Постанова

від 15.08.2006 по справі 24/533

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/533

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 серпня 2006 р.                                                                                   № 24/533  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Приватного вищого навчального закладу  “Європейський університет

на постанову від 13.04.06 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 24/533 господарського суду м.Києва

за позовомПриватного підприємства Комерційна виробнича фірма “Маркет комплект”

доПриватного вищого навчального закладу  “Європейський університет

простягнення 36 602,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Наконечний Ю.Р., довір. №2 від 10.04.06

від відповідача: Гончарова М.В., довір. у справі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.05 (суддя Смілянець В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду  від 13.04.06 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О., - головуючий, Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.)  позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані доведеністю матеріалами справи заборгованості відповідача за договором  на виконання монтажних робіт.

Відповідач в поданій  касаційній скарзі просить скасувати судові рішення посилаючись на те, що судами не з'ясовано обставин, які мають вирішальне значення для справи , а саме, суд не прийняв до уваги те, що Акт виконаних робіт крім вартості виконаних робіт містить ціну обладнання, яке монтувалося позивачем, але дане обладнання на суму 24 912,71 грн. неправомірно включено до Акту виконаних робіт.  Судами неправильно застосовані норми матеріального права: ст.ст. 525,526 ЦК України та не застосовано спеціального законодавства, яке регулює договір підряду : п.1,2 ст. 857 ЦК України.  Суди не з'ясували, що змонтована позивачем  котельня повинна  бути передана  у робочому стані, монтаж виконаний у відповідності до проекту, запуск в експлуатацію повинен бути погоджений зі спеціалізованим підприємством “Тернопільміськгаз”. Скаржник наголошує, що суди повинні були застосувати ч.3 ст. 858, ст. 854 ЦК України та п 6.ст. 193 Господарського Кодексу України, якими встановлено, що  у разі неналежного  виконання зобов'язання  зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередні судові інстанції встановили наступне.

17 листопада 2003 року між Замовником Європейським університетом фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу та Виконавцем –ПП “Комерційна виробнича фірма “Маркет Комплект”  був укладений Договір на виконання монтажних робіт  б/н.

Відповідно до п.1.1 Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснити підбір обладнання та виконати роботи з виготовлення проекту та монтажу системи індивідуального опалення та водопостачання житлового будинку за адресою м.Тернопіль, вул.Довженка,15.

Відповідно до п.1.3 договору  Виконавець зобов'язується виконати роботи протягом 10-ти днів з 17.11.03 по 27.11.03. В свою чергу Замовник зобов'язувався оплатити виконані Виконавцем роботи по факту  виконання на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (п.2.1 Договору).

Роботи по договору  від17.11.03 були виконані ( а.с.36,44,82).

Відповідно до п.2.2 цього договору вартість робіт та розхідних матеріалів становить 34 199,00 грн. Згідно акту №1 від 11.01.04  позивачем були виконані роботи за договором на загальну суму 31 809,00 грн.

Відповідач оплатив виконані позивачем  роботи частково на суму 1500 грн. Борг відповідача склав 30309 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Скаржником не надано доказів того, що мета договору не досягнута з вини позивача та не надано  доказів розірвання оскарженого договору з огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями  обставини справи.

Колегія суддів не погоджується  з наголошенням скаржника  про необхідність застосування судами попередніх  інстанцій ст. 857,858 ЦК України . Цими нормами встановлена відповідальність  підрядника за неналежну якість виконаних робіт. Замовник робіт не довів в попередніх судових засіданнях факту неякісного виконання робіт в порядку, встановленому ст. 858 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

За наявних обставин справи, суди попередніх  інстанцій правомірно застосували  ст. 625 ЦК України та стягнули індекс інфляції та 3 відсотка річних від простроченої суми.

Посилання скаржника на те, що частина коштів за договором була сплачена за відповідача ТОВ “Варіанти” згідно платіжних доручень від 28.10.03 №162 на суму 22363,66 грн. та від 17.11.03 №167 на суму 2549,05 грн.  колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідач всупереч ст. 33 ГПК України, не довів що  ці кошти були сплачені за нього на виконання спірного договору.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на обставини справи та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказам скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст.1117 ГПК України, тому до уваги не приймаються.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що прийняті  у справі рішення та постанова попередніх судових інстанцій є цілком обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу  “Європейський університет   залишити без задоволення, постанову від 13.04.06 Київського апеляційного господарського суду у справі № 24/533 господарського суду м.Києва –без змін.

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

Судді:                                                                                    Є. Чернов

                                                                                              В. Цвігун