Постанова

від 12.12.2018 по справі 752/13957/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року м. Київ

Справа № 752/13957/13-ц

№ апеляційного провадження: № 22-ц/824/4273/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Хоменко О.Л., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра (далі по тексту ПАТ КБ Надра ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за період з 14.12.2011 по 29.07.2013 у сумі 53 638 доларів США 84 цента, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 428 735 грн. 25 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2012 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 5 521 696 грн. 56 коп. на користь ПАТ Комерційний банк Надра заборгованості за кредитним договором станом на 13.12.2011. Зважаючи на те, що кредитний договір між сторонами не був розірваний або припинений, а позичальник не виконує свої зобов'язання за даним правочином, тому наявні підстави для стягнення заборгованості по відсотках, комісії за період з 14.12.2011 по 29.07.2013 (період користування коштами боржником, який не був охвачений рішенням суду).

Рішенням Голосіївського районного суду від 16 червня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ Комерційний банк Надра заборгованість за період з 14.12.2011 по 29.07.2013 включно в розмірі 53 638 доларів США 84 цента, що за курсом НБУ становить 428 735 грн. 25 коп. та судовий збір в сумі 3 441 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї суми заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідачів відсотків за даним кредитним договором та інших платежів. Також вказує, що наявність судового рішення про задоволення дострокових вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не може бути підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення відсотків та інших платежів, передбачених договором.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу у встановленому законом порядку не подавав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

ПАТ КБ Надра свого представника в судове засідання не направив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_2 також в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

За таких підстав, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з'явились до суду апеляційної інстанції. .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.

09.10.2006 між ВАТ КБ Надра та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №98/п/99/2006-840 про надання у тимчасове користування грошових коштів в сумі 245 000 доларів США на проведення розрахунків за договором купівлі - продажу 2-1-2728, 2-1-2729, 2-1-2730 від 09.10.2006. За умовами договору позичальник зобов'язався сплачувати щомісячно мінімальний платіж у розмірі 2 848,63 дол. США (т. 1, а. с. 6-9).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09.10.2006 між ВАТ КБ Надра та ОСОБА_2 був укладений договір поруки б/н, згідно пункту 1.2 якого поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі (т. 1, а. с. 10-11).

09.08.2012 Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно 5 521 696 грн. 56 коп. (т. 1, а.с. 26-28).

05.09.2013 Апеляційним судом м.Києва апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рпішення Голосіївського районного суду м.Києва від 09.08.2012 скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ &q?іл;КБ &quМ.;Надра&q?о ; заборгованість за кредитним договором в сумі 471 511,90 доларів США, що в еквіваленті становить 3 767 332,90 грн. В решті вимог відмовлено.

За вищевказаних обставин, виходячи із того, що заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду відповідачами не виконано, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та комісією за період з 14.12.2011 по 29.07.2013 (період користування коштами боржником, який не був врахований рішенням суду від 09.08.2012) у загальному розмірі 53638,84 доларів США, що еквівалентно 428 735,25 грн.

Оспорюючи такий висновок суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, вказує, що суд не врахував неправомірності поведінки Банку, оскільки останній, пред'явивши вимогу про дострокове погашення суми кредиту, безпідставно продовжує нараховувати проценти та комісію.

При перевірці вищенаведених доводів скарги судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 4.2.4 кредитного договору № 98/п/99/2006-840 від 09 жовтня 2006 року передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.3.3.3. цього договору (т. 1, а.с.7).

Як убачається із матеріалів справи, 21 січня 2012 року ПАТ Комерційний банк Надра звернулося до ОСОБА_1 із вимогою про дострокове погашення усієї кредитної заборгованості протягом семи днів (т. 3, а. с. 13).

У подальшому, в березні 2012 року ПАТ Комерційний банк Надра звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення солідарно із відповідачів заборгованості за кредитним договором (т. 3, а. с. 14).

Тобто, відповідно до умов укладеного кредитного договору, за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк позивач використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилась непогашеною, а також сплати відсотків, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, інших платежів та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Вчинивши дії щодо направлення відповідачам вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту , позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ &q? з;Надра .

Дана обставина встановлена рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року, яким рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову, а саме стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ Комерційний банк Надра заборгованість за кредитним договором в сумі 471 511,90 дол. США, що в еквіваленті становить 3 767 332,90 грн. (т. 3, а. с. 15-17). Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України дана обставина доказуванню не підлягає.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів, інших платежів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а, отже, строк дії договору змінився з восьмого дня з дати надіслання такої вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомлення про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

За таких підстав, положення ст.1048 ЦК України, за якими проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами не має домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до таких висновків.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості тільки засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. Якщо за рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором заборгованість вказана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та інших платежів.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду в постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

У порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) районний суд не звернув уваги на те, що банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів та звернувся в січні 2012 року до відповідачів з вимогою щодо дострокового стягнення з боржника та поручителя всієї суми заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов'язання, а зі спливом строку кредитування припинилось і право позивача нараховувати проценти за кредитним договором, комісій та інших платежів.

Таким чином, підстави для покладення на відповідачів солідарного обов'язку сплатити на користь позивача відсотки за користування кредитними коштами, комісії за період з 14.12.2011 по 29.07.2013 відсутні.

Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково в ухваленні нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України , оскільки при його ухваленні судом першої інстанціїнеповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, що в силу п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд відшкодовує ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5161,50 грн. (т.3, а.с.1).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства &qu N;Комерційний банк &q?яг;Надра&q?ор; на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5161 грн. 50 коп. (п'ять тисяч сто шістдесят одна гривня п'ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2018 року.

Головуючий: Т.О.Невідома

Судді: Д.Р.Гаращенко

А.А.Пікуль