Рішення

від 14.01.2019 по справі 1140/3052/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3052/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство "ХТЗ" (28533, Кіровоградська область, Долинський район, с. Новоолексіївка, код ЄДРПОУ 40068897)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що у листопаді 2017 року ОСОБА_1, як член фермерського господарства "ХТЗ" (надалі - ФГ "ХТЗ"), звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 10,99 умовних кадастрових га, з них ріллі - 8,09 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, загальною площею 31,6546 га, що розташована на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області та перебуває у користуванні ФГ "ХТЗ". Листом №Т-22298/0-16447/0/6-17 від 14.12.2017 року відповідач повідомив про відсутність підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам статті 118 ЗК України. Позивачка оскаржила вказану відмову до суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року у справі №П/811/370/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Однак, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 року це судове рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №Т-22298/0-16447/0/6-17 від 14.12.2017 року та зобов'язано його повторно розглянути заяву позивачки. Відповідач на підставі цього рішення суду розглянув заяву та листом №Т-22298/0-6587/0/17-18 від 01.10.2018 року повторно відмовив позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав. У зв'язку з цим, представник позивачки просить суд:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "ХТЗ" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, викладену в листі №Т-22298/0-6587/0/17-18 від 01.10.2018 року;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "ХТЗ" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір - 10,94 умовних кадастрових гектарів на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_2.

Ухвалою судді від 14.11.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ФГ "ХТЗ", учасникам справи встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, у якому, посилаючись на норми Земельного кодексу України, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від третьої особи пояснень щодо позову не надходило.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За договором оренди землі, укладеним 14.04.2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_3, останньому надано в оренду строком на 10 років із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 31,6546 га, яка знаходиться на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, для ведення фермерського господарства. (а.с. 60 - 64). Право оренди зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно 03.06.2015 року. (а.с. 32 - 34)

Згодом ОСОБА_3 створив фермерське господарство "ХТЗ", яке з 16.10.2015 року зареєстроване як юридична особа. Головою цього господарства став сам ОСОБА_3 (а.с. 19 - 23)

До складу членів ФГ "ХТЗ" увійшла також ОСОБА_1, яка є тещею голови цього фермерського господарства. (а.с. 65 - 73)

Загальними зборами членів ФГ "ХТЗ" 26.09.2016 року прийнято рішення про розпаювання між членами ФГ "ХТЗ" земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, наданої його засновнику ОСОБА_3 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 10 років. (а.с. 51 - 52)

У листопаді 2017 року позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою, у якій, посилаючись на ч.5 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", ч.2 ст.31 Земельного кодексу України, просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,94 га сільськогосподарських угідь в умовах кадастрових гектарах, з них ріллі - 8,09 га, із земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 31,6546 га, що розташована та території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області та перебуває у користування ФГ "ХТЗ". Вказана заява з додатками зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.11.2017 року за №М-22298/0/5-17. (а.с. 43)

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області листом №Т-22298/0-16447/0/6-17 від 14.12.2017 року відмовило ОСОБА_1 у задоволенні її заяви. (а.с. 57 - 58)

Не погодившись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду з позовом, прохаючи визнати його протиправним, а також зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградської області повторно розглянути її заяву та прийняти рішення про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року у справі №П/811/370/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. (а.с. 24 - 31)

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 року це рішення суду скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену у листі №Т-22298/0-16447/0/6-17 від 14.12.2017 року. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути її заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. (а.с. 9 - 11). Вказане рішення суду набрало законної сили 18.09.2018 року.

Листом №Т-22298/0-6587/0/17-18 від 01.10.2018 року відповідач повідомив позивачку, що ним на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №П/811/370/18 за результатами повторного розгляду заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що бажана земельна ділянка за договором оренди землі перебуває у користуванні ОСОБА_3, а також повідомлено про відсутність підстав для задоволення цієї заяви, посилаючись зокрема на її невідповідність вимогам статті 118 Земельного кодексу України, оскільки до неї не додано погодження землекористувача. (а.с. 7)

Не погодившись з такою відповіддю, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України ("Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності") громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Як установлено судом, позивачка звернулася до відповідача, будучи зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 31,6546 га, що розташована на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, яка раніше передана ОСОБА_3 в користування (оренду) для ведення фермерського господарства строком на 10 років. Позивачка вважає, що відповідно до статі 31 ЗК України, статей 7, 13 Закону України "Про фермерське господарство" вона має право на отримання частини цієї земельної ділянки безоплатно у приватну власність як член фермерського господарства "ХТЗ", в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Оцінюючи ці доводи, суд виходив з того, що правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачений порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств.

Відповідно до частин 1, 2, 3 цієї статті члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Такі ж норми містяться у статтях 31 ("Землі фермерського господарства") та 32 ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств") Земельного кодексу України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 року у справі №818/1530/17, яку суд враховує відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка державної власності за кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 31,6546 га, яка знаходиться на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, надана у користування (оренду) громадянину ОСОБА_3, а не ФГ "ХТЗ".

Таким чином, звернутися із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 та використати своє право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) може громадянин ОСОБА_3, який користується цією земельною ділянкою на праві оренди, за умови, якщо він раніше не набув права на земельну частку (пай).

Натомість позивачка має право на отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства або ведення товарного сільськогосподарського виробництва у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом статей 116, 118, 121 ЗК України громадянам у межах норм безоплатної приватизації із земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися у приватну власність земельні ділянки за такими видами цільового використання та в таких межах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України);

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1 ст.121 ЗК України);

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч.1 ст.121 ЗК України).

Судом установлено, що позивачка як член ФГ "ХТЗ" не має права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_3

Будучи зацікавленою в одержанні безоплатно у приватну власність за рішенням відповідача саме цієї земельної ділянки, позивачка може звернутися до відповідача у порядку, установленому статтею 118 ЗК України, із заявою про відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства або для ведення садівництва, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Крім того, позивачка може придбати цю земельну ділянку у власність на конкурентних засадах з аукціону (глава 21 Земельного кодексу України).

Суд зауважує, що заяви ОСОБА_3 про його згоду на розпаювання земельної ділянки загальною площею 31,6546 га, що знаходиться на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, наданої йому в оренду для ведення фермерського господарства, та на передачу її у власність членам фермерського господарства (а.с. 54-55, 74), не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки не доводять припинення договору оренди землі, яке має відбуватися за правилами статті 31 Закону України "Про оренду землі".

ОСОБА_3 не вправі розпоряджатися цією земельною ділянкою, зокрема погоджувати її передачу у приватну власність членам свого фермерського господарства, оскільки повноваження власника щодо неї здійснює ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка є державною власністю та продовжує перебувати у користуванні ОСОБА_3 (а.с. 32 - 34)

У зв'язку з цим, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України виділення спірної земельної ділянки іншій фізичній особі можливе лише після припинення договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_3

Щодо посилання представника позивачки на частину 7 статті 118 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає, що ця норма стосується розгляду клопотань, поданих громадянами, які відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81, пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України мають право на одержання у приватну власність земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Подана ОСОБА_1 заява суперечила вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", оскільки позивачка у ній просила про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_3, не маючи на це права згідно зі статтями 31, 32 Земельного кодексу України, статтями 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Отже, відповідач, повторно розглянувши цю заяву на виконання рішення суду, правомірно відмовив позивачці у задоволенні її заяви, пославшись на недотримання порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Судом установлено, що позивачка не має права на отримання в межах норм безоплатної приватизації у приватну власність частини земельної ділянки державної власності, що перебуває у користуванні ОСОБА_3, тому у задоволенні її позову за первісною вимогою про визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладеної у листі №Т-22298/0-6587/0/17-18 від 01.10.2018 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність цієї земельної ділянки та за похідною вимогою про зобов'язання відповідача надати їй такий дозвіл слід відмовити.

Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні її позову, підстави для присудження їй понесених судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш