Рішення

від 14.01.2019 по справі 810/2207/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року № 810/2207/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРОК до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю АЕРОК (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 6, ідентифікаційний код 34840150) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, ідентифікаційний код 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2018 № 0000134109, № 0000144109, № 0000154109.

У ході розгляду справи відповідача - Головне управління ДФС у Київській області було замінено на належного відповідача - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП ФАГО ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39193707) за березень-листопад 2016 року від 12.03.2018 № 357/98-10-41-09/34840150.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з контрагентом ПП ФАГО ПЛЮС , господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними.

За наведених обставин позивач вважає, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ухвали суду від 14.01.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених з позивачем договорів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, з огляду на положення статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю АЕРОК перебуває на обліку в Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, зареєстроване як платник податків з 27.12.2006 року за № 3639.

На підставі направлень на перевірку від 16.02.2018 №150, 16.02.2018 №151, 16.02.2018 №152, наказу від 16.02.2018 року № 242, в період з 19.02.2018 по 02.03.2018 співробітники Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АЕРОК з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП ФАГО ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39193707) за березень-листопад 2016 року.

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу склали акт № 357/98-10-41-09/34840150, в якому встановлені порушення:

- пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 за № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 №85/4306, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 3 805 460,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2016 року на суму 489 720,00 грн., за півріччя 2016 року на суму 2 078 480,00 грн., за 3 квартали 2016 року на суму 3 045 060,00 грн., за 2016 рік на суму 3 805 460,00 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 761 092 грн., в тому числі за березень 2016 на суму 97 944,00 грн., за квітень 2016 на суму 136 089,20 грн., за травень 2016 на суму 95 728,60 гри., за червень 2016 на суму 85 934,20 грн., за липень 2016 на суму 76 956,00 грн., за серпень 2016 на суму 76 760,00 грн., за вересень 2016 на суму 39 600,00 грн., за жовтень 2016 на суму 78 264,00 грн., за листопад 2016 на суму 73 816,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 234 033,20 грн., у тому числі за березень 2016 в сумі 97 944,00 гри., квітень 2016 в сумі 136 089,20 грн. та занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 527 058,80 грн.,у тому числі за травень 2016 на суму 95 728,60 грн., за червень 2016 на суму 85 934,20 грн., за липень 2016 на суму 76 956,00 грн., за серпень 2016 на суму 76 760,00 гри., за вересень 2016 на суму 39 600,00 грн., за жовтень 2016 на суму 78 264,00 грн., за листопад 2016 на суму 73 816,00 грн.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП ФАГО ПЛЮС , за наслідками яких позивач в охоплений перевіркою період сформував показники податкового кредиту.

На підтвердження таких висновків контролюючий орган в Акті перевірки зазначає про те, що ПП Фаго плюс на дату проведення перевірки має стан платника - припинено у зв'язку із визнанням його 27.02.2017, відповідно до рішення суду, банкрутом. Основним видом його діяльності є лісопильне та стругальне виробництво, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво дерев'яної тари тощо. У період з дати заснування до середини 2016 року кількість працюючих за трудовими договорами на ПП Фаго плюс становило 14 осіб та у період з 17.11.2016 по 30.12.2016 було звільнено 11 чоловік. Остання податкова декларація була подана за січень 2017 року.

Оскільки контролюючий орган був позбавлений можливості провести перевірку ПП Фаго Плюс у зв'язку із його банкрутством, відповідач дійшов висновку, що у ПП Фаго Плюс у період з березня по листопад 2016 року були відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для виконання взятих на себе господарських зобов'язань.

Крім того, у ході аналізу обставини господарської діяльності інших підприємств у ланцюгу постачання піддонів та заготовок для них, контролюючим органом було встановлено наявність господарських відносин ПП Фаго Плюс з ТОВ Проект Строй Сервіс , ПП Расвест , ТОВ Веструм , ТОВ Тріумф Трейдінг , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Компанія Крат , ТОВ Вектор-Транс-Плюс , ТОВ К Г Вектор М .

За результатами складеної податкової інформації щодо наведених підприємств, контролюючим органом встановлено неможливість здійснення ними операцій, що свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ Фаго Плюс без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 02.04.2018 № 0000134109, яким позивачеві за порушення пп.134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток у розмірі 3 805 460,00 грн.;

- від 02.04.2018 № 0000144109, яким позивачеві за порушення п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 658 823,70 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 527 059,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 131 764,70 грн.;

- від 02.04.2018 № 0000154109, яким позивачеві за порушення п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість в загальному розмірі 234 033,00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ПП Фаго Плюс на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту Акта перевірки у період, що підлягав перевірці, ТОВ АЕРОК мало фінансово-господарські відносини з ПП ФАГО ПЛЮС на підставі договору поставки № АБ-0152/16 від 01.03.2016 та договору перевезення автомобільним транспортом по Україні № АБ-0206/16 від 10.03.2016.

З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентом, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством. На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, картка рахунку 631, акти виконаних робіт, відомості про вантаж, акти списання пакувальних матеріалів, що були витрачені на пакування блоків пористих, журнал обліку транспорту, копії посвідчень водіїв, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів,

Крім того, позивачем були пред'явлені суду реєстраційні документи ПП ФАГО ПЛЮС (копії реєстраційних документів - виписка, довідка з ЄДРПОУ, витяг з реєстру платників ПДВ, протокол про призначення директора, статут), згідно яких вбачається, що на момент підписання договору ПП ФАГО ПЛЮС було зареєстровано за адресою: 14027, м. Чернігів, вул. Рокоссовського, буд. 35, кв. 5.

Також позивач зазначив, що до моменту укладення договорів перевіряв ПП ФАГО ПЛЮС в загальнодоступних базах, а саме, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch; в онлайн-реєстрах на сайті фіскальної служби http://minrd.gov.ua/reestr - Реєстр платників податків , Реєстр платників ПДВ , а також на вкладці Дізнайся більше про свого бізнес-партнера .

Відповідно до договору поставки № АБ-0152/16 від 01.03.2016 протягом 2016 року здійснювалась поставка піддонів дерев'яних, які використовуються для пакування готової продукції позивача - газобетонних блоків та які не відпускаються покупцям без пакування на піддони.

Згідно з договором перевезення автомобільним транспортом по Україні № АБ-0206/16 від 10.03.2016 - у березні та серпні 2016 року здійснювались перевезення готової продукції позивача автомобільним транспортом покупцю позивача - ТОВ ЕПІЦЕНТР К .

Судом встановлено, що за поставлену продукцію та надані послуги позивач розрахувався з ПП ФАГО ПЛЮС , тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджуються наданими позивачем до суду платіжними дорученнями, які є у матеріалах справи та не заперечувалось відповідачем.

Крім того, під час розгляду справи на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій ТОВ АЕРОК з контрагентом ПП ФАГО ПЛЮС в періоді, що перевірявся, а також на підтвердження факту використання поставленої продукції у власній господарській діяльності та реального настання правових наслідків позивач надав до суду копії журналів обліку транспорту, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та водійських прав водія, відеозапис усіх автомобілів, що заїжджають на територію позивача, з яких видно, що автомобілі з піддонами ПП ФАГО ПЛЮС дійсно заїжджають на території двох заводів позивача та інформація про них, включаючи номерні знаки, прізвища водіїв, відповідає даним, зазначеним у товарно-транспортних накладних та підтверджує поставку піддонів саме від ПП ФАГО ПЛЮС , а також підтверджує здійснення перевезень газобетону ПП ФАГО ПЛЮС .

Також щодо підтвердження використання піддонів дерев'яних у господарській діяльності позивача суду були надані Акти на списання пакувальних матеріалів, що були витрачені на пакування блоків пористих за березень-листопад 2016 року та надані докази щодо зареєстрованих належним чином податкових накладних по вказаним взаємовідносинам.

Крім того, у судове засідання був викликаний свідок ОСОБА_1, який до ліквідації ПП ФАГО ПЛЮС обіймав посаду директора ПП ФАГО ПЛЮС . Свідок підтвердив, що його підприємство здійснювало реалізацію піддонів власного виробництва та придбаними у інших підприємств. Для виробництва піддонів у нього був штат не меншим за 12 чоловік, які могли виробляти у середньому 5000-6000 піддонів в місяць, розповів порядок їх виготовлення та підтвердив доставку піддонів в ТОВ АЕРОК . Транспортні засоби використовувалися на підставі договору оренди. Причинами ліквідації підприємства свідок назвав певні труднощі в господарській діяльності ПП ФАГО ПЛЮС .

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкових вигод за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Слід зазначити, що Акт перевірки та письмові заперечення відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагента позивача; наявність зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ПП Фаго Плюс , у яких останні заперечували б складання первинних документів від імені ПП Фаго Плюс , чи щодо причетності до господарської діяльності ПП Фаго Плюс .

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ПП Фаго Плюс спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання зазначених правочинів.

В Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ПП Фаго Плюс від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Проаналізувавши доводи податкового органу, на яких ґрунтуються його висновки про наявність порушень з боку позивача щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженимнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, виписані ПП Фаго Плюс за своєю формою та змістом відповідають статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню №88, зокрема, містять обов'язкові реквізити, що у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій, дозволяють ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу. Відомості зазначені у первинних документах відповідають умовам укладеного договору.

Суд наголошує, що виходячи із закріпленого у статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні принципу бухгалтерського обліку, що полягає у превалюванні сутності над формою, недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути самостійною підставою для виключення з податкового обліку господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про підписання первинних документів не уповноваженими на те особами, як то результатів почеркознавчої експертизи, пояснень посадових осіб ПП Фаго Плюс , у яких останні заперечували б щодо складання первинних документів від імені ПП Фаго Плюс , чи щодо причетності до господарської діяльності ПП Фаго Плюс .

Посилання податкової інспекції на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки спростовуються даними, що містяться як у Акті перевірки так і показами свідка.

При цьому суд звертає увагу на те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій (зокрема, враховуючи невеликий об'єм товарів, здійснення перевезення товарів транспортним засобом) були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні.

Посилання відповідача, як на єдину підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання судом до уваги не приймаються.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України , оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів ПП Фаго Плюс без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а судом не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину посадових осіб ПП Фаго Плюс у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Разом з цим, доказів притягнення посадових осіб ПП Фаго Плюс до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, контролюючим органом не надано.

Більш того, припинення діяльності контрагента позивача відбулось у зв'язку із визнанням його банкрутом у судовому порядку.

У зв'язку з цим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на підставу відсутності фактів реального здійснення господарських операцій, на відсутність ПП ФАГО ПЛЮС за податковою адресою, оскільки прийняття ГУ ДФС у Чернігівській області наказу №1006 про проведення перевірки від 11.07.2017 відбулося через три місяці після прийняття Господарським судом Чернігівської області ухвали по справі №927/128/17 від 06.04.2017 про ліквідацію ПП ФАГО ПЛЮС . Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС була кредитором по справі №927/128/17 та була повідомлена, що адресою для листування на час здійснення процедури припинення діяльності підприємства є адреса ліквідатора - вул. Г. Полуботка, 7, м. Чернігів. Дані з ЄДРПОУ та сайту ДФС свідчать про припинення підприємства та анулювання реєстрації платником податку в зв'язку з ліквідацією банкрута 06.04.2017.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП Фаго Плюс правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 02.04.2018 № 0000134109, № 0000144109, № 0000154109 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами реальність операцій з придбання товарів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, ідентифікаційний код 39440996) від 02.04.2018 № 0000134109, № 0000144109, № 0000154109.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРОК (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 6, ідентифікаційний код 34840150) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, ідентифікаційний код 39440996) судовий збір у розмірі 70474 (сімдесят тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 75 коп. відповідно до платіжного доручення № 4355 від 12.04.2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.01.2018

Суддя Панченко Н.Д.