Рішення

від 21.12.2018 по справі 524/9801/16-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/9801/16-ц

Провадження №2/524/54/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Крижановської Я.О.,

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. У подальшому позовні вимоги уточнювала (т. 1, а.с. 110-114). Предметом її первісних та уточнених вимог були поділ житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки за адресою вул. Аерофлотська, 18 у м. Кременчуці, а також грошових коштів в сумі 97 170,00 грн., які зберігалися на депозитному рахунку у банківській установі.

Під час перебування справи у провадженні суду сторони домовилися щодо поділу будинку та земельної ділянки. Ухвалою суду від 29.05.2018 року була затверджена укладена сторонами мирова угода, провадження у цій частині позовних вимог закрито. Ухвала суду набрала законної сили (т. 2, а.с. 37).

ОСОБА_3 вимоги щодо поділу грошових коштів обґрунтувала наступним: під час подружнього життя вони з відповідачем накопичили певну суму грошових коштів, які зберігалися на депозитному рахунку у банку. Їй відомо про депозитний договір відповідача з ПАТ Укрінбанк , укладений 24.12.2014 року № 10-1313722, відповідно до умов якого він розмістив у банку їх спільні кошти в сумі 79 000,00 грн. на строк 1 рік за умови нарахування 23% річних. ОСОБА_3 зазначала, що строк договору сплинув 25.12.2015 року, банк повернув відповідачу 97 170,00 грн., проте відповідач від неї ці кошти приховує. Позивач просила стягнути з відповідача на її користь ? частку спільних коштів, що становить 48 585,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позов підтримав повністю. Звертав увагу суду на те, що заперечуючи позов, відповідач висуває суперечливі аргументи - спочатку він заявив, що спірні кошти витратив на потреби сім'ї, зокрема, на придбання продуктів харчування, сплату комунальних послуг, проте пізніше пояснив, що ці кошти він віддав дочці, щоб та повернула борг, який брала у 2009 році для оплати його лікування.

ОСОБА_4 позов не визнав (заперечення, т. 1, а.с. 120-123, відзив, т. 2, а.с. 9-12). Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 09.02.2017 року ОСОБА_4 зняв зі свого рахунку у ПАТ Укргазбанк депозит в сумі 93 286,11 грн. та 16 062,01 грн. відсотків. Ці кошти він віддав дочці ОСОБА_5 для погашення боргу перед ОСОБА_6 Гроші ОСОБА_5 позичала у 2009 році для лікування відповідача.

Провадження у справі було відкрито ухвалою судді від 03.01.2017 року (т. 1, а.с. 104). Ухвалою суду від 02.05.2018 року підготовче провадження у справі було закрито (т. 2, а.с. 30). Ухвалою суду від 29.05.2018 року було задоволено клопотання сторін про прийняття та затвердження мирової угоди в частині вимог про поділ житлового будинку та земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Згідно частин 2 та 5 статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права…Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків та дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено 29.10.1977 року. 20.05.2017 року ОСОБА_4 ініціював розірвання шлюбу, звернувшись з позовом до суду. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.03.2018 року шлюб між сторонами було розірвано; рішення набрало законної сили (справа № 524/3820/17).

10.02.2016 року ОСОБА_4 уклав депозитний договір з ПАТ Укргазбанк . Відповідно до умов договору (т. 1, а.с. 232) вкладник ОСОБА_4 розмістив грошові кошти в сумі 93 286,11 грн. на рахунку на строк до 09.02.2017 року зі сплатою йому 23,50% річних. 10.02.2017 року Банк повністю повернув відповідачу суму вкладу (т. 1, а.с. 234) та сплатив відсотки в сумі 16 062,01 грн. (т. 1, а.с. 235). Відповідач не заперечував, що ці кошти в загальній сумі 109 348,12 грн. були набуті сторонами під час шлюбу. Його заперечення проти їх поділу вмотивовані тим, що кошти були витрачені на повернення боргу за його лікування у 2009 році.

Свідок ОСОБА_5 - рідна дочка сторін, пояснила, що батько дуже хворів; у родині існувала домовленість, що вона позичить кошти на його лікування. Гроші їй позичив знайомий ОСОБА_6 у 2009 році, а повернула вона їх у 2017 році за рахунок тих коштів, які батько зняв з депозитного рахунку.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив обставини передачі їм коштів у борг ОСОБА_5 у 2009 році та їх повернення нею у 2017 році.

Зазначені обставини категорично заперечує позивач та не підтверджує допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, яка також є рідною дочкою сторін.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши зазначені обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про те, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю. Відповідач не надав суду достовірних та достатніх доказів того, що спільні кошти колишнього подружжя були витрачені за взаємною згодою на повернення боргу їх дочки ОСОБА_5 перед свідком ОСОБА_6 Розписка ОСОБА_5 від 15.11.2009 року про отримання 120 000,00 грн. у борг (т. 2, а.с. 16) та розписка ОСОБА_6 від 12 лютого 2017 року про повернення йому коштів (т. 2, а.с. 17) не дають підстав вважати, що позивачу було відомо про укладення цього договору позики. Суду також не надані докази того, що у 2009 році ОСОБА_4 отримав лікування, вартість якого становила 120 000,00 грн.

Загальна сума спільних коштів сторін складає 109 348,12 грн. Вирішуючи спір на засадах диспозитивності цивільного судочинства - в межах заявленої вимоги про поділ 97 170,00 грн. - суд повністю задовольняє заявлені вимоги та стягує з відповідача на користь ОСОБА_3 ? частку зазначених коштів в сумі 48 585,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн.

Керуючись вищевикладеним, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт КН № 305397, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 24.01.1997 року) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт КН № 305396, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 24.01.1997 року ) грошові кошти у розмірі 48 585 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт КН № 305397, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 24.01.1997 року) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт КН № 305396, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 24.01.1997 року) понесені нею судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчук.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 31.12.2018 року.

Суддя