Постанова

від 10.01.2019 по справі 910/5254/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа№ 910/5254/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

в порядку письмового провадження, відповідно до п. 13 ст. 8 ГПК України

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року (повний текст складено 17.09.2018 р.)

у справі № 910/5254/18 (суддя Смірнова Ю.М. )

за позовом Житлово-будівельний кооператив "Верстат-7"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 37812,64 грн., -

в с т а н о в и в :

Житлово-будівельний кооператив "Верстат-7" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 37812,64 грн. (а.с.6-9).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі №910/5254/18 позов задоволено повністю (а.с.192-202).

ПАТ "Київенерго" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 р. у справі №910/5254/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове , яким відмовити у позові.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2018 року, апеляційна скарга ПАТ "Київенерго" у справі № 910/5254/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

12 листопада 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/5254/18, апеляційну скаргу ПАТ "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 р. у справі №910/5254/18 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

30 листопада від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням викликом сторін - матеріали справи не містять.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України).

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

11 серпня 1999 року між АЕК "Київенерго" (правонаступником якої є ПАТ "Київенерго") (далі - відповідач), як енергопостачальною організацією та Житлово-будівельним кооперативом "Верстат-7" (далі - позивач), як абонентом укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №102-0035 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (а.с. 11-14).

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п.2.1 Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 (п.8.1) та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 Договору).

Відповідно до п.1 додатку №4 до Договору "Порядок розрахунків за теплову енергію", розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі (а.с. 17).

Згідно з п.2 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №4 за адресою: прос.Перемоги, 9, розрахункова група, тел. 484-71-51 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п.3 додатку №4 до договору сплату за вказану в п.2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

У період з квітня по серпень 2015 року загальний обсяг споживання позивачем теплової енергії склав 127,86 Гкал: з яких 73,65 Гкал у квітні 2015 року (з урахуванням добору за попередній місяць у розмірі 22,69 Гкал), 17,56 Гкал у травні 2015 року, 16,97 Гкал у червень 2015 року, 14,81 Гкал у липень 2015 року та 4,87 Гкал у серпні 2015 року (а.с.20-24).

З актів приймання-передавання товарної продукції за період з квітня по серпень 2015 року, які підписані тільки зі сторони відповідача слідує, що нарахування вартості теплової енергії здійснено відповідачем за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал (637,32 грн з ПДВ (а.с. 25-29).

З наявної у матеріалах справи довідки СВП "КЕК "ПАТ" Київенерго" про стан розрахунків за спожиту теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-6" та платіжних доручень останнього за період з травня 2015 року по грудень 2015 року вбачається, що у спірний період позивачем сплачено вартість отриманої теплової енергії, виходячи із тарифу, встановленого постановою НКРЕКП № 613 від 03.03.2015 на загальну суму 60000 грн. (а.с. 50-54, 38-42).

Крім цього, за спірний період, в рахунок оплати спожитої теплової енергії надійшли кошти від Управління праці та соціального захисту населення Подільської районною в місті Києві державною адміністрацію (з урахуванням перерахунку пільг та субсидій в березні 2016 року у сумі "-1313,82 грн.") відшкодовано на рахунок відповідача за тепло у цей період 18127,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами звірки розрахунків по пільгах постраждалим від аварії на ЧАЕС і ветеранам ВВВ та субсидіях за 2015 рік (а.с. 43-46).

01 жовтня 2015 року сторонами укладено Договір №0720043 про розмежування відповідальності сторін щодо надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води відповідно до умов якого контрагенти погодили розмежування балансової належності теплових мереж/систем та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 54-55).

В подальшому, як вказує позивач, відповідачем укладено зі споживачами договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню.

06 липня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/15733/15 задоволено позов Житлово-будівельного кооперативу "Річковик - 2" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення (а.с. 30-34).

Позивач стверджує, що звернувся до відповідача із претензією №1.1 від 21.12.2017 р. про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 37812,64 грн за період з квітня по серпень місяць 2015 року, яка була отримана відповідачем 27.12.2017, на підтвердження чого надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №00420807111484 (а.с. 47, 49).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у період з квітня 2015 року по серпень 2015 року проводив нарахування за теплову енергію, застосовуючи тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", яка була визнана нечинною з моменту її прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у справі №826/15733/15, внаслідок чого позивачем було надмірно сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 37812,64 грн.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом невірно застосовано норми матеріального права та, на думку відповідача, не враховано, що при розрахунку ціни позову позивачем безпідставно враховані перерахування з рахунків УДК м. Києва за пільгові категорії населення (ЧАЕС, ветерани ВВВ) на загальну суму 20 940,09грн.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача позивач у відзиві на неї зазначає про необґрунтованість припущень відповідача про те, що позивач просить повернути кошти, сплачені, як пільги та субсидії з посиланням на те, що позов заявлено про стягнення різниці між сплаченими з власного рахунку позивача коштами та вартістю спожитого теплоносія, розрахованою за відповідним чинним тарифом.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч.1 ст.714 ЦК України).

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 ГК України).

Згідно зі ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать наледить в т.ч. встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Постановою від 03 березня 2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановила:" 1. Установити ПАТ "Київенерго" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні: тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн./Гкал (без ПДВ); 2. Установити ПАТ "Київенерго" структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4. 3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 № 465 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго ".

Відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України, який діяв станом на дату прийняття зазначеної постанови Київського апеляційного адміністративного суду, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

06 липня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".

Вказані обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, в силу положень ч. 4 ст.75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

З наявних у матеріалах справи облікових карток за квітень 2015 року - серпень 2015 року вбачається, що нарахування вартості теплової енергії у загальній кількості 105,17 Гкал здійснено відповідачем за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а саме у розмірі 531,10 грн . за 1 Гкал (637,32 грн з ПДВ).

Однак, зважаючи на те, що вказана постанова НКРЕ визнана судом нечинною з моменту її прийняття, відсутні підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за спірний період з урахуванням тарифу 531,10 грн/Гкал (637,32 грн з ПДВ).

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін у справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі №910/7749/17.

При цьому, 23.04.2014 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ "Київенерго" на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн/Гкал (354,20 грн з ПДВ); постанова набирає чинності з 01 липня 2014 року.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 №465, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність здійснення нарахування позивачу плати за теплову енергію, спожиту протягом з квітня 2015 року по серпень 2015 р. за тарифами, визначеними у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465.

Отже з огляду на зазначені у облікових картках обсяги спожитої теплової енергії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вартість спожитої теплової енергії за період з квітня 2015 року по серпень 2015 року складає 37251,20 грн ., а саме: у квітні 2015 року в розмірі 50,96 Гкал становить 18050,03 грн., у травні 2015 року в розмірі 17,56 Гкал становить 6219,75 грн., у червні 2015 року в розмірі 16,97 Гкал становить 6010,77 грн., у липні 2015 року в розмірі 14,81 Гкал становить 5245,70 грн., у серпні 2015 року в розмірі 4,87 Гкал становить 1724,95 грн.

Враховуючи викладене, різниця між загальним розміром плати за надані у період з квітня 2015 р. по серпень 2015 р. послуги, нарахованої за тарифом, визнаним нечинним з моменту їх прийняття у загальному розмірі та фактично чинним тарифом складає 37812,64 грн. (75063,84-37251,20).

З наявної у матеріалах справи довідки СВП "КЕК "ПАТ" Київенерго" про стан розрахунків за спожиту теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-6" та платіжних доручень останнього за період з травня 2015 року по грудень 2015 року вбачається, що у спірний період позивачем сплачено вартість отриманої теплової енергії, виходячи із тарифу, встановленого постановою НКРЕКП № 613 від 03.03.2015 на загальну суму 60000 грн . (а.с. 50-54, 38-42).

Крім цього, за спірний період, в рахунок оплати спожитої теплової енергії надійшли кошти від Управління праці та соціального захисту населення Подільської районною в місті Києві державною адміністрацію (з урахуванням перерахунку пільг та субсидій в березні 2016 року у сумі "-1313,82 грн.") відшкодовано на рахунок відповідача за тепло у цей період 18127,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами звірки розрахунків по пільгах постраждалим від аварії на ЧАЕС і ветеранам ВВВ та субсидіях за 2015 рік (а.с. 43-46).

Отже, позивачем за надані відповідачем послуги сплачено 60000 грн., а Управлінням соціального захисту відшкодовано 18127,60 грн.

Разом з тим, зважаючи на відсутність можливості вийти за межі позовних вимог, а також зазначені позивачем суми оплати (56751,39 замість 60000) та суми відшкодування пільг та субсидій (18127,60 замість 18312,45) колегія суддів зазначає про необхідність здійснення розрахунку виходячи саме зі вказаних сум.

Сторонами справи не заперечується, що плата за надані у період з квітня 2015 р. по серпень 2015 р. послуги (нарахована за тарифом, визнаним нечинним з моменту його прийняття) становить 75063,84 грн. та була хоча і з простроченням, але повністю оплачена.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір переплати позивача за договором за спірний період складає 37812,64 грн. (75063,84 /вартість спожитого теплоносія, нарахованого за нечинним тарифом та оплачена/ - 37251,20 грн. /вартість спожитого теплоносія відповідно до чинного тарифу/).

Викладене свідчить, що у відповідача залишається сплачена сума у розмірі, що відповідає вартості спожитого теплоносія, розрахована у відповідності до чинного тарифу.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для про необхідність при визначенні суми переплати позивача враховувати кошти, перераховані відповідачу Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в рахунок оплати спожитої теплової енергії слід зазначити наступне.

Так, за спірний період, в рахунок оплати спожитої теплової енергії надійшли кошти від Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на загальну суму 18127,60 грн., а саме: пільги постраждалим від аварії на ЧАЕС, пільги ветеранів ВВВ та субсидії.

Разом з тим, сума переплати визначена позивачем з урахуванням його платежів за спірний період та не включає в себе платежі , які надійшли в рахунок оплати спожитої теплової енергії від Управління праці та соціального захисту населення подільської районної в місті Києві державної адміністрації. Доказів зворотного - матеріали справи не містять.

У ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (Визначення термінів і понять), зокрема визначено, що ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Так, згідно п. 23.1 вказаного Закону, платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

Отже правом повернення відповідно платежу наділений саме ініціатором переказу.

Разом з тим, як видно з наявної у матеріалах справи довідки СВП "КЕК "ПАТ" Київенерго" про стан розрахунків за спожиту теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-6", позивач не був ні ініціатором переказу, ні платником грошових коштів у загальному розмірі 18127,60 грн. (субсидії, пільги), а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення вказаних грошових коштів чи їх частини на користь позивача (у випадку переплати, надмірної сплати), а також зміни черговості зарахування сплачених у відповідний період в рахунок виконання позивачем зобов'язань коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі №910/5254/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ПАТ "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі №910/5254/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі №910/5254/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі №910/5254/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі №910/5254/18.

4. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

5. Справу №910/5254/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287- 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Хрипун