. Із цього випливає, що особи, у власності яких перебуває вказане майно, апріорі є його добросовісними набувачами. До того ж, їх право власності на це майно ніким не оспорюється. В свою чергу, вищезазначене майно не визнавалося органами досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні і в клопотанні заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 питання про накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів не ставилося. Тому на нерухоме майно, про яке вказано вище, не може бути накладено арешт і з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні, тобто з метою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України.

З іншою метою, а саме з метою спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України) або з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України), в клопотанні заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 питання теж не ставилося, а слідчий суддя, суд не вправі виходити за межі такого клопотання.

Крім того, колегія суддів встановила, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власників, як і взагалі не з`ясував, хто на час розгляду клопотання про арешт майна виступав дійсним власником зазначених об`єктів нерухомого майна.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року, якою задоволено клопотання заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , погоджене із прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно ОСОБА_9 , а саме на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з наступними кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , погодженого із прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно ОСОБА_9 , а саме на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з наступними кадастровими номерами: 3221487004:03:004:0007 та 3221487004:03:004:0008, відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4