Ухвала

від 06.12.2018 по справі 755/28661/13-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №4 міста Києва ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012000040000036, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Победітель, Лоєвського району, Гомельської області, Білорусія, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, КК України

в с т а н о в и л а :

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та їй призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_6 звільнено від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 357 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 у виді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін. Ухвалено після набранням вироком законної сили запобіжний захід у виді застави скасувати, повернувши ОСОБА_6 сплачені на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року грошові кошти у розмірі 22940 грн.

Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченою зазначених кримінальних правопорушень.

Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

ОСОБА_6 визнано винуватою у незаконному умисному знищенні офіційних документів в особистих інтересах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 357 КК України, за наступних обставин.

03 травня 2012 року ОСОБА_6 видала наказ №119 про створення експертної комісії для проведення попередньої експертизи цінності документів. На підставі даного наказу 01 червня 2012 року згідно протоколу №1 засідання експертної комісії, схвалено акт про вилучення для знищення документів за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2010 року включно, строки зберігання яких закінчилися.

01 червня 2012 року затверджено акт №1 про знищення шістдесяти чотирьох справ за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2010 роки, шляхом їх спалення.

01 червня 2012 року ОСОБА_6 на підставі протоколу №1 та акта від 01 червня 2012 року, видала наказ №160 про знищення документів, термін зберігання яких минув та знищила дані документи, у тому числі розрахунково-платіжні відомості, строк зберігання яких відповідно до «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2012 року №578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року №571/20884 і схваленого на засіданні Центральної експертно-перевірної комісії Державного комітету архівів України (протокол від 30 червня 2010 року №3), який становить 75 років.

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив повторно дослідити докази та обставини, які досліджувались судом першої інстанції, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст.191 КК України, та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 2 роки; за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 2 роки; за ч. 1 ст. 357 КК України 1 рік обмеження волі; та на підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 2 роки.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відкинув висновок судово-почеркознавчої експертизи №342/тдд від 03 вересня 2013 року з тих підстав, що факт отримання заробітної плати замість ОСОБА_9 іншими особами за дорученням ніким із учасників процесу не оспорювався. Прокурор зазначав, що згідно даних вказаного експертного висновку, підписи про отримання заробітної плати замість ОСОБА_9 виконані саме ОСОБА_6 , а не іншими особами за дорученням, а тому висновок суду першої інстанції у цій частині не відповідає обставинам справи.

Суд першої інстанції у вироку не зазначив мотивів, з яких він не взяв до уваги як докази винуватості ОСОБА_6 інформацію Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перебування ОСОБА_10 з 01 січня 2007 р. по 08 березня 2008 р. та з 17 березня 2008 р. по 16 жовтня 2012 р. за межами України, інформацію Пенсійного фонду України, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України щодо нарахувань заробітньої плати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , та покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Також у вироку не зазначено, чому суд першої інстанції взяв до уваги лише показання обвинуваченої та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , та відкинув інші докази, які в своїй сукупності спростовують показання вказаних осіб.

Обгрунтовуючи неповноту судового розгляду, прокурор посилався на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання прокурора ОСОБА_18 від 18 березня 2016 року про виклик у судове засідання для допиту судових експертів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Крім того, судом не вжито усіх заходів для виклику та допиту зазначених у обвинувальному акті свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 . На виконання ухвали про привід вказаних осіб надійшли матеріали про неможливість приводу лише деяких із зазначених свідків, однак судом першої інстанції не застосовано повторний примусовий привід, та не прийнято рішення про надання доручення у порядку ч. 3 ст. 333 КПК України щодо встановлення місцезнаходження вказаних свідків.

Також прокурор зазначав, що судом першої інстанції до участі в судовому засіданні 28 березня 2016 року допущено прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_28 , який не мав відповідних повноважень для участі у кримінальному провадженні №12012000040000036, оскільки в матеріалах судового провадження відсутня відповідна постанова керівника Київської місцевої прокуратури № 4, а в переліку прокурорів в обвинувальному акті ОСОБА_28 не зазначений, у зв`язку з чим, на думку апелянта, судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Інші сторони кримінального провадження вирок суду не оскаржували у апеляційному порядку.

Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, посилаючись на те, що порушуючи у апеляційній скарзі питання про скасування вироку та ухвалення нового, прокурор не звернув увагу, що судом першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, але її звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги прокурора не грунтуються на вимогах закону.

Захисник зазначала про безпідставність посилання прокурора на неповноту судового розгляду, оскільки показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не стосуються обставин вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй дій щодо привласнення заробітної плати ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , та службового підроблення, а свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ОСОБА_29 , та ОСОБА_27 судом першої інстанції не були допитані, оскільки їх явку не забезпечено стороною обвинувачення. При цьому, судом вжиті заходи для виклику вказаних осіб у судове засідання шляхом направлення повісток та постановлення ухвал про привід. Клопотань про встановлення місцезнаходження свідків прокурор у судовому засіданні не заявляв.

На думку захисника, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи №342/тдд від 03 вересня 2013 року, оскільки під час судового розгляду проведено додаткову почеркознавчу експертизу №15184/15185/15186/14-32 від 15 січня 2015 року, згідно висновків якої, підписи від імені ОСОБА_9 неможливо ідентифікувати з підписами ОСОБА_6 .

Крім того, зазначала про безпідставність посилань прокурора на залишення поза увагою клопотання про допит експертів, оскільки саме прокурор ОСОБА_8 з таким клопотанням не звертався.

Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги як доказ винуватості ОСОБА_6 інформацію Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перебування ОСОБА_30 з 01 січня 2007 р. по 08 березня 2008 р. за межами України. На думку захисника, з урахуванням даних наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_10 , та показань свідка ОСОБА_13 , вищевказана інформація не є належним доказом вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 191 КК України.

Захисник також посилалась на безпідставність доводів апеляційної скарги про допущення до участі у розгляді справи прокурора ОСОБА_28 , який не мав відповідних повноважень. Судове засідання 28 березня 2016 року фактично не відбулося, та було відкладене на іншу дату саме через відсутність у прокурора ОСОБА_28 підтвердження процесуальних повноважень на участь у кримінальному провадженні. При цьому, суттєвих процесуальних дій, які мають значення для розгляду справи, у вказаному судовому засіданні проведено не було, а тому такі посилання прокурора не є підставою для скасування вироку.

Захисник зазначала про існування у кримінальному провадженні інших обставин, які свідчать про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження відсутній опис матеріалів досудового розслідування із зазначенням їх найменування, доступ до яких було надано для ОСОБА_6 та її захиснику, та у протоколі про надання доступу до матеріалів відсутні підписи обвинуваченої та її захисника про відкриття конкретних доказів. На переконання захисника, наведені обставини свідчать про фактичне порушення стороною обвинувачення процедури відкриття матеріалів досудового розслідування, та у відповідності до ч. 12 ст. 290 КПК України, всі забрані на досудовому розслідуванні докази слід вважати недопустимими.

Крім того, у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 не містить формулювання обвинувачення.

На думку захисника, вказані порушення органу досудового розслідування не можуть бути усунуті на даній стадії кримінального процесу, та з урахуванням ст. 62 Конституції України та ст. 22 КПК України, повинні бути враховані на користь ОСОБА_6 .

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку та доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора; вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 апеляційну скаргу з наведених у ній підстав; обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які просили визнати необґрунтованою апеляційну скаргу прокурора та відмовити у її задоволенні; провівши судовий розгляд у частині допиту обвинуваченої та свідків, дослідження висновків експертів, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши та обміркувавши доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_31 у незаконному умисному знищенні офіційних документів в особистих інтересах, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами, кожному з яких судом першої інстанції надано оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з токи зору достатності та взаємозв`язку, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції, та детально викладені у вироку.

На підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності винуватості ОСОБА_31 , правову кваліфікацію діяння, вчиненого останньою за ч. 1 ст. 357 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.

Врахувавши конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, суд першої інстанції призначив ОСОБА_31 за вчинене кримінальне правопорушення покарання призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України у виді обмеження волі у мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, яке за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, є необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_31 , юридична кваліфікація її дій та правильність призначеного судом першої інстанції покарання будь-ким із учасників судового розгляду, у тому числі і прокурором, не оспорюються та не оскаржуються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України не є предметом розгляду апеляційної інстанції.

Встановивши, що з дня вчинення ОСОБА_6 злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, і до набрання вироком законної сили минуло три роки, суд першої інстанції на підставі ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України, обгрунтовано звільнив ОСОБА_6 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвалюючи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок щодо висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, суд першої інстанції виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченою.

Переглянувши вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, вона, згідно наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований у м. Києві по вул. Старосільській, 2, вчинила привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за наступних обставин.

Так, відповідно до посадових обов`язків працівників Київського обласного центру з фізичної культури та спорту інвалідів «Інваспорт» начальник центру здійснює: 1) загальне керівництво управлінням; 2) несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань і здійснення ним його функцій; 3) встановлює ступінь відповідальності заступника начальника, керівників структурних підрозділів, інших працівників управління; 4) призначає та звільняє з посади інших працівників облцентру; 5) здійснює зв`язок з управлінням з питань фізичної культури і спорту Київської облдержадміністрації, Укрцентром «Інваспорт», обласними спортивними товариствами, спортивними організаціями міст та районів, державними органами влади; 6) розподіляє фінанси та здійснює контроль за їх використанням; 7) проводить засідання, апаратні наради облцентру; 8) контролює підготовку спортсменів членів збірних команд України; 9) розробляє перспективу розвитку фізкультури і спорту в облцентрі; 10) створює сприятливі умови для роботи працівників облцентру.

Зазначений перелік службових обов`язків ОСОБА_6 свідчить про те, що вона виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі обов`язки, тобто є службовою особою.

Приблизно в квітні 2007 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, начальник Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт» ОСОБА_6 , перебуваючи по вул. Старосільскій, 2,у м. Києві, будучи службовою особою та маючи на меті незаконне збагачення шляхом привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 698 грн. 48 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, привласнила їх за наступних обставин.

Згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 з 01 січня 2007 по 08 березня 2008 та з 17 березня 2008 по 16 жовтня 2012 перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 698 грн. 48 коп.

Крім того, приблизно в травні 2007 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві,вул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 819 грн. 10 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 з 01 січня 2007 по 08 березня 2008 та з 17 березня 2008 по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 819 грн. 10 коп.

Крім того, приблизно в червні 2007 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві,вул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 890 грн. 84 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 890 грн. 84 коп.

Крім того, приблизно в липні 2007 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1150 грн. 00 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1150 грн. 00 коп.

Крім того, приблизно в серпні 2007 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1019 грн. 20 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1019 грн. 20 коп.

Крім того, приблизно в листопаді 2007 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», що розташований у м. Києві по вул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 2111 грн. 84 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 2111 грн. 84 коп.

Крім того, приблизно в грудні 2007 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований й м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 4242 грн. 04 коп. призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 4242 грн. 04 коп.

Крім того, приблизно в березні 2008 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1266 грн. 50 коп. призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1266 грн. 50 коп.

Крім того, приблизно в квітні 2008 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1085 грн. 40 коп. призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня2008 та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1085 грн. 40 коп.

Крім того, приблизно в травні 2008 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1088 грн. 80 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16жовтня 2012 перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1088 грн. 80 коп.

Крім того, приблизно в червні 2008 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1138 грн. 80 коп. призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1138 грн. 80 коп.

Крім того, приблизно в липні 2008 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві по вул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1188 грн. 80 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1188 грн. 80 коп.

Крім того, приблизно в серпні 2008 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1288 грн. 80 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1288 грн. 80 коп.

Крім того, приблизно в вересні 2008 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру фізичної культури і спорту «Інваспорт», який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1494 грн. 75 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_10 , яка фактично в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» не працювала, повторно привласнила їх за наступних обставин.

Так, згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 , з 01 січня 2007 року по 08 березня 2008 року та з 17 березня 2008 року по 16 жовтня 2012 року перебувала за межами України.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 виділені з державного бюджету України кошти для видачі зарплати ОСОБА_10 , останній не видала, оскільки достеменно знала, що ОСОБА_10 в Київському обласному центрі фізичної культури і спорту «Інваспорт» не працює та з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, повторно привласнила вказані грошові кошти та звернула їх на свою користь, чим завдала державі матеріальної шкоди на суму 1494 грн. 75 коп.

Крім того, в період часу з 08 листопада 2010 року по 10 листопада 2010 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, та будучи службовою особою, маючи на меті повторне незаконне збагачення шляхом привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 740 грн. 93 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_9 , їх останній не видала, а з корисливих спонукань, повторно привласнила та звернула вказані грошові кошти на свою користь чим завдала державі шкоду на суму 740 грн. 93 коп.

Згідно висновку експерта №342/тдд від 03 вересня 2013 року, підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №63 на виплату заробітної плати за жовтень 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 .

Крім того, в період часу з 06 грудня 2010 року по 09 грудня 2010 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, та будучи службовою особою, маючи на меті повторне незаконне збагачення шляхом привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 2397 грн. 86 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_9 їх останній не видала, а з корисливих спонукань, повторно привласнила та звернула вказані грошові кошти на свою користь, чим завдала державі шкоду на суму 2397 грн. 86 коп.

Згідно висновку експерта №342/тдд від 03 вересня 2013 року, підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №67 за грудень місяць 2010 року на виплату заробітної плати за листопад 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 .

Крім того, в період часу з 27 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, та будучи службовою особою, маючи на меті повторне незаконне збагачення шляхом привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 847 грн. 26 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_9 , їх останній не видала, а з корисливих спонукань, повторно привласнила та звернула вказані грошові кошти на свою користь, чим завдала державі шкоду на суму 847 грн. 26 коп.

Згідно висновку експерта №342/тдд від 03 вересня 2013 року, підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості № 73 за грудень місяць 2010 року на виплату заробітної плати за грудень 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 .

Крім того, в період часу з 07 лютого 2011 року по 09 лютого 2011 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, та будучи службовою особою, маючи на меті повторне незаконне збагачення шляхом привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в сумі 1955 грн. 51 коп., призначені для виплати заробітної плати ОСОБА_9 , їх останній не видала, а з корисливих спонукань, повторно привласнила та звернула вказані грошові кошти на свою користь, чим завдала державі шкоду на суму 1955 грн. 51 коп.

Згідно висновку експерта №342/тдд від 03 вересня 2013 року, підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості № 3 за лютий 2011 року на виплату заробітної плати за січень 2011 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 .

Крім того, в період часу з 08 листопада 2010 року по 10 листопада 2010 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, та будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення, шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, внесла до платіжної відомості № 63 за листопад 2010 року на виплату заробітної плати за жовтень 2010 року, яка являється офіційним документом, що засвідчує факт та який має юридичне значення, завідомо неправдиві відомості, а саме поставила в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» підпис, видаючи його за підпис ОСОБА_9 .

Згідно висновку експерта №342/тдд від 03 вересня 2013 року, підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості № 63 на виплату заробітної плати за жовтень 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 .

Крім того, в період часу з 06 грудня 2010 року по 09 грудня 2010 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, та будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, внесла до платіжної відомості №67 за грудень місяць 2010 року на виплату заробітної плати за листопад 2010 року, яка являється офіційним документом, що засвідчує факт та який має юридичне значення, завідомо неправдиві відомості, а саме поставила в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» підпис, видаючи його за підпис ОСОБА_9 .

Згідно висновку експерта №342/тдд від 03 вересня 2013 року, підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості № 67 за грудень місяць 2010 року на виплату заробітної плати за листопад 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 .

Крім того, в період часу з 27 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований в м. Києві повул. Старосільській, 2, та будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, внесла до платіжної відомості №73 за грудень місяць 2010 року на виплату заробітної плати за грудень 2010 року, яка являється офіційним документом, що засвідчує факт та який має юридичне значення, завідомо неправдиві відомості, а саме поставила в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» підпис, видаючи його за підпис ОСОБА_9 .

Згідно висновку експерта №342/тдд від 03 вересня 2013 року, підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості № 73 за грудень місяць 2010 року на виплату заробітної плати за грудень 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 .

Крім того, в період часу з 07 лютого 2011 року по 09 лютого 2011 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №03 від 01 лютого 2007 року, перебуваючи на посаді начальника Київського обласного центру «Інваспорт» (код ЄДРПОУ 22935079), який розташований у м. Києві повул. Старосільській, 2, та будучи службовою особою, маючи на меті незаконне збагачення шляхом повторного привласнення коштів державного бюджету, з корисливих спонукань, внесла до платіжної відомості №3 за лютий 2011 року на виплату заробітної плати за січень 2011 року, яка являється офіційним документом, що засвідчує факт та який має юридичне значення, завідомо неправдиві відомості, а саме поставила в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» підпис, видаючи його за підпис ОСОБА_9 .

Згідно висновку експерта №342/тдд від 03 вересня 2013 року, підпис в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» на платіжній відомості № 3 за лютий 2011 року на виплату заробітної плати за січень 2011 року, виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 .

Дії ОСОБА_6 в цій частині обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно.

Відповідно до частини 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання для цього свого службового становища.

Злочин, передбачений 1 ст. 366 КК України, є злочином із формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій, як: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа.

Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується тільки прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим).

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, характеризується трьома різними формами вчинення злочину: привласнення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Їх загальною ознакою є особливе відношення винного до майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна.

Привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі. Утримання як спосіб привласнення полягає у невиконанні вимог повернути майно у певний строк і встановленні володіння ним як власним. Невиконання вимоги про повернення майна у зазначений час (при наявності мети привласнення) свідчить про закінчений злочин.

Частина 2 ст. 191 КК передбачає привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Специфіка цієї форми в тому, що майно, яким винуватий заволодіває, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном.

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Наприклад, службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати тощо.

Суб`єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотиви та мета.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є: вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 191 КК).

Згідно статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Висновки суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, вчинені обвинуваченою, ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та підтверджуються безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, які повторно досліджені колегією суддів у порядку ст. 404 КПК України, та яким суд першої інстанції дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_6 пояснила, що з 2007 року вона працювала начальником у Київському обласному центрі «Інваспорт». З 2007 року на підприємстві працювала ОСОБА_10 на посаді фахівця, яка за сумісництвом працювала в Сполучених Штатах Америки, та здійснювала роботу в напрямку міжнародного розвитку Київського обласного центру «Інваспорт». Заробітну плату, згідно штатного розпису, за ОСОБА_10 отримував її батько за дорученням, або вона особисто, коли приїжджала до України. Також в установі працювала ОСОБА_9 , з якою в неї були погані стосунки, оскільки остання систематично порушувала трудову дисципліну. Заробітну плату ОСОБА_9 отримувала особисто, або її сестра за дорученням. Жодних підписів за ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вона не здійснювала та заробітну плату за своїх підлеглих не отримувала /том 11, а.с.к.п. 192-196, том 12, а.с.к.п. 96-100/.

Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що з 2007 року він працює директором ДЮСШ Київського обласного центру «Інваспорт» та на посаді заступника начальника Київського обласного центру «Інваспорт». У цей період часу на посаді начальника комунального закладу Київської обласної ради «Київський регіональний центр з фізичної культури і спорту» працювала ОСОБА_6 . Також з 2007 року в Київському обласному центрі «Інваспорт» працювала його донька ОСОБА_10 , яка фактично надавала різного роду консалтингові послуги щодо поїздок за кордон для участі у змаганнях спортсменів з фізичними вадами та здійснювала допомогу при придбанні різного спортивного обладнання. Свідок зазначав, що він інколи отримував заробітну плату за свою доньку ОСОБА_10 , яка тривалий час перебувала за кордоном з приводу домовленостей щодо проведення спортивних змагань від імені Київського обласного центру «Інваспорт» /том 11, а.с.к.п. 89-91/.

З показань допитаної у судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_14 убачається, що вона з 2004 року працює головним бухгалтером Київського обласного центру «Інваспорт». В її посадові обов`язки входить нарахування заробітної плати працівникам центру та ведення бухгалтерії. За час її перебування на посаді змінювались керівники, однак незмінною залишалась процедура видачі заробітної плати, відповідно до якої, на всіх працівників видавався табель робочого часу. Заробітна плата видавалась готівкою, згідно штатного розпису по відомостям, в яких працівники ставили свої підписи. Інколи працівники отримували заробітну плату по дорученню. Свідок зазначала, що в Київському обласному центрі «Інваспорт» працювала ОСОБА_10 , яка отримувала в даній установі заробітну плату. Свідок не заперечувала можливість отримання заробітної плати замість ОСОБА_10 іншою особою, але за її дорученням /том 11, а.с.к.п. 91-92/.

Згідно показань допитаного у судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_15 , він працював в Київському обласному центрі «Інваспорт» та йому було відомо, що двоє працівників центру, прізвища яких він не пам`ятає, мали претензії матеріального характеру до ОСОБА_6 , які стосувались виплати їм заробітної плати. За час роботи в Київському обласному центрі «Інваспорт» він не помічав жодних фінансових зловживань з боку керівника ОСОБА_6 . Зазначав, що ОСОБА_10 працювала в Київському обласному центрі «Інваспорт» та надавала допомогу при придбанні різного спортивного обладнання, а також надавала різного роду консультації з приводу поїздок за кордон спортсменів з фізичними вадами /том 11, а.с.к.п. 206-208/.

З показань допитаного у судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_16 убачається, що він працював в Київському обласному центрі «Інваспорт» разом з ОСОБА_10 , яка проводила семінари та змагання. Також в Київському обласному центрі «Інваспорт» працювала ОСОБА_9 , яка поводила себе конфліктно при виконанні своїх посадових обов`язків. Вказував, що завдяки ОСОБА_6 Київський обласний центр «Інваспорт» досягнув значних здобутків та показників в змаганнях людей з фізичними вадами /том 11, а.с.к.п. 208/.

У судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснив, що він працював тренером в Київському обласному центрі «Інваспорт» разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . ОСОБА_10 була організатором та спонсором проведення різного роду спортивних змагань. Про особисті стосунки між ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 йому нічого не відомо /том 11, а.с.к.п. 209/.

З показань допитаної у судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_11 убачається, що вона працювала в Київському обласному центрі «Інваспорт» на посаді головного спеціаліста. Також в даному центрі працював її чоловік ОСОБА_12 , керівником якого була ОСОБА_6 . Приблизно в 2006 році її чоловік повідомив, що ОСОБА_6 шляхом умовлянь та погроз наказала йому надати її особисту трудову книжку для влаштування на роботу в Київський обласний центр «Інваспорт». Вона погодилась на дану пропозицію та надала чоловіку свою трудову книжку, однак в Київському обласному центрі «Інваспорт» жодного дня не працювала та заробітну плату не отримувала. В 2009 році чоловік забрав її трудову книжку з Київського обласного центру «Інваспорт», в якій знаходились відмітки, що вона нібито працювала в Київському обласному центрі «Інваспорт» в період часу з 04 жовтня 2006 року до 04 жовтня 2009 року /том 11, а.с.к.п. 16-21/.

Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_12 пояснив, що в 1996 році він працював на посаді головного спеціаліста в Київському обласному центрі «Інваспорт». У лютому 2007 року начальником Київського обласного центру «Інваспорт» призначено ОСОБА_6 , яка оформила на роботу своїх знайомих, що фактично не працювали у Київському обласному центрі «Інваспорт», та отримувала нараховану заробітну плату цих осіб, серед яких була ОСОБА_10 , що проживала в Сполучених Штатах Америки та не мала відношення до Київського обласного центру «Інваспорт». Свідку не відомо, хто ставив підпис в платіжних відомостях про отримання заробітної плати особами, які були оформлені на роботу у Київському обласному центрі «Інваспорт», однак заробітна плата останніх надходила для ОСОБА_6 . У 2006 році на вимогу ОСОБА_6 він надав трудову книжку його дружини ОСОБА_11 , для влаштування її на роботу в Київський обласний центр «Інваспорт». ОСОБА_11 після оформлення фактично не працювала у вказаній установі, жодного разу не приходила на роботу до Київського обласного центру «Інваспорт» та не отримувала заробітну плату. Через три роки після оформлення його дружину ОСОБА_11 було звільнено з займаної посади. Після надходження до правоохоронних органів заяви про злочин, ОСОБА_6 почала знищувати всі документи, які підтверджували її злочинну діяльність /том 11 а.с.к.п. 16-21, том 12 а.с.к.п. 142-144/.

Як убачається з показань допитаного в судовому засіданні під час апеляційного розгляду свідка ОСОБА_32 , він деякий час працював на посаді тренера у Київському обласному центрі «Інваспорт» під керівництвом ОСОБА_33 . Виконуючи свої трудові обов`язки, він щомісяця завчасно готував та подавав до бухгалтерії звіти про виконану роботу та графіки роботи, після чого, на підставі доручення, йому привозили заробітну плату. Через деякий час він звільнився із займаної посади за власним бажанням. Особи на прізвище ОСОБА_10 та ОСОБА_9 свідку не відомі. Зазначив, що після звільнення йому не пропонували підписувати відомості про отримання заробітної плати /том 12, а.с.к.п. 116-119/.

Допитана в судовому засіданні під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_27 пояснила, що понад 15 років тому працювала в Київському обласному центрі «Інваспорт» та займалась підготовкою учасників до паралімпіади. На посаду керівника Київського обласного центру «Інваспорт» призначено ОСОБА_6 , яка не мала відповідної освіти у даній сфері, та незаконно нараховувала і виплачувала заробітну плату особам, які фактично не працювали в центрі. Особа на прізвище ОСОБА_10 їй не знайома, остання не працювала у Київському обласному центрі «Інваспорт», однак отримувала заробітну плату. Зі слів ОСОБА_31 їй відомо, що ОСОБА_10 працювала у Сполучених Штатах Америки, та займалась там пошуками спонсорів для проведення змагань. Також у Київському обласному центрі «Інваспорт» на посаді інспектора чи методиста працювала ОСОБА_9 , однак оскільки остання працювала у м. Києві, свідок ніколи не зустрічалась з нею. Свідок зазначила, що їй не відомо, скільки всього осіб працює у Київському обласному центрі «Інваспорт», однак за наявною у неї інформацією, є близько 20 осіб, які начебто оформлені на певні посади у Київський обласний центр «Інваспорт» та отримують заробітну плату, однак ніколи не працювали у вказаній установі /том 12, а.с.к.п. 116-119/.

Як вірно зазначив суд першої інстанції у вироку, показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтверджують факт трудових відносин ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з Київським обласним центром "Інваспорт", та узгоджуються із показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 .

Крім того, показання ОСОБА_6 узгоджуються із показаннями допитаного під час апеляційного розгляду свідків ОСОБА_34 .

Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і надані стороною обвинувачення, досліджені судом першої інстанції та перевірені під час апеляційного розгляду наступні документи.

Дані протоколу доступу до речей і документів від 08 жовтня 2013 року, з якого убачається, що старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_35 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року вилучено посвідчення начальника обласного центру фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" №50, видане на ім`я ОСОБА_6 /том 8, а.с.к.п. 226-230/.

Дані протоколу обшуку від 06 серпня 2013 року, проведеного старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_35 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2013 року, з якого убачається, що 06 серпня 2013 року, в період часу з 16 години 00 хвилин до 18 години 30 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, 2, в приміщенні Київського обласного центру «Інваспорт» проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено: платіжну відомість за вересень 2010 року, платіжну відомість за вересень 2010 року, довіреність у кількості 4 шт., платіжну відомість за 2010 рік (місяць не вказаний), платіжну відомість за червень 2007 року, платіжні відомості без дати та в кількості 9 шт., факсимільну копію відомості, 3 копії платіжних відомостей за 2010 рік, 4 копії платіжних відомостей за 2007 рік, 4 копії оригіналів платіжних відомостей на виплату готівкових коштів за 2009 рік /том 2, а.с.к.п. 32-35/.

Дані протоколу обшуку від 07 серпня 2013 року, проведеного старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_35 , з якого убачається, що 07 серпня 2013 року, в період часу з 12 години 00 хвилин до 12 години 50 хвилин, за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого предметів та документів, зазначених в ухвалі слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року, не виявлено /Том 2, а.с.к.п. 41-44/.

Дані протоколу огляду, проведеного старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_35 від 05 вересня 2013 року, який містить відомості про огляд паперового пакету, опечатаного штампом «Науково-дослідний експертно - криміналістичний центр при ГУ МВС України в м. Києві» та його змісту /том 2, а.с.к.п. 243/.

Дані «Звіту про суми заробітної плати працівників» за 2010-2012 та «Річного звіту» за 2007-2009 роки у вигляді таблиць, наданих Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, які містять відомості про анкетні дані працівників та факт нарахування заробітної плати працівникам Київського обласного центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», код ЄДРПОУ 22935079 за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2012 року /Том 3, а.с.к.п. 114-169/.

Дані витягу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку КОЦ "Інваспорт" за 2007-2012 рік, наданого ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві /Том 3, а.с.к.п. 171-188/.

Згідно наказу Міністерства юстиції України 12 квітня 2012 року №578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року №571/20884 і схваленого на засіданні Центральної експертно-перевірної комісії Державного комітету архівів України (протокол від 30 червня 2010 року №3), строк зберігання типових документів, зокрема розрахунково-платіжних відомостей, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, становить 75 років.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказані документи самі по собі не свідчать про внесення обвинуваченою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого повторно.

Крім того, судом першої інстанції досліджено та перевірено колегією суддів під час апеляційного розгляду дані висновку судово-почеркознавчої експертизи №342/тдд від 03 вересня 2013 року та ілюстративної таблиці до нього, з якого убачається, що підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №67 на виплату заробітної плати за листопад 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , і ОСОБА_6 ; підпис в графі «Нечипоренко Олена Миколаївна» «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №63 на виплату заробітної плати за жовтень 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 ; підпис в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №73 на виплату заробітної плати за грудень 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 ; підпис в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №3 на виплату заробітної плати за січень 2011 року виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 /Том 2, а.с.к.п. 232-242/, та дані висновку експертів додаткової судово-почеркознавчої експертизи №15184/15185/15186/14-32 від 15 січня 2015 року та ілюстративних таблиць до нього, з якого убачається, що встановити, чи виконані підписи в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №67 на виплату заробітної плати за листопад 2010 року, підпис в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №63 на виплату заробітної плати за жовтень 2010 року, підпис в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №73 на виплату заробітної плати за грудень 2010 року, підпис в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» на платіжній відомості №3 на виплату заробітної плати за січень 2011 року, самою ОСОБА_9 , або іншою особою не виявилось можливим /Том 10, а.с.к.п. 159-170/.

Згідно ст.ст. 85, 86 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Вирішуючи питання належності та допустимості дослідженого судом першої інстанції висновку судово-почеркознавчої експертизи №342/тдд від 03 вересня 2013 року та ілюстративної таблиці до нього, суд першої інстанції, з яким і погоджується колегія суддів, правильно виходив з того, що вказаний доказ прямо чи не прямо не підтверджує існування викладених у обвинувальному акті обставин.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, жодних об`єктивних доказів, які б доводили поза розумним сумнівом отримання обвинуваченою нарахованої ОСОБА_10 та ОСОБА_9 заробітної плати, з метою розпорядження нею за власним розсудом, а також не отримання останніми заробітної плати, в ході досудового слідства та під час судового розгляду не здобуто.

Крім того, висновки судово-почеркознавчої експертизи №342/тдд від 03 вересня 2013 року та ілюстративної таблиці до нього спростовуються даними висновку експертів додаткової судово-почеркознавчої експертизи №15184/15185/15186/14-32 від 15 січня 2015 року та ілюстративних таблиць до нього, з якого убачається, що встановити, чи виконані підписи в графі « ОСОБА_9 » «Розписка в одержанні» на платіжних відомостях №67, №63, №73 та №3, або іншою особою не виявилось можливим /Том 10, а.с.к.п. 159-170/.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правильно не врахував висновки судово-почеркознавчої експертизи №342/тдд від 03 вересня 2013 року та ілюстративної таблиці до нього, на підтвердження винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, з точки зору достатності доказів стороною обвинувачення не надано тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності вчинення ОСОБА_6 злочинів, передбачених за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, а тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав усі сумніви і припущення стосовно вчинення нею кримінальних правопорушень на її користь, врахувавши при цьому позицію обвинуваченої в суді, яка стороною обвинувачення спростована не була.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7, частин 1, 2, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду.

Це положення передбачено й пунктом 2 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (ратифіковано Законом№ 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

У п. 146 справи «Барбера, Мессегуе и Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, на підставі досліджених з достатньою повнотою та належним чином оцінених доказів, що стосуються пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_6 у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, обвинуваченою, обгрунтованим, законним та вмотивованим.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, є безпідставними.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, дав їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, проаналізував та обґрунтував їх, та навів у вироку мотиви неврахування доказів сторони обвинувачення, що знайшло своє відображення у вироку суду.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при винесенні виправдувального вироку ОСОБА_6 судом невмотивовано відкинуто докази обвинувачення, а саме інформацію Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перебування ОСОБА_10 з 01 січня 2007 р. по 08 березня 2008 р. та з 17 березня 2008 р. по 16 жовтня 2012 р. за межами України, інформацію Пенсійного фонду України, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України щодо нарахувань заробітньої плати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , та показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , колегія суддів вважає непереконливими, оскільки вказані докази не спростовують висновки суду першої інстанції, які побудовані на оцінці доказів в їх сукупності та взаємозв`язку між собою.

З урахуванням отриманих під час судового розгляду відомостей, інформація Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перебування ОСОБА_10 з 01 січня 2007 р. по 08 березня 2008 р. та з 17 березня 2008 р. по 16 жовтня 2012 р. за межами України, дані Пенсійного фонду України та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України, не спростовують висновки суду першої інстанції.

Не спростовують висновків судді місцевого суду і показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11

Як зазначив свідок ОСОБА_12 , йому не відомо, хто ставив підпис в платіжних відомостях про отримання нарахованої заробітної плати особами, які фактично не працювали у Київському обласному центрі «Інваспорт». Показання свідка ОСОБА_27 таких даних також не містять.

Показання допитаної судом першої свідка ОСОБА_11 стосуються лише обставин надання нею документів для влаштування її на роботу до Київського обласного центру «Інваспорт», за яку вона фактично не отримувала заробітну плату, однак вказані обставини не є предметом розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_31 , оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012000040000036 не містить даних стосовно незаконних дій ОСОБА_31 щодо ОСОБА_11 .

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вичерпний перелік безумовних підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції викладено у ч. 2 ст. 412 КПК України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора про допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, обумовлених тим, що судом першої інстанції не вирішено клопотання прокурора від 17 березня 2016 року про допит судових експертів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , та у судовому засіданні 28 березня 2016 року до участі у розгляді справи допущено прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_28 , який не був призначений прокурором у кримінальному провадженні №12012000040000036, не є підставами для скасування виправдувального вироку, оскільки допущення судом першої інстанції таких порушень у розумінні частини 1 статті 412 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно ч. 2 ст. 412 КПК України наявність таких порушень не є безумовною підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Крім того, як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, зі змісту журналу судового засідання за 28 березня 2016 року убачається, що після відкриття судового засідання та перевірки явки учасників кримінального провадження, суд ухвалив відкласти розгляд кримінального провадження для підготовки обвинуваченої до допиту. Інших процесуальних дій, які мають значення для вказаного кримінального провадження, у зазначеному судовому засіданні проведено не було, а тому відсутність у матеріалах справи документів на підтвердження повноважень прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_28 приймати участь у судовому засіданні 28 березня 2016 року, не є істотним порушенням процесуального закону та не може бути підставою для скасування виправдувального вироку суду.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3ст. 409 КПК Українисуд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не вжив усіх заходів для виклику та допиту зазначених у обвинувальному акті свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , зокрема не застосував повторний примусовий привід, та не прийняв рішення про надання доручення щодо встановлення місцезнаходження вказаних свідків, є безпідставними.

Як убачається із матеріалів справи, судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_24 , та їх показання детально викладені у оскаржуваному вироку, а тому доводи прокурора у цій частині спростовуються вироком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції вживались заходи для прибуття свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_25 у судові засідання, зокрема шляхом направлення судових повісток /т. 10, а.с.к.п. 199, 214, 232, 242, т. 11, а.с.к.п. 28, 32, 38, 46/, та постанолення судом першої інстанції ухвал про примусовий привід /т. 10, а.с.к.п. 237, т. 11, а.с.к.п. 22, 67/, проте свідки на неодноразові виклики до суду не з`явилися, привід вказаних осіб не виконано.

Крім того, судом апеляційної інстанції задоволено клопотання прокурора в частині дослідження окремих процесуальних документів, а також допиту свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 .

Свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 допитано в судовому засіданні під час апеляційного розгляду та їх показанням колегією суддів надано відповідну оцінку.

Згідно ч. 3 ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Створюючи необхідні умови для реалізації прокурором його процесуального права на забезпечення присутності свідків, колегією суддів неодноразово відкладено апеляційний розгляд, та вжито заходів для забезпечення явки в судові засідання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , шляхом направлення судових повісток /т. 12, а.с.к.п. 104-107, 121-124, 132-135, 146-149, 157-159 /, та поставлення ухвал про примусовий привід /т. 12, а.с.к.п. 171-172, 183-184, 208-209, т. 13, а.с.к.п. 20-21, 53-54/, однак прокурором, на якого згідно ч. 1 ст. 92 КПК України покладено обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, та який у відповідності ч. 3 ст. 23 КПК України зобов`язаний забезпечити присутність свідківпід час судового розгляду, не забезпечено явку у судове засідання свідків сторони обвинувачення ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 .

Посилання прокурора на те, що суд першої інстанції не прийняв рішення про надання доручення у порядку ч. 3 ст. 333 КПК України органу досудового розслідування на проведення слідчих та процесуальних дій щодо встановлення місцезнаходження (проживання) свідків обвинувачення, не грунтуються на вимогах закону.

Як убачається з положень ч. 3 ст. 333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Главою 20 КПК України визначено такі слідчі (розшукові) дії, зокрема: допит (ст.ст. 224-227); пред`явлення для впізнання (ст.ст. 228-231); проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 223); обшук (ст.ст. 234-236); огляд (ст.ст. 237-239); слідчий експеримент (ст. 240); освідування особи (ст. 241).

Положеннями вищевказаної глави не передбачено таку слідчу (розшукову) дію, як встановлення місцезнаходження (проживання) свідків.

Крім того, як убачається із аналізу положень ч. 3 ст. 333 КПК України, суд може доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії за клопотанням сторони кримінального провадження, однакіз відповідним клопотанням сторона обвинувачення як в суді першої інстанції, так під час апеляційного розгляду, не зверталась.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено, вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним, обгрунтованим та вмотивованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №4 міста Києва ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2016 рокустосовно ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3