Постанова

від 10.01.2019 по справі 904/3953/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3953/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ - ІНВЕСТ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 у справі

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ - ІНВЕСТ" третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Новокадацькому районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про дострокове розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача - не з'явились,

від відповідача - не з'явились,

від 3-ї особи - не з'явились,

від Генеральної прокуратури України - Доценко Т.О., прокурор,

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Дніпропетровська місцева прокуратура № 4 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ") про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.07.2013, загальною площею 1,1236 га для будівництва та експлуатації житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торговельними приміщеннями та паркінгом за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Людмили Сталь в районі будинків № 1, 3, 7 (Ленінський район), укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ", посвідчений 09.07.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1097 та повернення земельної ділянки.

1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендних платежів.

1.3. Позивач вимоги прокурора підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі, згідно вимог чинного законодавства.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Рішенням Дніпропетровської міської ради № 8/31 від 30.01.13 виставлено на земельні торги право оренди земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, пров. Людмили Сталь в районі будинків № 1, 3, 7 площею 1,1236 га (кадастровий номер 1210100000:08:777:0369) строком на 10 років для будівництва та експлуатації житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торговельними приміщеннями та паркінгом.

2.2. 09.07.2013 відповідно до протоколу № 2 про проведення земельних торгів у формі аукціону, право оренди земельної ділянки отримало ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ" .

2.3. 09.07.2013 між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ" на підставі рішень Дніпропетровської міської ради № 8/31 від 30.01.13, № 148/32 від 27.02.13 та протоколу № 2 про проведення земельних торгів у формі аукціону від 09.07.2013 укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі № 1097, відомості про договір внесено до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2.4. Зі змісту п. 1.1, п. 2.1, п. 3.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, пров. Людмили Сталь в районі будинків № 1, 3, 7, в м. Дніпро загальною площею 1,1236 га, строком на 10 років.

2.5. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової забудови (п. 2.2, п. 16 договору).

2.6. Функціональне використання: для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торговельними приміщеннями та паркінгом. (п. 2.4, п. 15 договору).

2.7. Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата вноситься у строк визначений чинним законодавством.

2.8. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів його діяльності на банківський рахунок Дніпропетровської міської ради, який попередньо в письмовій формі уточнюється орендарем щорічно, на початок бюджетного року (п. 11.1 договору).

2.9. Відповідно до п. 13 договору, розмір орендної плати переглядається щорічно, на початку кожного бюджетного року не пізніше 31 січня поточного року. При перегляді орендної плати аналізу підлягає нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації, цільового призначення та функціонального використання земельної ділянки. Норма перегляду орендної плати встановлюється податковим законодавством України.

2.10. За актом приймання - передачі від 09.07.2013 земельну ділянку фактично передано ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ".

2.11. Листом голови Новокадацької районної у місті Дніпропетровську ради № 1/10-133 від 11.11.2016 було повідомлено Міського голову про те, що на засіданні районної комісії з питань забезпечення своєчасності та повноти сплати податків та зборів до бюджетів усіх рівнів було встановлено, що земельна ділянка за адресою: вул. Шодуарівська 1, 3, 7 знаходиться в оренді у ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ" під будівництво. Дане підприємство протягом 2015 року несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувало орендну плату за землю, а в поточному році навіть не задекларувало даних обов'язків платежі, має недоїмку у сумі 65,8 тис.грн. Керівник на зауваження податкової служби не реагує, до інспекції не з'являється.

В листі міститься прохання розглянути можливість розірвання договірних відносин з ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ" та виключити дану земельну ділянку з переліку відведених під парковки рішенням виконкому № 267 від 12.07.2016 з причин: тривалого не освоєння орендованої земельної ділянки; недисциплінованості ТОВ "Будком-інвест", як платника податків; звернення мешканців поряд розташованих багатоквартирних будинків щодо збереження "зеленої зони"; наявності в зоні пішохідної досяжності 4-х аналогічних об'єктів.

2.12. Відповідно до листа першого заступника начальника державної податкової інспекції у Новокодацькому районі у місті Дніпрі головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2017, станом на 15.03.2017, згідно баз ІС Податковий блок по ТОВ "БУДКОМ- ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 38753004) в ІКП з орендної плати за землю значиться заборгованість в сумі 57 188, 67грн, залишок несплаченої пені в сумі 4 162,00грн.

Підприємством було надано звітність з орендної плати за землю: за 2013 рік на загальну суму 66 969,86грн, за 2014 рік на загальну суму 139 613,52грн. За 2015 - 2017 роки підприємство ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ" звітність з орендної плати за землю не надавало.

2.13. Відповідно до листа заступника голови Новокадацької районної у місті Дніпрі ради з питань діяльності виконавчих органів № 1/14-50 від 24.03.2017 земельна ділянка за адресою пров. Шодуарівський, буд. №№ 1, 3, 7 вільна, будь-яка будівельна та комерційна діяльність не здійснюється. Земельна ділянка використовується мешканцями прилеглих багатоповерхових багатоквартирних будинків, як зона відпочинку, майданчик для тимчасового паркування автомобілів у денний час.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 18.05.2017 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 09.07.2013 та зобов'язано ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ" повернути земельну ділянку на користь Дніпровської міської ради.

3.2. Рішення мотивовано тим, що при розгляді справи було доведено порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо належної та в повному обсязі сплати орендної плати, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення є істотними, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

3.3. Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у складі: Дармін М.О., Іванова О.Г., Широкобокової Л.П. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційна інстанція погодилась з висновками Господарського суду Дніпропетровської області про наявність підстав для задоволення позову, наголосивши при цьому на систематичності несплати відповідачем орендних платежів.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ" у касаційні скарзі та поясненнях, наданих у судовому засіданні 12.07.2018 щодо касаційної скарги, просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Скаржник зазначає, що після того, як він дізнався про наявність заборгованості, він платіжним дорученням від 07.07.2017 сплатив її; в матеріалах справи містяться докази того, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за землю відсутня, а її несплата не є системною.

4.3. До початку судового засідання від скаржника надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку із знаходженням його повноваженого представника у відпустці, а також обговорення між сторонами питання щодо укладення мирової угоди.

Дане клопотання судом відхилено з наступних підстав:

- явка представників учасників справи у судове засідання касаційного суду не визнавалася обов'язковою;

- знаходження представника товариства у відпустці не є обставиною, яку можна визнати поважною у розумінні статті 202 ГПК України. Крім того, ухвала про призначення справи до розгляду на 10.01.2019 отримана ТОВ "БУДКОМ-ІНВЕСТ" 09.12.2018 (про що зазначено у клопотанні відповідача) і відповідач не був позбавлений можливості направити для участі у розгляді справи іншого представника;

- справа розглядається тривалий час: ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018 справу було призначено до розгляду на 22.03.2018, ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 провадження за касаційною скаргою було зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 910/53/5394/15-г, ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018 касаційне провадження було поновлено та визначено дату і час судового засідання, проте ухвалою Верховного Суду від 12.07.2018 провадження за касаційною скаргою було зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/1385/17, ухвалою Верховного Суду від 21.12.2018 касаційне провадження було поновлено та визначено дату і час судового засідання;

- у судовому засіданні від 12.07.2018 представник вже надав свої пояснення щодо касаційної скарги;

- будь-яких доказів на підтвердження укладення мирової угоди суду не надано.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Керівник Дніпропетровської прокуратури у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, посилаючись на встановлення судами систематичності несплати відповідачем орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди в розумінні статті 141 ЗК України.

5.2. Представник Генеральної прокуратури України у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

6.3. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

6.4. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

6.5. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

6.6. Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

6.7. Згідно з частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

6.8. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

6.9. Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

6.10. Разом з тим за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

6.11. Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

6.12. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/5394/15-г, № 912/1385/17 колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

6.13. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

6.14. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

6.15. З огляду на те, що в наслідок порушення відповідачем умов договору оренди, позивач, позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення визнані судами попередніх інстанцій істотними, наведене є підставою для розірвання договору в судовому порядку. При цьому, листом Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2017 та довідкою Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області підтверджено, що протягом 2015 року відповідач взагалі не сплачував орендну плату, відповідач не сплачував орендну плату протягом січня - лютого 2016 року, квітня 2016 року, липня 2016 року, вересня 2016 року, травня, червня 2017 року, серпня вересня 2017 року, а в інші місяці орендна плата сплачувалася не в повному обсязі.

6.16. З огляду на викладене, суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимоги про розірвання договору оренди. Правомірними також є висновки про задоволення позову в частині повернення земельної ділянки, оскільки статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктом 21 договору оренди земельної ділянки від 09.07.2013, визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому від її одержав.

6.17. Щодо твердження скаржника про те, що судами при прийнятті судових рішень не застосовано частину 2 статті 651 ЦК України, то наведене спростовується, зокрема, текстом рішення суду першої інстанції де міститься чітке посилання на положення цієї статті та висновок про те, що допущені відповідачем порушення договору позбавили позивача можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, і зазначені порушення слід вважати істотними. Суд апеляційної інстанції, розглянувши в межах своїх повноважень, визначених статтею 269 ГПК України, матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області, висновків суду попередньої інстанції не спростував, наголосивши на систематичності несплати орендних платежів.

6.18. Посилання скаржника на неправильну оцінку судами очікуваних позивачем результатів договору оренди землі не приймається до уваги з огляду на межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.19. Твердження скаржника про відсутність у прокурора права звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради не береться до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

При цьому поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99).

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18 та колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від цієї правової позиції.

В своїй позовній заяві прокурор зазначив, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно компетенцією сільських, селищних, місцевих рад є вирішення питання регулювання земельних відносин, отже в даному випадку міська рада є органом уповноваженим здійснювати зазначені функції у спірних правовідносинах та, відповідно, є таким органом, в інтересах якого прокурор має право звернутися до суду. Підставою для звернення керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 з цим позов є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом -міською радою, а саме, тривале невжиття заходів позовного характеру, направлених на забезпечення використання земельних ділянок відповідно до вимог чинного законодавства, як основного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, недопущення неправомірного використання земельних ділянок та набуття прав на них. Також прокурор зазначив, що тривале невжиття заходів, спрямованих на стягнення існуючої заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою призводить до систематичного ненадходження до бюджету грошових коштів та, як наслідок, завдання економічних збитків державі.

6.20. Щодо посилання скаржника на висновки Європейського суду з прав людини, викладених у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Саме протиправна поведінка відповідача у даній справі призвела до порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. Рішення та постанова попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

7.3. Відповідно до частини 3 статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

7.4. Ухвалою від 12.07.2018 Верховним Судом за своєю ініціативою зупинено дію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

7.5. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, дія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 підлягає поновленню.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ - ІНВЕСТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 залишити без змін.

3. Поновити дію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 у даній справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір