Рішення

від 14.01.2019 по справі 905/1588/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.2019                     м.Харків Справа № 905/1588/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Азовмаяк», м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД”, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 66119,90грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Позивач, Приватне підприємство «Азовмаяк», м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 66119,90грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №28-пм-13 від 03.07.13р. в частині оплати отриманого товару.

В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення ст.ст.525, 526, 625 Цивільного Кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1588/18.

Ухвалою суду від 05.09.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1588/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 26.09.18р.

13.09.18р. до суду від позивача надійшла заява №10 від 11.09.18р. про уточнення позовних вимог (з додатком), у якій позивач зазначає про часткову сплату відповідачем, заявленої до стягнення заборгованості в сумі 4000,00грн.

24.09.18р. до суду від відповідача надійшов відзив (з додатками) на позовну заяву, у якому останній просить суд враховувати даний відзив при прийнятті рішення у справі, відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені на суму 13567,53грн. та в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13805,20грн.

Ухвалами суду від 26.09.18р. та від 10.10.18р. судові засідання відкладено на 10.10.18р. та на 30.10.18р.

Ухвалою суду від 30.10.18р. справу №905/1588/18 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.11.18р.

01.11.18р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій позивач зазначає, що сума основного боргу складає 47270,65грн., а сума штрафних санкцій 15348,18грн.

21.11.18р. до канцелярії суду та 30.11.18р. на електронну адресу суду від відповідача надійшли аналогічні за своїм змістом письмові заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач просить суд зобов'язати позивача зробити акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем по спірному договору; зобов'язати позивача надати розрахунок заборгованості по штрафним санкціям, виходячи з суми боргу, встановленого актом звірки, строків давності та строків виникнення заборгованості згідно видаткових та товарно-транспортних накладних; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалою суду від 21.11.18р. підготовче засідання відкладено на 13.12.18р.

11.12.18р. на електронну адресу суду від відповідача надійшли додаткові документи.

Також, 11.12.18р. на електронну адресу суду та 12.12.18р. до канцелярії суду від відповідача надійшли аналогічні за своїм змістом заяви (в порядку ст.169 ГПК України), згідно яких відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи про те, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за наданими накладними є неправомірними, оскільки відповідачем надані докази відсутності заборгованості по представленим позивачем накладним, що останнім не спростовано.

Ухвалою суду від 13.12.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений на 14.01.19р.

У судове засідання 14.01.19р. представники позивача та відповідача не з'явилися; про місце, час та дату слухання справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомлено.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що сторони про місце, час та дату слухання справи були повідомленні належним чином та своєчасно, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.13р. між позивачем (постачальник) Приватним підприємством «Азовмаяк» та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” укладений договір поставки №28-пм-13 (далі за текстом - договір), згідно, якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар на його замовлення на підставі специфікації (яка діє на момент направлення замовлення покупцем), затвердженої сторонами, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору (п.п.2.1., 2.2. договору).

Поставка товару здійснюється партіями відповідно до замовлення покупця. Фактичною датою поставки товару є дата приймання покупцем товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами (п.п.6.1., 6.3. договору).

Розділом 8 договору сторони погодили ціну та наступні умови оплати, а саме:

п.п.8.1.1. - ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення;

п.п.8.1.3. - загальна вартість замовлення вказується в замовленні;

п.п.8.1.4. – при поставці ціна товару вказується в товарних накладних, які надаються постачальником покупцю разом з товаром, і ця ціна повинна відповідати ціні на товар, що вказана у підписаній сторонами та дійсній на момент поставки специфікації (з врахуванням положень п.п.8.1.2.). У разі наявності відхилення між ціною, зазначеною в товарній накладній, за якою поставлені товари, та ціною зазначеною в діючій специфікації (з врахуванням положень п.п.8.1.2), покупець має право оприбуткувати товар за ціною, вказаною в діючій специфікації. В такому випадку, надання необхідних накладних здійснюється в порядку, передбаченому п.п.3.1.5. даного договору;

п.8.2. – загальна вартість договору – вартість всього товару поставленого за даним договором;

п.п.8.2.1. – покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту поставки.

Пунктом 10.5. договору, в разі несвоєчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік (п.п.13.1., 13.2. договору).

Договір підписано керівниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання даного договору та припинення його дії, суд приходить до висновку про продовження сторонами строку дії договору в тому числі і на період спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткових накладних №РН-000439 від 08.02.17р., №РН-000443 від 08.02.17р., №РН-000491 від 10.02.17р., №РН-0012186 від 13.02.17р., №РН-000629 від 17.02.17р., №РН-000661 від 20.02.17р., №РН-000710 від 22.02.17р., №РН-000760 від 27.02.17р., №РН-023574 від 17.03.17р., №РН-023918 від 06.04.17р., №РН-023954 від 07.04.17р., №РН-024135 від 20.04.17р., №РН-024160 від 21.04.17р., №РН-024415 від 04.05.17р., №РН-024399 від 04.05.17р., №РН-024638 від 16.05.17р., №РН-024651 від 17.05.17р., №РН-025089 від 13.06.17р., №РН-025113 від 14.06.17р., №РН-025211 від 20.06.17р., №РН-025237 від 20.06.17р., №РН-025214 від 20.06.17р., №РН-0062371 від 29.06.17р., №РН-025442 від 29.06.17р., №РН-0065366 від 06.07.17р., №РН-025644 від 11.07.17р., №РН-0067256 від 12.07.17р., №РН-025707 від 13.07.17р., №РН-025711 від 13.07.17р., №РН-025957 від 27.07.17р., №РН-0074644 від 31.07.17р., №РН-026056 від 03.08.17р., №РН-026058 від 03.08.17р., №РН-026156 від 08.08.17р., №РН-026160 від 08.08.17р., №РН-0080653 від 14.08.17р., №РН-026280 від 15.08.17р., №РН-026295 від 16.08.17р., №РН-026397 від 22.08.17р., №РН-026406 від 23.08.17р., №РН-0089002 від 05.09.17р., №РН-026645 від 07.09.17р., №РН-026819 від 19.09.17р., №РН-026994 від 04.10.17р., відповідачу поставлено товар на загальну суму 303259,38грн.

При цьому, при прийомі товару ТОВ «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» по видатковим накладним №РН-025237 від 20.06.17р., №РН-0089002 від 05.09.17р., та №РН-026819 від 19.09.17р. представниками сторін договору були складені акти про виявлені недоліки, у зв'язку з чим покупець прийняв товар на суму 302906,82грн.

Отже, представником відповідача був прийнятий товар по вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 302906,82грн., що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних.

Таким чином, на виконання умов договору поставки №28-ПМ-13 від 03.07.13р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 302906,82грн.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача по вищевказаним накладним та за договором поставки №28-ПМ-13 від 03.07.13р. не спростований.

Як зазначає позивач, в подальшому відповідач частково перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 250937,88грн. згідно договору №28-ПМ-13 від 03.07.13р., в підтвердження чого до позовної заяви додані копії банківських виписок ПАТ «УкрСиббанк» та платіжного доручення №2113 від 27.06.18р. Також відповідачем було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 672,12грн. та як зазначено у доданій до позовній заяві розшифровці заборгованості за період з 08.02.17р. по 17.08.18р. за відповідачем обліковується передоплата в сумі 26,19грн.

Таким чином, за твердженнями позивача з урахуванням часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару, його часткового повернення, і передоплати, що загалом складає 251636,17грн. (250937,88грн. + 672,12грн. + 26,19грн.) у останнього наявна прострочена заборгованість перед позивачем за договором поставки №28-ПМ-13 від 03.07.13р. в сумі 51270,65грн. (302906,82грн. – 251636,17грн.)

Крім суми основного боргу, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14849,25грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечуючи проти позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13805,20грн. та пені в розмірі 13567,53грн.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на обставини того, що:

- договір поставки №28-пм-13 від 03.07.13р., виходячи з п.п.13.1. та 13.2. є таким, що припинив свою дію 31.12.14р., внаслідок чого поставка товару здійснювалась не в рамках даного договору, а згідно видаткових накладних, тому відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати відповідачем товару, сторонами або чинним законодавством не визначена, у зв'язку з чим нарахування та пред'явлення вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені є безпідставним.

При цьому, відповідач зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість перед ПП «Азовмаяк» з основного боргу становить 37491,00грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 51270,65грн. За твердженнями відповідача розбіжність в сумі основного боргу виникла з причини неврахування позивачем накладних на повернення товарів, яке відбулося 07.09.17р. на суму 3171,00грн. та на суму 634,20грн., а також двох платежів на загальну суму 10000,00грн.

У відповіді на відзив відповідача, позивач зазначає, що повернення товару, на яке посилається у поданому відзиві відповідач, не відповідає дійсності, оскільки останнім не надані первинні документи в підтвердження вказаних обставин. Додана до відзиву картка по рахунку 631 (реалізація товарів) є лише внутрішнім документом обліку, та не є первинним документом, підписаним обома сторонами.

У письмових запереченнях на відповідь на відзив, відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що визначена ним у відзиві заборгованість перед позивачем в сумі основного боргу 37491,92грн., сплачена згідно платіжного доручення №2978 від 15.11.18р. Разом з тим, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Про факт відсутності заборгованості перед позивачем як за договором поставки №28-ПМ-13 від 03.07.13р. так і за вищевказаними видатковими накладними відповідач також зазначив у заяві №б/н від 10.12.18р.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №28-ПМ-13 від 03.07.13р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.8.2.1. договору покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту поставки.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи поставка товару була здійснена позивачем згідно видаткових накладних №РН-000439 від 08.02.17р., №РН-000443 від 08.02.17р., №РН-000491 від 10.02.17р., №РН-0012186 від 13.02.17р., №РН-000629 від 17.02.17р., №РН-000661 від 20.02.17р., №РН-000710 від 22.02.17р., №РН-000760 від 27.02.17р., №РН-023574 від 17.03.17р., №РН-023918 від 06.04.17р., №РН-023954 від 07.04.17р., №РН-024135 від 20.04.17р., №РН-024160 від 21.04.17р., №РН-024415 від 04.05.17р., №РН-024399 від 04.05.17р., №РН-024638 від 16.05.17р., №РН-024651 від 17.05.17р., №РН-025089 від 13.06.17р., №РН-025113 від 14.06.17р., №РН-025211 від 20.06.17р., №РН-025237 від 20.06.17р., №РН-025214 від 20.06.17р., №РН-0062371 від 29.06.17р., №РН-025442 від 29.06.17р., №РН-0065366 від 06.07.17р., №РН-025644 від 11.07.17р., №РН-0067256 від 12.07.17р., №РН-025707 від 13.07.17р., №РН-025711 від 13.07.17р., №РН-025957 від 27.07.17р., №РН-0074644 від 31.07.17р., №РН-026056 від 03.08.17р., №РН-026058 від 03.08.17р., №РН-026156 від 08.08.17р., №РН-026160 від 08.08.17р., №РН-0080653 від 14.08.17р., №РН-026280 від 15.08.17р., №РН-026295 від 16.08.17р., №РН-026397 від 22.08.17р., №РН-026406 від 23.08.17р., №РН-0089002 від 05.09.17р., №РН-026645 від 07.09.17р., №РН-026819 від 19.09.17р., №РН-026994 від 04.10.17р. на загальну суму 303259,38грн.

Проте, враховуючи, що при прийомі товару ТОВ «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» по видатковим накладним №РН-025237 від 20.06.17р., №РН-0089002 від 05.09.17р., та №РН-026819 від 19.09.17р. представниками сторін договору були складені акти про виявлені недоліки, у зв'язку з чим покупець прийняв товар на суму 302906,82грн., що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття товару на суму 302906,82грн., поставленого позивачем згідно вказаних видаткових накладних. Товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Відтак, надані позивачем накладні містять інформацію щодо встановлення факту передачі товару та отримання його представником відповідача, а відсутність у справі передбачених п.6.1. договору замовлень на поставку товару не спростовують фактичної поставки товару та отримання його відповідачем.

За твердженнями позивача, у відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду була наявна заборгованість перед позивачем в сумі 51270,65грн. Вказана заборгованість розрахована позивачем виходячи з того, що відповідачем було частково сплачено заборгованість та здійснено часткове повернення товару, а також з урахуванням того, що за відповідачем обліковується передоплата.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву документів, останнім сплачена заборгованість за договором поставки №28-ПМ-13 від 03.07.13р. на суму 6000,00грн. згідно платіжного доручення №2200 від 10.07.18р. та на суму 4000,00грн. згідно платіжного доручення №2695 від 07.09.18р.

В той же час, зі змісту поданої відповідачем до суду заяви (в порядку ст.169 ГПК України) від 10.12.18р. та доданих до неї документів вбачається, що останнім також сплачена заборгованість за договором поставки №28-ПМ-13 від 03.07.13р. в сумі 37491,92грн. згідно платіжного доручення №2978 від 15.11.18р.

Отже, факт часткової оплати товару свідчить про визнання відповідачем його зобов'язань з оплати товару, отриманого від позивача за договором поставки №28-ПМ-13 від 03.07.13р.

Відтак, з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати на суму 6000,00грн. згідно платіжного доручення №2200 від 10.07.18р. з призначенням платежу «згідно договору №28-пм-13 від 03.07.13р.», у останнього наявна прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 45270,65грн. (51270,65грн. – 6000,00грн.).

За вказаних обставин, суд зазначає, що позовна заява від 17.08.18р. була направлена на адресу суду 20.08.18р., що підтверджується накладною Укрпошти, яка міститься на поштовому конверті, у якому надійшов позов до господарського суду.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 6000,00грн. задоволенню не підлягають, оскільки борг у цьому розмірі на дату направлення позову до суду був відсутній.

Таким чином, станом на 20.08.2018р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 45270,65грн.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді (провадження у справі відкрито ухвалою суду від 05.09.18р.), відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 4000,00грн. та в розмірі 37491,92грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2695 від 07.09.18р. та №2978 від 15.11.18р., доданими відповідачем до відзиву на позовну заяву та до заяви (в порядку ст.169 ГПК України) від 10.12.18р.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 41491,92грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 41491,92грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, щодо оплати отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, підлягають задоволенню в сумі 3778,73грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно неврахування позивачем при визначені суми заборгованості пред'явленої до стягнення, часткового повернення товару 07.09.17р. на суму 3171,00грн. та на суму 634,20грн., суд зазначає наступне:

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76, 77 ГПК України відповідачем відповідних допустимих доказів в підтвердження обставин щодо часткового повернення товару, викладених у відзиві на позов, до матеріалів справи не надано.

Заперечення щодо того, що поставка товару здійснювалася не за договором поставки №28-пм-13 від 03.07.13р., дія якого за твердженнями відповідача припинена, відхиляються судом як такі, що спростовуються матеріалам справи. Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір №28-пм-13 від 03.07.13р. на момент здійснення поставки товару був пролонгований.

Під час розгляду справи сторонами суду не надано будь-яких даних, які б свідчили про направлення пропозицій іншій стороні про розірвання договору, а отже, договір вважається чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Частиною 4 ст.631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК України, ст.202 ГК України). Ці підстави наведено у ст.ст.599,-601, 604-609 Цивільного кодексу України, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд зазначає про те, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині поставки товару так само як відповідач не може бути звільнений від обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 14849,25грн.

При цьому, як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 13567,53грн. та 3% річних в сумі 1281,72грн.

Разом з тим, позивач у відповіді на відзив відповідача, зазначає, що розмір штрафних санкцій складає 15348,18грн., з яких: 14038,41грн. – пеня, 1309,77грн. – 3% річних.

Відповідно до приписів ГПК України, в тому числі ч.2 ст.237 ГПК України, суд розглядає спір між сторонами в межах предмету та підстав позову та не може виходити за межі заявлених позовних вимог, які, зокрема, обмежуються правовими підставами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Таким чином, суд зазначає, що хоча річні підлягають стягненню з боржника на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору, та не є штрафною санкцією, право на нарахування якої виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором, однак позивач у прохальній частині не просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних.

З огляду на зазначене судом розглядаються заявлені позивачем у позовній заяві вимоги про стягнення пені в розмірі 14849,25грн.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.5. договору, в разі несвоєчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, пеня нарахована позивачем на загальний розмір заборгованості, пред'явленої до стягнення в сумі 51270,00грн., що виникла з різних поставок за різними накладними за загальний період з 25.10.17р. по 17.08.18р., а не за кожною накладною окремо.

Відповідно до статей 73, 74, Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Тобто, саме позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення пені має довести суму, визначити період та правильність нарахування заявлених до стягнення сум.

Суд зазначає, що оскільки поставка товару здійснювалася у різний час партіями згідно вищевказаних накладних, та відповідачем здійснювались часткові оплати за отриманий товар, нарахування пені повинно проводитися виходячи з суми несплаченої заборгованості окремо по кожній видатковій накладній.

Судом встановлено, що, ані матеріали справи, ані розрахунок пені не містять зазначення переліку накладних, товар за якими є неоплаченим. А згідно банківських виписок та платіжних доручень, що додані до матеріалів справи, у призначенні платежу не вказано номер конкретної видаткової накладної, за якою здійснюється оплата, а лише має місце посилання на договір. Разом з тим, часткові платежі, здійснені відповідачем, не відповідають повним сумам поставки за кожною накладною, з чого можна зробити висновок, що відповідач проводив оплату позивачу частковими платежами. А відтак, визначити конкретну суму боргу за кожним простроченим відповідачем зобов'язанням з оплати товару, на кожну з якої і слід нараховувати пеню, не надається можливим, тому суд не має можливості при вирішенні спору по суті здійснити власний розрахунок пені за кожною видатковою накладною окремо.

Разом з тим, з урахуванням викладеного суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі позовних вимог та змінювати періоди нарахувань, заявлені позивачем.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 14849,25грн. у повному обсязі.

Між тим, відповідач, у письмових запереченнях на відповідь на відзив, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині пені у повному обсязі внаслідок спливу строку позовної давності.

Враховуючи висновок суду про недоведеність позивачем заявленої до стягнення суми пені у суду відсутні правові підстави для розгляду питання щодо застосування до вказаних вимог строку позовної давності.

Також суд вважає необґрунтованими належними та допустимими доказами вимоги відповідача викладені у письмових запереченнях на відповідь на відзив щодо зобов'язання позивача зробити акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем по спірному договору; зобов'язання позивача надати розрахунок заборгованості по штрафним санкціям, виходячи з суми боргу, встановленого актом звірки, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні зазначених клопотань.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідач оскільки саме внаслідок його неправильних дій виник даний спір.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Азовмаяк», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 66119,90грн., з яких: 51270,65грн. – основний борг; 14849,25грн. – пеня., задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 41491,92грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД (43000, Волинська обл., м.Луцьк, просп. Соборності, буд.43, ЄДРПОУ 33170637) в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” (87512, Донецька обл., м.Маріуполь, Жовтневий район, Запорізьке шосе, буд.2, ЄДРПОУ 38181340) на користь Приватного підприємства «Азовмаяк» (87549, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Торгова, буд. 122, ЄДРПОУ 36260801) суму основного боргу у розмірі 3778,73грн., судовий збір у розмірі 1762,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 14.01.19р.

Суддя М.О. Лейба