Постанова

від 14.01.2019 по справі 914/1509/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р. Справа №914/1509/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Плотніцького Б.Д.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Традиція» , вих. №43 від 15.110.2018 (вх. №ЗАГС 01-05/1141/18 від 19.11.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2018 (повне рішення складено 12.11.2018)

у справі № 914/1509/18 (суддя Козак І.Б.)

за позовом: Сколівської міської ради, м. Сколе Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Традиція» , м. Львів

про спонукання до укладення договору

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - представник

від відповідача не з'явився.

Сколівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області області з позовом до ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Традиція» про спонукання до укладення договору в редакції, вкладеній в прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2018 у справі № 914/1509/18 позов задоволено повністю, визнано укладеним між Сколівською міською радою Львівської області та ТОВ Торгівельно-виробничою компанією Традиція договір оренди земельної ділянки № 03/2018, в редакції, викладеній в п. 2 резолютивної частини рішення суду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ Торгівельно-виробнича компанія Традиція подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2018 у справі № 914/1509/18.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що нормами Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі не передбачено обов'язку особи укласти договір оренди земельної ділянки на підставі рішення відповідного органу, оскільки це є його правом. Також скаржник звертає увагу, що сторонами не досягнуто згоди щодо розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, та вказує про неможливість сплачувати орендну плату в розмірі 3 % від грошової нормативної оцінки землі у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. Також апелянт зазначає, що листом від 11.09.2018 звертався до позивача з пропозицією розглянути запропонований розмір орендної плати, проте позивач відмовив у такому перегляді.

У відзиві на апеляційну скаргу Сколівська міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2018 у справі № 914/1509/18 без змін, мотивуючи це тим, що відповідно до рішення Сколівської міської ради № 30 від 07.07.2016, яке є чинним та ніким в судовому порядку не оскаржено, при розрахунку розміру орендної плати за використання земель комунальної власності застосовується найнижчий відсоток від нормативної грошової оцінки землі. Крім того, позивач на спростування доводів апелянта вказує, що нормами ст.ст. 123, 124 ЗК України, ст. 179 ГК України передбачено обов'язковість укладення договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності, та зазначає, що згідно з рішенням Сколівської міської ради від 06.03.2014, яке є чинним та в судовому порядку не скасовано, спірну земельну ділянку надано відповідачу в оренду на 10 (десять) років та зобов'язано його укласти договір .

У судове засідання не з'явився представник відповідача, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 7901010058964.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників учасників справи, що не з'явилися, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні присутнього представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.02.2013 ТОВ Торгівельно-виробничої компанії Львівхолод подало до Сколівської міської ради заяву про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,44 га у зв'язку з реорганізацією товариства шляхом виділу ТОВ Торгівельно-виробничої компанії Традиція .

Рішенням сесії Сколівської міської ради від 14.08.2013 № 46 розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,44 га для обслуговування нежитлових приміщень в м. Сколе, вул. Б.Хмельницького, 22В.

Відповідач листом від 20.02.2013 звернувся до міського голови з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,44га з метою укладення договору оренди.

Рішенням Сколівської міської ради від 14.08.2013 №47 ТОВ ТВК Традиція надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,44 га для обслуговування нежитлових приміщень в м. Сколе, вул. Б.Хмельницького, 22В.

Надалі, 06.02.2014 ТОВ ТВК Традиція подало до Сколівської міської ради заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки та про передачу цієї ділянки в оренду терміном на 10 (десять) років.

Розглянувши заяву відповідача від 06.02.2014, Сколівська міська рада 15.04.2014 прийняла рішення № 69, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,4400 га, кадастровий № 4624510100:01:008:0139 (адреса: м. Сколе, вул. Б.Хмельницького, 22В) (цільове призначення - обслуговування нежитлових будівель) ТОВ ТВК Традиція ; надала в оренду ТОВ ТВК Традиція згадану вище ділянку в оренду терміном на 10 (десять) років; встановила річну ставку орендної плати земельної ділянки у розмірі 3% від НГО земель м. Сколе; зобов'язала ТОВ ТВК Традиція укласти договір оренди земельної ділянки зі Сколівською міською радою.

Рішенням Сколівської міської ради № 03 від 03.06.2015 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Сколе Сколівської міської ради Сколівського району Львівської області.

Рішенням Сколівської міської ради № 30 від 07.07.2017 встановлено річну ставку орендної плати за використання земельних ділянок фізичними і юридичними особами у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земель м. Сколе.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативно грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий № 4624510100:01:008:0139, площею 0,4400 га, адреса: м. Сколе, вул. Б.Хмельницького, 22 В, цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, становить 8 567 092,77 грн.

Надалі, Сколівська міська рада на адресу відповідача листом № 104/02-07 від 01.02.2018 надіслала три примірники договору оренди землі для підписання.

Проте, станом на день звернення з позовом до суду договір оренди між сторонами не підписаний, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

При винесенні постанови судова колегія виходила з наступного.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, суд зазначає, що вимога про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні (поновленні) договору оренди землі, шляхом визнання договору оренди земельної ділянки укладеним в редакції позивача є належним способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України.

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10.02.2012 у справі № 6-110цс12.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладення господарських договорів передбачений ст. 181 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до вимог ст. 181 ГК надіслав на адресу відповідача проект договору оренди земельної ділянки, який містить істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі та відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

Відповідач, одержавши проект договору оренди, не повернув позивачу примірник договору та не склав протокол розбіжностей до цього договору, натомість після відкриття провадження у справі в суді першої інстанції надіслав на адресу позивача лист від 11.09.2018 з пропозицією переглянути розмір орендної плати.

Стосовно заперечень апелянта про розмір річної орендної плати, яку пропонує міська рада у договорі оренди, судова колегія зазначає, що річний розмір орендної ділянки визначений позивачем відповідно до вимог ст. 288 Податкового кодексу України на підставі технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що затверджена рішенням позивача № 03 від 03.06.2015, яке є чинним та не скасоване в судовому порядку.

Статтею 187 ГК України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Стосовно доводів апелянта про те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку особи укласти договір оренди земельної ділянки на підставі рішення відповідно до органу, оскільки це є його правом, судова колегія зазначає наступне.

У даному випадку спонукання до укладення договору ґрунтується на вказівці закону (ст.ст. 123,124 ЗК України), який передбачає, що підставою користування земельною ділянкою із земель комунальної власності є договір оренди, який укладається з орендарем - власником нежитлових приміщень, які розташовані на ній.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що Сколівська міська рада, в межах наданих законом повноважень, на звернення відповідача, прийняла рішення від 14.08.2013 № 47, від 15.04.2014 № 69, якими надала ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Традиція» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, затвердила технічну документацію та надала відповідачу в оренду земельну ділянку на 10 років для обслуговування нежитлових будівель, які належать товариству на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів оскарження в судовому порядку, визнання протиправним або скасування рішень Сколівської міської ради № 30 від 07.07.2016, № 03 від 03.06.2015, № 69 від 15.04.201 , тобто вказані рішення є чинними та в силу ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є обов'язковими для виконання усіма землекористувачами, в тому числі й відповідачем.

Враховуючи вищенаведене та оцінивши докази наявні в матеріалах справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення - покласти на скаржника в порядку ст.ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2018 у справі №914/1509/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Традиція» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.Т. Кордюк

Суддя Б.Д.Плотніцький

Суддя М.І.Хабіб

Повний текст постанови виготовлено 16.01.2019.