Постанова

від 10.01.2019 по справі 813/3145/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа №813/3145/16

адміністративне провадження №К/9901/38686/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судд - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/3145/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ЄвроГаз Мінералс до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), треті особи - Державна служба України з питань праці, Міністерство екології та природних ресурсів України, Дніпропетровська обласна рада, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ТОВ ЄвроГаз Мінералс

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Багрія В.М., суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М., -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2016 року ТОВ ЄвроГаз Мінералс звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними дії Держгеонадра щодо відмови ТОВ ЄвроГаз Мінералс у наданні спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів;

- зобов'язати Держгеонадра видати ТОВ ЄвроГаз Мінералс спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (надалі - Порядок № 615), оскільки протягом 60 днів після надходження заяви разом із відповідними документами відповідачем не прийнято жодного рішення. Всупереч вимогам закону відповідач у визначений строк дозвіл на користування надрами не видав, матеріали позивачу не повернув, а тому така бездіяльність є протиправною.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12 січня 2017 року задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Держгеонадра не доведено наявності правових підстав для відмови у видачі ТОВ ЄвроГаз Мінералс дозволу на користування надрами чи повернення документів, тому такі дії відповідача є протиправними, а спеціальний дозвіл позивачу має бути виданий відповідачем з покладанням на нього такого обов'язку судом.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 березня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав протиправними дії Держгеонадра щодо неналежного розгляду заяви ТОВ Єврогаз Мінералс від 02 березня 2016 року про надання спеціального дозволу на користування надрами, та щодо безпідставного повернення заяви з доданими матеріалами;

- зобов'язав Держгеонадра розглянути заяву ТОВ Єврогаз Мінералс від 02 березня 2016 року №3872/13/12-16 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства. В решті позовних вимог - відмовив.

Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач у встановлений законом 60-денний строк з приводу відмови позивачу в наданні дозволу жодного наказу не приймав, відповідної комісії щодо попереднього розгляду заяви не створив, а, посилаючись на підстави, викладені в пункті 8 Порядку № 615, повернув заяву з документами, без її розгляду в порядку, встановленому законом.

19 квітня 2017 року ТОВ ЄвроГаз Мінералс звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року.

Касаційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що в даному випаду необхідно застосовувати принцип мовчазної згоди , оскільки відповідач у встановлений 60-денний строк не прийняв жодного рішення щодо розгляду заяви ТОВ ЄвроГаз Мінералс . Окрім цього, скаржник зазначає, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, тому апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою 21 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

12 травня 2017 року від Держгеонадра до суду касаційної інстанції надійшли пояснення на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає про те, що втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

19 травня 2017 року від третьої особи надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких Дніпропетровська обласна рада просить залишити без задоволення останню, а оскаржуване позивачем судове рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 02 березня 2016 року на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону (вх. № 3872/13/12-16 від 02 березня 2016 року).

До заяви позивач надав наступні документи: виписка з ЄДР від 22 жовтня 2015 року; статут; договір оренди майнового комплексу від 03 березня 2016 року; пояснювальна записка з характеристикою об'єкта; програма робіт з геологічного вивчення, в тому числі ДПР на виявлення кімберлітів та лампроїтів на Дніпропетровській площі Середньопридніпровського блоку; каталог координат кутових точок ділянки; графічні матеріали: оглядову карту, ситуаційний план розташування; оглядову геологічну карту.

Проте, у встановлений законом строк, відповідачем не видано заявнику спеціальний дозвіл, або відмову у наданні такого дозволу. Листом від 29 червня 2016 року №11017/13/13-16 було повернуто надані позивачем документи з мотивів не зазначення потужності підприємства.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України від 4 листопада 1999 року № 1216-XIV Про державну геологічну службу України , державну геологічну службу України складають: - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; - державні підприємства, установи та організації, які входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Державна служба геології та надр України (Держгеонадра).

Відповідно до пункту 2 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011, Держгеонадра у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра, а також цим Положенням.

Відповідно до пункту 3 цього Положення основними завданнями Держгеонадр України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Як зазначено в пункті 4 Положення, Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань &lз;…&?н; 12) видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на: &?о;…&?а; видобування корисних копалин &lк;…&?и;; 13) зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію; 14) здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує термін дії спеціальних дозволів на користування надрами; 15) видає, анулює, зупиняє та переоформлює ліцензії на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння; &?а;…&?я;.

За пунктом 7, 9 цього Положення Держгеонадра здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на декілька областей), які є структурними підрозділами апарату Держгеонадр.

Держгеонадра у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держгеонадр, організовує і контролює їх виконання.

Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян регулюється Кодексом України про надра (далі - Кодекс про надра) , згідно зі статтею 14 якого надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

За приписами статей 15, 16 Кодексу про надра надра надаються у постійне або тимчасове користування. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Права та обов'язки користувача надрами визначені статтею 24 Кодексу про надра.

Так, користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; 5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов'язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.

На виконання частини другої статті 16 Кодексу про надра Кабінет Міністрів України постановою від 30 травня 2011 року № 615 затвердив Порядок № 615.

За змістом пункту 1 Порядку № 615 він регулює відносини щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

На кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл, що встановлено пунктом 3 Порядку № 615.

Згідно із абзацами 20 - 25 пункту 8 Порядку № 615 для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, а також підстава надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Реєстрація документів, що надійшли для надання дозволу, здійснюється у визначеному органом з питань надання дозволу порядку.

Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.

Надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-14 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.

Підстави для прийняття рішення про відмову в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього встановлені пунктом 19 Порядку № 615, якими є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 615 у разі відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні, видачі дубліката дозволу або внесенні змін до нього документи повертаються в повному обсязі заявникові.

Крім того, за змістом пункту 25 Порядку № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів у контексті розгляду цієї справи вважає за необхідне звернути увагу на те, що Держгеонадра України як орган держави, до відання якого віднесено вирішення питань стосовно видачі спеціальних дозволів на користування надрами (а також їх переоформлення, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну їх дії, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії в разі зупинення) при здійсненні своїх повноважень зобов'язана діяти у той спосіб, який передбачено наведеними вище положеннями законодавства.

Правовий статус Держгеонадр (станом на дату виникнення спірних правовідносин) було визначено згаданим вище Положенням, за яким організаційно-розпорядчою формою рішення з питань, віднесених до повноважень Держгеонадр України, є наказ за підписом Голови цього відомства. Процедуру видачі спеціальних дозволів на користування надрами і повноваження органу з питань надання цих дозволів визначено Порядком № 615, відповідно до якого прийняття рішення з цього питання є компетенцією лише органу з питань надання дозволу. При цьому якщо аналізувати зміст положень пунктів 19, 25 Порядку № 615 поряд зі згаданими вище нормами Положення щодо повноважень Держгеонадр, то формою такого розпорядчого рішення є наказ (який, зокрема, у випадку відмови надрокористувачу у задоволенні його звернення, може бути предметом оскарження).

Тобто, у разі відмови в наданні спеціальних дозволів на користування надрами Держгеонадра повинно прийняти відповідне рішення, яке оформлюється наказом.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що відповідач у встановлений законом 60-денний строк з приводу відмови позивачу в наданні дозволу жодного наказу не приймав, відповідної комісії щодо попереднього розгляду заяви не створив, а, посилаючись на підстави, викладені в пункті 8 Порядку № 615, повернув заяву з документами без її розгляду в порядку, встановленому законом.

Стосовно доводів позивача в касаційній скарзі щодо застосування принципу мовчазної згоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2806-IV Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 2806-IV) принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Механізм застосування принципу мовчазної згоди визначений частиною шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV, а саме: у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Диспозицією частини шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов'язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі) тобто через свою бездіяльність, суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Відповідно до частини п'ятої статті 4-1 Закону № 2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Частиною шостою статті 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов'язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, для виникнення у суб'єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб'єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документі - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб'єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем 02 березня 2016 року було подано документи разом із заявою на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону. Відповідні документи мали бути розглянуті протягом 60 днів з прийняттям рішення про надання такого дозволу або про відмову у його видачі. У встановлений строк суб'єкт владних повноважень не прийняв відповідне рішення, проте листом від 29 червня 2016 року повернув документи заявнику з мотивів не зазначення позивачем потужності підприємства.

Згідно з позицією, висловленою Державною регуляторною службою України, суб'єктам господарювання рекомендовано, у разі невиконання дозвільним органом свого юридичного обов'язку, направляти рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення до дозвільного органу повідомлення про початок роботи , застосовуючи право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, отримане за принципом мовчазної згоди (із зазначенням дати).

У свою чергу, дозвільним органам рекомендується брати до уваги таке повідомлення та розцінювати набуття права суб'єктом господарювання на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності як юридичний факт, який не може бути змінено або припинено у зв'язку з несвоєчасним направленням йому рішення про відмову у видачі документу дозвільного характеру.

Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач звертався до відповідача із повідомленням про застосування принципу мовчазної згоди.

З цього вбачається, що позивач не реалізував своє право на застосування принципу мовчазної згоди, тому він не може бути реалізований в судовому порядку шляхом зобов'язання відповідача надати дозвіл.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 квітня 2018 року № 806/1000/17 мовчазна згода , як правило, виявляється у бездіяльності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб'єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки, можливість застосування принципу мовчазної згоди тощо), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17.

У справі, яка розглядається суди встановили, що Держгеонадра повернула документи позивачеві з мотивів незазначення потужності підприємства, не видавши при цьому наказ, як це вимагає законодавство.

Отже, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи підлягають перевірці на відповідність норм щодо користування надрами, що відноситься до повноважень відповідача.

Відтак, колегія суддів звертає увагу, що, отримавши від позивача пакет документів із заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, відповідач може або надати дозвіл, або відмовити в наданні, але це рішення повинен прийняти саме суб'єкт владних повноважень.

За таких обставин, правильним є висновок суду апеляційної інстанції у цій справі.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційних скаргах не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції норм матеріального права і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі № 813/3145/16- залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон ,

В.М. Кравчук

Судді Верховного Суду