Ухвала

від 09.01.2019 по справі 815/1892/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 січня 2019 року

Київ

справа №815/1892/16

касаційне провадження №К/9901/180/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Шипуліної Т.М., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018.

Одночасно скаржник надав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору, проте заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору без обґрунтування.

У статті 5 цього Закону також встановлено перелік суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Таким чином, клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2016 становив 1378,00 грн.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Таким чином, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 16 731 995,70 грн (557 733 190,00 грн х 1,5 % х 200%).

Згідно частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Як свідчить текст постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, апеляційний перегляд справи здійснено у відкритому судовому за участю представників сторін. Разом з тим, касаційну скаргу на судове рішення скаржник подав 27.12.2018.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що неодноразово звертався до суду з касаційними скаргами, проте вони були повернуті через невиконання вимог суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху (до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Разом з тим, скаржник не надав належних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору під час подання первинної касаційної скарги. Також, відповідних доказів, які були об'єктивною перешкодою для звернення із касаційною скаргою з моменту отримання ухвали про повернення первинної касаційної скарги впродовж строку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України, для подання касаційної скарги податковий орган не надає.

Суд вважає, що вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження є неповажними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції:

заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази на підтвердження вказаних обставин;

документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.П. Юрченко