Рішення

від 12.10.2018 по справі 208/1846/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/1846/17

№ провадження 2/208/355/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Тур І.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика ОСОБА_4,

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1,

- відповідач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23 грудня 2016 року він був прийнятий на посаду майстра ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика та 22 березня 2017 року він був звільнений за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням умов трудового законодавства. Під час його звільнення існувала заборгованість по заробітній платі, яку відповідач виплатив 08 серпня 2017 року в розмірі 6 000 грн. Крім цього, позивачу також не виплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 10 185,00 грн., у зв'язку із чим також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні склав 300 дні, що складає 44 625,00 грн. Також діями відповідача спричинена й моральна шкода яку він оцінює в 14 850 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням уточнень до позову, просить суд стягнути з відповідача з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика вихідну допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 10 185,00 грн.; стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 з 23 березня 2017 року по день прийняття рішення на день подання зміни позовних вимог у розмірі 44 625 грн.; моральну шкоду у розмірі 14 850 грн.

2. Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом, заперечення відповідача за зустрічним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика надав суду зустрічну позовну заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_1 22 березня 2017 року надав до відділу кадрів заяву про звільнення у зв'язку із невиконанням роботодавцем вимог законодавства України про працю, умов колективного договору в частині терміну виплати заробітної плати. Заява про звільнення ОСОБА_1 була прийнята о 16.00 год. Відповідачу була видана трудова книга та запропоновано з'явитися до бухгалтерії ТОВ МНП Ремавтоматика для отримання остаточного розрахунку з приводу звільнення, проте відповідач до бухгалтерії не з'явився. 28 березня 2017 року заробітна плата позивача була сплачена на користь позивача 08 серпня 2017 року.

Просить суд змінити причину звільнення ОСОБА_1 по ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю, умов колективного договору помилковим, зазначеного в наказі від 22.03.2017 року, визнавши вірним формулюванням звільнення за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Представник позивача надав суду відзив на зустрічний позов, де просить суд відмовити в задоволенні вимог відповідача. Зазначив суду, що відповідач, після звільнення ОСОБА_5, мав можливість перевести на заробітну картку суму заробітної плати. А також вказав, що дійсними причинами розірвання трудового договору саме у зв'язку з невиконанням позивачем умов трудового законодавства та колективного договору.

3. Заяви, клопотання учасників справи:

18 січня 2018 року представником позивача надана заява про зменшення позовних вимог.

В березні 2018 року представником відповідача надана зустрічна позовна заява.

03 квітня 2018 року позивачем наданий відзив на позовну заяву відповідача.

13 квітня 2018 року представником відповідача надане клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу позивачу для усунення недоліків позову.

29 травня 2018 року та 07 червня 2018 року позивачем надана суду заява про зменшення позовних вимог.

01 червня 2018 року позивачем надана заява про звільнення від сплати судового збору.

16 липня 2018 року представником відповідача надане клопотання по розстрочення сплати судового збору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилались на обставини викладені в позові. Також в задоволенні зустрічного позову просили суд відмовити, про що надали суду відзив на позов.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні позову, надав суду заперечення та відзив на позовні вимоги, де просить суд відмовити в задоволенні позову та зустрічні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що він є директором ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика та підтвердив, що заробітна плата позивачу при звільненні була виплачена в повному обсязі.

В якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що позивач з 2017 року працював на ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика на посаді майстра. Зазначив, що саме він підписав наказ про звільнення позивача, але не мав на це право, тому як він не є директором ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика . Позивачу в день написання заяви про звільнення було роз'яснено та повідомлено про можливість отримати розрахунок, але позивач відмовився та викликав працівників поліції.

4.Процесуальні дії суду

04 квітня 2017 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

07 березня 2018 року ухвалою суду продовжений розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

16 квітня 2018 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

07 червня 2018 року ухвалою суду відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

27 липня 2018 року ухвалою суду відстрочено сплату судового збору та прийнятий зустрічний позов.

27 липня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду.

4.Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

В судовому засіданні встановлено, що 23 грудня 2016 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду майстра ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика , що вбачається з трудової книги (а.с.14-15).

22 березня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений за ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства України, про що був виданий наказ 22 березня 2017 року № 55-к на підставі заяви позивача (а.с.8).

Як встановлено в судовому засіданні під час звільнення позивача ОСОБА_1 існувала заборгованість по заробітній платі, яку відповідач виплатив 08 серпня 2017 року в розмірі 6 000 грн., що не заперечується представником відповідача.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є стягнення коштів та моральної шкоди, а в зустрічному позові предметом позовних вимог є зміна підстав звільнення.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з трудових правовідносин, до яких застосовуються положення Кодексу законів про працю України та обраний спосіб захисту як стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, та відповідачем обраний спосіб захисту як зміна підстав звільнення.

5. Оцінка суду.

Вислухавши позивача та представників сторін, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню та вимоги відповідача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб….Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань .

Ст.68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до вимог ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13, де вказано, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Як вбачається зі заяви позивача ОСОБА_1, останній 22 березня 2017 року надав відповідачу на ім'я ОСОБА_8 заяву, у якій зазначив, що просить його звільнити 22 березня 2017 року саме, у зв'язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства України про працю, умов колективного договору в частині строку виплати заробітної плати (а.с.6).

Такт, аналізуючи вищезазначені норми та встановлені обставини справи, підстави для зміни причин звільнення ОСОБА_1 по ч.3 ст.38 КЗпП України відсутні, а тому вимоги відповідача не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частина четверта статті 235 КЗпП України).

Так, як встановлено в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика був здійснений розрахунок та виплачена заробітні плата лише 08 серпня 2017 року.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідними та залежать від вирішення позову щодо зміни формулювання причин звільнення, а також є похідними вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги, оскільки залежать від вирішення вимог про зміну формулювання причин звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: № 6-837 цс 15 від 23 грудня 2015 року, № 6-113 цс 16 від 27 квітня 2016 року.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачу при звільненні відповідачем усіх належних йому сум виплачено не було, тому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням принципу співмірності з сумою, яка не була виплачена при звільненні.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика вихідної допомоги на його користь в розмірі 10 185,00 грн., що складається з тримісячного середнього заробітку та відповідно до довідки: за січень 2017 року у розмірі 3 500 грн., лютий 2017 року - 3290,00 грн., та середньомісячна заробітна плата складає 3 395,00 грн. підлягають задоволенню.

А також на користь позивача з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика підлягає до стягнення середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1, з часу звільнення 23 березня 2017 року по 12 жовтня 2018 року з урахуванням принципу співмірності з сумою, яка не була виплачена при звільненні, тобто у розмірі 16 500грн.

Щодо моральної шкоди суд зазначає наступне.

Ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Розглядаючи позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, з урахуванням моральних страждань останнього внаслідок порушення нормальних умов життя, що неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача завдано йому майнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в розмірі 1 000 грн.

Окрім цього, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

6.Судові витрати.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн., що включає оплату вимог відповідача про зміну формулювання причин звільнення, де ухвалою суду було відстрочено оплату в розмірі 704,80 грн. та вимоги позивача в частині задоволення вимог в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 38, 44, 47, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст.12, 76, 80, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, задовольнити частково.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика на користь ОСОБА_1:

- 10 185 (десять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - суму вихідної допомоги;

- 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. - суму моральної шкоди.

Усього: 27 685 (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр-т Шевченко, буд.№ 4, кВ.№ 53.

Відповідач: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство Ремавтоматика , адреса: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Прохідний Тупік, буд.№ 9, код 20302186.

Суддя Похваліта С. М.