Рішення

від 10.01.2019 по справі 645/4076/18

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/4076/18

Провадження № 2/645/264/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кривеженко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк Форвард , Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕБТФОРТ Україна про захист прав споживача, шляхом визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Форвард , Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕБТФОРТ Україна про захист прав споживача, шляхом визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.06.2018 року отримав від ПАТ Банк Форвард та ТОВ ДЕБТФОРТ Україна лист про необхідність сплати заборгованості в розмірі 2275,29 грн. за договором № 93555190 від 01.11.2011 року. Позивач вказує, що не укладав жодних договорів з ТОВ ДЕБТФОРТ Україна та ПАТ Банк Форвард , у зв'язку із чим у нього відсутня заборгованість перед даними юридичними особами, також, позивач зазначив, що відсутній детальний розпис загальної заборгованості по кредиту, обов'язкові умови договору та окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. Позивач вважає умови вказаного договору несправедливими, такими, що порушують істотній баланс між кредитором та боржником. Враховуючи викладене, ПАТ Банк Форвард та ТОВ ДЕБТФОРТ Україна не надали позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладанням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону та є підставою для визнання недійним кредитного договору № 93555190 від 01.12.2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ Банк Форвард та ТОВ ДЕБТФОРТ Україна .

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.07.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.11.2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В прохальній частині позовної заяви, позивач просив суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача ПАТ Банк Форвард в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача ТОВ ДЕБТФОРТ Україна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Будь яких заяв та клопотань від сторін не надходило.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи неявку належним чином повідомлених відповідачів в судове засідання, які не повідомили про причини неявки та не надали відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 22.06.2018 року ОСОБА_1 отримав лист про необхідність сплати заборгованості в розмірі 2275,29 грн. за договором № 93555190 від 01.11.2011 року.

ОСОБА_1 зазначає, що не укладав жодних договорів з ТОВ ДЕБТФОРТ Україна та ПАТ Банк Форвард , у зв'язку із чим у нього відсутня заборгованість перед даними юридичними особами.

Також, позивач вказує, що в порушення Закону України "Про захист прав споживачів", Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10.05.2007 року, вказаний договір не містить детальний розпис загальної заборгованості по кредиту, обов'язкові умови договору та окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача, у зв'язку із чим просить суд визнати його недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст.627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Згідно Постанови Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним, суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК(статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України Про захист прав споживачів .

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно частини третьої зазначеної статті, волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням вищенаведених норм закону, суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Таким чином, визнати недійсним можна лише той договір, який був укладеним, тобто в якому сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, їхнє волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а також умова про належну форму була дотримана.

ОСОБА_1 не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів укладення спірного договору № 93555190 від 01.12.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Форвард , ТОВ ДЕБТФОРТ Україна .

Позивач мав право заявити клопотання про витребування доказів в рамках розгляду даної справи, проте не скористався своїм правом та жодне клопотання до суду подане не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними недійсним договору № 93555190 від 01.12.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Форвард , ТОВ ДЕБТФОРТ Україна , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,214, 215, 526, 626-628 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-268, 280, ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк Форвард , Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕБТФОРТ Україна про захист прав споживача, шляхом визнання недійсним кредитного договору - відмовити в повному обсязі.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1, дата народження - невідома, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачі - Публічне акціонерне товариство Банк Форвард , код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 105; Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕБТФОРТ УКРАЇНА , код ЄДРПОУ 40298050, місцезнаходження - м. Київ, вул. Шолуденка, 3, офіс 307.

Повнитй текст рішення складено 15.01.2019 року.

Суддя -