Постанова

від 10.01.2019 по справі 910/493/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа№ 910/493/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.05.2018 (повний текст складено 18.05.2018)

у справі №910/493/18 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДісіЛайт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію"

про стягнення 401 589, 84 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛАЙТ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ АЛЮМІНІЮ" (надалі - відповідач) про стягнення 388 765, 90 грн. основної заборгованості, 11 449, 95 грн. пені, 1 373, 99 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань взятих на себе по оплаті вартості придбаного товару, за договором купівлі-продажу №112 від 01.12.2016, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 401 589, 84 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем уточнювались позовні вимоги, остаточно представником позивача в судовому засіданні 18.04.2018 було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній повідомив суд, що відповідачем частково погашено основну суму заборгованості, яка станом на дату проведення засідання складає 256 756, 90 грн. Крім іншого, позивач збільшив період нарахування штрафних та фінансових санкцій з 30.11.2017 по 18.04.2018 включно, й відповідно просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 30 775, 55 грн та 3% річних у сумі 2 954, 45 грн. Також у даній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 023, 85 грн. та на правову допомогу у розмірі 9 500, 00 грн.

Місцевий господарський суд дослідивши вказану заяву прийняв її до розгляду як заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач проти заяви про уточнення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позивачем не доведено факту поставки товару належними та допустимими доказами.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. В частині стягнення основного боргу у розмірі 29 000, 00 грн провадження закрито. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості у розмірі 227 765, 90 грн., 3% річних у сумі 2 954, 45 грн., пеню у розмірі 30 775, 55 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 273,85 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Крім того, вимоги позивача в частині витрат на послуги адвоката у розмірі 9 500, 00 грн. суд першої інстанції визнав такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у понесенні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/493/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що:

- згідно з ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення;

- копії документів, які подавались до матеріалів справи до суду першої інстанції не засвідчені позивачем належним чином. Оригінали поданих у матеріали справи доказів рахунків на оплату послуг, видаткових накладних, в яких зазначено назву, кількість та якість продукції (товарів), що поставляється під час розгляду справи судом у позивача не витребовувались та у судовому засіданні не досліджувались, хоча у своїх відзивах та у судовому засіданні Відповідач зазначав про необхідність дослідження цих документів, оскільки це є вкрай важливим для підтвердження факту їхнього існування, адже на їх основі формувалась вартість товарів, та відповідно, сума оплати послуг;

- відповідно до п. 3.3. Договору продавець має право надати Покупцеві замовлений товар не раніше строку передбаченого п. 5.3. Договору ( 50 календарних днів, з моменту отримання 100% передплати(п. 3.2.1 договору), але при умові оплати за такий товар Покупцем у розмірі 100% від вартості замовленого товару до моменту передачі товару. Однак, в ході їхніх відносин, своїми конклюдентними діями Сторони змінили між собою порядок оплати, за поставлений товар, оскільки товар поставлявся без 100% передоплати. У судовому засіданні Позивачем не доведено строків оплати поставки товару, оскільки строк повної оплати за Договором не наступив, так як кінцева дата розрахунку Сторонами в Договорі не визначена;

- розраховуючи суму штрафних санкцій, позивач мав би врахувати дату кожної фактичної поставки товару, і відповідно, відобразити це в розрахунку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді Пономаренко Є.Ю., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.08.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею- доповідачем) у відпустці, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В.(головуючий суддя), судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/493/18 до провадження у визначеному складі суддів.

02.08.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов акт звіряння взаємних розрахунків за період з 29.01.2018 по 02.08.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.08.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2018, у зв'язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. яка не є головуючим суддею (суддею- доповідачем) у відпустці, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В.(головуючий суддя), судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/493/18 до провадження у визначеному складі суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.09.2018.

10.09.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення щодо надання, дослідження, допустимості та оцінки доказів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018, у зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. яка не є головуючим суддею (суддею- доповідачем) у відпустці, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В.(головуючий суддя), судді: Смірнова Л.Г., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/493/18 до провадження у визначеному складі суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 №475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/493/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/493/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 прийнято справу №910/493/18 до провадження визначеним складом колегії суддів Північного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2019.

В судове засідання 10.01.2019 з'явилися представники сторін.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/493/18 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні надав для огляду колегії суддів оригінали та копії завірені належним чином письмових доказів, на яких грунтуються позовні вимоги. Також зазначив, що при розгляді справи в суді першої інстанції останній неодноразово наголошував про наявність оригіналів поданих до матеріалів справи копій доказів рахунків на оплату послуг, видаткових накладних. Однак суд не вважав за необхідне витребовувати вказані оригінали документів, оскільки вважав достатніми подані копії та пояснення представників сторін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

10.01.2019 у судовому засіданні колегією суддів Північного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛАЙТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ АЛЮМІНІЮ" укладено договір купівлі-продажу №112, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити алюмінієвий профіль та послуги, пов'язані з початком виробництва даного профілю.

Товар передається у кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі (п. 1.2. договору).

Ціни на товар, що передається покупцеві вказуються у рахунках-фактурах (п. 2.1. договору).

Згідно з п.п. 3.1.,3.2. договору оплата за товар відбувається на підставі виписаного продавцем рахунка-фактури, та здійснюється наступним чином: передоплата в розмірі - 100% від загальної вартості, зазначеної в рахунку-фактурі, повинна бути перерахована покупцем на поточний розрахунковий рахунок продавця, що зазначений в розділі 10 цього договору.

Відповідно до п. 9.1. цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За доводами позивача, протягом січня 2016 - листопада 2017 років позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 484 757, 59 грн, а відповідачем прийнято товар та оплачено в сумі 3 873 523, 49 грн, а тому заборгованість на момент подачі позову до суду першої інстанції складає 388 765, 90 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (том 1, аркуші справи 20-26).

В процесі розгляду спору відповідачем було частково оплачено товар, у зв'язку чим позивачем зменшено позовні вимоги до 256 765, 90 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою про уточнення позовних вимог (том 1, аркуші справи 81-82).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт наявності заборгованості відповідачем не заперечувався.

Рішенням господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково, в частині стягнення основного боргу у розмірі 29 000, 00 грн провадження закрито, в іншій частині присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 227 765, 90 грн., 3% річних у сумі 2 954, 45 грн., пеню у розмірі 30 775, 55 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 273, 85 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначив, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, за умовами якого, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛАЙТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ АЛЮМІНІЮ" вищевказаного договору було спрямоване на отримання останнім товару та обов'язку по здійсненню оплати за його поставку позивачеві.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статтей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З умов укладеного сторонами договору вбачається, що покупець здійснює 100% передоплату продукції у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.2.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, протягом січня 2016 - листопада 2017 років позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 484 757, 59 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідачем в свою чергу продукцію було прийнято та частково оплачено, а відтак, у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 256 756, 90 грн. Факт наявності заборгованості відповідачем не заперечується.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем частково сплачувалися платежі, і на момент розгляду справи по суті борг, за доводами сторін складає 227 765, 90 грн.

Отже, місцевий господарський суд вірно застосував п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині вимог щодо стягнення 29 000,00 грн, (256 765,90 грн - 227 765, 90 грн) закривши провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено продукцію, що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлену продукцію, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 227 765, 90 грн. На спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду належних документів.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 227 765, 90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 954, 45 грн. та пені у розмірі 30 775, 55 грн. за період з 30.11.2017 по 18.04.2018 колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 3 ч. ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3. договору сторони визначили, що у випадку прострочення термінів оплати товару, обумовлених пунктами 3.2. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але на більше 10% від загальної вартості товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних та пені, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, а також з розрахунком позивача та вважає, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2 954, 45 грн. та пені у розмірі 30 775, 55 грн.

Щодо посилання апелянта на те, що рішення суду є необгрунтованим, судом неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінені докази, надані позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач має довести належними та допустимими доказами про відсутність заборгованості в останнього за укладеним договором купівлі-продажу №112 від 01.12.2016. Однак, доказів на підтвердження погашення усієї суми заборгованості за вказаним договором відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав; доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що покупцем (відповідачем) порушенні умови договору та норми чинного законодавства щодо строків оплати товару, та вважає за правомірне стягнення з відповідача суми основної заборгованості, 3% річних та пені.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв судове рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Крім того, за змістом ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятого судом першої інстанції рішення, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/493/18 слід залишити без змін.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/493/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/493/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/493/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.Ф. Калатай

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 16.01.2019