Рішення

від 15.01.2019 по справі 522/18358/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18358/17

Провадження № 2-а/522/10/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Рембач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 30 вересня 2017 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 25 січня 2018 року справа була прийнята до розгляду суддею Бойчуком А.Ю. та встановлено загальний порядок розгляду справи. Призначено проведення підготовчого судового засідання на 23 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 23 лютого 2018 року була задоволена заява адвоката позивача про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи та зупинено провадження в справі на час проведення експертизи до одержання її результатів.

Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року (в редакції ухвали від 03 січня 2019 року) було поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 05 вересня 2017 року відповідачем був складений акт № 000886 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. На підставі вказаного акту та протоколів від 05 вересня 2017 року про адміністративне правопорушення відповідачем були складені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Зокрема, відповідачем була прийнята постанова №450/17 від 19 вересня 2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 6 статті 96 КУпАП, яка передбачає відповідальність за виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2). Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач посилається на те, що будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 виконувались ним на підставі дозволу на виконання будівельних робіт та відповідної проектної та дозвільної документації. У якості правового обґрунтування зроблені посилання на статтю 58 Конституції України, статтю 376 Цивільного кодексу України, статті 9, 23, 280, 247, 284 КУпАП.

Також, позивачем заявлена вимога про скасування постанови № 451/17 від 19 вересня 2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 12 статті 96 КУпАП, яка передбачає відповідальність за незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду, якщо такий нагляд є обов'язковим згідно з вимогами законодавства. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач посилається на те, що ним було укладено договір зі здійснення авторського нагляду за будівництвом на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1, та цей договір є чинним протягом всього періоду будівельних робіт, включаючи здачу об'єкту до експлуатації. З огляду на це позивач зазначає, що авторський нагляд за будівництвом на вказаному об'єкті здійснюється, самі будівельні роботи виконуються у відповідності з погодженою проектною документацією, зміни до якої не вносилися . Також зазначає, що конструкція частини 12 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачає відповідальність саме за незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду, якщо такий нагляд є обов'язковим згідно з вимогами законодавства, а не будь-які порушення в процесі здійснення цього нагляду. В якості правового обґрунтування зроблені посилання на пункти 2 та 6 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури ( затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №903).

Також, позивачем заявлена вимога про скасування постанови № 452/17 від 19 вересня 2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 13 статті 96 КУпАП, яка передбачає відповідальність за незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду, якщо такий нагляд є обов'язковим згідно з вимогами законодавства. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач посилається на те, що станом на дату отримання позивачем дозволу на виконання будівельних робіт була чинною редакція статті 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яка не передбачала класи наслідків відповідальності, відповідно не відносила об'єкт реконструкції до класу СС2 в залежності від охоронної зони пам'яток культурної спадщини національного та місцевого значення. При цьому, як встановлено відповідачем, технічний нагляд за будівництвом за адресою: АДРЕСА_1 здійснює інженер технічного нагляду ОСОБА_2, кваліфікаційний сертифікат серії АТ №002806, а чинне законодавство України не передбачає обов'язку особи переукладати наявні договори на здійснення технічного нагляду зважаючи на внесення змін до законодавства щодо узгодження проектної документації, якщо ця документація була узгоджена раніше, та був отриманий і є чинним відповідний дозвіл на виконання робіт. У якості правового обґрунтування зроблені посилання на статтю 58 Конституції України, статті 9, 23, 280, 247, 284 КУпАП.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

05 вересня 2017 року відповідачем був складений акт №000886 від 05 вересня 2017 року за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт з реконструкції домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (надалі також - Акт). На підставі Акту відповідачем було складено протокол № б/н від 05 вересня 2017 року, згідно з яким, дії позивача вважаються порушенням частини 6 статті 96 КУпАП, яка передбачає відповідальність за виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2).

Водночас, відповідно до експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2018 року, складеного судовим експертом Мазуровою Інгою Станіславівною на виконання ухвали суду про призначення експертизи від 23 лютого 2018 року - в результаті проведеного дослідження даних матеріалів справи, а саме: Архітектурно-планувального завдання (АПЗ) за № 645 від 27.11.2006 року, затвердженого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, висновку № 413/08 від 18.06.2008 року, виданого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, проекту Реконструкція домоволодіння з надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1, виготовленого СП Домус-центр ЛТД, ліцензія АВ № 193916 станом на 2007 рік та наданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області Дозволу № 100 на виконання будівельних робіт від 01.03.2011р., а також зіставляючи з вищевказаними вимогами нормативної законодавчо-технічної документації, експерт прийшов до думки про те, що об'єкт реконструкції за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, відноситься до об'єктів з незначним класом наслідків (відповідальності) - СС1 . .

При цьому, 01 березня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області замовнику будівництва ОСОБА_1 та генеральному підряднику ПРАТ БМУ №26 Одесбуд (код ЄДРПОУ 31769002, м. Одеса, вул. Тираспольська, 5, ліцензія АВ514761 від 11.05.2010 року) видано дозвіл за № 100 на виконання будівельних робіт з реконструкції домоволодіння по АДРЕСА_1. У подальшому, листом від 19 вересня 2012 року №01/11-5979 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області повідомила позивача про те, що виданий цією установою дозвіл № 100 від 11 березня 2011 року - вважається чинним до завершення будівництва.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 96 КУпАП. При цьому, суд вважає обґрунтованим доводи позивача про незаконність посилань відповідача на норми Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів (затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року №45., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 червня 2011 року) - оскільки вказаний нормативно-правовий акт не набув чинності станом на дату отримання позивачем дозволу на виконання будівельних робіт від 01 березня 2011 року. Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, вказаний нормативно-правовий акт не може бути застосований до спірних правовідносин та не може обґрунтовувати притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З аналогічної причини не підлягає застосуванню до спірних правовідносин норм Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 11 травня 2011 року).

Також, зважаючи на наявність станом на дату прийняття оскаржуваної постанови у позивача дозволу від 01 березня 2011 року на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - суд не погоджується з посиланням відповідача на статтю 376 ЦК України щодо самовільного будівництва. Згідно з вказаною нормою, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Водночас, матеріалами справи встановлена наявність у позивача чинного та не скасованого дозволу на виконання будівельних робіт, що є документом, який дає право виконувати будівельні роботи .

Додатково, висновком судової будівельно-технічної експертизи в справі встановлено, що будівельні роботи на об'єкті реконструкції за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, виконуються згідно з архітектурно-планувальним завданням (АПЗ) за №645 від 27.11.2006 року, затвердженим Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, а також висновком за № 413/08 від 18.06.2008 року, виконаним Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та проектною документацією, розробленою СУФП у вигляді ТОВ Домус-Центр ЛТД , дозвіл на виконання яких був наданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (Дозвіл №100 на виконання будівельних робіт від 01.03.2011р.). Відкоригована проектна документація (шифер 02-2007-АР) на дослідження не надавалась.

Надаючи правову оцінку постанові відповідача № 451/17 від 19 вересня 2017 року, суд зазначає наступне. Вказаною постановою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 12 статті 96 КУпАП, яка передбачає відповідальність за незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду, якщо такий нагляд є обов'язковим згідно з вимогами законодавства. При цьому, порядок здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903. Згідно з пунктом 2 цього Порядку авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт. У матеріалах справи наявний договір №15/2011 зі здійснення авторського нагляду за будівництвом на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1, укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Домус-Центр ЛТД . Пунктом 7.1. вказаного договору передбачено, що строк його дії встановлений протягом всього періоду будівельних робіт, включаючи здачу об'єкту до експлуатації.

Згідно з пунктом 6 вказаного вище Порядку, у разі відмови підрядника виконати роботи з усунення виявлених відхилень генеральний проектувальник письмово повідомляє про це замовнику (забудовнику) та відповідній інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття ними заходів згідно із законодавством. Як встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи у справі - будівельні роботи на об'єкті реконструкції за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, виконуються згідно з архітектурно-планувальним завданням (АПЗ) за № 645 від 27.11.2006 року, затвердженим Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, а також висновком за № 413/08 від 18.06.2008 року, виконаним Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та проектною документацією, розробленою СУФП у вигляді ТОВ Домус-Центр ЛТД , дозвіл на виконання яких був наданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (Дозвіл №100 на виконання будівельних робіт від 01.03.2011р.). Відкоригована проектна документація (шифер 02-2007-АР) на дослідження не надавалась. З огляду на це, підстав для вчинення дій, передбачених пунктом 6 Порядку здійснення авторського нагляду не було, адже відсутні відхилення від проектної документації.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова від № 451/17 від 19 вересня 2017 року підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку постанові відповідача № 452/17 від 19 вересня 2017 року, суд зазначає наступне. Вказаною постановою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 13 статті 96 КУпАП, яка передбачає відповідальність за незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду, якщо такий нагляд є обов'язковим згідно з вимогами законодавства.

Як встановлено у Протоколі б/н від 05 вересня 2017 року технічний нагляд за будівництвом за адресою: АДРЕСА_1 здійснює інженер технічного нагляду ОСОБА_2, кваліфікаційний сертифікат серії АТ № 002806. Водночас, відповідач зазначає у вказаному протоколі, що для здійснення технічного нагляду на об'єкті будівництва середнього класу наслідків (СС2, III-IV категорії складності) необхідно отримати кваліфікаційний сертифікат рівня не нижче інженера технічного нагляду ІІ категорії. Як вже зазначалось, відповідно до експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи в справі - об'єкт реконструкції за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, відноситься до об'єктів з незначним класом наслідків (відповідальності) - СС1 . . Враховучи це, доводи відповідача щодо технічного нагляду на об'єктах, які відносяться до середнього класу наслідків (СС2, III-IV категорії складності) - не мають правового значення для розгляду справи.

Також, суд погоджується з доводами позивача про те, що в кваліфікаційному сертифікаті інженеру технічного нагляду ОСОБА_2 (виданий атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України серія АТ № 002806, дата видачі: 29 жовтня 2014 року) не вказано категорії, і строку дії сертифікату, також, не вказано, тому ОСОБА_2 має право здійснювати технічний нагляд на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на обставини та правові норми, наведені вище, у діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених частинами 6, 12 та 13 статті 96 КУпАП, а отже, позивачем відповідні правопорушення, вказані в оскаржуваних постановах не вчинялися, підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановлено, а тому оскаржувані постанови підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись: ст. 58 Конституції України, ст.ст.9, 23, ч.ч.6, 12, 13 ст.96, ст.ст.280, 293 КУпАП, ч.ч.1, 2 ст.2, ст.6, ч.2 ст.9, ст.77, 90 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 450/17 по справі про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 96 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень і закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 6 статті 96 КУпАП України.

Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 451/17 по справі про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 12 статті 96 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень і закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 12 статті 96 КУпАП України.

Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 452/17 по справі про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 13 статті 96 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень і закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 13 статті 96 КУпАП України.

Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 15 січня 2019 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук