Рішення

від 30.10.2018 по справі 826/5067/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2018 року №826/5067/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кронос до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0065351203

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кронос , (далі - позивач, ТОВ Кронос ) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач, ДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0065351203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5067/17, (далі - справа).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що земельна ділянка, стосовно якої помилково подана податкова декларація з плати за землю за 2016 рік з 15.02.2016, не перебуває у власності позивача, відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши про правомірність вчинених дій та прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Під час прийняття судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

03.10.2016 посадовою особою ДПІ у Деснянському районі проведено камеральну перевірку податкової звітності зазначеної в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2016 рік від 15.02.2016 № 9016911381, за результатами якоїскладено акт від 03.10.2016 № 9415/26-52-15-04/19037158.

У акті перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем п. 274.1 ст. 274 п.286.2 ст. 286 ПК України , п. 5,6 ст. 5 Положення про плату за землю в місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 із змінами та доповненнями, що призвело до заниження земельного податку.

За результатами перевірки, на підставі висновків акту від 03.10.2016 № 9415/26-52-15-04/19037158 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0065351203, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 285984,90 грн. у тому числі 228787,92 грн. за податковим зобов'язанням та 57196,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, визначаються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.1.1 ст. 1 розділу І ПК України, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п.п. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст. 274 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З аналізу наведених норм вбачається, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, яким може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 31.03.2017 № 31-26-0.21-480/35-17, що останнім не реєструвались документи, що посвідчують право власності/користування земельними ділянками на території м. Києва за позивачем, крім того державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:025:0096 на території міста Києва не реєструвалась.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ Кронос є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:025:0096, відтак, суд приймає до уваги доводи позивача, що податкова декларація з плати за землю за 2016 рік від 15.02.2016 подана помилково.

У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів існування правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, які б підтверджували право постійного користування ТОВ Кронос останньою.

Отже, у випадку відсутності відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою, така земельна ділянка не може виступати об'єктом оподаткування земельного податку чи податку з орендної плати.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутність зареєстрованого за позивачем права власності або користування земельною ділянкою виключає обов'язок останнього сплачувати земельний податок.

За визначенням п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Помилкове декларування платником грошових зобов'язань із земельного податку не породжує у позивача обов'язку з їх сплати, позаяк таке декларування не є самостійним юридичним фактом, з якими закон пов'язує безумовне виникнення у платника податкового обов'язку. Обов'язковим елементом податкових правовідносин є, зокрема, об'єкт оподаткування, за відсутності якого обов'язок зі сплати податку не виникає.

Таким чином, відсутність у даних правовідносинах об'єкта справляння земельного податку (тобто земельної ділянки, що перебуває у власності позивача) виключає як обов'язок Товариства з декларування та сплати земельного податку, так і можливість притягнення позивача до відповідальності за невиконання такого обов'язку.

Оскільки судом встановлено, що позивач не є платником земельного податку за вказану вище земельну ділянку, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кронос до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0065351203 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кронос задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.10.2016 № 0065351203.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кронос (місцезнаходження: 02166, м. Київ, вул. Волкова, 2-А, код ЄДРПОУ 19037158) сплачений ним судовий збір у розмірі 4289,78 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят дев'ять гривень сімдесят вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41, код ЄДРПОУ 39466328).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко