Постанова

від 08.04.2019 по справі 922/1177/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. Справа № 922/1177/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність

від відповідача : ОСОБА_2, довіреність, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овілс» , м. Харків (вх. № 394 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019р., повний текст складено 14.01.2019р. (суддя Присяжнюк О.О.)

у справі № 922/1177/18,

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овілс» , м. Харків

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2 629 673, 31 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на несплату відповідачем, в період з 01.04.2015 по 31.03.2018, плати за користування земельною ділянкою площею 1, 9248 га, по вул. Єнакіївській, 15 у м.Харкові, що належить територіальній громаді м.Харкова, на якій розташовано нерухоме майно відповідача, який відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2 629 673,31 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.01.2019р. у справі №922/1177/18 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овілс» (36009, м. Харків, вул. Чугуївська, буд. 59, код 36095759) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243) - 2 588 693,68 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, витрати по сплаті судового збору в сумі 38 830,41 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог, в задоволеній судом частині.

Разом з тим, суд першої інстанції, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом з перевищенням строку позовної давності, про застосування якої відповідачем було заявлено до прийняття рішення, дійшов висновку про часткову відмову в задоволенні позовних вимог та стягнув кошти за період з травня 2015 по березень 2018 у сумі 2 588 693,68 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Овілс» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019 року у справі №922/1177/18 в частині задоволення позову скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права. Посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зазначає, що Харківською міською радою не доведено наявності у неї права власності на земельну ділянку, якою нібито користується відповідач, не доведено належними та допустимими доказами площу земельної ділянки, а як наслідок недоведений розмір орендної плати, яка підлягала сплаті.

Скаржник посилається на те, що він після виникнення права власності на нерухомі споруди 09.06.2015р. звернувся з заявою про оформлення земельної ділянки. Позивачем надано дозвіл, що підтверджується рішенням ради від 24.06.2015р. Орієнтовний розмір земельної ділянки складав 1,5700га. Завдання на розроблення проекту землеустрою отримано 07.10.2015р. Проект землеустрою виконаний, земельна ділянка, яка підлягає передачі у користування, сформована 19.09.2017р. та має кадастровий номер 6310138500:12:004:0048, що підтверджується Витягом з ДЗК. Земельна ділянка, яка планувалась для надання в користування на умовах оренди, має площу 1,3141га. Крім того, в листопаді 2017р. відповідач отримав Витяг з нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів, розрахунки виконані невірно та протиправно. Відповідач, з урахуванням вказівок ОСОБА_3 Верховного суду у постанові від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, зробив власний розрахунок, за кожен рік з урахуванням (площі, застосування КФ у розмірі 1,2 (замість КФ-2), строку оренди, а також витягу про нормативно грошову оцінку) і за його розрахунком, сума збагачення склала 323 009, 79грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_4 - головуючий суддя, судді Сіверін В.І., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Овілс» на рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019 року у справі №922/1177/18, встановлено строк для подання Харківською міською радою відзиву на апеляційну скаргу.

Харківська міська рада проти вимог апеляційної скарги заперечила, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019 у справі №922/1177/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овілс» залишити без задоволення.

Наголошує, що законодавством не встановлено принцип або спосіб автоматичного виникнення будь-яких прав на земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на об'єкти нерухомого майна. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ Овілс права користування вказаною земельною ділянкою загальною площею 1, 9248 га по вул. Єнакіївській, 15 у м.Харкові, зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Відтак, відповідач користується зазначеною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2019р. у справі №922/1177/18 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Овілс» на рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019 року у справі №922/1177/18 на 26.03.2019 р. о 12:30 год.

25.03.2019р. від відповідача у справі, ТОВ Овілс , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання, з підстав його відрядження за межі міста Харкова.

У судовому засіданні 26.03.2019р. оголошено перерву до 08.04.2019р. о 12:30год.

Від Харківської міської ради надійшла заява, якою позивач просив прийняти уточнені розрахунки розміру безпідставно збережених відповідачем коштів, з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.11.2017р. №97-20-0.23, 08-1078/176-17 по вул.Єнакіївській, 15 у м.Харкові, виходячи з площі земельної ділянки 1,3141га. Послався на правову позицію сформовану Верховним Судом 29.01.2019р. у справах №922/3780/17 та №922/536/18, в яких предмет позову та спірні правовідносини є аналогічними з предметом та правовідносинами у справі №922/1177/18.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив суд прийняти до уваги розрахунок розміру безпідставно збережених коштів з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.11.2017р. №97-20-0.23,08-1078/176-17.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення повноважних представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.03.2018 №118881381 право власності:

- на 1/11 частину нежитлових будівель літ. «А-2» загальною площею 1286,2 кв.м., літ. «Б-2» загальною площею 2092,1 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 573,4 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 1187,8 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 310,9 кв.м. по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові з 13.02.2015 зареєстровано за ТОВ «Овілс» на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2015 № 204;

- на 9/22 частину нежитлових будівель літ. «А-2» загальною площею 1286,2 кв.м., літ. «Б-2» загальною площею 2092,1 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 573,4 кв.м. літ. «Г-1» загальною площею 1187,8 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 310,9 кв.м. по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові з 27.12.2014 зареєстровано за ТОВ «Овілс» на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2014 № 2337;

- на 1/2 частину нежитлових будівель літ. «А-2» загальною площею 1286,2 кв.м., літ. «Б-2» загальною площею 2092,1 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 573,4 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 1 187,8 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 310,9 кв.м. по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові з 25.12.2014 зареєстровано за ТОВ «Овілс» на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2014 № 2299.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.03.2018 №118881381, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 28.03.2017 № 19-20.08-3-1154/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 29.03.2017 №1887/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові не зареєстровані.

Позивач наполягає на відсутності зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказану земельну ділянку, зазначаючи, що з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 1,9248 га по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

04.04.2018р. головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_5, за участю інженера-геодезиста ОСОБА_6, інженера-землевпорядника ОСОБА_7 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ «Овілс» (відповідач) використовує земельну ділянку площею 1,9248 га по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-2» , літ. «Б-2» , літ. «В-1» , літ. «Г-1» та літ. «Д-1» .

За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 15.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 1,9248 га по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 1286,2 кв.м., літ. «Б-2» загальною площею 2092, 1 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 573,4 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 1187,8 кв.м. та літ. «Д-1» загальною площею 310,9 кв.м., право власності на які зареєстровано за відповідачем. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану. Здійснена геодезична зйомка, координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp .

До позовної заяви позивачем додані копія акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 15 від 04.04.2018р. з додатками, а саме: план меж фактичного користування земельною ділянкою; ситуаційна схема розміщення земельної ділянки; фото земельної ділянки та будівель.

Відповідно до листа Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 20.03.2017р. №891/9/20-38-12-03-16 ТОВ Овілс (податковий номер 39095759) обліковується як основний платник у ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області. У Східній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області ТОВ Овілс (податковий номер 39095759) не обліковується платником земельного податку з юридичних осіб чи орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.(т.1, а.с.33)

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 1,9248 га по вул. Єнакіївській, 15 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України просив стягнути безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 2 629 673, 31 грн. за період 01.04.2015р. по 31.03.2018р.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас, за змістом ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці. При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою ТОВ Овілс , зокрема, укладення договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (ч.2 ст.152 Земельного кодексу України).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції зупинявся розгляд даної справи до перегляду ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах в іншій справі № 922/3412/17.

ОСОБА_3 палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, у розділі «Висновки про правильне застосування норм права» зазначила наступне.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розміщене це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ "Овілс", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції ТОВ "Овілс" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, апеляційний господарський суд зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки обставинам щодо підставності та обґрунтованості визначення Харківською міською радою розміру земельної ділянки по вул. Єнакіївській,15, яка використовується відповідачем. Зазначені обставини є суттєвими, оскільки прямо впливають на розмір заявлених вимог, а отже мають бути доведені та підтверджені належними доказами.

В даному випадку, як на підставу нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, позивач посилався на акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 04.04.2018 року, яким було встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка по вул. Єнакіївській,15 у місті Харкові площею 1, 9248 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

На підставі вищенаведеного акту, позивачем здійснено розрахунок розміру орендної плати за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, згідно з яким, площа, яка займається відповідачем, складає 1,9248 га, функціональне призначення земельної ділянки - для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.

В даному випадку, площа земельної ділянки визначена на підставі акту обстеження земельної ділянки. Однак, чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою згідно положень ст. 25 Закону України "Про землеустрій".

На протязі розгляду справи відповідач наголошував, що після виникнення у нього права власності на нерухомі споруди, 09.06.2015р. він звернувся із заявою на оформлення земельної ділянки, в підтвердження чого надав копію листа адресованого Харківському міському голові з відміткою про отримання його Харківською міською радою від 09.06.2015р.(т.1, а.с.73)

Рішенням №1911/15 від 24.06.2015р. Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд позивачем надано дозвіл ТОВ Овілс на розробку проектів відведення на земельну ділянку із земель територіальної громади м.Харкова загальною площею, орієнтовно, 1,5700га. для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ А-2 , літ. Б-2 , літ. В-1 , літ. Г-1 , літ. Д-1 (виробничі будівлі) по вул. Єнакіївській,15.

Також, відповідачем надано до справи завдання на розроблення проекту землеустрою, датоване 07.10.2015р.(т.1, а.с.76), договір №23/0815ПЗ на виконання робіт із землеустрою від 28.08.2015р., акт приймання-передачі виконаних робіт від 26.02.2016р. за договором №23/0815ПЗ виконання робіт із землеустрою від 28.08.2015р., лист №4 від 03.03.2017р. Директору Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, договір про коригування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №01/04КПЗ від 20.04.2017р., акт виконаних робіт від 28.09.2017р. за договором №01/04КПЗ від 20.04.2017р., договір №1721990100424 від 08.08.2017р. на виконання робіт із землеустрою, акт виконаних робіт №1/8 від 11.08.2017р. по договору №1721990100424 від 08.08.2017р., проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.09.2017р., витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2017р. №НВ-6304945132017, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.11.2017р. №97-20-0.23, 08-1078/176-17 по вул.Єнакіївській, 15 у м.Харкові(т.1, а.с.108), з якого вбачається, що площа земельної ділянки складає 13141 кв.м.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Згідно з частинами 1-4 статті 79 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2019 по справі №922/536/18.

Враховуючи положення частин 1-4 статті 79 1 Земельного кодексу України та ст.ст.20, 23 Закону України "Про оцінку земель", колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково залишено поза увагою витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.11.2017р. №97-20-0.23, 08-1078/176-17 по вул.Єнакіївській, 15 у м.Харкові, з якого вбачається, що площа земельної ділянки складає 13141 кв.м. Здійснивши аналіз поданих до справи документів, з урахуванням поданих позивачем розрахунків, колегія суддів дійшла до висновку, що розмір безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати відповідачем за період з 01.04.2015р. по 31.03.2018р. становить 1 377 415,93 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Овілс» під час розгляду справи у суді першої інстанції подано заяву про застосування строку позовної давності(вх.№35430 від 20.12.2018р.).

Вказана заява мотивована тим, що частина позовних вимог Харківською міською радою заявлена поза межами встановленого трирічного строку позовної давності. Так, позивач просить суд стягнути кошти за період з 01.04.2015 року по 31.03.2018 року, проте позовна заява зареєстрована судом 02.05.2018 року.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Якщо позовні вимоги Господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Колегія суддів, враховуючи заяву відповідача, дійшла висновку про застосування строку позовної давності за квітень 2015р., розмір безпідставно збережених коштів за який нараховано у сумі 28 121,74грн.

Отже, правомірним є задоволення позову в частині стягнення безпідставно збережених коштів за період травень 2015 - березень 2018 у сумі 1 349 294,19 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини(ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами апеляційного провадження, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019р. у справі №922/1177/18 в частині стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 2 588 693,68 грн., та витрат по сплаті судового збору в сумі 38 830,41 грн., у зв'язку з чим викласти резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019р. у справі №922/1177/18 в іншій редакції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення у даній справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овілс» , м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019р. у справі №922/1177/18 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019р. (повний текст складено 14.01.2019р.) у справі №922/1177/18 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019р. (повний текст складено 14.01.2019р.) у справі №922/1177/18 в наступній редакції:

«Позовні вимоги Харківської міської ради, м. Харків задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, буд.59, код ЄДРПОУ 39095759) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ 04059243) 1 349 294,19грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 20 117,00грн. витрат по сплаті судового збору за звернення до суду з позовною заявою.

В іншій частині позовних вимог відмовити .»

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овілс" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, буд.59, код ЄДРПОУ 39095759) 28 329, 47грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 08.04.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 15.04.2019 року.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Склярук