Постанова

від 11.01.2019 по справі 906/436/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року Справа № 906/436/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Мельник О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шеріфф" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 серпня 2018 року у справі №906/436/18 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" Житомирської міської ради, м.Житомир

до Приватного підприємства "Шеріфф", м.Житомир

про стягнення 76823,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15 серпня 2018 року у справі №906/436/18 позов Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" Житомирської міської ради до Приватного підприємства "Шеріфф" про стягнення 76823,42 грн. - задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Шеріфф" на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" Житомирської міської ради 68570,00 грн. боргу; 3174,50 грн. інфляційних нарахувань; 994,95 грн. 3% річних; 1668,33 грн. судового збору. В частині стягнення 4083,97 грн. інфляційних нарахувань відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Шеріфф" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15 серпня 2018 року у справі №906/436/18, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Окрім того, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження даного рішення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі №906/504/18 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шеріфф" залишено без руху; зобов'язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати докази сплати судового збору в розмірі 883,00 грн.

06 листопада 2018 року на адресу суду від Приватного підприємства "Шеріфф" надійшла заява до якої долучено квитанцію №9 від 05.11.2018 про сплату судового збору в розмірі 883,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №906/436/18.

При цьому, апеляційним судом в ухвалі було роз'яснено учасникам справи, що враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу, у строк до 12.12.2018 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі №906/436/18 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.2 а.с. 26-29).

Позивач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, та не подав до суду відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, між КП "Міський інформаційний центр" Житомирської міської ради (диспетчер) та ПП "Шеріфф" (абонент) було укладено договори про диспетчеризацію віддалених об'єктів: № 013/1 від 04.11.2013 та № 015/4 від 10.07.2015 (т.1 а. с .21-24; 110-113).

У п. 7.1 договору № 013/1 від 04.11.2013 зазначено, що він вступає в силу з 04.11.2013, діє до 31.12.2014 з правом продовження його дії за умови повідомлення іншої сторони за 30 календарних днів до закінчення строку його дії.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 04.11.2014 до вказаного договору (т.1 а. с.119) сторонами погоджено його п. 7.2, в якому вказано, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє упродовж року. Якщо жодна із сторін не повідомить письмово про свою відмову від його продовження за місяць до завершення дії договору, дія договору автоматично продовжується.

10.07.2015 між сторонами укладено договір №015/4 про диспетчеризацію віддалених об'єктів з додатками згідно з п. 2.1. якого диспетчер надає послуги абоненту, а абонент сплачує послуги на умовах цього договору та додатків до нього (т.1 а. с. 21 - 30).

Пунктом 3 договору №015/4 сторонами погоджено свої права та обов'язки.

Так, відповідно до п.п. 3.2.3., 3.2.4., 3.2.5. договору №015/4 абонент зобов'язаний: своєчасно повертати диспетчеру всі підписані документи, що стосуються цього договору; вживати всіх заходів для одержання рахунків, актів виконаних робіт, якщо в силу якихось причин не одержав їх від диспетчера; забезпечити постійну безперебійну (цілодобову) передачу даних про стан руху об'єктів в систему.

За п.п. 3.3.3., 3.3.4., 3.3.5. договору №015/4 диспетчер зобов'язаний: надавати звіти про кількість виконаних рейсів перевізником на маршруті у розрізі план/факт; надавати звіт про кількість виконаних рейсів по кожному об'єкту перевізника у розрізі план/факт; детальний звіт про виконання графіків руху по кожному об'єкту перевізника.

Згідно з п. 4.1. договору №015/4 платежі за цим договором здійснюються абонентом на підставі рахунків, виставлених диспетчером, в гривнях шляхом перерахування абонентом грошових коштів на поточний рахунок диспетчера.

Процедура виставляння рахунків зазначена в Регламенті обслуговування (п. 4.2. договору №015/4).

Відповідно до п.4.3 договору №015/4 абонент сплачує кожний рахунок диспетчера у повному обсязі, одноразовим платежем, протягом п'яти банківських днів з моменту отримання їх оригіналів поштою з мокрою печаткою.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору №015/4 даний договір вступає в силу з 10.07.2015 та діє до 31.12.2015; даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє упродовж року. Якщо жодна із сторін не повідомить письмово про свою відмову від його продовження за місяць до завершення дії договору, дія автоматично продовжується.

В матеріалах справи також є додатки до договору: №1 "Відповідальні особи", № 2 "Регламент обслуговування", № 3 "Форма заявки на зміну кількості активних об'єктів", №4 "Обладнання, що підтримується системою", № 5 "Вартість послуг (Тарифний план)".

У додатку № 2 до договору №015/4 "Регламент обслуговування" зазначено серед іншого, що загальна вартість послуг визначається на основі кількості активних об'єктів та тарифного плану; загальна вартість послуг у розрахунку на один об'єкт визначена у тарифному плані; рахунок за послуги, що будуть надані протягом наступного місяця, виставляється до 25-го числа включно поточного місяця (т.1 а. с. 26, 27).

Позивач зазначив, що протягом 2015-2017 була схвалена процедура направлення рахунків, актів виконаних робіт та звітів простими листами через УДППЗ "Укрпошта".

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач припинив проводити оплату по договору №015/4 фактично з жовтня 2016 та повертати позивачу підписані акти виконаних робіт.

Відповідач не заперечив проти факту отриманих послуг за договором №015/4, про що свідчить лист №189, від 02.11.2017 (т.1 а. с. 67), адресований позивачу, щодо реструктуризації боргу за послуги GPS моніторингу, що складає період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року у сумі 60190,00 грн. у зв'язку з важкою фінансовою ситуацією ПП "Шеріфф", що склалася внаслідок низьких тарифів на перевезення пасажирів та відсутністю відшкодування за перевезення пільгових категорій громадян; зобов'язання погашати борг шляхом поступової сплати, починаючи з листопада 2017 року.

Також, згідно листа № 91, від 20.11.2017 (т.1 а.с. 192) відповідач повторно просив позивача не відключати трекети ПП "Шеріфф" від системи GPS моніторингу "Дозор" та зобов'язався погасити борг до кінця року.

На претензію позивача (т.1 а.с. 69), відповідачем у листі вих. № 15 від 05.02.2018 повідомлено про те, що в порушення вимог умов договору позивач не надсилав відповідачу звітів, передбачених умовами договору протягом усього його терміну дії, що вважає неналежним виконанням умов п.п. 3.3.3., 3.3.4., 3.3.5. договору. З огляду на викладену обставину було відмовлено в задоволенні претензії та додатково заявлено вимогу про визнання недійсними та припинення дії договорів від 10.07.2015 № 015/4 та від 04.11.2013 №013/1 за згодою сторін (т.1 а. с. 70,71).

Як встановлено судом, позивач заперечує проти доводів відповідача посилаючись на ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.11.11 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69, вказуючи про надання відповідачу послуг обумовлених договорами, про що свідчать також відповідні звіти по транспортним засобам за спірний період (т.1 а.с. 169-191; 194-209), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с. 46 - 61).

Станом на 30.05.2018 відповідачем не погашено заборгованість за отримані послуги на загальну суму 68570,00 грн. згідно з рахунками - фактурами (т.1 а. с. 31 - 45) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є в матеріалах справи, що стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст.530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є оплатним, відтак одним із основних обов'язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Диспетчеризація - послуги віддаленого контролю місцезнаходження транспортних засобів відповідача; система контролю віддалених об'єктів - сукупність обладнання та просторової бази даних, за допомогою яких відповідач має можливість доступу до інформації про стан руху, місцезнаходження, стан підключених датчиків; система базується на глобальній системі визначення місцезнаходження об'єкта та використовує систему зв'язку стандарту GSМ (преамбула договору).

Система- електронна система, що використовується для відслідковування даних GPS- трекерів транспортних засобів з подальшою можливістю формування звітів про стан виконання графіків руху. В звітах відображаються дані фактичних та планованих показників за наступними параметрами: кількість трекерів по плану (дані паспортів маршрутів)/ факту - фактично встановлених трекерів на зв'язку; рейси-план-показник паспорту маршруту; "рейси" – фактичні рейси перевізника, виконані з порушенням виконання графіків руху.

Як вбачається із матеріалів справи, у звітах по транспортним засобам ЖТТУ, які складені ТОВ "Дозор Україна" (т.1 а.с.169-180; 194-209) за період з 23.10.2017 по 29.10.2017, з 20.11.2017 по 26.11.2017, з 30.10.2017 по 05.11.2017, з 16.10.2017 по 22.10.2017, 02.10.2017 по 08.10.2017, з 18.09.2017 по 24.09.2017, з 12.06.2017 по 18.06.2017, з 03.04.2017 по 09.04.2017, з 06.03.2017 по 12.03.2017, з 26.09.2016 по 02.10.2016, з 03.10.2016 по 09.10.2016, з 10.10.2016 по 16.10.2016, з 03.04.2017 по 09.04.2017, з 17.04.2017 по 23.04.2017, з 01.05.2017 по 07.05.2017, з 12.06.2017 по 18.06.2017, з 21.08.2017 по 27.08.2017, з 14.08.2017 по 20.08.2017, з 18.09.2017 по 24.09.2017, з 09.10.2017 по 15.10.2017, з 02.10.2017 по 08.10.2017, з 23.10.2017 по 29.10.2017, з 13.11.2017 по 19.11.2017, з 20.11.2017 по 26.11.2017, з 11.12.2017 по 17.12.2017, з 01.01.2018 по 07.01.2018, з 22.01.2018 по 28.01.2018, з 15.01.2018 по 21.01.2018 та загальні звіти по маршрутам (т.1 а.с.181-183) зафіксовано дані стосовно кількості транспорту на маршруті по плану та факту, кількості рейсів по плану та факту та відсоток рейсів виконаних по факту автомаршрутів ПП "Шеріфф".

На підставі наданих послуг по диспетчеризації віддалених об'єктів складено акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с. 46-61) та рахунки - фактури (т.1 а.с. 31 - 45) на загальну суму 68570,00 грн, а саме: № СФ - 0000316 від 08.11.2016 на суму 2920,00 грн. (частково сплачено); № СФ - 0000360 від 14.12.2016 на суму 4920,00 грн.; № СФ - 0000006 від 24.01.2017 на суму 5035,00 грн.; № СФ - 0000054 від 15.01.2017 на суму 5035,00 грн.; № СФ - 0000085 від 16.03.2017 на суму 5035,00 грн.; № СФ - 0000116 від 19.04.2017 на суму 5035,00 грн.; № СФ - 0000127 від 04.05.2017 на суму 5035,00 грн.; № СФ - 0000181 від 21.06.2017 на суму 5035,00 грн.; № СФ - 0000212 від 24.07.2017 на суму 5035,00 грн.; № СФ - 0000242 від 21.08.2017 на суму 5035,00 грн.; № СФ - 0000270 від 22.09.2017 на суму 4090,00 грн.; № СФ - 0000297 від 19.10.2017 на суму 4090,00 грн.; № СФ - 0000298 від 08.11.2017 на суму 4090,00 грн.; № СФ - 0000365 від 14.12.2017 на суму 4090,00 грн.; № СФ - 0000008 від 18.01.2018 на суму 4090,00 грн. Дані рахунки - фактури були направлені відповідачу, про що свідчать записи у журналі обліку поштових відправлень, копія якого долучено до справи (т.1 а. с. 184 - 191).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечив проти факту отриманих послуг за договором №015/4, про що свідчить лист №189, від 02.11.2017 (т.1 а. с. 67), адресований позивачу, щодо реструктуризації боргу за послуги GPS моніторингу, що складає період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року у сумі 60190,00 грн. у зв'язку з важкою фінансовою ситуацією ПП "Шеріфф", що склалася внаслідок низьких тарифів на перевезення пасажирів та відсутністю відшкодування за перевезення пільгових категорій громадян; зобов'язання погашати борг шляхом поступової сплати, починаючи з листопада 2017 року.

Окрім того, згідно листа № 91, від 20.11.2017 (т.1 а.с. 192) відповідач повторно просив не відключати трекети ПП "Шеріфф" від системи GPS моніторингу "Дозор" та зобов'язався погасити борг до кінця року.

З огляду на викладене, відповідачем не надано належних доказів неотримання послуг передбачених договором №015/4 від 10.07.2015 та доказів сплати заборгованості.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі, а заперечення відповідача, викладені у листі від 05.02.2018 №15, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, які свідчать про отримання відповідачем послуг віддаленого контролю місцезнаходження транспортних засобів відповідача.

Також підставою для скасування рішення скаржник вважає порушення місцевим господарським судом положень ст. 80 ГПК України, внаслідок прийняття в якості доказу звіти по транспортним засобам ЖТТУ, які складені ТОВ "Дозор Україна" (т.1 а.с.169-180; 194-209) та загальні звіти по маршрутам (т.1 а.с.181-183), які позивач надав в судове засідання 15.08.2018 без доказів надсилання іншій стороні.

Подання доказів унормовано статтею 80 ГПК України. Установлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1 ст.80 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Апеляційний господарський суд зазначає, що вищезазначені документи є у відкритому доступі та оприлюднені на офіційному веб-сайті Житомирської міської ради (т.1 а.с. 164), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положення ч. 9 ст. 80 ГПК України при долученні даних доказів до матеріалів справи.

Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 7258,47 грн. та 3% річних у розмірі 994,95 грн., згідно з розрахунками, викладеними у позовній заяві (т1. а.с.106), колегією суддів враховано наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що суд встановив порушення відповідачем грошового зобов'язання, перевіривши здійснений розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправильно здійснено розрахунок інфляційних втрат, зокрема розрахунок проводився не за кожний повний місяць прострочення боргу, а за загальний період з 02.11.2017 по 26.05.2018, а тому здійснивши власний розрахунок, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове стягнення із відповідача інфляційних втрат у розмірі 3174,50 грн (т.1 а.с. 106-107).

Перевіривши здійснений розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача є правильним, а тому 3% річних підлягають задоволенню на заявлену суму 994,95 грн.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, враховуючи вищезазначені положення законодавства та обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 68570,00 грн. боргу; 3174,50 грн. інфляційних нарахувань; 994,95 грн. 3% річних. У стягненні інфляційних нарахувань у розмірі 4083,97 грн. суд першої інстанції правомірно відмовив, за безпідставністю їх нарахування.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шеріфф" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 15 серпня 2018 року у справі №906/436/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" січня 2019 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.