Постанова

від 10.01.2019 по справі 308/18384/13-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/753/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.

за участю секретаря - Болюк Н. В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс" Інтурист-Закарпаття" на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2018 року про закриття провадження у справі № 308/18384/13-а (ухвала винесена о 15:10 год. у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Світлик О. М., повний текст ухвали складено 23 червня 2018 року) за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання нечинними та скасування рішень, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, управління Держземагентства в Ужгородському районі, департамент міського госпордарства Ужгородської міської ради, реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Готельно-туричтичний комплекс" Інтурист-Закарпаття",

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати пункт 1.2 рішення Ужгородської міської ради від 20 вересня 2013 року за № 1051 в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки площею 0,1061 га для обслуговування майнового комплексу на АДРЕСА_1, пункт 2.30 рішення Ужгородської міської ради від 20 вересня 2013 року за № 1052 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Пестеля у м. Ужгород.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство "Готельно-туристичний комплекс" Інтурист-Закарпаття" (далі - ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття ) також звернулося до суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати пункт 1.2 рішення Ужгородської міської ради від 20 вересня 2013 року за № 1051 у частині припинення дії договору оренди земельної ділянки площею 0,1061 га для обслуговування майнового комплексу на АДРЕСА_1, пункт 20 рішення Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1076 щодо викладення пункту 1.2 рішення Ужгородської міської ради від 20 вересня 2013 року в редакції про припинення ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття права користування земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1061 га, пункт 2.30 рішення Ужгородської міської ради від 20 вересня 2013 року за № 1052 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Пестеля у м. Ужгород.

ОСОБА_1 та ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття позовні вимоги обґрунтовували посиланням на те, що відповідачем незаконно вилучено з користування ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1061 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

Окрім цього, 27 серпня 2014 року позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту та заборони відчуження на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Пестеля у м. Ужгород, яка належить ОСОБА_2;

-заборони ОСОБА_2 здійснювати будь-які будівельні та інші роботи на вказаній вище земельній ділянці;

-заборони інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області видавати чи іншим чином проводити декларування, реєстрацію, початку проведення будівельних робіт та завершення будівництва об'єкту нерухомості на вказаній вище земельній ділянці;

-заборони Ужгородській міській раді приймати будь-які рішення щодо зміни умов договору оренди від 30 березня 2011 року (реєстраційний номер 211010004000007 від 01 квітня 2011 року) земельної ділянки площею 1.4918 га (кадастровий номер НОМЕР_3), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного з ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття ;

-заборони департаменту міського господарства Ужгородської міської ради укладати додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 30 березня 2011 року (реєстраційний номер 211010004000007 від 01 квітня 2011 року) земельної ділянки площею 1.4918 га (кадастровий номер НОМЕР_3), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного з ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття ;

-заборони реєстраційній службі Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області вносити до реєстру прав власності на об'єкти нерухомого майна відомості щодо зміни умов договору оренди від 30 березня 2011 року (реєстраційний номер 211010004000007 від 01 квітня 2011 року) земельної ділянки площею 1.4918 га (кадастровий номер НОМЕР_3), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного з ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2014 року вказане клопотання про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2018 року на підставі пункту 7 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження в даній справі та скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2014 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано того, що Господарським судом Закарпатської області у справі № 907/257/15 вирішувався спір між іншими сторонами та щодо інших позовних вимог.

Сторони у справі та їх представники не з'явились в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди землі, укладеного 30 березня 2011 року між управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття , посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 344, ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття передано в оренду земельну ділянку загальною площею 14918 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, під кадастровим № НОМЕР_3.

Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 квітня 2011 року за № 211010004000007.

Наглядовою радою ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття 30 травня 2013 року прийнято рішення № 06/13, яким надано згоду на поділ земельної ділянки площею 1,4918га, яка надана в оренду ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття на підставі договору оренди землі від 30 березня 2011року, на дві земельні ділянки площею 1,3857 га та 0,1061 га з подальшим отриманням їх в оренду на той же строк та на тих же умовах, що і земельна ділянка площею 1,4918 га. Даним рішенням також уповноважено директора ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття вчинити всі необхідні дії щодо розподілу земельної ділянки.

03 червня 2014 року наглядовою радою ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття прийнято рішення № 07/13 про поділ земельної ділянки та у пункті 2 вирішено надати згоду, після виконання рішення з питання першого порядку денного, а саме: поділу земельної ділянки площею 1,4918 га, яка надана в оренду ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття згідно договору від 30 березня 2011 року, на дві земельні ділянки площею 1,3857 га та 0,1061 га з подальшим отриманням їх в оренду ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття на строк 10 років на тих же умовах, що і земельна ділянка площею 1,4918 га, на передачу в суборенду земельну ділянку площею 0,1061 га в АДРЕСА_1, яка надана в оренду ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття . Даним рішенням також уповноважено голову правління ПАТ ГТК Інтурист Закарпаття вчинити всі необхідні дії щодо розподілу земельної ділянки.

На виконання вищевказаних рішень наглядової ради ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття головою правління вказаного товариства - ОСОБА_4 нотаріально посвідчено заяву від 12 вересня 2013 року щодо поділу орендованої земельної ділянки на дві.

Пунктом 1.18 рішення Ужгородської міської ради від 31 травня 2013 року № 909 (в редакції пункту 1.11 рішення Ужгородської міської ради від 24 жовтня 2013 року № 1111) надано дозвіл ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо розподілу земельної ділянки на земельні ділянки площею 1,3857 га та площею 0,1061 га на АДРЕСА_1 з подальшою передачею в оренду.

На підставі вказаного рішення ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,4918 га та державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства в Ужгородському районі земельна ділянка площею 0,1061 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі під № НОМЕР_1, а земельна ділянка площею 1,3857 га під кадастровим № 2110100000:15:001:0159.

Жодних змін до договору оренди землі від 30 березня 2011 року внесено не було, також не було укладено окремого договору оренди земельної ділянки площею 0,1061 га.

20 вересня 2013 року Ужгородською міською радою прийнято рішення № 1051, пунктом 1.2 якого припинено дію договору оренди земельної ділянки ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття площею 0,1061 га для обслуговування майнового комплексу на АДРЕСА_1.

Згідно пункту 20 рішення Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1176, вищезазначений пункт 1.2 рішення Ужгородської міської ради від 20 вересня 2013 року був викладений в наступній редакції: Припинити ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття право користування земельною ділянкою (кадастровий номер №2110100000:15:001:0158) площею 0,1061 га згідно з пунктом а статті 141 Земельного кодексу України, тобто у зв'язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.30 рішення Ужгородської міської ради від 20 вересня 2013 року № 1052 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул. Пестеля та вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

Пунктом 1.21 рішення Ужгородської міської ради від 11 липня 2014 року за № 1363 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0996га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та передано її йому у власність.

16 липня 2014 роу ОСОБА_2 видано свідоцтво серії НОМЕР_4 про право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0996 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Пестеля у м. Ужгород.

Не погодившись із вказаними діями відповідача, ОСОБА_1 та ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття звернулися до суду із позовними заявами.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду даної справи є таке, що набрало законної сили рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2015 року у справі № 907/257/15, яким визнано протиправними та скасовано оспорювані пункти рішень Ужгородської міської ради.

Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.

Аналіз вказаних вище норм права дає підстави для висновку про те, що у випадку встановлення на стадії відкриття провадження в адміністративній справі неналежності справи до юрисдикції адміністративного суду суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, у випадку встановлення вказаних обставин після відкриття провадження - закриває провадження у справі. При цьому, закриття провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 238 КАС України можливе лише щодо справи, яка належить до юрисдикції адміністративного суду.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

З матеріалів справи видно, що спір у даній справі стосується правомірності припинення права користування земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0996га та передачі її у власність ОСОБА_2

Тобто предметом спору в цій справі є дії щодо вилучення з користування та передачі у власність третій особі земельної ділянки, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Оскільки позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 та ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття на захист порушеного, на їх думку, права користування на земельну ділянку, а на підставі оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18).

Враховуючи наведене вище, оскільки вказана справа не належить до юрисдикції адміністративного суду, суд першої інстанції не вправі був закривати провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 238 КАС України. Провадження у даній справі підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною першою статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідно до частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувану ухвалу необхідно скасувати та провадження у справі закрити, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому відповідно до статті 157 КАС України підлягають скасуванню і заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2014 року у зв'язку із закриттям провадження у справі з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс" Інтурист-Закарпаття" задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2018 року у справі № 308/18384/13-а про закриття провадження у справі - скасувати та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання нечинними та скасування рішень, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, управління Держземагентства в Ужгородському районі, департамент міського госпордарства Ужгородської міської ради, реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Готельно-туричтичний комплекс" Інтурист-Закарпаття" на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неналежністю справи до юрисдикції адміністративного суду.

Скасувати заходи забезпечення позову у справі № 308/18384/13-а, вжиті відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2014 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій Д. М. Старунський Повний текст постанови виготовлено 11.01.2019 року