Постанова

від 10.01.2019 по справі 910/9915/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа№ 910/9915/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю БК Будімперія

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018

у справі №910/9915/18 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Форміка

до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Будімперія ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю Світ Будівельної Техніки

про стягнення 26 100,00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Форміка (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Будімперія (надалі- відповідач) про стягнення 26 100,00 грн страхового відшкодування, виплаченого останнім на користь страхувальника, третьої особи у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Будівельної техніки , за договором добровільного страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/9915/18 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 26 100,00 грн та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи. Так, апелянт зазначає, що судом не було враховано та досліджено наявність відкритого кримінального провадження по факту крадіжки орендованого обладнання, що виключало можливість підписання акту приймання з оренди застрахованого обладнання у зв'язку з вчиненням стосовно такого майна протиправних дій з боку третіх осіб.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов не вірних висновків, оскільки неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ БК Будімперія передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено до розгляду на 13.12.2018, встановлено відповідачеві та третій особі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 10.01.2019.

Позивач скористався наданим ст. 263 ГПК України правом та подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа у справі відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Представник позивача у судовому засіданні 10. 01.2019 проти задоволення апеляційної скарги заперечив повністю, посилаючись на її необґрунтованість та законність ухваленого судом рішення, яке просив залишити без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

У судове засідання 10.01.2019 скаржник та третя особа в черговий раз не з'явились, своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін, судова колегія, з урахуванням приписів

ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.01.2017 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Форміка (страховик, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ будівельної техніки (страхувальник, третя особа по справі) укладено Договір страхування майна №10/2-701 (надалі - Догові страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, у тому числі при передачі майна в управління.

Відповідно до п. 1.4 Договору страхування перелік застрахованого майна (об'єктів страхування) надається у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Договір є чинним з 10.01.2017 по 09.01.2018 за умови вчасного надходження страхових платежів згідно з п. 4.3 договору на розрахунковий рахунок страховика (п. 5.1 Договору страхування).

Правовідносини у сфері страхування регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України та спеціальними законами України, зокрема, Законом України Про страхування .

Так у відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Статтею 1 Закону України Про страхування визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про страхування предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про страхування добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, відповідно до Додатку № 1 до Договору страхування майна №10/2-701 від 09.01.2017 об'єктом страхування є молоток відбійний GSH11E, заводський номер 302000491, страхова сума - 15 000,00 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 5 до Договору страхування сторони погодили, що з 18.01.2017 надається страховий захист на умовах вказаного договору страхування на майно - молоток відбійний GSH11E (408), заводський номер 210000335, страхова сума - 14 000,00 грн.

Отже, майнові інтереси ТОВ Світ будівельної техніки , пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням молотком відбійним GSH11E (заводський номер 302000491, страхова сума - 15000,00 грн) та молотком відбійним GSH11E (408) (заводський номер 210000335, страхова сума - 14000,00 грн) були застраховані позивачем на підставі Договору страхування.

В подальшому, 05.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Світ будівельної техніки (орендодавець, третя особа по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Будімперія (орендар, відповідач по справі) укладено Договір оренди обладнання №СБ000124 (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець протягом дії договору надає орендарю в оренду (тимчасове платне користування) будівельне та інше обладнання.

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди перелік обладнання, що може бути передано в оренду, його короткі характеристики, вартість орендної плати за добу зазначаються у рахунках та цінових листах. Перелік може бути розширений або скорочений орендодавцем без обов'язкового сповіщення орендаря.

Факт передачі узгодженого переліку обладнання в оренду засвідчується підписанням представниками сторін акту передачі обладнання в оренду. Підписання уповноваженим представником орендаря акту передачі обладнання в оренду засвідчує факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та привал безпеки при його застосуванні (п. 2.5 Договору оренди).

Згідно з п. 7.1 Договору оренди, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017 або до повного виконання сторонами обов'язків за даним договором, якщо обов'язки виникли в 2017 році.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом між сторонам виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договором оренди, які регулюються відповідною Главою ЦК України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно зі ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Наявними у справі доказами підтверджується, зокрема актом №00004472 від 24.07.2017 факт передачі третьою особою в оренду відповідачу молотка відбійного GSH11E, заводський номер 302000491, вартість - 15000,00 грн, строк оренди - 27.07.2017, а також молотка відбійного GSH11E (408), заводський номер 210000335, вартість - 14000,00 грн, строк оренди - 10.08.2017 згідно з актом №00004629 від 08.08.2017.

Отже, вказане застраховане позивачем майно було передано третьою особою в оренду відповідачеві.

В обґрунтування позову, серед іншого, позивач посилається на те, що відповідач, всупереч умов договору оренди, не повернув вказане орендоване майно, що підтверджено і самим орендодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю Світ будівельної техніки .

Відповідно до п. 2.12 Договору оренди підтвердженням факту повернення обладнання орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт приймання обладнання з оренди. До підписання сторонами акту приймання з оренди обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.

Матеріали справи не містять актів повернення обладнання відповідачем (відповідних відбійних молотків), складених у відповідності до п. 2.12 Договору оренди. Більше того відповідачем також не подано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів складання таких актів та передачі вказаного майна орендодавцю.

Колегія суддів враховує позицію відповідача, висловлену у апеляційній скарзі щодо неможливості повернення вказаного майна у зв'язку з його викраденням, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

З аналізу пунктів 6.5, 6.6 Договору оренди вбачається, що відповідальність за збереження і технічний стан орендованого майна з моменту отримання за актом передачі в оренду та до його повернення несе орендар. При цьому, у разі неможливості повернення обладнання (втрата, крадіжка, знищення, інше) орендар зобов'язаний негайно письмово повідомити про це орендодавця і за відсутності договору страхування відповідальності невиконання або неналежного виконання умов цього договору або при відмові страховика виплатити страхове відшкодування - оплатити орендодавцю у термін не більше 2 банківських днів вартість обладнання, вказану в акті передачі обладнання в оренду .

За таких обставин сторони умовами Договору оренди обладнання погодили, що відповідач у випадку неповернення (з будь-яких підстав) об'єктів оренди орендодавцю, зобов'язаний відшкодувати на користь орендодавця вартість такого обладнання у строк та на умовах, встановлених у п. 6.6 Договору оренди, зокрема молоток відбійний GSH11E, заводський номер 302000491, вартістю 15000,00 грн, та молоток відбійний GSH11E (408), заводський номер 210000335, вартістю 14000,00 грн (у сумі, погодженій сторонами у договорі оренди).

Доказів сплати вказаної заборгованості на загальну суму 26 100,00 грн відповідачем судам першої та апеляційної інстанції також не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України Про страхування страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з п. 2.2 Договору страхування страховим випадком є втрата майна оренди внаслідок протиправних дій третіх осіб (осіб, що орендують майно), а саме неповернення майна, орендованого на підставі укладеного договору оренди.

Відповідно до п. 2.3 Договору страхування випадок вважається страховим за умови, що зазначена подія сталася з майном, що передане на умовах договору оренди, укладеного між орендодавцем та орендарем та вказаного в акті приймання-передачі; майном, що включене в Додаток № 1 до договору; під час дії договору страхування відповідальності орендаря (укладеного відносно цього майна - Додаток №4), що укладено на весь термін вказаного в акті передачі; орендар не відшкодував завдані збитки протягом 15 діб після пред'явлення йому претензії страхувальника.

Отже, неповернення відповідачем з оренди Товариству з обмеженою відповідальністю Світ будівельної техніки молотка відбійного GSH11E, заводський номер 302000491, страхова сума - 15000,00 грн та молотка відбійного GSH11E (408), заводський номер 210000335, страхова сума - 14000,00 грн, є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про страхування здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Господарським судом міста Києва було вірно встановлено, що третя особа, на виконання умов Договору страхування звернулась до позивача по даній справі із заявами про проведення страхових виплат від 17.11.2017 у зв'язку з настанням страхових випадків - неповерненням відповідачем з оренди молотка відбійного GSH11E, заводський номер 302000491 та молотка відбійного GSH11E (408), заводський номер 210000335.

Відповідно до п. 6.1.3 Договору страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку і виконанні страхувальником (орендодавцем, вигодонабувачем) своїх зобов'язань за договором страхування здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, або надіслати мотивовану відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з п. 10.1.1 Договору страхування, відшкодування розраховується при неповерненні майна (об'єкту страхування) - в розмірі, встановленому для нього страхової суми, за вирахуванням франшизи та річного зносу.

Відповідно до п. 11.3 Договору страхування, страхове відшкодування по окремому об'єкту страхування виплачується в межах страхової суми, встановленої для цього об'єкту згідно з Додатком № 1.

Згідно з ч. 18 ст. 9 Закону України Про страхування франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 4.4 Договору страхування безумовна франшизи по кожному об'єкту страхування складає 10% від встановленої для нього страхової суми.

Матеріалами справи підтверджується, що 19.10.2017 позивачем було складено страховий акт №10/2-701-39, згідно з яким страхове відшкодування за Договором страхування майна №10/2-701 від 09.01.2017 у зв'язку з неповерненням відповідачем страхувальнику молотка відбійного GSH11E, заводський номер 302000491, страхова сума - 15000,00 грн, становить 13 500,00 грн, та страховий акт №10/2-701-41, відповідно до якого страхове відшкодування за Договором страхування майна №10/2-701 від 09.01.2017 у зв'язку з неповерненням відповідачем страхувальнику молотка відбійного GSH11E (408), заводський номер 210000335, страхова сума - 14000,00 грн, становить 12 600,00 грн.

17.11.2017 позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 13 500,00 грн на рахунок третьої особи, що підтверджується платіжним дорученням № 376 від 17.11.2017, та 17.11.2017 - страхове відшкодування у розмірі 12 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 377 від 17.11.2017. Отже, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування становить 26 100,00 грн.

В матеріалах справи наявні докази того, що як орендодавець так і страховик намагалися вирішити спір у досудовому порядку, направивши відповідачеві відповідні листи-претензії (а.с.; а.с. 26, 27; 34-36). Проте відповіді на вказані претензії відповідач не надав, заборгованість не сплатив, причин неповернення орендованого майна також не повідомив, хоча матеріалами справи і підтверджується отримання ним вказаних листів-претензій.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У ст. 27 Закону України Про страхування зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п. 11.4 Договору страхування після виплати страхового відшкодування до страховика переходять в межах сплаченої суми права, які страхувальник (орендодавець, вигодонабувач) має відносно осіб, що несуть відповідальність за заподіяння збитків, що стратили або не повернули орендоване майно.

Таким чином, беручи до уваги встановлені у даній справі обставини та враховуючи зібрані докази, слід погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування майна №10/2-701 від 09.01.2017, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в силу положень вказаного Договору страхування, статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування , за приписами яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У зв'язку з цим до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник (третя особа) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто відповідача у даній справі.

Розмір збитків, завданих відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю Світ будівельної техніки у зв'язку з неповерненням обладнання з оренди, становить загалом 29 000,00 грн, при цьому як вірно враховано місцевим господарським судом, у даному випадку при вирішенні спору варто виходити з суми виплаченого страхового відшкодування, яка згідно з наданими суду доказами, становить 26 100,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 26 100,00 грн.

Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції під час розгляду справи було порушено норми процесуального права, оскільки, у скаржника не було можливості подати відзив на позов, спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідач вчасно отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, мав реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами та подати відзив на позовну заяву з відповідним поясненнями, проте не скористався своїм процесуальним правом та не виконав відповідних дій.

Доводи скаржника щодо неправомірного, на його думку, неврахування судом наявності кримінального провадження, порушеного за заявою відповідача про викрадення інструменту, відхиляються, оскільки не відповідають наведеним приписам законодавства в сфері страхування, положенням ЦК України та умовам Договору страхування та оренди обладнання, в частині обов'язку щодо збереження орендованого майна, відшкодування його вартості у разі втрати чи пошкодження.

При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що позивачем та третьою особою вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом переписки, надсилання листів-претензій відповідачеві, проте відповідач, з невідомих причин, не скористався своїм правом повідомити про дійсні причини та обставини неповернення орендованого майна, зокрема, вчинення щодо орендованого майна кримінального правопорушення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

На переконання колегії, суд першої інстанції правильно визначив правову природу відносин та правомірно зазначив норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 01.10.2018 у справі № 910/9915/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків місцевого господарського суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ БК Будімперія - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БК Будімперія на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/9915/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/9915/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9915/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.01.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук