Ухвала

від 14.01.2019 по справі 631/23/19

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/23/19

провадження № 2/631/542/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року селище міського типу ОСОБА_1

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т.М. розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності Ефективне землеробство , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:Державного реєстратора Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по орендній платі,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2019 року за вхідним № 183/19-вх на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності Ефективне землеробство , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:Державного реєстратора Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_3, в якій позивач просить стягнути на її користь з відповідача заборгованість за орендну плату земельних ділянок з кадастровим номером 6322284500:10:000:0147 та 6322284500:10:000:0072, що знаходяться на території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, у сумі 36083 гривні 75 копійок та штраф у розмірі 3608 гривень 38 копійок.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження по даній справі, з'ясовано, що позов подано до суду з порушенням правил виключної підсудності.

Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Приписами ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року) передбачено, що у випадках, коли вимоги пов'язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов'язково застосовують правила про виключну підсудність.

Крім того, як роз'яснено в п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.114 ЦПК). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. 364, ст.367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. 370, ст. 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як вбачається зі змісту позову, предметом останнього є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки. Тобто між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна, місцезнаходженням якого є територія Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, яка ніяких чином не відноситься до Нововодолазького району Харківської області.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У справі Zand v. Austria від 12.10.1978 року Європейський суд з прав людини також зауважив, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про судоустрій та статус суддів ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно положень ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи обставини, на які посилається позивач, та вищевикладені процесуальні та правозастосовні норми, позов необхідно надіслати за підсудністю до суду за місцем знаходження земельної ділянки, тобто до Зачепилівського районного суду Харківської області.

Керуючись ст.ст. 3, 19, 30, 31, 33, 213, 258 - 261, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 631/23/19 (провадження № 2/631/542/19) за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності Ефективне землеробство , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:Державного реєстратора Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по орендній платі, передати на розгляд до Зачепилівського районного суду Харківської області (64400 Харківська область, смт Зачепилівка, вул. Свердлова, 7).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою Цивільним процесуальним кодексом України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 31 Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Нововодолазький районний суд Харківської області (відповідно до п. 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України ) протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя Т.М. Трояновська