Ухвала

від 14.01.2019 по справі 802/1813/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

Справа № 802/1813/18-а

14 січня 2019 року

м. Вінниця

Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Курко О. П., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-ТРАНС" до Комісії Головного Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дїї,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області оскаржило його в апеляційному порядку.

Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції представником апелянта отримано 05 жовтня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 162).

25 жовтня 2018 року відповідачем вперше подано апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області повернув особі, яка ії подала.

04 січня 2019 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року. Також, разом з апеляційною скаргою надійшло клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

При вирішенні питання щодо дотримання скаржником строку апеляційного оскарження на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року суд керується таким.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відтак, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції необхідно було подати у строк до 06 листопада 2018 року.

Апеляційну скаргу податковим органом подано 04 січня 2019 року, тобто з пропуском встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження відповідач посилається на те, що вже звертався з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, утім Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області повернув особі, яка ії подала.

Відповідач вказує, що звернувся з апеляційною скаргою вдруге у найкоротші строки після здійснення сплати судового збору, тому вважає цю обставину поважною підставою пропуску строку на апеляційне оскарження, а строк таким, що належить поновити.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Утім, жодних доводів щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження у цей період відповідачем не зазначено.

Невиконання вимог ухвали про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Як зазначено вище, відповідач всупереч процесуального закону не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше.

Суд зазначає, що органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Податковим органом не надано доказів вчинення дій з метою сплати судового збору у справі №802/1813/18-а з моменту виникнення права на апеляційне оскарження.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними.

Окрім того, відповідно до ч.5 ст.296 КАС України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом при поданні апеляційної скарги надано платіжне доручення № 2600 від 22 грудня 2018 року у розмірі 2643,00 по справі № 0240/2247/18-а. Однак, суд не приймає вищезазначене платіжне доручення, оскільки судовий збір було сплачено не по справі № 802/1813/18-а.

Натомість, по справі 802/1813/18-а жодне платіжне доручення в матеріалах справи відсутнє.

Порядок сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано юридичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи, що в позовній заяві було об'єднано дві вимоги немайнового характеру за подання апеляційної скарги в даному випадку належить сплатити судовий збір в сумі 5286 грн.

За таких обставин, вважаю, що апелянтом не надано суду належних доказів сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.

За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду апеляційної інстанції обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у строк, визначений законом, а також відповідачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-ТРАНС" до Комісії Головного Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дїї залишити без руху.

2. Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

3. Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

4. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Курко О. П.