Постанова

від 02.11.2009 по справі 2-а-2010/09

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-2010/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2009 року                         м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Александрова Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в м. Сєвєродонецьку та зобов?язання виплатити підвищення до пенсії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 30.09.2009 року звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в м. Сєвєродонецьку та зобов?язання виплатити підвищення до пенсії, посилаючись на те, що вона має правовий статус «дитини війни», тому відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки підвищення не виплачується, просить зобов?язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2008 роки. Крім того просить поновити строк звернення до суду, оскільки їй не було відомо про належні як «дитині війни» виплати, а про факт порушення її прав вона дізналася після висвітлення зазначених подій у пресі у зв?язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 9 липня 2007 року, та відповіді Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Судом постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, згідно якого самостійно нарахувати надбавку «дітям війни» з 09.07.2007 року органи Пенсійного фонду України не мали правових підстав, оскільки не уповноважені врегульовувати правовідносини, які виникли внаслідок не правочинного акту. Крім того, розмір мінімальної пенсії не застосовується для визначення надбавок до пенсій. З 01.01.2008 року питання щодо призначення визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищеної пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», вирішено в законодавчому порядку, шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зазначені зміни було внесено п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення якого визначено неконституційними з 22.05.2008 року. Таким чином з 01.01.2008 року проводити будь-яку доплату немає підстав. У запереченнях відповідач також наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, тому просив відмовити позивачу щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, а  у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням. Позивач зверталася до відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії, але їй було відмовлено.

Позивач звернулась до суду з зазначеним адміністративним позовом 30.09.2009 року, та просила розглянути питання про відновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів за період з 2007 по 2008 роки.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту «дітей війни» та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19 грудня 2006 року у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року («Урядовий кур?єр» від 23 грудня 2006 року), зі змінами згідно Закону України від 15 березня 2007 року № 749-5, та діє в новій редакції з 28 березня 2007 року («Урядовий кур?єр» та «Голос України» від 28 березня 2007 pоку ),  прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня в сумі ? 380,00 гривень, з 1 квітня – 410,06 гривень, з 1 жовтня – 415,11 гривень.

Таким чином, суд вважає, що починаючи з 09 липня 2007 року, тобто з моменту рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким визнані такими, ще не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі п, 12 ст. 71 Закон) України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії «дітям війни» повинен був виходити з зазначеної суми.

Згідно ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулася до суду 30 вересня 2009 року.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не навела поважних причин його пропуску, з позову видно, що про порушення своїх прав позивач дізналася із засобів масової інформації у зв?язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 9 липня 2007 року. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов?язків громадян, обов?язково підлягають оприлюдненню.

У зв?язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії, як «дитині війни», за 2007 рік без поважних причин, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає необхідним відмовити позивачу у поновленні строку звернення до суду і задоволенні вимог про підвищення до пенсії, як «дитині війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008» рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв?язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1 січня 2008 року,  втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 1 квітня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня -49,80 гривні в той час, коли відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач повинен донарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно Закону, але оскільки позивач звернулася до суду 30.09.2009 року, а судом причина пропуску позивачем річного строку звернення до суду визнана не поважною, тому суд вважає необхідним здійснити перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 30.09.2008 року: у вересні (482х30%:30х1) - (482х10%:30х1)=3,21 грн, де 482 грн. - розмір мінімальної пенсії за віком з 01.07.2008 р., 30% розмір підвищення до пенсії згідно Закону, 30 - кількість календарних днів у вересні 2008 р., 1 - кількість днів з 30.09.2008 р. по 30.09.2008 р., 10% - розмір фактично виплаченого підвищення до пенсії; у жовтні - грудні 2008 року - (498x20%) х 3=298,80 грн.

Таким чином, за період з 30.09.2008 року по 31.12.2008 року підлягає задоволенню вимоги частково в розмірі 302,01 грн., а у стягненні суми за період з 22.05.2008 року по 29.30.2008 року суд відмовляє у зв?язку з пропуском річного строку звернення до суду.

Позовні вимоги щодо виплати підвищення до пенсії «дітям війни» з 01.01.2008 року не підлягають задоволенню, оскільки виконання рішення Конституційного суду України № 10?рп/2008 підлягає з моменту його винесення, тобто з 22.05.2008 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність УПФ щодо нездійснення нарахування і належних виплат позивачу, як «дитини війни», недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 30 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки це не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У зв?язку з чим, необхідно зобов?язати Управління Пенсійного фонду в місті Сєвєродонецьку Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії, як «дитині війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 30 вересня по 31 грудня 2008 року в розмірі 302 грн. 01 копійки.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Оскільки позивач є людиною похилого віку, визнана «дитиною війни» у встановленому Законом порядку, є пенсіонером, суд, враховуючи її майновий стан, доходить до висновку про можливість та необхідність звільнення позивача від сплати  судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатила судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. і оскільки суд дійшов висновку про звільнення позивача від сплати судових витрат, зазначена сума підлягає поверненню на користь позивача з місцевого бюджету м. Сєвєродонецька,  відповідно до ст.6 Декрету КМУ «Про державне мито».

На підставі викладеного, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 2, 17, 18, 99,100, 122, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в м. Сєвєродонецьку та зобов?язання виплатити підвищення до пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії ОСОБА_1 та її виплати, як «дитині війни», за період з 30 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов?язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 та її виплати, як «дитині війни», згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 30 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплаченого, у сумі 302 грн. 01 коп.

Повернути з місцевого бюджету м. Сєвєродонецька ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3 гривні 40 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                             Н.В. Александрова