Рішення

від 15.01.2019 по справі 826/11849/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2019 року № 826/11849/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Жовтень" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2014 року №0004242201 та №0004232201,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Жовтень" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві (код ЄДР 39468697) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.03.2014:

№ 0004242201, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 144 410,00 грн. за основним платежем та 36 103,00 грн. за штрафними санкціями.

№ 0004232201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 137 533,00 грн. за основним платежем та на 34 383,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту про невідповідність первинних документів приписам законодавства, на недостатність наданих документів для цілей відображення спірних операцій в обліку та на начебто нездійсненні спірних операцій.

Між тим, позивач наполягає, що спірні операції фактично виконані та належним чином документально оформлені у зв'язку з чим позивач мав всі підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в акті перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2015 відкрито провадження у справі №826/11849/15 та призначено справу до розгляду.

У зв'язку з неможливістю продовження розгляду адміністративної справи суддею Бояринцевою М.А., справу №826/11849/15 в порядку, визначеному статтею 15 1 Кодексу адміністративного судочинства України, передано на розгляд судді Літвіновій А.В.

Ухвалою від 16.10.2015 справу прийнято до розгляду суддею Літвіновою А.В. та призначено справу до розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №4876 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 14.11.2017 справу прийнято до розгляду судді Кармазіна О.А. та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд завершено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, наявні пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Український торговий дім Жовтень (код ЄДР 37047814) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ Іланд Груп (код ЄДР 37569224) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 про що складено акт перевірки від 07.03.2014 № 226/26-54-22-01-10/37047814 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивач зареєстрований у статусі юридичної особи 23.03.2010. На податковий облік взято 25.03.2010 за № 13898. У період, що перевірявся, позивач був платником ПДВ.

Згідно даних за формою 1-ДФ загальна чисельність працюючих у 2012 році - 15 осіб, а 2 кварталі 2012 - 16 осіб.

Директор товариства з 01.09.2010 по 24.09.2012 - ОСОБА_1, з 24.09.2012 - ОСОБА_2

Зазначається, що на адресу товариства був надісланий запит щодо надання документів та пояснень відносно взаємовідносин із вищезгаданим контрагентом та отримано письмове пояснення з документальним підтвердженням щодо придбання у контрагента протягом січня 2012 упаковок для автоаксесуарів та освіжувачів повітря та придбання послуг з упаковки товару, що належить позивачу.

Водночас зазначається, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від березня 2013 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Іланд Груп за результатами якого, тобто за результатами неможливості проведення звірки, відсутності документів по контрагенту, зазначеною ДПІ все-таки встановлено, що правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків. Перевіркою, тобто актом про неможливість проведення зустрічної звірки, встановлено порушення вимог п. 187.1., п. 198.1., п. 198.2., 198.3., п. 198.6. ПК України і, таким чином, на думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задекларовані податкові зобов'язання зменшено до нуля, задекларований податковий кредит підлягає зменшенню. Зазначено також, що ДЖПІ у Шевченківському районі м. Києва було отримано висновок спеціаліста від ГУМВС України в Київській області від 22.03.2013 № 162 про те, що підписи, які виконано в наданих на дослідження документах, навпроти прізвища ОСОБА_3, виконані не ним, а іншою особою.

Таким чином, на думку ДПІ, зустрічною звіркою, тобто актом про неможливість проведення зустрічної звірки, взаємовідносини позивача з контрагентом за період січень-квітень 2012 не підтверджено.

В контексті наведеного ДПІ проаналізовано також зміст договору, що підтверджується і матеріалами справи.

Так, згідно умов договору № 185 на виготовлення та поставку продукції від 15.12.2011, продавець (контрагент) зобов'язався розробити дизайн, виготовити відповідно до замовлення та передати у власність замовника (позивача) упаковки для автоаксесуарів та освіжувачів повітря. Вартість продукції з урахуванням робіт з її дизайну та виготовлення не перевищує 2000000 грн. Деталізація продукції/робіт визначається у замовленнях. Датою поставки є фактична дата отримання продукції за актом передачі. Продавець постачає продукцію за адресом, вказаним у замовленні.

До перевірки надано та матеріалами справи підтверджується складання сторонами договору актів передачі продукції у період з 04.01.2012 - 06.04.2012, перелік яких визначений на стор. 7-8 Акту перевірки (т.1, а.с. 14, 15). Номенклатура поставки - упаковка повнокольорова мала та велика, упаковка мала повнокольорова (blister) AP, GA, UN, NS, упаковка повнокольорова для склоочисників, упаковка повнокольорова для щіток склоочисників, упаковка повнокольорова для автоаксесуарів в асортименті. До перевірки також надані акти здачі-приймання робіт за період з 04.01.2012 - 27.02.2012. окрім того, видані податкові накладні, перелік яких зазначено на стор. 8 акту перевірки (т.1, а.с. 15). Загалом сума операцій склала 687665,00 грн. без ПДВ, ПДВ 137 533,00 грн., з ПДВ 825198,06 грн.

Однак, в акті перевірки зазначається, що до перевірки не надано документів, які свідчать про переміщення (транспортування) товарів, а саме - ТТН. Видаткові накладні не містять прізвища, ім'я, по батькові осіб, які отримували та відвантажували ТМЦ та номерів та дат на отримання товару. До перевірки, як зазначає ДПІ, не надано звітів виконавця при виконанні послуг з упаковки товару. Тобто, за висновком ДПІ не доведено пов'язаність понесених витрат з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, ДПІ приходить до висновку, що у позивача відсутні об'єкти оподаткування по вказаним операціям відповідно до п/п. 48.5.1., п. 48.7., п. 185.1., п. 188.1. ПК України та відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій.

Відтак, встановлені порушення п/п. 134.1.1., п/п. 138.1.1., п. 138.2., п/п. 139.1.9, п. 149.1. ПК України та завищено витрати на 687 665,00 грн., у т.ч.: за 1 кв. 2012 - 125 974,00 грн., за 2 кв. 2012 - 18436,00 грн.

Зазначене порушення, за висновком ДПІ, вплинуло на визначення податкових зобов'язань з ПДВ, що відображено на стор. 15 і далі Акту перевірки. Зазначено, що в порушення п. 185.1, п. 188.1., п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6., п. 200.1, п. 200.2. ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту на 137533,00 грн., а саме: січень 2012 - 65682,00 грн, лютий 2012 - 54 293,00 грн., квітень 2012 - 17558 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки, у т.ч. узагальнених (т.1, а.с. 26), прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення спірних операцій), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну господарська діяльність ), п/п. 14.1.185. (щодо визначення постачання послуг ), п/п. 14.1.203 (щодо визначення продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення постачання товарів ), п/п. 14.1.202. (щодо визначення продаж (реалізація) товарів ),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну витрати ), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг ), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення податок на додану вартість ), п/п. 14.1.181 (щодо визначення податковий кредит ), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення об'єкт оподаткування ), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, податкових накладних.

В контексті наведеного суд, вирішуючи спір по суті, виходить з положень абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до яких суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку фіскального органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

У даному випадку , враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які зазначені в Акті перевірки та які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із зазначеним контрагентом (щодо податку на прибуток та ПДВ), наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень (щодо ПДВ та податку на прибуток).

Так , в контексті посилання ДПІ на акт зустрічної звірки від 01.03.2013 № 619/2260/37569224 про неможливість проведення зустрічної звірки (т.1, а.с. 39) по ТОВ Іланд Груп (по контрагенту), слід зазначити, що він свідчить та може свідчити лише про неможливість проведення зустрічної звірки. Цей акт не може встановлювати обставин, які підлягають встановлювати при проведенні звірки або перевірки. Він складений після проведення спірних операцій та не може підтверджувати факт відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням у період проведення спірних операцій, відсутності у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Як вбачається із змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок, процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то було передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232. Наведене вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічних звірок відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагентів та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування положень ч. 1 ст. 74 КАС України, відповідно до яких суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Наведені ж відповідачем аргументи, за відсутності з його боку взагалі будь-яких доказів, не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, щоб спростовувати реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України, на що судом буде окремо звернута увага.

При цьому, суд не вбачає правових підстав виходити за межі дослідження обставин, зазначених в акті перевірки, оскільки саме ці обставини були поскладені в основу оскаржуваних рішень, які в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України підлягають доведенню перед судом як правомірна основа для прийняття оскаржуваних рішень та, у свою чергу, на суд, що є очевидним, не покладено функцій щодо сприяння відповідачу у винайденні додаткових підстав та обставин, не заявлених в Акті перевірки, в обґрунтування рішень, які, виходячи з визначених в Акті перевірки обставин та підстав, є необґрунтованими. Наведені в Акті обставини, на яких вони ґрунтуються, є недоведеними, а відтак, оскаржувані рішення є протиправними.

У той же час , що стосується власне аналізу спірних операцій, дослідивши додаткові пояснення позивача щодо деталізації змісту господарської діяльності позивача та його відносин з контрагентами (покупцями, постачальниками) (т.1, а.с. 150) та щодо необхідності виконання контрагентом робіт та поставки продукції для аксесуарів у зв'язку з необхідністю нанесення додаткової інформації про товар у т.ч. логотипів тощо (т.1, а.с. 150-151), та власне матеріали справи, а саме (т.1, а.с. 69 і далі): договір № 185 від 15.12.2011, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, ТТН , платіжні документи по відносинам з контрагентом, а також (т.1, а.с. 147 і далі) щодо руху продукції та послуг : копії контрактів з постачальниками (щодо імпорту аксесуарів), угода з брокерською контрою, з перевізниками, МД, CMR, акти наданих послуг з брокерами, договори поставки з покупцями (торгових мереж ОЛДІ, Сільпо, АШАН, Епіцентр, мережі АЗС - т.1. а.с. 159 і далі), видаткові накладні за відносинами з ними, суд не вбачає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Натомість, сукупність вказаних матеріалів підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, деталізовані, скріплені підписами сторін та печатками сторін. Що стосується доводів ДПІ відносно того, що на певних документах відсутні ініціали осіб, які підписали первинні документи, слід зазначити, що всі надані первинні документи (приклад, т.1, а.с. 73) підписані керівниками товариств, скріплені печатками, затверджені (т.1, а.с. 74) із зазначенням посади (керівник) та посиланням на прізвище та ініціали. Відсутність в окремих випадках посилання на ініціали осіб, які підписали накладні, само по собі не робить вказані документи юридично дефектними. Оскільки ці документи підписані керівниками, складання довіреності на отримання ТМЦ та, відповідно, посилання у накладних на довіреність законодавством не передбачено.

Що стосується висновків експерта відносно підписів директора контрагента на документах, слід зазначити, що вказані висновки стосувалися лише заяви на формування посиленого сертифіката, картки приєднання (т.1, а.с. 41), а відтак жодним чином цей висновок, який до того ж не наданий до матеріалів справи, не може спростовувати юридичну значимість первинних документів.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів витребування під час перевірки певних конкретно визначених первинних документів та доказів ненадання позивачем витребуваних документів (акт в порядку п. 85.7. ПК України), відмови позивача у наданні документів, а відтак відсутні підстави для висновку щодо відсутності певних первинних документів під час перевірки.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відповідачем не спростовується.

Контрагент позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарських операцій з поставки був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

Під час розгляду справи відповідачем не висловленого жодного зауваження щодо жодного з наданих позивачем документів, у т.ч. щодо ТТН, а відтак, враховуючи наведене у сукупності, відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність зазначених документів.

В контексті доводів про нездійснення спірних операцій відповідачем, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного, зокрема, податкової звітності за ф. 1-ДФ, звітності з податку на прибуток, фінансової звітності по контрагенту - для цілей аналізу витрат контрагента та його ресурсів.

Слід окремо зазначити, що під час розгляду справи в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено перед судом обсягів активів, трудових та матеріальних ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій та повинні були бути наявні у контрагентів, але були відсутні.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та витрат, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку, враховуючи вищенаведене в сукупності, а також обов'язок відповідача, встановлений ч. 2 ст. 77 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем податкового законодавства та, відповідно, законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, а відтак суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На відшкодуванні судового збору позивач у позові не наполягав.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Жовтень" (код ЄДР 37047814; адреса: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 6) бул. Верховної Ради, 21-Б, м. Київ, 02094; код ЄДР 38308499) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2014 № 0004242201 та № 0004232201.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін