Рішення

від 09.01.2019 по справі 922/1177/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1177/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції,7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" (36009, м. Харків, вул. Чугуївська, буд.59) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №08-21/1/2-19 від 02.01.19,

відповідача - ОСОБА_2 (без повноважень)

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2 629 67331грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.04.2015 по 31.03.2018 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївській, 15 яка належить територіальній громаді м. Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2 629 67331грн.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1177/18. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на "05" червня 2018 р. о(об) 11:00.

05.06.2018 представник позивача надав до суду із супровідним листом (за вх. № 1618) додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2018 задоволено заяву відповідача (вх. № 15920 від 01.06.2018 року) про відкладення підготовчого засідання. Відкладено підготовче засідання до 20 червня 2018 року о 11:00 год.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзив на позов не надав. Через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання (вх.№17774 від 20.06.2018) про відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою надання відзиву до суду, а також клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи за вх. № 17775. Документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2018 року , задоволено клопотання відповідача (вх.№17774 від 20.06.2018 року) про відкладення підготовчого засідання. Відкладено підготовче засідання до 03 липня 2018 року о 12:30 год.

02.07.2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" , через канцелярію суду (вх.№18741) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач , заперечував проти заявлених позовних вимог , з наступних підстав:

- позивачем невірно визначено правову підставу позову;

- позивачем не доведено наявності права власності у позивача на річ (земельну ділянку), якою нібито користується відповідач;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами площу земельної ділянки, а як наслідок недоведений розмір орендної плати, яка підлягала сплаті;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів. Розрахунки виконані невірно та протиправно;

- між діями відповідача та неотриманням орендної плати позивачем відсутній причинний зв'язок та відсутня протиправна поведінка та вина відповідача;

- для визначення обґрунтованого розміру збитків законодавством передбачений певна процедура. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/1177/18 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання до 18 липня 2018 року о 11:00 год.

18.07.2018 представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи за вх. № 20731. Клопотання з додатком долучено до матеріалів справи.

18.07.2018 представник відповідача подав клопотання за вх. № 20727 про зупинення провадження у справі № 922/1177/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_3 Палатою Верховного суду справи №922/3412/17.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2018 року задоволено клопотання Харківської міської ради про зупинення провадження у справі №922/1177/18(вх.№20727 від 18.07.2018 року). Провадження у справі 922/1177/18 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду справи №922/3412/17.

11.12.2018 від Харківської міської ради надійшла клопотання про поновлення провадження у справі №922/1177/18, до якої додано текст постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2018 року, провадження у справі№922/1177/18, поновлено , розгляд справи призначено на 18.12.2018 року.

У судовому засіданні 18.12.2018 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи у судовому засіданні по суті на 20 грудня 2018 року о 11:30 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 11.12.2018.

20.12.2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" ,через канцелярію суду (вх.№35430) надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач просив суд при розгляді справи застосувати строк позовної давності відносно стягнення суми у розмірі 42 345,50грн. за період з 01.04.2015 року по 01.05.2015 року включно.

20.12.2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" ,через канцелярію суду (вх.№35428) надійшли письмові пояснення стосовно заявлених позивачем позовних вимог,вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.12.2018 постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті у судовому засіданні по суті на 09 січня 2019 року о 12:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 20.12.2018.

В призначене судове засідання 09.01.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з*явився, без належним чином повноважень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні 09.01.19р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.03.2018 № 11888138:

- право власності на 1/11 частину нежитлових будівель літ. А-2 загальною площею 1 286,2 кв.м., літ. Б-2 загальною площею 2092,1 кв.м., літ. В-1 загальною площею 573,4 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 1 187,8 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 310,9 кв.м. по вул. Єнакіївській, 15 ум. Харкові з 13.02.2015 зареєстровано за ТОВ ОВІЛС на підставі договору купівлі-продажу від ІЗ.02.2015 № 204;

- право власності на 9/22 частину нежитлових будівель літ. А-2 загальною площею 1 286,2 кв.м., літ. Б-2 загальною площею 2092,1 кв.м., літ. В-1 загальною площею 573,4 кв.м.' літ. Г-1 загальною площею 1 187,8 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 310,9 кв.м. по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові з 27.12.2014 зареєстровано за ТОВ ОВІЛС на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2014 № 2337;

- право власності на 1/2 частину нежитлових будівель літ. А-2 загальною площею 1 286,2 кв.м., літ. Б-2 загальною площею 2092,1 кв.м., літ. В-1 загальною площею 573,4 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 1 187,8 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 310,9 кв.м. по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові з 25.12.2014 зареєстровано за ТОВ ОВІЛС на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2014 № 2299;

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.03.2018 №118881381, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 28.03.2018 № 19-20.08-3-1154/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 29.03.20X1 № 1887/0/225-17 речові права Відповідача на земельну ділянку по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові не зареєстровані.

В процесі розгляду справи позивач наполягав на відсутності зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 1,9248 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідач у період з 01.04.2015 по 31.03.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 04.04.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ ОВІЛС (Відповідач) використовує земельну ділянку площею 1,9248 га по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-2 , літ. Б-2 , літ. В-1 , літ. Г-1 та літ. Д-1 право власності та які зареєстровано за Відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану.

На теперішній час між Харківською міською радою та ТОВ ОВІЛС договір оренди земельної ділянки комунальної форми власності, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, права власності на які зареєстровані за Відповідачем не укладено.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. ~

Відповідач не є а ні власником а ні постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Відповідач у період з 01.04.2015 по 31.03.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Як вказує позивач в позові, у ТОВ ОВІЛС існує обов'язок сплачувати грошові кошти за використання земельної ділянки у встановленому законодавством розмірі, Відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача.

Позивачем розраховано розмір збережених Відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, в сумі 2 629 673,31 гри., виходячи з розміру орендної плати за землю.

На переконання позивача, внаслідок використання Відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова з особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ Про оренду землі).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відсутність у період з 01.04.2015 до 31.03.2018 укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "ОВІЛС" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов'язання.

Відсутність неправомірних дій відповідача ТОВ "ОВІЛС" або інших осіб означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.

Однак матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ "ОВІЛС", зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене ТОВ "ОВІЛС" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Щодо поданої відповідачем в судовому засіданні 20.12.18 заяви про пропуск позивачем строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Вказана заява мотивована тим, що частина позовних вимог заявлена поза межами встановленого трирічного строку позовної давності. Зокрема зазначає, що позивач просить суд стягнути кошти за період з 01.04.2015 року по 31.03.2018 року, проте із позовом звернувся до суду 02.05.2018 року.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Водночас, для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому як у випадку пред'явлення позову особою, право якої порушене, відлік позовної давності обчислюється з моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги Господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України) (підпункт 2.3 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10).

Дійсно позивачем подано розрахунок суми позову за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, а звернувся він до суду з позовом 02.05.2018.

Оскільки, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому підлягають стягненню кошти за період з травня 2015 по березень 2018 у сумі 2 588 693,68грн.

Враховуючи, що позивач звернувся до Господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачем заявлено до прийняття рішення господарським судом, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про часткову відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, зокрема позовні вимоги в частині стягнення 2 588 693,68 - задовольнити, в решті (в сумі 40979,63) - відмовити.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема відшкодувавши позивачу за рахунок відповідача 38 830,41 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" (36009, м. Харків, вул. Чугуївська, буд.59, код39095759 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції,7, код 04059243) - 2 588 693,68грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати , витрати по сплаті судового збору в сумі 38 830,41грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Cхідного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач :Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції,7, код 04059243).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Овілс" (36009, м. Харків, вул. Чугуївська, буд.59, код39095759 ) .

Повне рішення складено 14.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_4