Рішення

від 14.01.2019 по справі 826/11660/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2019 року № 826/11660/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за Дочірнього підприємства "КМ Техно" до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство "КМ Техно" (далі - позивач) з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві повернути протиправно стягнуті кошти у розмірі 111 948,15 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у державного виконавця були відсутні підстави стягувати з ДП КМ Техно суму виконавчого збору, оскільки сума боргу, визначена в наказі Господарського суду міста Києва від 31.05.2016, з ДП КМ Техно стягнута не була, з огляду на її самостійну сплату позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення. Відтак, враховуючи приписи статті 27 Закону України Про виконавче провадження , позивач вважає, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих грошових коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 19.09.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Відповідачем на адресу суду надіслано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він вказав на необґрунтованість заявлених позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначив про те, що боржником кошти було перераховано через 11 місяців після відкриття виконавчого провадження, тому позивач не є звільненим від сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розумінні вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 у справі №910/6986/16 задоволено позов підприємства зі 100% іноземною інвестицією Монблан до позивача про стягнення 1 102 937,46 грн. На виконання вказаного рішення 31.05.2016 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Старшим державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві 31.05.2017 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016, та відповідно до пункту 3 резолютивної частини постанови стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 111 948,15 грн.

Позивач 03.04.2018 добровільно сплатив 1 119 481,52 грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП Монблан , що підтверджується платіжним дорученням № 98 від 03.04.2018.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі №910/6986/16 скаргу ДП КМ Техно на бездіяльність старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабенко О.О. задоволено повністю:

- визнано бездіяльність старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабенко О.О. неправомірною;

- зобов'язано старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабенко О.О. усунути правопорушення, шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 54038704 від 31.05.2017.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі №910/6986/16 також встановлено, що згідно платіжного доручення №98 від 03.04.2018 ДП КМ Техно перерахувало кошти в сумі 1 119 481,52 грн. на рахунок ПП Монблан та 06.04.2018 звернулось до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним виконанням рішення суду у добровільному порядку.

Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про повернення протиправно стягнутого виконавчого збору.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, з огляду на встановлені в межах господарської справи №910/6986/16 обставини щодо відсутності у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору, останні доказуванню в межах справи №826/11660/18 не підлягають.

Водночас, вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому суд звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно приписів частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.1916 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною сьомою статті 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У даному випадку виконавчий збір у розмірі 111 948,15 грн. в рамках виконавчого провадження №54038704 стягнено до закінчення вказаного виконавчого провадження постановою головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 11.06.2018.

Пізніше, у зв'язку з визнанням у судовому порядку незаконними дій державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо стягнення виконавчого збору з позивача, виконавче провадження закінчено та питання про поновлення вказаного виконавчого провадження не вирішувалося.

Відповідна постанова від 31.05.2017 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору не оскаржувалася і не скасовувалася, доказів зворотнього позивачем не надано, що унеможливлює вчинення органом стягнення будь-яких дій в межах вказаного виконавчого провадження, крім виключення, передбаченого частиною сьомою статті 27 Закону №1404-VIII.

Згідно з частиною сьомою статті 27 Закону №1404-VIII, яке передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню, то вказане положення передбачає чітку підставу для повернення стягнутого виконавчого збору - скасування рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У даному випадку рішенням, що підлягало виконанню, є рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/6986/16, яке набрало законної сили, виконавчий документ - наказ, виданий на виконання вказаного судового рішення, таким, що не підлягає виконанню, не визнавався, що виключає можливість застосування вказаного положення.

З врахуванням викладеного в межах закінченого виконавчого провадження ВП №51241983 повернення стягнутого виконавчого збору не є можливим незалежно від наявності чи відсутності підстав для такого повернення по суті.

У той же час, суд зазначає, що з огляду на встановлення в судовому порядку відсутності підстав у державного виконавця стягувати з позивача виконавчий збір у зазначеному розмірі, позивач має право на повернення йому суми сплаченого виконавчого збору, оскільки сума боргу відповідачем стягнута не була, та згідно платіжного доручення від 03.04.2018 №98 була сплачена позивачем самостійно на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6986/16.

Водночас, у межах заявленого спору, вирішенню підлягає питання визначенні способу такого повернення.

Як було зазначено вище, передбачений частиною сьомою статті 27 Закону №1404-VIII спосіб застосований бути не може.

На думку суду, для повернення виконавчого збору позивач має скористатися загальним способом, передбаченим законодавством для повернення з бюджету помилково або надміру перерахованих коштів, згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.13 р. №787.

Згідно з пунктом 2 Порядку він визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Виконавчий збір є збором і є доходом бюджету, відповідно, на нього поширюється дія Порядку.

Згідно пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно, для стягнення позивачем помилково сплачених коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України, а позивач має ініціювати вказане питання шляхом подання відповідного звернення, зміст якого не допускає двозначностей щодо процедури, за допомогою якої позивач ініціює повернення йому коштів.

Приймаючи рішення у справі, суд в даному випадку не вважає за можливе виходити за межі позовних вимог в порядку статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дотримання відповідачем процедури, передбаченої Порядком, не було предметом судового розгляду і не досліджувалося під час розгляду справи.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 139, 242, 243, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "КМ Техно" до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Позивач: Дочірнє підприємство "КМ Техно" (код ЄДРПОУ 13681467, адреса: 04136, Київ, вул.Північно-Сирецька, 1-3, засоби зв'язку: +380442872877, е-mail 2888807196@mail.gov.ua)

Відповідач: Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 32671445, адреса: 01034, Київ, вул.Прорізна, 23-б, засоби зв'язку: +380444848666)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов