Ухвала

від 17.12.2018 по справі 308/11267/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11267/18

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17.12.2018 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , представника Ужгородської міської ради ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , слідчого ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/4806/109/18 за клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки на вул. Буковій у м. Ужгород, в якому в.о. Ужгородського міського голови подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2018.

Старший слідчий СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42018070000000327 від 24.09.2018, яке здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364 та ч.1 ст. 366 КК України, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з погодженим прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 0,3 га між землями ДП «Ужгородське ДЛГ» по вул. Буковій в м. Ужгород.

У клопотанні слідчий зазначив, що невстановлені посадові особи Ужгородської міської ради безперешкодно прийняли та використали шляхом підготовки для прийняття на сесії міської ради пункту 11 рішення № 1234 від 28.08.2018 підроблені невстановленими особами від імені громадян учасників АТО ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заяви, внаслідок чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 були позбавлені, належного їм на підставі пункту 1.10 рішення № 282 від 14.07.2016 сесії міської ради, права на оформлення земельних ділянок з наступним отриманням їх у власність.

Як убачається зі змісту клопотання, слідчий і прокурор просили накласти арешт на земельні ділянки шляхом заборони посадовим особам Ужгородської міської ради виносити на розгляд сесії міської ради питання щодо цих земельних ділянок у зв`язку з високою імовірністю їх належності до земель лісового фонду та їх значенням, як речових доказів, у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2018 клопотання задоволено, на земельні ділянки загальною площею 0,3 га між землями ДП «Ужгородське ДЛГ» по вул. Буковій в м. Ужгород накладено арешт у вигляді заборони посадовим особам Ужгородської міської ради виносити питання щодо них на розгляд сесії міської ради. В ухвалі вказано, що зазначене майно є речовим доказом і арешт накладено з метою його збереження.

В апеляційній скарзі представник власника земельних ділянок - в.о. міського голови ОСОБА_11 просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою залишити клопотання без задоволення. В обґрунтування своєї вимоги вказує, що твердження слідчого у клопотанні є передчасними, безпідставними, необґрунтованими, а тому незаконними, що доказів вини посадових осіб Ужгородської міської ради, інших документів на підтвердження доводів слідчого до клопотання не додано, відповідність земельних ділянок критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, як речових доказів, а також потребу в накладенні на них арешту саме у формі заборони посадовим особам Ужгородської міської ради виносити питання щодо них на розгляд сесії міської ради у ньому не вмотивовано, і не враховано, що земельні ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою яких надавався ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаходяться по вул. Требішовській і їх загальна площа складає 0,2 га. Вважає, що накладення арешту не узгоджується з вимогами п.3 ч.2 ст.171 КПК України, надмірно обмежує права міської ради, як власника земельних ділянок.

У доповненні до апеляційної скарги представник власника земельних ділянок вказує, що земельні ділянки, на які накладено арешт, не є сформованими, як об`єкти цивільних прав, не мають кадастрових номерів, а тому не можуть вважатись майном у розумінні ст. 170 КПК України.

Апеляційний судзаслухав доповідьсудді прозміст клопотання,ухвали слідчогосудді,апеляційної скаргиі доповненьдо неї,пояснення представникавласника майна-Ужгородської міськоїради упідтримання апеляційних вимог, заперечення проти них прокурора і слідчого, перевірив матеріали провадження, провів судові дебати, обговорив доводи апеляційної скарги, доповнень до неї і приходить до висновку, що апеляційна скарга, з урахуванням доповнень, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Злочином, передбаченим ч.1 ст. 364 КК України, є зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Злочином, передбаченим ч.1 ст. 366 КК України, є складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Частина перша статті 170 КПК України арештом майна визначає позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно з пунктом 1 частини 2 та частиною 3 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідність майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України означає, що воно є матеріальним об`єктом, який був знаряддям кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України, підстави, мету, обґрунтування необхідності арешту майна, його перелік і види, документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, повинно бути зазначено перш за все у клопотанні про арешт майна. При цьому до клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу: можливості приховування майна, його пошкодження, псування,знищення, перетворення, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог частин 2 та 4 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, а в разі задоволення клопотання застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Зі змісту клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим і слідчим суддею додержані.

Згідно з п.1.10 рішення № 282 від 14.07.2016 V сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради ОСОБА_10 і ОСОБА_9 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з подальшою передачею їх у власність. На його підставі ОСОБА_10 і ОСОБА_9 замовили виготовлення відповідного проекту землеустрою в землевпорядній організації, згідно з яким земельні ділянки, які підлягають відведенню, межують, з одного боку, між собою, а з іншого - з земельною ділянкою, яка знаходиться в районі вулиць Требішовська і Букова та належить громадянці ОСОБА_12 (кадастровий номер 2110100000:46:001:0040). Вказані обставини підтверджуються актами встановлення меж земельної ділянки в натурі та схемами розміщення ділянок з проекту землеустрою.

Згідно з п.11 рішення № 1234 від 28.08.2018 XXVI сесії VII скликання Ужгородської міської ради п.1.10 рішення № 282 від 14.07.2016 V сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради визнаний таким, що втратив чинність.

На запит щодо документів на підставі яких готувалося рішення № 1234 від 28.08.2018 ОСОБА_10 і ОСОБА_9 отримали з Ужгородської міської ради відповідь про те, що підставою для його прийняття були їх заяви. Оскільки в дійсності вони таких заяв не подавали, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 звернулись до прокуратури Закарпатської області з заявою про кримінальне правопорушення.

Вбачаючи в цій заяві відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 364 та ст. 366 КК України, слідчий того ж дня вніс їх до ЄРДР під № 42018070000000327 і розпочав досудове розслідування. Ним встановлено власника земельних ділянок, місце їх розташування, одержано документи, які підтверджують відомості, викладені в заявах про кримінальні правопорушення і подано клопотання про арешт земельних ділянок, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Отже, на момент звернення з клопотанням до слідчого судді слідчий мав у своєму розпорядженні відомості, які давали підстави підозрювати, що земельні ділянки, на розробку проекту землеустрою щодо відведення яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з подальшою передачею у власність було надано дозвіл ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , можуть стати предметом кримінального правопорушення і, у всякому разі, бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Ці ж відомості давали підстави припустити існування ризику їх відчуження і перешкоджання у такий спосіб кримінальному провадженню. Що стосується прямих доказів вини конкретних посадових осіб Ужгородської міської ради у вчиненні кримінальних правопорушень, ознаки яких вбачають у досліджуваній події слідчий і прокурор, то їх для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, про який йдеться у клопотанні слідчого, на даній стадії досудового розслідування, як обов`язкової умови його застосування, не вимагається.

Тому з твердженнями в апеляційній скарзі про передчасність, безпідставність, необґрунтованість, а тому незаконність клопотання слідчого, невмотивованість відповідності земельних ділянок критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, апеляційний суд не погоджується і вважає, що, за встановлених слідчим фактичних обставин, накладення арешту на земельні ділянки саме у формі заборони посадовим особам Ужгородської міської ради виносити питання щодо них на розгляд сесії міської ради є найменш обтяжливим і не позначається негативно на інтересах інших осіб. Твердження про надмірне обмеження у такий спосіб прав міської ради, як власника земельних ділянок, ні в апеляційній скарзі ні в поясненні представника міської ради не вмотивовано.

Що ж стосується місця розташування і розмірів земельних ділянок, на які накладено арешт, то в цій частині апеляційний суд з доводами апеляційної скарги погоджується і вважає, що вони підлягають уточненню, оскільки визначення об`єкту арешту у клопотанні і в ухвалі слідчого судді: «щодо земельних ділянок по вул. Буковій в м. Ужгороді загальною площею 0,30 га між землями ДП «Ужгородське ДЛГ» є неконкретним, документами, наданими слідчому судді, щодо розмірів, підтверджене не в повному обсязі і істотно ускладнює виконання оскарженої ухвали в разі набрання нею законної сили.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2018, якою накладено арешт на земельні ділянки загальною площею 0,3 га між землями ДП «Ужгородське ДЛГ» по вул. Буковій в м. Ужгород скасувати.

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42018070000000327 від 24.09.2018 про накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 0,3 га між землями ДП «Ужгородське ДЛГ» по вул. Буковій в м. Ужгород задовольнити частково.

Накласти арешт у вигляді заборони посадовим особам Ужгородської міської ради вносити на розгляд сесії Ужгородської міської ради питання щодо:

-земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на яку було надано дозвіл ОСОБА_10 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність ОСОБА_10 ; та

-земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на яку було надано дозвіл ОСОБА_9 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність ОСОБА_9 ,

які знаходяться на АДРЕСА_2 і межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:46:001:0040.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: