Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/14147/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019Справа № 910/14147/18 за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київекспроммет

про стягнення 73395,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київекспроммет про стягнення 73395,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при відправлені вантажу за накладною № 43147776 неправильно зазначив його масу, яка при контрольному зважуванні виявилась меншою ніж зазначено у накладній, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 73395,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 суд ухвалив: позовну заяву Публічного акціонерного товариства Українська залізниця залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання доказів у підтвердження повноважень директора регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця ОСОБА_1 та першого заступника директора регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця ОСОБА_2 вчиняти від імені ПАТ Українська залізниця дії, зокрема, видавати довіреності на представництво інтересів ПАТ Українська залізниця в господарському суді; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

12.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/14147/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

04.12.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить зменшити розмір штрафу з 73395,00 грн. до 14679,00 грн., оскільки штраф, зазначений позивачем у позові неспіврозмірний шкоді, яка завдана порушенням.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою товариства позивача є приватне акціонерне товариство, при цьому, найменуванням позивача є наступне - Акціонерне товариство Українська залізниця .

За змістом 5 Закону України "Про акціонерні товариства", зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. З огляду на наведене відсутні підстави для здійснення процесуального правонаступництва, водночас факт зміни типу акціонерного товариства позивача та найменування позивача судом встановлено.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позов, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до накладної № 43147776 від 11.06.2018 відправником - ТОВ Київекспроммет зі станції відправлення Пирятин (Південна залізниця) вантажоодержувачу ВАТ Запоріжсталь (станція призначення - Запоріжжя-Ліве (Придніпровська залізниця)) було відправлено вагон № 67150862 з вантажем - лом чорних металів, код вантажу 316073, маса вантажу, визначена відправником 60100 кг, провізна плата 14679,00 грн.

19.06.2018 на проміжній станції Знам`янка (Одеська залізниця) на підставі акту загальної форми № 51683 було здійснено контрольне переважування вищезазначеного вагону та складено комерційний акт.

Відповідно до комерційного акту № 410006/155/836 від 19.06.2018 щодо вагону № 67150862 у перевізних документах зазначено маса нетто - 60100 кг, а при переважуванні фактично виявилось 54950 кг, що менше на 5150 кг; вантаж навантажений на рівні бортів, поверхня вантажу вкрита листами, маркована вапном; доступу до вантажу немає; у вагоні глухі торцеві стінки, люки щільно закриті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при відправлені вантажу за накладною № 43147776 неправильно зазначив його масу, яка при контрольному зважуванні виявилась на 5150 кг меншою ніж зазначено у накладній, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 73395,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст. 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) (надалі - Правила).

Заповнення відповідних граф накладної здійснюється відправником (п. 2.1 Правил).

Згідно зі ст. 23 Статуту залізниць України, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній (ст. 24 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 10 Правил складання актів (ст. 129 Статуту залізниць), затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334 передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як зазначає позивач, відповідач при відправлені вантажу за накладною № 43147776 неправильно зазначив його масу, яка при контрольному зважуванні виявилась меншою ніж зазначено у накладній на 5150 кг, у зв'язку з чим, враховуючи, що провізна плата вантажу за накладною № 43147776 становить 14679,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а саме 73395,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно до накладної № 43147776 від 11.06.2018 відправником - ТОВ Київекспроммет зі станції відправлення Пирятин (Південна залізниця) вантажоодержувачу ВАТ Запоріжсталь (станція призначення - Запоріжжя-Ліве (Придніпровська залізниця)) було відправлено вагон № 67150862 з вантажем - лом чорних металів, код вантажу 316073, маса вантажу 60100 кг (маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці); провізна плата 14679,00 грн.

19.06.2018 на проміжній станції Знам`янка (Одеська залізниця) було здійснено контрольне переважування вагону № 67150862, у результаті якого було виявлено різницю між масою вантажу, яка визначена відправником (ТОВ Київекспроммет ) у накладній № 43147776 від 11.06.2018 та фактичною масою вантажу, виявленою при контрольному переважуванні.

Як встановлено судом, при контрольному переважуванні на проміжній станції Знам`янка (Одеська залізниця) маса вантажу виявилася 54950 кг, що на 5150 кг менше, ніж зазначено відправником.

Вказаний факт зафіксовано в акті загальної форми № 51683 від 19.06.2018 та в комерційному акті № 410006/155/836 від 19.06.2018, який складено відповідно до вимог Правил складання актів (ст. 129 Статуту залізниць), затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334 та підписано уповноваженими особами.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відтак, судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено неправильне зазначення відправником маси вантажу, що є підставою для застосування відповідальності за допущене порушення, при чому, як вбачається з відзиву на позов відповідач вказаний факт не заперечує.

Відповідно до накладної № 43147776 від 11.06.2018 провізна плата за вагон № 67150862 складає 14679,00 грн., у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, перевіреним судом, розмір штрафу складає 14679,00 грн. х 5 = 73395,00 грн.

Разом з тим, у відзиві відповідач зазначає, що розмір штрафу, який позивач просить суд з нього стягнути є значно завищеним, оскільки допущене порушення не завдало позивачу жодних збитків, тому відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 14679,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень щодо невірного зазначення маси вантажу, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, що міститься у відзиві на позовну заяву задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 73395,00 грн. штрафу за неправильно зазначену в накладній масу вантажу, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київекспроммет (04201, м. Київ, вул. Петра Дехтяренка, 35; ідентифікаційний код: 32846590) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) штраф у розмірі 73395 (сімдесят три тисячі триста дев'яносто п`ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева